23. Поняття перевірки доказів в справах про контрабанду.

Метою перевірки є визначення придатності зібраних доказів та їх процесуальних джерел, для встановлення обставин, що мають значення для справи. В системі процесуального доказування перевірка доказів є самостійним елементом, і не може включати в себе інші елементи даної діяльності. Перевірка має місце на всіх стадіях кримінального судочинства, і тісно пов'язана зі збиранням і оцінкою доказів та їх процесуальних джерел. Окрім того перевірка може потягти за собою одержання нових доказів. Перевірка полягає у виявленні доброякісності зібраних доказів для встанов. обставин вчиненого злочину. Визначення доброякісності означає встановлення властивостей доказів, їх здатності нести правдиву інформацію. Перевірці повинні піддаватися всі зібрані у кримінальній справі докази, а також процес. джерела в яких вони містяться.

Перевірка здійснюється двома шляхами: а) за допомогою розумової діяльності; б) шляхом проведення нових чи додаткових практичних дій. Логічний шлях перевірки доказів та їх джерел полягає в аналізі і дослідженні змісту кожного доказу окремо. Починається перевірка із з'ясування на дійсність процесуального джерела. При цьому слід з'ясувати законність порядку одержання процес. джерела, оскільки будь-яке порушення процедури, ставить під сумнів використання доказів, що містяться в тому джерелі. Перевірка кожного окремого доказу, відсіювання тих, які визнаються недоброякісними, виступають необхідною умовою утворення сукупності доказів. Кількість необхідних у справі доказів наперед визначити неможливо, все залежить від конкретної слідчої ситуації. Потрібно лише відзначити, що оцінка єдиного доказу не може стати основою для будь-якого висновку у справі. Сукупність доказів - це не просто кількісна характеристика доказів, а взаємозв'язана, внутрішньо погоджена систему доказів. Кожен доказ не тільки повинен стосуватися обставин, що входять до предмета доказування, але й мати зв'язок з іншими доказами.

24. Поняття оцінки доказів в справах про контрабанду.

Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутр. переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Оцінка доказів – розумова, логічна діяльність особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, захисника та суду, що приводить їх до переконання про допустимість, належність, достовірність та значимість кожного доказу та достатності їх сукупності. Оцінка доказів матеріалізується у процесуальних документах, в судових промовах, здійснюваних в процесі судових дебатів, які фіксуються в протоколі судового засідання. Оцінку доказів здійснюють також учасники змагального процесу – потерпілий, обвинувачений, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники. Їхня оцінка доказів може бути виклад. в заявах, клопотаннях, виступах у судових дебатах чи виступі підсудного з останнім словом. Оцінка доказів здійснюється відповідно до законів логіки. Вона включає такі елементи, як аналіз, синтез, порівняння.

Процесуальний закон закріплює низку принципів оцінки доказів:

– суд, прокурор, слідчий вільні в оцінці доказів. Ніякі докази не мають заздалегідь встановленої сили;

– оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням особи, яка провадить дізнання, слідчого;

– оцінка доказів має ґрунтуватися на розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та бути викладена у формі мотивованого висновку;

– під час оцінки доказів особа, яка провадить дізнання, слідчий керуються законом та правосвідомістю.