76. Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.

Інтерпол - Міжнародної організації кримінальної поліції (МОКП). Це єдина міжнародна організація, яка бере безпосередню участь у боротьбі зі злочинністю. Створений в 1923 р. як Міжнародна комісія кримінальної поліції (МКУП) для координації боротьби різних країн із загальнокрим злочинами з центром у Відні. Статут Інтерполу набув чинності в 1956 р. 150 держав членів. Штаб-квартира розташована в Ліоні (Франція). Основні цілі організації сформульовані у ст. 2 Статуту: - Забезпечувати і розвивати широке взаємне співробітництво всіх органів (установ) кримінальної поліції в рамках існуючого законодавства країн і в дусі Загальної декларації прав людини; - Створювати та розвивати установи, які можуть успішно сприяти попередженню і боротьбі із загальною кримінальною злочинністю. Статут забороняє будь-яке втручання в діяльність політичного, військового, релігійного чи расового характеру (ст. 3 Статуту). Основні напрямки діяльності Інтерполу 1. це кримінальна реєстрація - організується Генеральним секретаріатом за спеціальною методикою з метою ідентифікації, як злочинців, так і деяких злочинів. Кримінальна реєстрація підрозділяється на два основних види: загальну і спеціальну. Об'єктом загальної реєстрації стають відомості про міжнародні злочинців і злочинах кримінального характеру, що мають міжнародний елемент. Спеціальна реєстрація фіксує відбитки пальців і фотографії злочинців. По кожному виду кримінальної реєстрації ведуться картотеки. 2. міжнародний розшук злочинців, підозрюваних у скоєнні міжнародних злочинів, осіб, зниклих без вести, викрадених цінностей та інших об'єктів злочинного посягання. Включає оперативно-розшукові дії, що проводяться за межами території держави, де було скоєно злочин. У розшуку бере участь поліція декількох країн з дотриманням національного законодавства та відомчих інструкцій.

3. міжнар розшук осіб, зниклих без вести, проводиться в рамках Інтерполу у випадках, коли національний розшук не приніс успіху і коли збирали докази того, що розшукуваний покинув межі держави-ініціатора розшуку. 4. міжнаррозшук викрадених цінностей. До їх числа належать автомобілі та інші транспортні засоби, твори мистецтва (картини, скульптури, антикваріат, інші музейні експонати), археологічні цінності, зброю і т.п. Структура Інтерполу: основними директивними органами Інтерполу є Генеральна Асамблея і Виконавчий Комітет. Вони - дорадчі органи з правами прийняття рішення та контролюючими повноваженнями. Їх засідання проводяться періодично.

77.Транскордонні злочини: пон та попередження.

Міжнародні злочини. Їх іменують ще злочинами проти людства – це посягання на суверенітет народів, міжнародний мир, на саме існування держави і нації. До числа міжнародних злочинів звичайно відносять ті, які передбачені Статутом Нюрнберзького Міжнар Військового Трибуналу:

1.злочини проти миру;

2.військові злочини (злочини проти законів та звичаїв ведення війни);

3.злочини проти людськості.

Злочини міжнар характеру - посягання на нормальні добросусідські взаємовідносини між державами і народами:

1.посягання проти представників іноземних держав та міжнар організацій;

2.посягання на права людини;

3.посягання на історичні та культурні цінності народів, суспільну мораль;

4.транскордонні забруднення природного середовища;

5.посягання на безпеку транспорту;

6.поширення наркотизму;

7.посягання в сфері економіки:

"Злочини з іноземним елементом" - загальнокримінальні злочини, для боротьби з якими потрібна співпраця з правоохоронними органами зарубіжних держав.

Поняття транскордонних злочинів. Проведене ж вище з'ясування об'єму поняття міжнародних злочинів дає можливість виділити серед них групу посягань, які відзначаються певною специфікою, відрізняються, з одного боку, від інших міжнародних злочинів, а з іншого – від інших злочинів, передбачених національним кримінальним законодавством. Це злочини, які характеризуються такими позитивними (наявність яких потрібно встановити, щоб віднести певний злочин до даної групи) і негативними (лише у разі відсутності яких діяння включається в аналізовану групу) ознаками:

• вони є міжнародними, оскільки їх вчинення зачіпає інтереси щонайменше двох держав;

• протиправність встановлена нормами національного кримінального законодавства, тобто в Особливій частині КК є норма, яка передбачає відповідальність за дане посягання;

• їхні юридичні наслідки виходять за межі нашої держави;

• суб'єктом таких злочинів виступають лише фізичні особи (виділення цієї ознаки має значення щодо тих злочинів, протиправність яких одночасно передбачена і міжнародно-правовим актом, який допускає кримінальну відповідальність юридичних осіб);

• такі злочини не зачіпають інтереси лише третіх держав. Їхнє кримінальне переслідування має відповідати завданням, які стоять перед КК України, щодо таких злочинів можливе застосування кримінального законодавства України з урахуванням меж його дії у просторі та за колом осіб.

Види транскордонних злочинів:

1. посягання, які вчиняються на території кількох держав;

2. злочини, які вчиняються громадянами однієї держави на території іншої держави проти своїх співгромадян;

3. злочини, які вчиняються громадянами однієї держави на території іншої держави проти інтересів закордонної держави;

4. злочини, які вчиняються в Україні проти інтересів іноземних держав;

5. злочини, після вчинення яких винні переховуються від правосуддя на території іншої держави;

6. вчинені за кордоном злочини проти інтересів іншої держави.

Висновки:

• міжнародний злочин як вид злочину наділений усіма ознаками злочину, є діянням суспільно небезпечним, протиправним, винним і кримінально караним;

• поняття міжнародного злочину є родовим, яке включає в себе низку видових понять;

• транскордонні злочини являють собою один із видів міжнародних злочинів, наділені усіма їхніми ознаками та відзначаються рядом специфічних рис.

Ще раз підкреслимо, що виділення транскордонних злочинів зумовлено наявністю в КК України спеціальних норм, які визначають особливості відповідальності за такі посягання.