Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_KP_1.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
662 Кб
Скачать
☆
  1. Принцип громадянства і універсальний принцип чинності закону про кримінальну відповідальність.

Принцип громадянства. Відповідно до статті 7 ККУ та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочин за її межами підлягають кримінальній відповідальності за ККУ, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ.

Суб’єкти вчинення:

  • Громадяни України.

  • Особи без громадянства, що постійно проживають на території України.

Територія вчинення:

  • За межами України.

Якщо вказані особи зазнали кримінального покарання за межами України, то вони не можуть бути притягнутими до кримінальної відповідальності на території України за ці злочини (ч. 1 ст. 61).

Вирок іноземної держави враховують, якщо громадянин України, іноземець або особа без громадянства були засудженні за злочин за межами України у випадку вчинення нового злочину до зняття або погашення судимості і впливають на визнання рецидиву, не відбуту частину покарання, інші правові наслідки впливають на кваліфікацію нового злочину, звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Якщо особа не відбула покарання за вчинений за межами України злочин, то на території України вона може нести відповідальність за українським законодавством не залежно від того чи визначається таке діяння злочином у тій країні, в якій вона його зробила.

Космополітичний (універсальний) принцип. Цей принцип виходить із міжнародно-правових зобов’язань України в сфері боротьби із злочинністю.

Згідно цього принципу, відповідно до статті 8 ККУ, іноземці або особи без громадянства, що постійно не проживають на території України вчинили злочин за її межами, підлягають в Україні відповідальності за ККУ у випадках передбачених міжнародними договорами.

Суб’єкти вчинення:

  • Іноземці.

  • Особи без громадянства, що постійно не проживають на території України.

Територія вчинення:

  • Територія іншої держави.

Є рад статей ККУ про боротьбу з окремими злочинами, які випливають з міжнародних договорів (стаття 184, 447).

Україна має право затримати таких осіб, може притягувати до кримінальної відповідальності, але обов’язково повідомляє країни громадянином якої є дана особа або хто подав його у міжнародний розшук.

  1. Поняття злочину та його ознаки.

Поняття злочину першим спробував визначити римський юрист Юї Ульпіан: злочин – це дія яка пов’язана з насиллям або обманом.

Першим законодавчим актом, що визначив поняття злочину є декларація прав людини і громадянина 1789 року.

Класичним вважається визначення злочину у першому буржуазному кодексу Франції 1791 року: злочин – це діяння, яке тягне за собою покарання, що ганьбить або мучить, не має злочину без вказівки на це в законі.

Таке визначення називають нормативним або формальним тому, що воно не розкриває соціальної природи злочину.

На початку 20 століття, західні вчені критикують формальне визначення і пропонують матеріальне. Воно містить ознаку суспільної небезпечності. В залежності від того чому більше надається перевага, соціальній чи правовій характеристиці злочину, є 3 поняття:

  • Формальне, яке містить ознаку протиправності.

  • Матеріальне, яке виражає соціальну суть.

  • Формально-матеріальне, яке об’єднує ці 2 категорії.

Стаття 11 ККУ зафіксувала і соціальний і матеріальний критерій:

Злочином є передбачене кримінальним кодексом суспільно-небезпечне діяння, яке є винним та вчинене суб’єктом злочину.

Воно має такі ознаки:

  • Суспільну небезпечність.

  • Винність.

  • Протиправність.

  • Караність.

На сьогоднішній день пропонується включити новий інститут «інститут кримінального проступку».

У законодавстві України злочин — передбачене кримінальним законом суспільно-небезпечне винне каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч. 1 ст. 11 Кримінального кодексу України).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]