2.3.2. Вимоги до тексту документа

Головна вимога до викладу матеріалу в будь-якому документі – це логічна послідовність, чітко продуманий план, щоб мета документа була добре аргументована, випливала з викладу документа.

Текст документа повинен бути достовірним, тобто викладені у ньому факти повинні відображати справжній стан речей.

Точним текст документа є тоді, коли у ньому не допускається подвійне тлумачення слів та висловів.

Повним називається такий текст документа, зміст якого вичерпує всі обставини справи.

Стислим є текст, у якому немає зайвих слів та смислових повторів, надмірно довгих (не по суті справи) міркувань.

Переконливим є такий текст, який веде до прийняття адресатом пропозиції або виконання прохань, викладених у документі.

Резюме:

1. Текст – об'єднана змістовим і граматичним зв'язком послідовність мовленнєвих одиниць, що характеризується цілісністю, структурною єдністю і завершеністю.

2. Основним реквізитом будь-якого документа є текст. Текст документа складається з трьох логічних частин – вступу, основної частини (доказу) і висновків.

3. Наукові тексти структурно також складаються з трьох частин: вступу, основної частини і висновків. Зміст кожної з цих частин підпо­рядкований основній задачі наукового тексту – передачі об'єктивної, позбавленої особистісних впливів інформації про навколишню дій­сність: природу, людину, суспільство.

4. Різновидами наукового тексту є конспект, анотація, доповідь, реферат, курсова та дипломна роботи тощо.

Запитання для самоперевірки:

1. Що таке текст?

2. Які Ви знаєте типи наукових текстів?

3. Пригадайте основні рекомендації щодо ведення конспекту.

4. Що таке доповідь? Які види доповідей Ви знаєте?

5. З яких частин складається реферат?

6. Якими способами може оформлятися цитата?

7. У якому порядку оформляється назва книги у списку використаної літератури?

8. У якому порядку оформляється назва статті у списку використаної літератури?

Тема 3. Робота з морфологічними за­собами

наукового та ділового мов­ле­н­ня

3.1. Труднощі при використанні грама­тичних форм слів

у процесі мовлення

План

1) Поняття про морфологію та синтаксис як складові частини граматики.

2) Морфологічні особливості наукового та офіційно–ділового стилів.

3) Синтаксис писемного та усного ділового мовлення.

Ключові слова і терміни: граматика, морфологія, синтаксис, віддієслівні іменники, розщеплений присудок.

3.1.1. Поняття про морфологію та синтаксис

як складові частини граматики

При написанні документів труднощі викликають не лише пошуки доцільного слова, але й вибір найточнішої граматичної форми – особливо тоді, коли в мові є кілька паралельних способів висловлення.

Граматика – розділ мовознавства, що вивчає будову мови, тобто систему існуючих і діючих у мові правил зміни слів та їх зв’язок у словосполученні і реченні. До складу граматики входять морфологія і і синтаксис.

Підставою для виділення морфології як окремого розділу граматики є членованість слів на менші одиниці – морфеми.

Морфологія

(від грецьких слів morphe – форма та logos – слово, вчення) – розділ грама­тики, що вивчає особливості словозміни, утворення граматичних форм від слів, об’єднаних у лексико-граматичні класи – частини мови.

Поділ граматики на морфологію та синтаксис закономірний для мов з протиставленням двох морфологічних одиниць – слова і морфеми.

Синтаксис

(від грецького sintaxis – з’єднання, побудова) –розділ граматики, що вивчає будову і функціонування речень і словосполучень, а також закономірності поєднання слів у словосполучення і речення.