101. Форми організації сільського зеленого туризму.

В. Косенко виділяє такі види сільського зеленого туризму:

—короткотерміновий, у період вихідних днів. Найчастіше він має сезонний характер: рибальство, збирання грибів, полювання, лижі, сані, а також маршрутний — заповідними місцями регіону (різні види пересування);

—відпочинковий (на період відпусток). Його термін може змінюватися в межах 20—40 днів;

—сезонний відпочинок. Він може бути сімейним, колективним чи окремих осіб (художники, краєзнавці, археологи); Р ис. 1.3. Організаційно-правовий статус суб'єктів сільського зеленого туризму

—відпочинок іноземців, зокрема діаспори — на предмет поглиблення знання мови, вивчення історичної і культурної спадщини краю.

Перелік видів, форм і способів рекреації у сільській місцевості можна поглиблювати й деталізувати. Однак уся сукупність форм дозвілля на селі за чинними в Україні господарсько-правовими нормами "вписується" у таку організаційно-правову схему (рис. 1.3).

Сільський зелений туризм як вид підсобної діяльності

Сільський туризм можна розглядати як додатковий щодо основної сільськогосподарської діяльності, тобто вид підприємницької діяльності, який дає селянам певні додаткові доходи, а також є способом підвищення зайнятості членів сільських родин.

Власником агрооселі можуть бути: фермер, селянин, який працює індивідуально на присадибній ділянці, селянин, який працює у сільськогосподарському підприємстві, а також інші мешканці села, зайняті у сфері обслуговування та соціальній сфері, тобто працівники сільради, пошти, вчителі, продавці тощо.

Український селянин (фермер чи працівник колективного господарства) в межах сільського туризму як виду підсобної діяльності може займатися:

— активним туризмом (збудувати на своїй території спортивний майданчик, кінний манеж, гірський витяг, ставок для спортивного рибальства, розробити і пропонувати своїм гостям як гід-екскурсовод пішохідні, санні, вело- та кінні (бричкою чи верхи) маршрути і прогулянки);

— екотуризмом (організовувати своїм гостям відпочинок в екологічно чистій місцевості, надати їм можливість споживати екологічно чисту продукцію, сприяти у заготівлі лікарських трав, лісових ягід і грибів);

— мисливським туризмом;

— культурно-етнічною діяльністю (кустарне вироблення й продаж відвідувачам сувенірної продукції ужиткових народних промислів, залучення туристів до організації й участі у національних обрядах, традиційних ремеслах українського селянина та господарсько-польових роботах (сінокіс, бджільництво, випас худоби тощо).

СЗТ як вид малого підприємництва

Перспективним високо конкурентним різновидом сільського зеленого туризму, поширеним у курортно-рекреаційних районах України, є побудова сільськими підприємцями житлових будівель готельного типу, призначених для надання населенню рекреаційних послуг у сільській місцевості.

На відміну від здачі сільськими господарями окремих кімнат у своїх оселях, цей вид сільського зеленого туризму є прогресивною формою малої підприємницької діяльності, що дає селянам основні доходи та сприяє підвищенню рівня зайнятості, а отже, добробуту членів сільських громад.

Такий вид сільської діяльності має чітке законодавче визначення:

— до послуг сільського туристичного бізнесу варто відносити надання господарями відпочивальникам в оренду кімнат та окремих будинків, а також організацію харчування й дозвілля агротуристів. Тобто господарі агрокотеджів можуть надавати повний спектр супутніх і додаткових послуг, зумовлених організацією перебування туриста у цьому агропансіонаті (від забезпечення трансферу з залізничного вокзалу чи аеропорту, організації екскурсій та розважальних шоу-програм до здачі в оренду приватних транспортних засобів та індивідуального екскурсійно-туристичного супроводу);

— надання агротуристичних послуг у сільському господарстві — це, зокрема, використання з цією метою земель, будівель та інших засобів певного господарства з правом змінити характер їхнього первісного функціонального призначення — здійснення сільськогосподарського виробництва.