- •7 Жовтня почався всеросійський політичний страйк в якому виступили
- •47.Країнські політичні партії
- •1.Включення українських земель до складу Російської імперії
- •50.Проникнення буржуазних рис життя в побут мешканців міста й села
- •1.Австрия.Ключення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії
- •9.Причини наростання селянського руху
- •10.Переддень промислової революції
- •50.51.52Основні історичні чинники розвитку культури. Вплив капіталізації
- •12.13.Осилення духу опозиційності проти царизму
- •15.Польське повстання 1830-1831 pp. І Україна
- •16.Мови зародження української національної самосвідомості
- •18.Формування національної самосвідомості греко-католицьких священиків
- •42.Діяльність галицьких народовців у другій половині 70-80-х років XIX ст.
- •37.Зародження громадівського руху
- •41Ультурно-освітнє товариство «Просвіта»
- •32.Велику роль у загальноімперському визвольному та українському культурно-просвітницькому рухах відіграли діячі земського руху.
- •2. Опозиційна діяльність земств
- •2. Особливості розвитку капіталізму
- •40.Український соціалізм. Михайло Драгоманов
- •36.Ромадівці, хлопомани й народовці
- •29.Особливості індустріалізації в Україні
- •23.Селянська реформа 1861 року.
- •2. Земська і міська реформи
- •33.Країнське «народництво»
- •2. «Ходіння в народ». Чигиринська змова
- •3. Терористична діяльність народників. Розгром і занепад народницького руху
- •2. «Ходіння в народ». Чигиринська змова
- •3. Терористична діяльність народників. Розгром і занепад народницького руху
- •35.Зародження й початок робітничого і соціал-демократичного рухів
32.Велику роль у загальноімперському визвольному та українському культурно-просвітницькому рухах відіграли діячі земського руху.
Земства, що були виборними всестановими органами місцевого самоврядування, вже своїм існуванням були опозиційними до централізованої державної системи Російської імперії з необмеженою владою царя. Незважаючи на те, що в земствах більшість складали поміщики (близько 75%), вони в умовах загальнореформаторських настроїв, що панували в імперії в 60–70-х рр. ХІХ ст., стали носіями ідей подальшої лібералізації Росії і запровадження конституції. Земства стали основою ліберального руху в Російській імперії.
У земському русі можна вирізнити такі напрями діяльності:
· боротьба за розширення системи самоврядування;
· впровадження конституції, демократизація суспільного життя;
· підвищення матеріального та освітнього рівня населення.
За своїм характером земський рух був ліберальним. В основі ліберальної альтернативи суспільного розвитку лежала ідея побудови економічного життя суспільства на засадах вільного ринку і конкуренції. Держава мала стати правовою, оберігати демократичні права особи і мінімально втручатися в економічну сферу. Ідеальною формою правління ліберали вважали конституційну монархію. Не визнаючи революційних форм і методів боротьби, в основу своєї діяльності вони поклали пошук компромісу з правлячими колами.
Земський рух був загальноросійським, проте на Україні він ставив перед собою і такі національні завдання, як організація початкової освіти українською мовою.
Перші пореформенні роки (кінець 60 – початок 70-х рр.) стали для руху часом організаційного становлення, усвідомлення місця й ролі серед суспільних сил, кристалізації основної мети та завданнь. Основну діяльність було спрямовано на покращання соціально-економічного становища селянства, підняття його освітнього рівня.
На другому етапі діяльності (кінець 70-х – початок 80‑х рр.) земства стали центрами ліберальної опозиції. Йшов активний процес об’єднання зусиль земств з метою домогтися проведення конституційних реформ у Російській імперії.
Після вбивства царя Олександра ІІ, в умовах здійснення політики контрреформ Олександром ІІІ опозиційна діяльність земств почала занепадати, а з прийняттям закону від 12 червня 1890 р. про обмеження представництва недворянських станів у земствах вона майже припинилась. Проте на початку ХХ ст. вони знову стають одним з центрів опозиції самодержавству.
Українські земські організації належали до найбільш впливових і найрадикальніших на перших двох етапах земського руху. Вельми активну діяльність земства розгорнули в Чернігівській, Харківській, Полтавській губерніях. Вони об’єднували різноманітні сили. З-поміж земських діячів вирізна Полтавщині – Ф.Лизогуб (майбутній прем’єр-міністр Української Держави П.Скоропадського у 1918 р.), філософ В.Лесевич, М.Стороженко, В.Науменко, В.Леонтович, Б.Мартос, М.Туган-Барановський; на Чернігівщині – О.Русов, О.Ліндфорс, І.Шраг, А.Свєчин, граф Г.Милорадович, М.Василенко, О.Лазаревський; в міській земській управі працювали М.Вороний, М.Самійленко, М.Чернявський, Б.Грінченко, М.Коцюбинський.
