4. Наповнення методичного кабінету

Наповнення методичного кабінету  повинно відповідати таким вимогам:

• інформативність та змістовність;

• доступність;

• сучасність;

• естетичність;

• задоволення потреб педагогів у саморозвитку і професійному самовдосконаленні.

З метою забезпечення вільного доступу і орієнтування у наповненні методичного кабінету його матеріали групуються за окремими розділами:

• інформація про педагогічні кадри (кількісний і якісний склад, за віком, освітою, стажем роботи, в т. ч. педагогічним,  кваліфікаційною  категорією та ін.);

• нормативно-правові документи (закони України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України);

• галузеві нормативно-правові та інструктивно-методичні документи, що регламентують діяльність дошкільного закладу (накази, розпорядження, листи, рекомендації, положення Міністерства освіти і науки України, місцевих органів  виконавчої влади та інші нормативно-правові акти);

• документація вихователя-методиста, що визначена відповідним наказом Міністерства освіти і науки України;

• зразки перспективного і календарного планування освітньої роботи з дітьми за різними моделями, а також методичних розробок різних форм організації дитячої життєдіяльності (свят, розваг, походів за межі дитячого садка, ігор, дослідно-пошукової діяльності, навчально-пізнавальних занять та ін.);

• методичні розробки консультацій для педагогів і батьків (педагогічного, методичного, психологічного, медичного, дефектологічного змісту тощо), плани проведення семінарів, практикумів, тренінгів, круглих столів, ділових ігор та інших форм методичної роботи з кадрами;

• досвід роботи дошкільних навчальних закладів міста, району, області, країни (з анотаціями);

• Базовий компонент дошкільної освіти України (державний стандарт дошкільної освіти), програми (основні й додаткові), навчальні, навчально-методичні, методичні посібники з різних змістових напрямів дошкільної освіти;

• наукова література з різних галузей знань (педагогіка, психологія, медицина, біологія, соціологія та ін.);

• довідкова й енциклопедична література (довідники, словники,  енциклопедії);

• добірка фахових періодичних видань (газети, журнали, альманахи, часописи  тощо);

• бібліотека художньої літератури для дітей (з програмовими й позапрограмовими творами різних жанрів вітчизняних і зарубіжних авторів, українського фольклору);

• зразки навчально-наочних, ігрових та дидактичних матеріалів, посібників;

• переліки навчальних видань з дошкільної освіти, обов’язкового обладнання, навчально-наочних посібників та іграшок, рекомендованих Міністерством освіти і науки, а також перелік наявних наочних засобів розвитку і навчання

28. Організація Вивчення…перспективного педагогічного досвіду.

Передовий педагогічний досвід— це результат творчої діяльності педагога з елементами новизни, спрямований на виконан¬ня актуальних завдань навчання й виховання. Передовий педагогічний досвід слід оцінювати за такими основ¬ними критеріями:

— актуальність і перспек¬тивність, тобто він має бути за своєю суттю новим, відрізнятися від масового, сприяти вирішенню завдань сучасного етапу розвит¬ку освіти, знаходити застосуван¬ня в масовому досвіді, збагачува¬ти його, мати перспективу для по¬дальшого поширення, допомага¬ти в подоланні труднощів під час організації навчально-виховного процесу;

— висока результативність, стабільність показників, оптимальність. Це означає, що за¬стосування досвіду передбачає значні зрушення в системі робо¬ти педагогічних кадрів, у рівні ви¬хованості учнів, високий рівень навчально-виховного процесу; результативність роботи, вищу за масові показники ефектив¬ності та якості; стабільність, стійкість результатів у змінених умовах праці протягом тривало¬го періоду. Високих результатів у роботі досягають з найменши¬ми затратами сил учасників на-вчально-виховного процесу, ма¬теріальних засобів школи, гро¬мадськості тощо;

— наукова обґрунтованість, що передбачає врахування законо-мірностей процесу навчання й ви¬ховання школярів, відповідність основним принципам, законам педагогічної діяльності. Однак у деяких випадках досвід супере¬чить загальноприйнятим положен¬ням педагогічної науки. В цьому разі необхідно здійснити ґрунтовні дослідження, оцінювання компе¬тентними спеціалістами наявного досвіду, щоб мати змогу вважати такий досвід передовим;

— наявність елементів новиз¬ни й оригінальності. Незалежно від того, виходять автори досвіду за межі відомих форм і методів чи здійснюють педагогічний процес у цих самих межах, вони завжди вносять до нього щось індивіду¬альне значуще;

— можливість творчого на¬слідування досвіду іншими педа¬гогами. Це передбачає готовність досвіду до творчого використан¬ня за наявності в ньому продуктив¬ної педагогічної ідеї; доступність і наступність досвіду, що дозволяє розвивати й удосконалювати осо¬бисту практику. Однак учителі ма¬ють бути підготовлені до насліду¬вання, сприйняття передового досвіду. З цього приводу видатний педагог П.Блонський писав: «...шляхом практики мистецтва ви¬ховання може навчитися лише той, хто заздалегідь вивчив теорію, засвоїв її й підготовлений до тих вражень, які має дати йому досвід». Інакше кажучи, якісне зерно, висіяне в поганий ґрунт, не проросте.

За рівнем творчої само¬стійності розрізняють три рівні передового педагогічного досвіду:

— репродуктивний, що перед¬бачає діяльність вчителя, яка не має в собі чогось принципово но¬вого, але спрямована на сумлінне виконання професійних обов'язків з обов'язковим внесенням еле¬ментів новизни, є взірцем для тих педагогів, які достатньою мірою не володіють педагогічною майстер¬ністю;

— раціоналізаторський, що передбачає діяльність, пов'язану з творчим, оригінальним, прита¬манним тільки цьому педагогу ви-користанням відомих форм і ме¬тодів з внесенням елементів но¬визни, діяльність, спрямовану на підвищення ефективності педаго¬гічної праці, її оптимізації;

— новаторський, що передба¬чає діяльність, спрямовану на суттєві зміни в навчально-вихов¬ному процесі; ця діяльність має в собі елементи новизни, творчого пошуку, оригінальності, спрямова¬на на вирішення найбільш актуаль¬них проблем навчання й вихован¬ня. Такий педагогічний досвід особливо цінний, оскільки прокла¬дає нові шляхи в шкільній практиці та педагогічній науці.

Крім того, керівники навчаль¬них закладів повинні забезпечува¬ти поширення й використання пе¬редового досвіду окремих педаго¬гічних працівників, колективів, рекомендованих районними відділами, обласними управліннями освіти, Міністерством освіти і науки України, його методичними підрозділами. Отже, слід планувати поширення особистого досвіду та використання чиїхось надбань у своєму колективі. В кожному освітньому закладі має бути чітко систематизована, узагальнена картотека передового педагогічного досвіду

Пошук передового педагогіч¬ного досвіду може бути цілеспря-мованим і випадковим. Цілеспря¬мований пошук передового педа¬гогічного досвіду здійснюють за зазделегідь визначеним планом адміністрація, методичні служби навчального закладу; випадковий — пов'язаний зі спостереженням за роботою вчителів під час відвідування уроків, позакласних заходів, факультативів або з ви¬ступом учителя в процесі обміну досвідом на методичному форумі, засіданні педагогічної ради; з ви¬вченням шкільної документації, ма¬теріалів, представлених на педа-гогічну виставку; проведенням атестації тощо.

Педагогічний досвід учителя слід вивчати в динаміці його роз¬витку, використовуючи з цією ме¬тою різні методи:

— вивчення системи роботи вчителя, спостереження за його діяльністю;

— бесіди з носієм досвіду з метою виявлення таких елементів у його педагогічній діяльності, які складно визначити тільки під час відвідування уроків, позакласних заходів, гурткових, факультатив¬них занять;

— вивчення педагогічної доку¬ментації (поурочних планів робо¬ти вчителя, його особистого пла¬нування, класних журналів, учні¬вських зошитів, матеріалів, які відображають участь учителя в методичній роботі, громадському житті школи тощо);

— бесіди з педагогічними пра¬цівниками та учнями школи;

— анкетування колег носія пе¬редового досвіду, його учнів, їхніх батьків;

— здійснення моніторингу, на¬вчальних досягнень учнів тощо.

Вивчення передового педаго¬гічного досвіду слід здійснювати таким чином:

— проводити попереднє спо¬стереження за роботою вчителя у вересні — жовтні протягом 10— 15 днів з метою визначення суті досвіду загалом, його оцінюван¬ня з точки зору визначених кри¬теріїв;

— ґрунтовне вивчення досвіду, яке передбачає тривалу, планом¬ірну роботу за певною схемою, зміст якої залежить від характеру досвіду, встановленому під час попереднього спостереження. Вивчення слід проводити в два періоди: у грудні-травні з інтерва¬лами 3,5—4 місяці протягом 5—7 днів. При цьому слід уточнити й поглибити висновки про суть дос¬віду, надати допомогу в усуненні виявлених недоліків і довести досвід до необхідного ступеня досконалості;

— контрольне вивчення, суть якого — аналіз ефективності ро¬боти вчителя, результативності його досвіду; проведення вивчен¬ня рівня навчальних досягнень учнів на кінець навчального року (контрольні, тестові роботи, дер¬жавна підсумкова атестація тощо).