26 Поняття та принципи законності.

Законність - такий режим державного та суспільного життя при якому існує суворе та повне здійснення приписів правових законів і основаних на них юридичних актів всіма суб’єктами права.

Виходячи з визначення слід виділити такі особливості законності : вона повинна бути загальною (всі повинні виконувати юридичні норми), а ткож мати нормативну основу - юридичні норми.

До основних принципів демократичної законності слід віднести:

верховенство закона по відношенню до решти правових актів;

єдності поняття та застосування закону на всій території їх дії;

обов’язковість вимог законності для усіх громадян;

рівності всіх перед законом;

здійснення прав та свобод особою не повинно порушувати прав та прав та свобод інших осіб;

неприпустимість протиставлення законності та доцільності (доки закон діє його слід застсовувати, незважаючи на чиюсь дуку щодо доцільності);

єдності законності та справедливості;

встановлення дійового контролю за дотриманням законності;

попередження та ефективна боротьба з правопорушеннями.

Гарантіями законності є : чіткість та конкретність діючих норм; ефективність застосування санкцій; виконання правосуддя; здійснення вищого нагляду; діяльність держ. інспекцій та контрольно-ревізійного апарату.

27. Предмет і метод загальної теорії д і п

Предмет ТДП – загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правової організації суспільства, Д і П, що розглядаються як цілісні соціальні інститути.

Метод ТДП – сукупність способів і прийомів дослідження предмета науки.

В залежності від визначеності предмета дослідження всі методи поділяються на загальні і спеціальні.

Загальні:1. Системно-функціональний метод – необхідний через системно-функціональну природу Д і П; 2. Статистичний – вивчення кількісних змін у державно-правовому житті і опрацювання цих спостережень у наукових і практичних цілях; 3. Історичний і логічний – враховується і аналізується все позитивне, накопичене історичним досвідом; 4. Метод сходження від абстрактного до конкретного – на першому етапі пізнання об ‘єкт сприймається як деяке нерозчленоване ціле. На другому – за допомогою аналізу об’єкт уявно розчленовується на частини і описується за допомогою багатьох абстрактних визначень.

Спеціальні: 1. Порівняльний метод державотворення і правотворення – процес відображення і фіксації відношень тотожності і подібності в державно-правових явищах; 2. Спеціально-юридичний – аналіз змісту чинного законодавства і практики його застосування Д органами; 3. Державного і правового моделювання – між різними державними та правовим явищами є спільності, а тому, знаючи властивості і ознаки одного з них(моделі), можна з певною ймовірністю судити про інше. 4. Конкретно-соціологічний – виявляє ступінь ефективності функціонування всіх гілок Д влади, правового регулювання, стану законності та правопорядку в країні

28 Підзаконні нормативні акти, їх види.

Підзаконні нормативно-правові акти - правотворчі акти компетентних органів, які основані на законі та не протирічать йому.

Вони володіють меншою юридичною силою, порівняно з законами, вони конкретизують та деталізують норму закону, але не протирічать їй, так як на ній грунтуються. Вони поділяються (за суб’єктами видання та сферою поширення) на :

1. загальні підзаконні акти:

• укази Президента - на основі та в розвиток законів;

• постанови уряду - щоб врегулювати менш важливі питання;

• акти вищих органів виконавчої влади.

2. місцеві підзаконні акти - акти представницької і виконавчої влади на місцях.

3. відомчі нормативно-правові акти (накази, інструкції) на певну сферу суспільних відносин (митні, банківські...)

4. внутріорганізаційні (локальні) - видаються різними організаціями для регламентації своїх внутрішніх питань.