65. Предмет педагогіки. Її зв'язок з ін.. Науками.

Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають пр-си навчання, виховання і розвитку особистості.

Предметом педагогіки є пр-с спрямованого особистісного розв. Л. в ум. її виховання, навчання та освіти.

Зв'язок з ін. науками:

Філософські науки (соціологія, етика, естетика) допомагають педагогіці визи значити мету виховання, правильно врахувати дію загальних закономірностей Л. буття і мислення, забезпечувати оперативну інформацію про зміни в науці і сус-ві.

Психологія (вивч. закономірності розвитку психіки Л, а педагогіка – ефективність тих впливів, які призводять до змін у внутр. світі і поведінці Л.)

Анатомія і фізіологія Л. – складають базу для розуміння біологічної суті Л.(в розвитку ВНД, 1 та 2 сигнальних систем, розвитку і функціонуванні органів чуття)

66. Становлення педагогічної науки

Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Становлення педагогіки

Давня Греція (в складі філософії):

Демокрит Людину формує передусім життєвий досвід.

Сократ Платон Для формування людини необхідно пробудити в її свідомості те, що в ній закладено від народження.

Аристотель Залежність мети і засобів виховання від політичних завдань держави.

Джерело пізнання – матеріальний світ.

Епоха Відродження (в складі філософії):

Вітторіо да Фельтре(Італія), Франсуа Рабе, Мішель Монтень(Франція), Еразм Роттер-дамський(Голандія) - Гуманістичні ідеї: людина – найвища цінність, її всебічного розвитку можна досягти вихованням

Виокремлення педагогіки з філософії у самостійну науку:

Ян Амос Каменський(Чехія) - «Велика дидактика». Започаткував науку про процес навчання, де з позиції гуманізму трактує основні педагогічні категорії – «виховання», «навчання», «освіта» як процеси, що відбуваються відповідно до законів природи та залежать від особливостей дитини.

Джон Локк(Англія) - Теорія виховання джентльмена – людини, впевненої у собі, що поєднує широку освіченість з діловими якостями, вишуканість манер з міцністю моральних переконань.

Жан-Жак Руссо (Франція) - Ідея природної досконалості дітей, теорія «вільного вихо-вання», за якою виховання повинно проводитися лише за інтересами і бажаннями дітей і сприятиме їхньому розвиту.

Іоганн Генріх Песталоцці(Швейцарія) - Прогресивна теорія морального виховання учнів, ідея гуманного виховання, доброзичливого ставлення до дітей, поєднання навчання і виховання дітей з організацією їхньої посильної праці.

Іоганн Фрідріх Гербарт(Германія) - Автор теоретичних узагальнень у галузі психології навчання і дидактики (чотири етапна модель уроку, поняття виховую чого навчання, система розвиваючих вправ).

Фрідріх Адольф Дістервег(Германія) - Активізація навчальної діяльності учнів, посилення їхньої самостійної роботи.

Современная педагогика прошла долгий путь развития и превратилась в разветленную систему научных знаний с четко выраженными отраслями, которых насчитывается около 20. Но все отрасли опираются в целом на структуру и принципы общей педагогики. Условно их делят на общепедагогические и функциональные.

Общепедагогические:

Дошкольная педагогика;

Педагогика школы;

Социальная;

Превентивная;

Специальная (дефектология) - изучает обучение и воспитание детей с определенными физическими недостатками (сурдопедагогика - глухонемых, тифлопедагогика - слепых и слабовидящих, олигофренопедагогика - умственно отсталых).

Функциональные:

Педагогика высшей школы, в том числе техникумов и колледжей;

Педагогика профессионально-технического образования;

Военная педагогика;

Педагогика инжинерная, медицинская, культурно-образовательная;

Педагогика повышения квалификации и переквалификации специалистов, руководящих и рабочих кадров.

Отдельно стоит сравнительная педагогика - наука о сравнении систем педагогического образования в разных странах с отечественной системой образования. История педагогики - наука об исторически обусловленных педагогических системах прошлого, о вкладе выдающихся корифеев педагогической мысли в сокровищницу мирового педагогического опыта.

В последние годы получила развитие педагогика народоведения, которая включает в себя этнографию, народную педагогику, изучение народных нравственных и национальных традиций, обычаев, обрядов