49. Історична школа права.

Представники даної школи є Густав Гуго, Карл Савиньї, Фредерих Пухта.

Розглядають право як вираження духу народу, що складається подібно мові - поступово, згідно історичного процесу. А законодавець лише аналізуючи знаходить та фіксує те, що вже склалось в суспільних відносинах як право. Право виробляється не лише державою, а і самостійним розвитком у вигляді норм, що добровільно прийняті народом.

Право є продукт народного духу, народного переконання, тому воно не існує у вигляді формальних правил, а у вигляді живого представлення правових інститутів в їх органічному взаємозв’язку.

Консерватизм даної школи в відкидані ролі суб’єктивної правотворчості, а значіть нового законодавства в прогресивній зміні суспільного життя. Історична школа перебільшувала роль звичаю.

Але вони справедливо вважали, що законодавець не вправі творити норми по своєму суб’єктивному баченню, без пізнання об’єктивних потреб суспільного розвитку, а також окремих людей. Він не зможе правильно сформулювати потреби в правовій нормі.

50.Демократія та автократія, як два типи державності.

Демократі та автократія є формами державного режиму. Державний режим - є сукупність способів і методів здійснення влади державою.

Автократія характеризується:

1. В співвідношені держава-особа, держава подавляє особу, ущімлює її права тощо.

2. Повний (тотальний) контроль держави над усіма сферами супільного життя.

3. Одеражавлення усіх громадських організацій.

4. Особа фактино лишилась будь-яких суб’єктивних прав (хоча юридично вони можуть бути і закріплені).

5. Примат держави над правом.

6. Мілітаризація суспільного життя.

7. Ігнорування інтересів національно-державних утворень і національних меншин.

8. Ігнорування релігійних переконань.

Демократія характеризується:

0. Свобода особи в економічній сфері.

1. Гарантованість особистісних прав громадянина.

2. Створення ефективних механізмів впливу населення на характер державної влади.

3. Особа захищена від проізвола та беззаконня.

4. Розподіл влад.

5. Врахування інтересів і більшості і меншості.

6. Демократичні методи припинення соціальних протиріч.

7. Плюралізм в діяльності держави.

8. Законодавство відображає об’єктивні потреби розвитку особи та суспільства.

51 Федерація територіальна та федерація національна: поняття, основні ознаки.

Федерація - форма державного устрою.

Державний устрій - національна тпа адміністративно-територіальна будова держави, яка розкриває характер взаємозв’язків між його складовими частинами, між центральними та місцевими органами влади. Державний устрій розглядається з точки зору розподілу державної влади та державного суверенітету в центрі та на місцях, їх розподіл між складовими частинами держави. Форма державного устрою показує : з яких частин складається внутрішня структура держави; яке правове положення цих частин та які взаємо-відносини їх органів; як будуються відносини між державними та місцевими держ. органами; в якій держ. формі виражаються інтереси кожної нації, що проживає на території держави.

Федерація - форма державного устрою яка являє собою добровільне об’єднання декількох державних утворень в одну союзну державу.

Ознаки федерації :

1. Територія федерації складається з території її суб’єктів.

2. Верховна влада належить федеральним держ. органам.

3. Суб’єкти мають свої державні органи та законодавство.

4. Єдине федеральне громадянство.

5. Найбільш важливі держ. питання вирішують центральні органи.

6. В федеральному парламенті є палата представників суб’єктів.

Федерації бувають територіальні та національні. Основна диференціація між ними - в різності ступеня суверенності їх суб’єктів.

Територіальна федерація (США, Німеччина):

суб’єкти не є суверенними державами; суб’єкти залишені права прямого представництва в м/нар. відносинах; федеральне законодавство обмежує та ускладнює вихід з федерації; управління збройними силами здійснюється союзними органами.

Національна федерація (Російська федерація): суб’єкти є національними державами та національно-державними утвореннями; будується на принципі добровільного об’єднання; забезпечує держ суверенітет великих та малих націй; вищі держ. органи з предстаників суб’єктів; полегшений процес виходу з федерації.