- •Формування інституту дізнання в митних органах України.
- •Митні органи як суб’єкти доказування в справах про контраб.
- •Департамент боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції як орган дізнання та суб’єкт доказування в справах про контрабанду.
- •Начальник митниці, регіональної, спеціалізованої митниці як орган дізнання і суб’єкт доказування в справах про контрабанду.
- •Інспектор відділу дізнання служби боротьби з контрабандою регіональної, спеціалізованої митниці, митниці як особа, що проводить дізнання, і суб’єкт доказування в справах про контраб.
- •Слідчий сбу як суб’єкт доказування в справах про контраб.
- •Предмет доказування в справах про контрабанду.
- •Доказування обставин, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставин, що характеризують особу винного, пом’якшують та обтяжують покарання, в справах про контрабанду.
- •Доказування події злочину в справах про контрабанду.
- •Доказування винності обвинувач. І встановлення мотивів контрабанди як обставин, що підлягають доказуванню.
- •Доказування характеру і розміру шкоди, завданої злочином, а також розміру витрат закладу охор. Здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в справах про контрабанду.
- •Встановлення причин та умов вчинення контрабанди як елемент предмету доказування.
- •Поняття, зміст та складові елементи процесу доказування в справах про контрабанду.
- •Роль версій у процесі доказування у справах про контрабанду та їх перевірка.
- •Використання досягнень науки і техніки в доказуванні контрабанди.
- •Поняття збирання доказів в справах про контрабанду.
- •Слідчі дії як основний спосіб збирання доказів в справах про контр.
- •Слідчий огляд та його значення в доказуванні при розслідуванні кримінальних справ про контрабанду.
- •Фіксація ходу та результатів слідчого огляду при розслідуванні кримінальних справ про контрабанду.
- •Обшук як спосіб збирання доказів при розслідуванні кримінальних справ про контрабанду.
- •Фіксація ходу та результатів обшуку при розслідуванні кримінальних справ про контрабанду.
- •Оперативно-розшукова діяльність та її роль у доказуванні при розслідуванні кримінальних справ про контрабанду.
- •Поняття перевірки доказів в справах про контрабанду.
- •Поняття оцінки доказів в справах про контрабанду.
- •Поняття доказу і джерела доказів. Докази, які найчастіше використовуються при розслідуванні справ про контрабанду.
- •Показання свідка як джерело доказів в справах про контрабанду.
- •Особи, які найчастіше допитуються в якості свідків при розслідуванні кримінальних справ про контрабанду.
- •Особливості одержання свідоцьких показань від осіб, які користуються дипломатичним імунітетом, від оперативних працівників митниць та сбу.
- •Показання підозрюваного як джерело доказів в справах про контрабанду.
- •Показання обвинуваченого як джерело доказів в справах про контрабанду.
- •Свідоцький імунітет.
- •Речові докази в справах про контрабанду.
- •Протоколи слідчих дій як джерела доказів в справах про контрабанду.
- •Документи як джерела доказів в справах про контрабанду.
- •Додатки до протоколів слідчих дій та їх доказове значення.
- •Протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, як джерела доказів в справах про контрабанду.
- •Відмінність документа і документа як речового доказу.
- •Висновок експерта як джерело доказів.
- •Експертизи, які найчастіше призначаються в справах про контрабанду.
- •Спеціаліст, його відмінність від експерта. Використання консультант. Допомоги спеціаліста при проведенні дізнання у справах про контрабанду.
Поняття перевірки доказів в справах про контрабанду.
Метою перевірки є визначення придатності зібраних доказів та їх процесуальних джерел, для встановлення обставин, що мають значення для справи. В системі процесуального доказування перевірка доказів є самостійним елементом, і не може включати в себе інші елементи даної діяльності. Перевірка має місце на всіх стадіях кримінального судочинства, і тісно пов'язана зі збиранням і оцінкою доказів та їх процесуальних джерел. Окрім того перевірка може потягти за собою одержання нових доказів. Перевірка полягає у виявленні доброякісності зібраних доказів для встанов. обставин вчиненого злочину. Визначення доброякісності означає встановлення властивостей доказів, їх здатності нести правдиву інформацію. Перевірці повинні піддаватися всі зібрані у кримінальній справі докази, а також процес. джерела в яких вони містяться.
Перевірка здійснюється двома шляхами: а) за допомогою розумової діяльності; б) шляхом проведення нових чи додаткових практичних дій. Логічний шлях перевірки доказів та їх джерел полягає в аналізі і дослідженні змісту кожного доказу окремо. Починається перевірка із з'ясування на дійсність процесуального джерела. При цьому слід з'ясувати законність порядку одержання процес. джерела, оскільки будь-яке порушення процедури, ставить під сумнів використання доказів, що містяться в тому джерелі. Перевірка кожного окремого доказу, відсіювання тих, які визнаються недоброякісними, виступають необхідною умовою утворення сукупності доказів. Кількість необхідних у справі доказів наперед визначити неможливо, все залежить від конкретної слідчої ситуації. Потрібно лише відзначити, що оцінка єдиного доказу не може стати основою для будь-якого висновку у справі. Сукупність доказів - це не просто кількісна характеристика доказів, а взаємозв'язана, внутрішньо погоджена систему доказів. Кожен доказ не тільки повинен стосуватися обставин, що входять до предмета доказування, але й мати зв'язок з іншими доказами.
Поняття оцінки доказів в справах про контрабанду.
Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутр. переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Оцінка доказів – розумова, логічна діяльність особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, захисника та суду, що приводить їх до переконання про допустимість, належність, достовірність та значимість кожного доказу та достатності їх сукупності. Оцінка доказів матеріалізується у процесуальних документах, в судових промовах, здійснюваних в процесі судових дебатів, які фіксуються в протоколі судового засідання. Оцінку доказів здійснюють також учасники змагального процесу – потерпілий, обвинувачений, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники. Їхня оцінка доказів може бути виклад. в заявах, клопотаннях, виступах у судових дебатах чи виступі підсудного з останнім словом. Оцінка доказів здійснюється відповідно до законів логіки. Вона включає такі елементи, як аналіз, синтез, порівняння.
Процесуальний закон закріплює низку принципів оцінки доказів:
– суд, прокурор, слідчий вільні в оцінці доказів. Ніякі докази не мають заздалегідь встановленої сили;
– оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням особи, яка провадить дізнання, слідчого;
– оцінка доказів має ґрунтуватися на розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та бути викладена у формі мотивованого висновку;
– під час оцінки доказів особа, яка провадить дізнання, слідчий керуються законом та правосвідомістю.
