- •1.Лінійні операції над векторами та їх властивості. Скалярний добуток векторів його властивості та застосування.
- •Афінна система координат. Координати точок. Знаходження координат вектора
- •Полярна система координат. Перехід від полярної до прямокутної системи координат і навпаки
- •3. Пряма лінія в афінній системі координат
- •4. Рівняння площини в афінній системі координат
- •5. Пряма лінія у просторі
- •Взаємне розташування двох прямих у просторі
- •Взаємне розташування прямої і площини
- •6. Метричні задачі на пряму і площину
- •Гіпербола.
- •8.Еліпсоїд, гіперболоїди, параболоїди. Дослідження їх форм методом перерізів, їх побудова.
- •9. Циліндричні та канонічні поверхні, їх властивості. Класифіфкація поверхонь 2-го порядку.
- •10. Рух 1 і 2 роду. Класифікація рухів площини та їх аналітичне задання. Групи рухів та їх підгрупи.
- •11. Перетворення подібності. Гомотетія. Аналітичне задання подібності. Група подібності та її властивості.
- •12. Група афінних перетворень площини і її підгрупи.
- •13. «Начала» Евкліді. Проблема 5-го постулату. Огляд аксіоматики гільберта евклідової геометрії.
- •1. Аксіоми належності та наслідки з них :
- •2. Аксіоми порядку і деякі наслідки:
- •5. Аксіома паралельності (Плейфера).
- •14. Аксіоматика Вейля. Доведення несуперечності та повноти аксіоматики Вейля.
- •15. Геометрія Лобачевского. Основні факти. Несуперечливість системи аксіом площини Лобачевского незалежність V постулату.
- •16. Різні види рівняння кривої у просторі. Тригранник Френе.
- •17. Кривина та скрут просторової кривої. Формули Френе.
- •18. Поверхні в евклідовому просторі. Криволінійні координати на поверхні. Дотична площина і нормаль поверхні.
- •19. Перша та друга квадратичні форми поверхні та їх застосування.
- •20. Топологічні простори та їх основні властивості. Приклади. Предмет топології.
- •21.Ейлерова характеристика поверхні.Орієнтовні та неорієнтовні двовимірні многовиди. Рід многовида та число його контурів
- •22. Існування 5 типів правильних многогранників. Топологічна класифікація многогранників
Гіпербола.
Гіперболою
наз.
множина всіх точок площини координати
яких, в деякій прямокутній с-мі коор.,
задовольняють р-ня:
(15)
З р-ня
гіперболи маємо:
Отже, між прямими x = a і x = – a немає точок гіперболи.
Так як в р-ня гіперболи входять тільки змінні парної степені, то гіпербола симетрична відносно осей OX, OY і початку с-ми коор. Ясно, що інших осей симетрії гіпербола не має, так як будь-яка вісь її симетрії проходить через т.О, а значить являється і віссю симетрії кола x2+y2=a2 , яке має з гіперболою дві спільні точки А1(а,0) та А2(-а,0); тому будь-яка вісь симетрії переводить А1 в А2 і навпаки, або залишає їх нерухомими. А це лише прямі OX і OY.
При побудові гіперболи досить побудувати її у першій координатній четверті, а в інших – по симетрії.
З р-ня
гіперболи маємо:
,
або
.
Графік цієї функції необмежений і при
х
,
наближається у першій четверті до прямої
,
яку наз. асимптотою
гіперболи.
Таким чином, гіперболу можна побуд. за допомогою прямокутника із сторонами 2a і 2b, його діагоналі будуть асимптотами (рис.12).
Основні елементи гіперболи, які не залежать від орієнтації системи координат:
а – дійсна піввісь; 2а – дійсна вісь.
b – уявна піввісь; 2b – уявна вісь.
2c – фокальна відстань (c2=a2+b2).
=
>1
– ексцентриситет.Точки А1(а,0) та А2(-а,0)– вершини гіперболи.
Точка О(0,0) – центр гіперболи.
Точки F1(c,0) і F2(-c,0) – фокуси гіперболи.
Прямі d1 і d2 :
– директриси
гіперболи.Прямі
– асимптоти
гіперболи
Відрізки,
які сполучають довільну точку гіперболи
з фокусами, наз. фокальними
радіусами.
Як і для еліпса знайдемо:
MF1 =x – a,
MF2 =x + a
Але так як для гіперболи x>x>a
то
, і
Звідси випливає, що
MF1 – MF2 =
або
MF1 – MF2=2a .
Одержали геометрич. озна.: гіперболою наз. множина всіх точок площини, модуль різниці відстаней від яких, до двох даних точок F1 і F2 (фокусів) є величина постійна (рівна 2а).
Відмітимо, що у випадку a=b гіпербола наз. рівносторонньою.
Теор9.
Якщо за вісі прямокутної с-ми коор. взяти
асимптоти рівносторонньої гіперболи,
то в цій с-мі коор. гіпербола являє собою
графік оберненої пропорційності
.
Якщо
, то ми отримаємо гіперболу, яка наз.
спряженою
з
.
Вона має ті ж асимптоти, але її фокуси
лежать на вісі OY
(рис.12).
Парабола.
Параболою
наз. множина всіх точок площини, координати
яких, в деякій прямокутній с-мі коор.
задовольняють р-ня:
(16)
Так як у р-ні параболи в парній степені лише ордината, то парабола симетрична тільки відносно вісі OX і розміщена в першій і четвертій чвертях, якщо р>0 (рис.13) і другій та третій, якщо р<0. Вісь симетрії параболи наз. віссю параболи.
Парабола проходить через т.О(0,0), яка наз. вершиною параболи. Інших точок перетину з осями координат парабола не має, тому вісь OX – єдина вісь симетрії параболи.
Нехай р>0, тоді якщо x то і y (рис.13).
В
ідмітимо
основні елементи параболи, які не
залежать від орієнтації системи
координат:
число р – фокальний параметр.
число
– фокальна
відстань.точка F( ,0) – фокус.
пряма d:
– директриса.
Теор10. Парабола – це множина тих і тільки тих точок площини, які рівновіддалені від фокуса і директриси.
Доведення.
Нехай точка M(x,y)
рівновіддалена від F
і d.
Умова рівновіддаленості:
.
= x+
.
отже,
,
або
.Звідки
.
Отже, якщо точка рівновіддалена від
фокуса і директриси, то вона належить
параболі (рис.13).
Навпаки, нехай т.М належить параболі, яка має р-ня .
Знайдемо відстань від т.М до фокуса:
.
Оскільки
точка М
належить параболі, то її координати
задовольняють рівняння параболи отже,
,
тому
а це і є відстань від точки М
до директриси.
