11. Локальні нормативно-правові акти та значення керівних роз’яснень Пленуму всу.

Найнижчий щабель в ієрархії норм. актів, але складають найбільшу частину в сист. труд з. Суть: розвивають, уточнюють загальні законодавчі норми, конкретизуючи їх з врахуванням реальних можливостей і умов окремого підприємства, установи чи орг.: встановлення додаткових пільг для прцівн. за рах. власних коштів, матер. заохочення працівників, які обслуговують труд колектив і не входять до його складу. Види: колективні договори, положення про форми, системи та розміри оплати праці працівників, конкретні розміри тарифних ставок і окладів, положення про оплату і преміювання, правила внутрішньо трудового розпорядку, план заходів щодо охорони праці.

Керівні Р П ВСУ – є результатом аналізу і узагальнення практики застосування правових норм. Направлені на запобігання недолікам і помилкам при вирішенні аналогічних справ, в основі яких є неправильне чи неповне розуміння органами судочинства правових норм; пояснюють, як треба розуміти ту чи іншу норму П.

12. Джерела міжнародно-правового регулювання праці.

Це дво- або багатосторонні договори і угоди України з іншими держ. Ст. 9 КУ визнає такі договори. Вони результат спільної нормотворчості держав, зацікавлених у взаємному врегулюванні питань труд. зак-ва. Практика підтверджена багатостор. Угодами СНД, з іншими країнами світу (В’єтнам). Співвідношення МД та зак-ва про працю України визначається ст. 8–1 КЗпПУ. Якщо МД або угодою встановлено інші правила, ніж ті, що містить зак-во України, то застосовуються правила МД.

13. Поняття профспілок, їх завдання і функції. Нормативно-правове регулювання їхньої діяльності.

Профспілки – це орг-ції, створ. на підставі вільного вибору громадян, пов’язаних спільними виробничими, проф. інтересами по роду їх діяльності, з метою представництва і захисту їх інтересів та соц.-труд. прав. Профспілки – незал. гром. орг-ція, наділена прав. статусом, визначеним закон-вом. Зак-во України (Цив. кодекс (ст.21)), визнає профспілки юрид.особами.

Як гром. орг-ція профспілки засновані на членстві, і кожний громадянин має право вільно визначатися щодо своєї участі в профспілці. Належність чи неналежність до них не тягне за собою будь-яких обмежень громадян у правах. Це положення закр. ст. 36 Конституції України.

З питань колек. інтересів профспілки захищ. інтереси всіх працівників незалежно від їх членства в проф. орг-ції. Діяльність профспілок здійсн. на підставі закон-ства і колек. договорів, а регул. нормами, встан. керів. профспілковими орг-ціями.

Законодавча база профспілок: 1) Конст.У; 2) Кодекс законів про працю (гл. ІІ., XVI і ряд статей інших глав); 3) ЗУ “Про колек. договори і угоди”; 4) Закон СРСР від 10.12.1990 р. “Про професійні спілки, права і гарантії їх діяльності”; 5) Пол. про права профспілкового комітету, установи, орг-ції затв. від 27.09.1971 р., які продовжують діяти до прийняття анал. нац. законодавства. Прав. основу діяльності профспілок складає також законодавство в цілому.

На підставі вказаних закон. актів професійні спілки реал. свої повноваження стосовно представництва і захисту труд. та соц.-екон. прав працівників у відносинах з роботодавцями, органами держ. і місц. влади, а також ін. об’єд. громадян.

Права профспілок класиф.за різними ознаками – за змістом питань, з приводу яких застос. права профспілок (зайнятість, норм-ня і оплата праці, роб. часу, від-нку, дис-ни праці, гарантій і комп-цій, охор. праці і контролю); – залежно від рівня сам. профспілок у виріш. питань (права на виріш. питань на паритетних началах; права, які належать до сам. виріш. профспілками; права щодо участі у виріш. питань, пов’язаних з регул. труд. відносин, власником або уповн. ним органом); – залежно від форми вираження і їх юрид. сили права профспілок поділ. на дорадчі; узгоджувальні; права вимаг. певних дій від роботодавця; – за змістом діял-сті (права щодо встан. умов праці і норм регул. труд. відносин та права щодо контролю за дотр. власником або уповн. ним органом чинного закон-ства з питань регул. труд. відносин).

В систему юрид. гарантій прав профспілок входить: обов’язок держорганів і адм-ції підприємств всебічно сприяти їм і їх діяльності; законодавством встан. додат. гарантії прац-кам, які обрані до складу виборних профспілкових органів (захист цих працівників від свавілля роботодавця).