36. Тенденції державно-првового розвитку в середньовічних країнах Східної та Південно-Східної Європи.

Із загибеллю Західної римської імперії у 476р. розпочинається період Середньовіччя. Можна виділити таку тенденцію переходу до феодалізму у країнах Східної та Пд.-Сх Європи – феодальне суспільство виникло безпосередньо в процесі розпаду родоплемінного ладу. В усіх державах існував панівний прошарок феодалів, що були суб’єктами власності на землю. Розвивається становий лад суспільства, що визначав правове становище населення.

Особливості феодального права: основне місце займали норми, що регулюв. зем. відносини;

закріплювало нерівність прошарків населення;не існувало чіткого розподілу права на галузі (було лише земельне, канонічне, міське); відсутність єдиного права на всій території держави;правові системи місцевостей засновані на звичаях; було «правом сильного»; перебувало під впливом релігії;містило запозичені основні положення римського приватного.

37. Збірники міського права середньовічної Європи. Магдебурзьке право

Магдебурзьке право – феодальне міське право, що склалося в німецькому місті Магдебург, а згодом поширилось на усю Європу і стало символом феодального міського самоврядування. Воно спочатку не було єдиним зводом, це фактично була узагальнена назва комплексу правових джерел міського самоврядування і міських судах. З часом магдебурзьке право систематизувалось у вигляді збірок, складених коментаторами. Приватні збірки виходили в Німеччині до 19 ст. Міста з магдебурзьким правом отримували самоврядування, податковий і судовий імунітет, право власності на землю, пільги щодо ремесел і торгівлі та звільнялися від феодальної повинності. Магдебурзьке право встановлювало порядок обрання міської влади, її функції, основні норми цивільного та кримінальногоправа, правила судочинства та оподаткування, визначало діяльність купецьких обєднань, ремісничих цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. Воно узаконювало нерівність у правах, зважаючи на стать, походження, віросповідання. Вищою апеляційною інстанцією для міст з М. п. тривалий час був суд Магдебурга. Магдебурзьке право втрачає своє значення лише в 19 ст.

38. Форма правління та соціальна структура середньовічної Росії

Централізована д.утворилася навколо Москви у 1147 році.

Перший період: 13-14 ст. Форма правління: раньофеодальна монархія. Главою був Великий князь. Наділений широкими повноваженнями.(видавав закони, здійснював керівництво державою, мав судові повноваження.) Важливим органом була Боярська дума, компетенція якої збігалася з компетенцією князя, успадкувала двірц-вотчинну систему, яку потім змінили прикази.Місц.управл.–повіти, стани, волості.

Суспільний лад: Феодали: служилі князі(обіймали посади у війську), бояри(Були великими землевласниками), Слуги вільні і діти боярські( служили великому князеві), слуги піддвірські(обіймали невеликі посади в держ. Управлінні). Селяни поділялися на чорнотяглих(проживали на землях, що не належали феодалам) і власницьких(навпаки). Бобилі – залежні селяни, ремісники тощо.

Другий період: Станово-представницька монархія(16-17ст.) .Держ. устрій: Іван 4 проголосив себе царем(1547р.) існувала Боярська дума, повноваження якої було зменшено. Новим органов влади стали Земські збори(через них залучалися до управління певні кола дворянства) Входили цар, боярська дума, верхи духовенства. Щодо місцевого управління, то виникли губні органи – губні старости, сотські, пятидесятські. Суспільний лад: Монарх – найбільший феодал, удільні князі, бояри. Дворянство, селяни, які вже були закріпачені.

Третій період: Абсолютна монархія(17-18ст.) Державний устрій: Сенат і синод присвоїли Петру І титул імператора. (1721р.). Утворені Сенат і синод – особи, що управляли державою, за відсутності імператора. В 1731р. заснований кабінет міністрів, але швидко був скасований. Територія була поділена на губернії(губернатор),повіти(земські комісари), волості.

Суспільний лад: Шляхетсво, дворянство, міщанство, духовенство. Селяни – державні, двірцеві, кріпосні.