Ринкова (монопольна) влада товаровиробників: поняття, джерела, методи діагностування та стримування.
Особливості поведінки монополіста насамперед зумовлені його можливістю впливати на ціни. Крива попиту монополіста або його крива продажу – це крива галузевого попиту. Можна навіть сказати, що для монополіста не існує поняття пропозиції. Наслідки: Ціна перевищує MR. Фірма може збільшити об’єм продажу тільки завдяки встановлення нижчої P на весь Q, а не тільки на додаткову одиницю. => MR стає < ніж P (AR) для кожного рівня випуску крім першого. Той, хто диктує ціну. Оскільки P нерозривно пов’язана з Q, то монополіст неодмінно визначатиме і P, вирішуючи який Q виробляти. Монополіст, що прагне максимізувати прибуток, користується таким же правилом, що й конкурентна фірма: він буде виробляти кожну наступну одиницю продукції доти, поки її реалізація забезпечить більший приріст TR ніж приріст TC, тобто поки MC=MR. Наслідки: 1. Він встановлює не найвищу з можливих цін, а оптимальну; 2. Він максимізує сукупний П, а не П на одиницю продукції; 3. В КП може працювати зі збитками (коли AVC<P<ATC). В ДП попит більш еластичний => не має збитків. Прихильники: Монополія в деяких галузях зменшує витрати сус-ва; можливий позитивний ефект масштабу; можливість подальшого технічного удосконалення товару. Противники: М виробляє Q < ніж за конкуренції; можлива неефективність (фірма вибирає не найефективнішу технологію); М може витрачати багато коштів для підтримання монопольного становища. Отже, чим вище показник монопольної влади, а саме індекс Лернера, тим більша монопольна влада.
Вибір підприємством-монополістом ціни та обсягу виробництва.
Особливості
поведінки монополіста насамперед
зумовлені його можливістю впливати на
ціни. Оскільки P нерозривно пов’язана
з Q, то монополіст неодмінно визначатиме
і P, вирішуючи який Q виробляти. Монополіст,
що прагне максимізувати прибуток,
користується таким же правилом, що й
конкурентна фірма: він буде виробляти
кожну наступну одиницю продукції доти,
поки її реалізація забезпечить більший
приріст TR ніж приріст TC, тобто поки
MC=MR.
Отже, монополіст має можливість, знижуючи
ціни на товари, збільшувати свої доходи
за рахунок розширення випуску й обсягу
продажів продукції. Прагнучи максимізувати
прибуток, монополіст може маніпулювати
ї цінами, й обсягами продажів, вибираючи
варіант, що забезпечить одержання
прибутку, близького до максимуму.
52.Цінова і нецінова конкуренція: сфери раціонального використання у поведінці учасників ринку.
Оскільки диференціація продукту є найважливішою рисою монополістичної конкуренції, то виробники вдаються як до цінової, так і до нецінової конкуренції. Нецінова конкуренція відіграє важливу роль у досягненні рівноваги на ринку МК. Вплив на попит тут здійснюється не стільки через ціни, скільки неціновими чинниками. Важливу роль тут відіграють реклама та інші способи просування товарів. При нец. кон-ії фірми прагнуть привернути покупця не пониженням цін , а підвищенням цінності товару .Для цього існує багато способів: покращення якості товару, створення нового виду продукції, покращенням сервісу, активізацією реклами. Переваги нец. кон-ії : цінові сутички являються невигідними для всіх учасників боротьби, особливо для невеликих і середніх фірм; в умовах сучасної економіки ускладнилися запроси споживачів. Ринок почав приймати різноманітні товари, стало можливим привертати увагу споживачів підвищенням якості, особливими властивостями товару. Особливі властивості товару часто важливіші за цінові переваги. Витрати на нец. кон-ю при вірному підході обходяться фірмі дешевше, чим витрати на цінову к-ю. Цін. кон-я в наш час обмежена законом. Зниження цін не повинно доходити до рівня