17. Відчуття як психічний пізнавальний процес: поняття, властивості.

Відчуття – психічний пр-с відображення у мозку Л. окремих власт. предметів і явищ при їх безпосередній дії на органи чуття Л..

Виникнення відчуття зумовлюється перетворенням специфічної енергії подразника, який впливає в даний момент на рецептор, на енергію нервових процесів, відбувається перетворення енергії зов­нішнього подразника на факт свідомості.

Як і будь-яке психічне явище, відчуття мають рефлекторну при­роду, їхньою фізіологічною основою є нервовий процес, що виникає під час дії подразника на відповідний йому аналізатор.

Властивості відчуттів:

Спільні: якість - це те, чим одне відчуття відрізняється від ін. (колір, смак, слух, нюх), інтенсивність – більша чи менша сила виявлення відчуття, тривалість - проміжок часу, протягом якого ми відчуваємо силу певного подразника.

Відмінні:

Взаємодія відчуттів - зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття.

Сенсибілізація - це підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння..

Синестезія - виникнення під впливом подразнення одного ана­лізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора. Найчастішими є зорово-слухові синестезії, коли під дією звуко­вих подразників у суб'єкта виникають зорові образи. Адаптація – зміна чутл. органів чуття під дією подразника(3 види: повне зникнення, притуплення, підвищення чутливості),

Чутливість – здатність аналізатора реагувати на дію адекватного подразника, відчувати його.

18. Чутливість, пороги чутливості.

Чутливість – це здатність органу чуття реагувати на порівняно слабкі або на такі, що несуттєво відрізняються один від одного впливи.

Чутливість органу чуття визначається мінімальним подразником, який у даних умовах здатен викликати відчуття. Мінімальна сила подразника, який викликає ледь помітне відчуття, називається нижнім абсолютним порогом відчуття.

Подразники, що мають меншу силу за нижній абсолютний поріг відчуття, так звані підпорогові, не викликають виникнення відчуттів, і сигнали про них не передаються в кору головного мозку. Кора кожного окремого моменту сприймає лише життєво актуальні імпульси, при цьому затримуючи усі інші, у тому числі й імпульси від внутрішніх органів. Такий стан речей є життєво доцільним, оскільки, якщо кора головного мозку будь-якого організму однаково сприйматиме усі імпульси та забезпечуватиме на них реакції, то це призведе до загибелі організму.

Саме кора головного мозку забезпечує виживання організму, підвищуючи поріг своєї збудливості і тим самим перетворюючи неактуальні імпульси у підпорогові та по-збавляючи організм від зайвих реакцій.

Нижній поріг відчуттів певного органу чуття визначає рівень абсолютної чутливості відповідного аналізатора. Між абсолютною чутливістю та величиною порогу існує зворотна залежність: чим менша величина порогу відчуття, тим вища чутливість даного аналізатора.

Абсолютна чутливість аналізатора обмежується не тільки нижнім, але й верхнім порогом відчуття. Верхнім порогом відчуття називається максимальна сила подразника, при якій ще виникає відчуття, адекватне діючому подразнику. Подальше збільшення сили подразника, що впливає на рецептори, викликає в них лише больові відчуття (наприк-лад, надгучний звук).

Величина нижнього та верхнього порогів чутливості змінюється залежно від різних умов: характеру діяльності, віку людини, функціонального стану рецептора, сили і тривалості подразнення тощо.

За допомогою органів чуття людина не тільки констатує наявність або відсутність того чи іншого подразника, але й розрізняє подразники за їхньою силою. Мінімальна відмінність між двома подразниками, що викликає ледь помітну відмінність відчуттів, називається порогом розрізнення.

Чутливість аналізаторів не є постійною, а може змінюватися під впливом певних фізіологічних та психологічних умов.