- •1.Суб’єкти й об’єкти економічних відносин на макрорівні. Особливості їх поведінки та механізму прийняття рішень.
- •2.Граничні величини та їх роль в мікроекономічному аналізі.
- •3.Економічна раціональність як базовий принцип поведінки мікросистем.
- •4. Закон попиту та обґрунтування його дії базовими положеннями теорії споживчого вибору.
- •5. Аналіз змін у попиті й величині попиту. Чинники попиту. Понятт методи, обчислення та сфери застосування.
- •6. Цінова еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери застосування.
- •7.Вплив цінової еластичності попиту на виторг виробника.
- •8.Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери використання.
- •9..Вплив різноманітних ефектів(моди, снобу, доходу тощо) на ринковий попит та структуру споживання благ.
- •10, Закон пропозиції та обґрунтування його дії.
- •11. Аналіз змін у пропозиції і у величині (обсязі) пропозиції. Чинники пропозиції.
- •12. . Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага.
- •13. Концепція “надлишку” споживача та “надлишку” виробника як теоретичне обґрунтування взаємовигідності ринкового обміну.
- •14. Сукупна та гранична корисність блага. Принцип спадної граничної корисності та його роль у виборі споживача.
- •15. Закони Госсена, як теоретичне обґрунтування досягнення споживачем рівноваги.
- •16. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівноваги споживача.
- •17. Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з кардиналістських позицій.
- •18. Крива байдужості та бюджетна лінія як інструменти мікроекономічного аналізу
- •19. Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з ординалістських позицій.
- •Залежність споживання благ від зміни доходу споживача. Лінія Енгеля .
- •Залежність споживання від варіацій цін на блага. Побудова лінії “ціна - споживання” та лінії попиту.
- •Ефекти доходу та заміщення благ як обґрунтування закону попиту.
- •Технологічна і економічна ефективність виробника.
- •Виробнича функція: поняття, види і параметри.
- •Спадна віддача (продуктивність) змінного фактора виробництва та її роль у технологічному виборі товаровиробника.
- •Ізокватна варіація факторів виробництва.
- •Технічне заміщення факторів виробництва: допустимі межі, норма заміщення.
- •Ефект збільшення масштабу виробництва та його відображення в характері виробництва та витрат.
- •Альтернативність напрямків використання обмежених ресурсів у поясненні економічної природи витрат виробництва.
- •Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді.
- •Принцип неухильного зростання граничних витрат: сутність, графічна інтерпретація, значення в діяльності підприємства.
- •Ізокоста: поняття, графічна побудова, зміна положення під впливом зміни варіації цін виробничих факторів.
- •Обґрунтування рівноваги виробника на основі спільного аналізу виробничої функції та функції витрат.
- •Типовий характер зміни витрат виробництва у довгостроковому періоді.
- •Концепція мінімально ефективного випуску та її прикладні аспекти.
- •Поняття “нормальний прибуток”, “чистий економічний прибуток”. Вплив зміни їх кількісних значень на ділову активність підприємців.
- •Віддача від збільшення масштабів виробництва і структура галузі.
- •Розширення обсягів випуску продукції. Графічна побудова ліній “експансії” та їх види.
- •Сутність і взаємозв’язок показників середньої і граничної виручки з ціною продукції за умов досконалої конкуренції.
- •Визначення оптимальних обсягів випуску за умов досконалої конкуренції. Два підходи до максимізації прибутку.
- •50.Вхідні та вихідні бар’єри, їх вплив на економічний стан виробника-учасника ринку.
- •64.Аналіз загальної рівноваги. Ефект зворотного зв’язку.
- •65.Парето-ефективний розподіл ресурсів.
- •Поведінка конкурентної фірми за певних витрат виробництва та варіаціях ринкових цін на її продукцію.
- •Досягнення рівноваги конкурентною фірмою у короткостроковому періоді
- •Рівновага фірми, галузі, ринку в довгостроковому періоді за умов досконалої конкуренції, її рухливість та механізм відновлення.
- •Економічний прибуток як чинник ринкової самоорганізації.
- •68..Громадські блага та їх споживчі властивості.
- •Поняття і види монополій.
- •Ринкова (монопольна) влада товаровиробників: поняття, джерела, методи діагностування та стримування.
- •Вибір підприємством-монополістом ціни та обсягу виробництва.
- •52.Цінова і нецінова конкуренція: сфери раціонального використання у поведінці учасників ринку.
- •Моделі цінової дискримінації та практика їх використання.
- •Моделі поведінки монополістичного конкурента у короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів. Причини і механізм “цінових війн”.
- •67..Позаринкові зовнішні ефекти та їх регулювання.
- •Ціноутворення за олігополії: загальна характеристика.
- •Картельні угоди: визначення квот, умови реалізації, протиріччя, ефективність.
- •Порівняння ефективності різних моделей ринку.
- •Похідний попит і принцип оплати факторів.
- •58. Правило залучення факторів виробництва для максимізації прибутку підприємства.
- •59.Праця як фактор виробництва. Формування ціни праці у різних ринкових ситуаціях.
- •Капітал як ресурс тривалого використання.
- •61.Інвестування. Визначення поточної (дисконтованої) вартості активу довгострокового і безстрокового (довічного) володіння.
- •62.Земля як фактор виробництва. Економічна та земельна рента.
- •63.Часткова та загальна рівновага ринкової системи.
- •66.Інституціональна природа сучасної фірми. Загальні, специфічні, інтерспецифічні ресурси фірми. Трансакційні витрати.
- •Бухгалтерський прибуток – різниця між виторгом підприємства та бухгалтерськими явними витратами.
- •Виробниче підприємство – мікросистема, яка перетворює фактори виробництва на товарну продукцію.
- •Економічна ефективність виробництва – випуск даного обсягу продукції з мінімальними середніми витратами або випуск максимального обсягу продукції за даного обсягу виробничих ресурсів.
- •Економічний прибуток – різниця між виторгом підприємства та альтернативними витратами ресурсів, застосовуваних у виробничому процесі (економічними витратами).
- •Зовнішні ефекти – ефекти виробництва чи споживання блага, вплив яких на третіх осіб, які не є ані покупцями, ані продавцями, ніяк не відображено в ціні цього блага.
- •Поточна вартість – величина позикових фондів, які необхідно було б позичити за поточної процентної ставки, щоб забезпечити регулярне отримання заданого чистого доходу.
- •Рівноважна кількість товару – кількість товару, що реалізується на ринку за рівноважною ціною.
- •Фірма – коаліція власників скооперованих факторів виробництва, зв’язаних між собою контрактними зобов’язаннями, які направлені перед усім на найкраще використання інтерспецифічних ресурсів.
16. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівноваги споживача.
Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетних обмеженнях. Рівновагу можна визначити знаючи рівновагу в точці дотику(D) найвищої кривої байдужості(U2) до даної бюджетної лінії(B). Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримає даний набір товарів, у нього зникає стимул змінювати цей набір на інший. Споживач згоден відмовитися від певної к-ті блага Х задля додаткової одиниці блага У за умови незмінності рівня корисності від набору благ – гранична норма заміщення MRSxy=(-Y)/X або MUx/MUy. Бюджетна лінія – пряма: В=РхХ+РуУ . Нахил бюджетної лінії Qy/Qx=Px/Py. У точці рівноваги (D), нахили кривої байдужості та бюджетної лінії збігаються, тому MRSxy= Px/Py або MUx/MUy=Px/Py або MUx/ Px= MUy/Py.
Це означає, що споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала таку саму граничну корисність. Еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних корисностей є спільним для кардиналістського і для ординалістського підходів.
17. Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з кардиналістських позицій.
Основне положення кардиналістів: “Корисність можна виміряти”(в ютілях/utily).
Кожна наступна одиниця блага приносить споживачу все меншу та меншу корисність (задоволення). Потреби, які задовольняють блага, і спосіб їх задоволення мають суб’єктивну основу.
Перший закон Госсена: Бесперевно під час акту споживання корисність наступної одиниці блага спадає. При повторному акті отримання корисності від одиниці блага зменшується в порівнянні з її початковою корисністю: MU=TU/X .
2-й закон Госсена визначає оптимальність поведінки споживача: Для отримання максимальної корисності за певний період часу потрібно спожити кожного з благ таким чином, щоб MU цих благ були рівними.
Після певного моменту ми починаємо отримувати граничну корисність, що буде дорівнювати: MUX/PX=MUY/PY (Рх, Py - ціна блага х, y)
Рішення споживача щодо кількості, в якій варто споживати блага, завжди пов’язане з відмовою від якоїсь кількості благ задля придбання однієі додаткової одиниці певного блага. Споживач керується принципом раціональності: маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати сукупну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет (дохід) таким чином, щоб корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на те чи інше благо, стала однаковою:
Це рівняння розглядається як основне в концепції споживчого попиту (в рамках теорії корисності) й означає досягнення споживачем стану рівноваги.
Отже, рівновага споживача – стан, у якому досягається оптимальна структура покупок (згідно з принципом раціональності), будь-яка зміна в структурі покупок знижує рівень задоволення споживача.
18. Крива байдужості та бюджетна лінія як інструменти мікроекономічного аналізу
Крива байдужості – це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг, що приносить споживачу однакове задоволення.
Лінія бюджетного обмеження – показує всі можливі комбінації товарів, які може придбати споживач у межах свого доходу.