90. Спортивний туризм та його види.

Спортивний туризм - вид спорту, в основі якого лежать змагання на маршрутах, які включають подолання категорійних перешкод у природному середовищі (перевалів, вершин, порогів, каньйонів, печер тощо), і на дистанціях, прокладених в природному середовищі і на штучному рельєфі.

Спортивний туризм - це, насамперед засіб підвищення майстерності туриста й серйозне фізичне навантаження. Якщо це стає вторинним, а на перше місце виходять випробування резервів людини, гострі відчуття, нові враження й відкриття, спортивний туризм перетворюється в екстремальний, тобто спортивний туризм на рівні найвищих категорій складності. У цьому випадку в ньому з'являються елементи ризику, реальної небезпеки. Абсолютно екстремальні види туризму - дельтапланеризм і польоти на парапланах.

За видами спортивний туризм поділяється на: пішохідний; гірський; лижний; водний; велосипедний; спелео; вітрильний; автомобільний; мотоциклетний; вітрильний.

За організаційними формами спортивний туризм поділяється на: спортивні походи; змагання із спортивного туризму; експедиції; екскурсії.

Пішохідний туризм (трекінг-туризм, легка хода, бекпекер) — один з найпоширеніших видів спортивного туризму, основною метою якого є подолання групою туристів маршруту по місцевості з місця відправлення до місця прибуття за вказаний проміжок часу. Маршрут пішого туризму може містити в собі не тільки програму фізичної, спортивно-оздоровчої підготовки, але і ознайомлення з історією і культурною спадщиною населення регіону.Власне, пішохідний туризм поділяється на підвиди: трекінг-туризм, легка хода, бекпекер.

Гірський туризм — вид спортивного туризму, що полягає в пересуванні групи людей за допомогою мускульної сили по певному маршруту, прокладеному в гірській місцевості.

Хоча в гірському туризмі використовуються елементи скелелазіння при проходженні маршруту, не слід порівнювати його з альпінізмом. Головна відмінність полягає в тому, що метою альпініста є підйом на вершину певної категорії складності, а метою гірського туриста — проходження маршруту певної категорії складності, який включає декілька перевалів та/або вершин. Складність маршруту визначається в основному складністю (категорійністю) перевалів, що в нього входять.

Лижний туризм (гірськолижний туризм) — різновид туризму на лижних засобах пересування.

Лижний туризм різноманітний: це і одноденні прогулянки по готових лижнях, і недільні переходи по засніжених цілинних лісах, це і багатоденні автономні походи, складні експедиції в горах або в Антарктиді чи Арктиці, скі-тури (позатрасове катання) на гірських схилах без підйомників і гірськолижних курортів, сноубординг, сендбординг, гелі-скіїнг.

Водний туризм (морський туризм, річковий туризм, озерний туризм) — один з різновидів туризму, в основі якого подолання маршруту водною поверхнею.

Розрізняють декілька підвидів водного туризму: сплав по річках, рафтинг, вітрильний туризм, каякінг, каньйонінг (подолання каньйонів без допомоги плаваючих засобів), віндсерфинг, вейкбординг.

Велосипедний туризм (велотуризм) — один з видів туризму, в якому велосипед служить головним або єдиним засобом пересування.

Велосипедний туризм (велотуризм) полягає в проходженні на велосипеді маршрутів, що містять загальтуристські й специфічні для велотуризма перешкоди.

У велосипедному туризмі виділяється шість категорій складності походів. Перша категорія -і найпростіша, шоста -і сама складна. Категорія складності походу визначається за Методикою категорирования велосипедних походів.

Мінімальна довжина велосипедного походу першої категорії складності становить 300 км. Серед видів спортивного туризму, де для пересування використовується винятково мускульна сила людини, велосипедний туризм є лідером по швидкості пересування й довжини маршрутів.

Спелеотуризм припускає відвідування природних або рукотворних печер і лабіринтів. Він цікавий розмаїтістю їхнього рельєфу, що створює перешкоди для проходу (колодязі, завали, вузькі щілини, підземні ріки й т.д.), а також екстремальними - несприятливими - фізичними умовами (висока вологість і відсутність природного висвітлення). Все це вносить у спелеотуризм елемент пригод і робить його неймовірно популярним серед молоді. Опускатися в печеру треба тільки при наявності її плану й не менш чим удвох. Невідомі печери - тільки для досвідчених спелеотуристов.

Автомобільний туризм (автомототуризм, мототуризм, туризм на власному автомобілі, караванінг-туризм, автобусний туризм, автосафарі-туризм) — подорожі туристів до країн або місцевостей, що відмінні від їхнього постійного місця проживання в яких основним засобом пересування виступає приватний, транспорт від фірми або орендований автомототранспорт.

Спорти́вні тури́стські похо́ди — це групове або командне проходження туристичного спортивного маршруту певної протяжності з подоланням природних перешкод (перевалів, порогів, печер тощо) різної складності за нормативний час. Походи можуть бути організовані з таких видів спортивного туризму: пішохідного, гірського, лижного, водного, велосипедного, спелео, вітрильного, автомобільного, мотоциклетного, вітрильного. Можливе проведення комбінованих походів з елементами різних видів туризму, наприклад: пішохідна частина доповнюється водним сплавом.

Залежно від технічної складності, кількості природних перешкод, протяжності, тривалості походи поділяються на категорійні — з І до VI категорії складності та некатегорійні. До некатегорійних походів належать походи, що мають складність, протяжність або тривалість, меншу від установленої для маршрутів І категорії складності, — 1-3-денні походи (походи вихідного дня) та походи 1, 2, 3 ступеня складності.