Обґрунтування рівноваги виробника на основі спільного аналізу виробничої функції та функції витрат.
Виробник намагається досягти стану рівноваги, тобто такої комбінації використовуваних ресурсів для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною. Графічно точку рівноваги виробника можна знайти за допомогою ізокости — лінії, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів (наприклад, праці та капіталу).Через те, що ціни факторів виробництва розглядаються як незмінні, незалежно від обсягів використання факторів, ця функція є лінійною. Нахил ізокости дорівнює (– РL/РК) і визначає ринкову норму заміщення одиниці капіталу додатковою одиницею праці. Точка дотику лінії однакових витрат (ізокости) і кривої однакового обсягу виробництва (ізокванти) відображає рівновагу виробника У точці дотику кут нахилу ізокости (ринкова норма взаємозаміщення) та ізокванти (норма взаємозаміщення факторів за технологією). Ця умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип, або принцип рівності зважених (на грошову одиницю) граничних продуктів: для мінімізації вартості за заданого рівня виробництва підприємству треба використовувати таку комбінацію ресурсів, за якої співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою. MPL/PL=MPk/Pk
Типовий характер зміни витрат виробництва у довгостроковому періоді.
Довгостроковий період – проміжок часу, протягом якого фірма має змогу перебудувати виробництво і впливати на величину випуску, змінюючи не тільки перемінні, а й постійні витрати. Змінні витрати (ТVC) — це витрати, які змінюються за зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, заробітна плата робітників та ін.).Сукупні витрати підприємства (ТС) — це сума постійних і змінних витратТС(Q) = TFC + TVC(Q), (для коротк.пер.). Для довгострокового періоду формула буде мати вигляд:ТС(Q) = TVC(Q). На динаміку витрат у довгостроковому періоді найбільше впливає характер ефекту від зростання масштабів виробництва.
Навіть за умови зростаючого ефекту від масштабу виробництва фірмі слід збільшувати обсяги виробництва продукції доти, поки потенційні можливості економії на масштабах не будуть вичерпані. У деяких випадках у підприємства виникають витрати, які воно не в змозі собі відшкодувати, якщо, приміром, припинить свою діяльність та вийде з даної галузі. В такому разі говорять про незворотні витрати, альтернативна вартість яких дорівнює нулю.
Концепція мінімально ефективного випуску та її прикладні аспекти.
Ситуація, коли середні витрати мінімальні, а зростання економії на масштабах припиняється і настає момент постійної віддачі від масштабу, то точка, що відображає цю ситуацію називається мінімально ефективним масштабом. Усі інші ситуації менш сприятливі для випуску такої кількості продукції, бо рівень витрат при них буде вищим. Цим пояснюється, що за невеликих обсягів випуску дрібні підприємства часто бувають ефективнішими ніж великі.
