- •Предмет і с-ма крим-ї.Місце крим-ї в с-мі наук.
- •3. Виникнення і розвиток кримінології.
- •4. Теорія диференціального зв'язку.
- •5. Теорія стигматизації та її практичне значення.
- •6. Економічний детермінізм та його значення для пояснення злочинної поведінки. Критична кримінологія.
- •7. Латентна злочинність: поняття та методика її аналізу.
- •8. Віктимологічна концепція пояснення злочинності.
- •9. Причини і умови злочинності в Україні.
- •10. Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності.
- •11. (24) Соціально- психологічні причини та умови злочинності.
- •13. Поняття особистості особи, яка вчинила злочин.
- •14. Крим-правові та соц.-демографічні ознаки осіб, що вчин злочин.
- •15. Крим-на хар-ка злочинності в Укр 1991-2010рр.
- •17. Латентна злоч-сть, її види. Способи визначення латен злоч-сті.
- •20. Біологічні концепції пояснення злочинності.
- •21. Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння пояснення злочинності.
- •22. Інтеракціонізм. Теорія конфлікту.
- •23. Соціологічні концепції пояснення злочинності: заг хар-ка.
- •25. Коефіціент злочинності.
- •27. Функції злочинності.
- •28. Географія, екологія, топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •29. Показники злочинності.
- •30. Сучас стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Укр.
- •31. Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину.
- •33. Поняття та ознаки злочинності.
- •34. Поняття структури та динаміки злочинності.
- •35. Спаціалізовані суб*єкти попереджувальної д-ті.
- •36. Особливості провед опитуваня як методу крим-них досліджень.
- •37. Психологічні методи в кримінологічних дослідженнях.
- •38. Особливості механізмів умисної, імпульсивної та звичної злочинної поведінки.
- •39. Програма та етапи кримінологічного дослідження.
- •40. Кримінологічне прогнозування: пон, види, методи, завдання, ф-ї.
- •41. Основи кримінологічного планування.
- •42. Кримінологічне планування.
- •43. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •44. Форми участі громадськості у протидії злочинності в Укр.
- •45. Кримінологічна хар-ка груп неповнолітніх злочинців.
- •46. Спеціально – кримінологічна протидія злочинності:пон і види.
- •48. Рання та ситуативна (безпосередня) профілактика злочинів.
- •49. Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •50. Методи кримінологічних досліджень.
- •51. Техніка кримінологічного вивчення крис справ та ін. Документів.
- •52. Типологія та класифікація осіб, що вчиняють злочин.
- •53. Віктимізація та віктимність.
- •54. Настанова та її роль у механізмі злочинної поведінки.
- •56. Вибіркове дослідження: валідність та репрезентативність.
- •57. Методика кримінологічних досліджень.
- •58.Класифікація жертв злочинів.
- •59. Інтерв'ю.
- •60. Анкетне опитування.
- •61. Мотивація злочинної поведінки.
- •63. Криміногенне значення конкретної життєвої ситації.
- •64. Структура особи, що скоїла злочин.
- •65. Морально-психологычны ознаки особистост, яка вчин злоч.
- •66. Дискусыя про співвідношення природного та соціального в особистості особи, яка вчинила злочин.
- •68. Попередження транснаціональної злочинності.
- •69. Кримінологічна хар-ка та попередження необережних злочинів.
- •71. Вивчення і попередження злочинності жінок.
- •72. Попередження загально кримінальної корисливої злочинності.
- •73. Основні міжн-прав док по боротьбі зі злочинністю.
- •74. Кримінолог хар-ка та попередження пенітенціарної злочинності.
- •76. Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •77.Транскордонні злочини: пон та попередження.
- •78. Міжнародне співробітництво у сфері протидії злочинності.
- •79. Особливості попередження злочинності у сфері обігу наркотиків.
- •81. Попередження насильства в сім'ї
- •83. Особливості попередження злочинності неповнолітніх.
- •84. Вивчення та попередження економічної злочинності.
- •85. Крим-на хар-ка рецидивної злочинності.
- •86. Попередження насильницької злочинності.
- •87. Кримінологічна характеристика групової злочинності.
- •88. Тіньова економічна д-ть: пон і напрямки протидії.
- •89. Крим-на хар-ка насильницької злочинності.
- •90. Крим-на хар-ка злочинності неповнолітніх.
- •92. Поняття кримінального професіоналізму.
- •93. Суб*єкти та заходи протидії організованій злочинності.
- •94. Прокуратура як суб'єкт попередження злочинів.
- •95. Органи внутр. Справ як суб*єкт попереджувальної д-ті.
- •97. Відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом: проблеми протидії.
- •98.Організована злочинність в Укр на сучасному етапі: крим-на х-ка.
- •99. Протидія тероризму за законодавством України.
78. Міжнародне співробітництво у сфері протидії злочинності.
Відповідно до ст.27 (співробітництво між правоохоронними органами)
„Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності” кожна Держава-учасниця вживає ефективних заходів, спрямованих на:
a) зміцнення, або де це необхідно, установлення каналів зв’язку між їхніми компетентними органами, установами і службами для того, щоб забезпечити надійний і швидкий обмін інформацією про всі аспекти злочинів, що охоплюються цією Конвенцією;
b) співробітництво з іншими Державами-учасницями у проведенні розслідувань у зв’язку зі злочинами, що охоплюються цією Конвенцією, з метою виявлення:
i) особи, місцезнаходження і діяльності осіб, підозрюваних в участі у вчиненні таких злочинів, або місцезнаходження інших причетних осіб;
ii) переміщення доходів від злочинів чи майна, отриманого в результаті вчинення таких злочинів;
iii) переміщення майна, устаткування або інших засобів, що використовувалися чи призначалися для використання при вчиненні
таких злочинів;
c) надання, у відповідних випадках, необхідних предметів або необхідної кількості речовин для цілей аналізу чи розслідування;
d) сприяння ефективній координації між їхніми компетентними органами, установами і службами і заохочення обміну співробітниками й іншими експертами, включаючи, за умови укладання заінтересованими Державами-учасницями двосторонніх угод або домовленостей, направлення співробітників по зв’язках;
e) обмін з іншими Державами-учасницями інформацією про конкретні засоби і методи, які застосовуються організованими злочинними групами, включаючи, у відповідних випадках, маршрути і засоби транспорту, а також використання підроблених посвідчень особи, змінених чи підроблених документів або інших засобів приховування їхньої діяльності;
f) обмін інформацією і координацію адміністративних та інших заходів, що вживаються у відповідних випадках з метою завчасного виявлення злочинів, що охоплюються цією Конвенцією.
79. Особливості попередження злочинності у сфері обігу наркотиків.
Наркобізнес - широкомасштабна злочинна діяльність у сфері незаконного обігу наркотиків, що здійснюється як одноособово, так і високорганізо-ваними злочинними угрупованнями, у вигляді промислу.
Ознаки наркобізнєсу
-масштабність незаконних дій з наркотиками;
-особлива конспіративність наркоділків, аж до переходу на нелегальне становище у випадку виявлення;
-високий рівень організації злочинних формувань;
-надприбутковість злочинного промислу.
Факторами, що призводять до зростання наркобізнесу у наших умовах є:
1. Серед різних верств населення спостерігається значна бездуховність, у частини людей старшого віку - крах особистих сподівань (фрустрація). У молоді, яка краще адаптується до сучасності, водночас значною мірою відсутні життєві орієнтації та ідеали соціально значимого плану.
2. Низька загальна культура значної частини населення, і передусім молоді, яка не бачить в оволодінні досягненнями культури можливості вирішення своїх проблем.
3. Не має у достатній кількості сил і засобів для роботи у сфері боротьби з наркоманією. Не вистачає лікарів-наркологів і психіатрів, спеціалістів по боротьбі з наркобізнесом у міліції, спеціалізованих медичних закладів, препаратів, техніки.
4. Антинаркотичне кримінальне і адміністративне законодавство було недосконалим, а головне, - неефективно застосовувалося.
5. Україна має широку сировинну наркотичну базу. А погіршення матеріального становища людей, та можливості здобути злочинним шляхом такі прибутки, яких чесно заробити не можна, штовхає частину сільського населення на незаконні дії щодо культивування снотворного маку.
6. Зростання кримінальної активності у сфері наркобізнесу.
визначає систему заходів в Україні, спрямованих проти незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними, а також визначає права і обов’язки юридичних осіб і громадян у зв’язку із застосуванням цього Закону.
Відповідно до ЗУ "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" для протидії незаконному обігу наркотичних засобів уповноваженні на це орани здійснюють:
- контрольовані поставки з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь в цьому
- оперативні закупки - для одержання доказів злочинної діяльності;
- конфіскація наркотичних засобів та психотропних речовин, що знаходяться в незаконному обігу, а також обладнання, яке використовується для їх незаконного виготовлення;
- запити правоохоронних органів про розміщення коштів, одержаних від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
- огляд транспортних засобів, вантажів і особистих речей громадян;
- зупинення діяльності об’єктів масового перебування громадян, що використовуються для вживання чи збуту наркотичних засобів або психотропних речовин;
- заходи протидії незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин;
- адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі.
Для протидії незаконному вживанню наркотичних засобів або психотропних речовин уповноваженні на це орани здійснюють:
-виявлення осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини;
-медичний огляд та медичне обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами;
-добровільне та примусове лікування осіб, хворих на наркоманію;
-відшкодування витрат на медичний огляд, медичне обстеження або лікування;
-розгляд матеріалів у суді про направлення осіб на примусове лікування від наркоманії;
-дострокове звільнення або продовження примусового лікування від наркоманії;
-збереження жилого приміщення за особами,хворими на наркоманію;
-обмеження прав особи, хворої на наркоманію, на період примусового лікування.
"Програми реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003-2010 роки", затверджена Пос КМУ від 4 червня 2003 року.
Метою Програми є визначення та здійснення у період до 2010 року заходів щодо протидії поширенню наркоманії і злочинності, пов’язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Програма виконуватиметься поетапно.
На першому етапі (2003-2005 роки) робота проводитиметься за такими напрямами:
-удосконалення нормативно-правової бази в сфері протидії зловживанню наркотичними засобами і психотропними речовинами та їх незаконному обігу;
-удосконалення механізму міжвідомчого співробітництва у сфері протидії поширенню наркоманії шляхом обміну інформацією, досвідом роботи, проведення спільних заходів, участі у науково-дослідних розробках та дослідженнях;
-створення сучасного міжвідомчого автоматизованого банку даних, пов’язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
-забезпечення стабільного функціонування та удосконалення наркологічних закладів;
-удосконалення системи контролю у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, зокрема культивування наркотиковмісних рослин, та недопущення їх відпливу в незаконний обіг;
-створення міжвідомчої лабораторії з метою дослідження і систематизації відомостей про синтетичні та напівсинтетичні наркотичні засоби і психотропні речовини, вилучені з незаконного обігу,;
-створення передумов для формування суспільства, в якому б підтримувався здоровий, продуктивний спосіб життя як альтернатива незаконному вживанню наркотичних засобів.
На другому етапі (2006-2010 роки) робота здійснюватиметься за такими напрямами:
-впровадження науково-технічних розробок щодо медико-соціального та економічного розв’язання проблеми скорочення попиту на наркотичні засоби;
-постійне удосконалення методики проведення антинаркотичної профілактичної роботи;
-збільшення кількості відповідних спеціалістів у сфері профілактики наркоманії та лікування осіб, хворих на наркоманію;
-впровадження в практику нових концепцій та методик лікування, надання спеціалізованої психологічної допомоги, здійснення реабілітації і ресоціалізації осіб, хворих на наркоманію;
-підготовка та видання спеціальних посібників з питань профілактики наркоманії та лікування осіб, хворих на наркоманію, забезпечення впровадження навчальних програм антинаркотичного змісту в навчальних закладах;
-здійснення ефективного контролю у сфері обігу наркотичних засобів.
80-85. Попередження та кримін-на хар-ка рецедивної злочинності.
Рецидив злочинів - це повторне кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше була судимою або зазнавала інших, передбачених законом заходів впливу, що застосовується судом замість покарання, незалежно від форми вини та наявності судимості.
Кримінальний рецидив охоплює злочини, які вчиняються особами:
- із знятою, або непогашеною судимістю;
- які мають судимість;
- які відбувають покарання;
- які вчинили злочини, але до них покарання не застосовується з різних причин.
Різновиди рецидиву:
1. За кількістю раніше вчинених злочинів:
- простий;
- складний (багаторазовий).
2. За характером злочинів:
- загальний (неоднорідні злочини);
- спеціальний (однакові або однорідні злочини).
3. За часом вчинення повторного злочину:
- найближчий;
- віддалений.
4. За видами злочинності в залежності від соціальної спрямованості та характером мотивації вчинених злочинів.
Попередження рецидивних злочинів.
Загальні заходи запобігання рецидивові пов'язані:
з удосконаленням правоохоронної діяльності;
ефективною діяльністю органів дізнання, досудового слідства та суду щодо призначення покарань;
-удосконаленням системи виконання покарань;
ефективною, системною роботою з рецидиво небезпечним контингентом після відбуття покарання;
ефективною координацією зусиль органів кримінально-виконавчої системи й органів місцевого самоврядування, державних і громадських організацій щодо соціальної реабілітації засуджених;
тісною взаємодією державних органів виконання покарань із представниками різних конфесій щодо організації релігійного виховання засуджених;
ефективною профілактикою психічних захворювань, алкоголізму та наркоманії серед населення;
удосконаленням кримінального законодавства й судової практики, підвищенням ефективності кримінального покарання.
