46. Реалістична школа права.

Представники вважають, що право виникає та розвивається під впливом зовнішніх факторів. Цими факторами є інтереси.

Представником даної школи був Рудольф Ієрінг. Він вважає, що право є захищений державою інтерес. Право належить не тому, хто виявляє волю, а тому, хто користується ним. Народжуючись в боротьбі інтересів, право виступає в якості сили, яка підкорює волю одних інтересам інших при обов’язковому факторі дотримання принципів справедливості людського гуртожитку.

Право як засіб досягнення цілі виступає в цій якості необхідним інструментом організації, підтримки та збереження суспільства.

Незважаючи на різкість даної школи вона внесла багато позитивного в вчення про право :

1. визнала єдинство та змінність права (право існує лише у вигляді позитивного права, а також не є незмінним та вічним в своїх положеннях);

2. показала зв’язок права та держави;

3. визнала єдність юридичних прав та обов’язків;

4. лише державна влада на основі існуючих норм права може застосовувати сили, щодо людей.

47. Типологія держав. Понятя цивілізації, як критерія класифікації держав.

Суспільно-економічна формація - це історичний тип суспільства, який заснований на певному способі виробництва. Даний критерій класифікації держав властивий Марксистсько-Ленінській типології держави та права. Її суть в розподілі на три основних типи експлуататорської держави: рабовласницький (в основі - право власності на рабів), феодальний (в основі - право власності на землю, закріпачених та більшу частину їх праці) та капіталістичний (в основі - власність буржуа на засоби виробництва). Виділявся і соціалістичний тип держави. Суть - суспільна власність на засоби та предмети виробництва.

Поскільки формаційний підхід не повністю враховував усі різноманіття суспільних відносин, то виникає нове поняття “цивілізації”, як критерію розподілу держав. Під цивілізацією А. Тойнбі розумів відносно замкнутий та локальний склад суспільства, що відрізняється спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних та інших факторів. Його відмінність в тому, що вона враховує багатоукладність (а не лише економічний базис), весь соціальний склад суспільства (а не лише класи-антогоністи), необмежує аналіз культурно-духовного життя лише поглядами протиборних класів. А основна відмінність в тому, що людина стоїть в центрі вивчення минулого та теперішнього суспільства, як творчої та конкретної особистості, а не знеособленого індивіду. Тому виділяється сфера взаємовідносин на базі загальнолюдських цінностей та держава є не інструментом підкорення одного класу іншим, а фактором соціально-економічного та духовного розвитку суспільства.

На основі цивілізації виділяють: стародавньосхідню, грецьку, римську, середньовічну, та сучасну державу. (Елінек). Або автократію та демократію (Кельзен)

48 Принципи та функції права.

Принципи права - вихідні, основоположні положення, які юридично закріпляють об’єктивні закономірності суспільного життя, та виражені і закріплені в нормативно правових актах.

Принципи права є загальні та спеціальні для кожної галузі права.

Загальні принципи :

• соціальної свободи;

• соціальної справедливості;

• демократизму;

• гуманізму;

• рівноправності;

• єдності юридичних прав та обов’язків;

• рівності усіх перед законом;

• взаємної відповідальності держави та особи;

• відповідальності за вину;

• законності;

• верховенства права.

Спеціальні принципи виробляються окремими галузями права. Вони поділяються на галузеві та міжгалузеві.

Функції права - основоположні напрямки впливу на суспільні відносини та поведінку.

Вони поділяються на регулятивну функцію права (нормативного закріплення сталих правовідносин та формування та закріплення нових), охоронювальну (захист правомірних відносин шляхом витіснення суспільно небезпечних діянь) та відновлювальну (відновлює порушені права). Окрім того право виконує ряд загальних функцій : економічна, соціальна, екологічна, законодавча, виконавча, судова, політична...