1.3.2. Соціокультурні причини

На думку дослідників, в основі маніакальної поведінки, а саме проявів агресії, асоціальних та руйнівних дій особистості лежать різні мотиви. Соціокультурний аспект рідко випадає на область зацікавленості дослідників, оскільки є складним у доведенні. Проте, американськими вченими було сформовано деякі аспекти формування мотивації до маніакальної поведінки. При чому, в даному випадку під маніакальною поведінкою ми розглядаємо поведінку особи безпосередньо в маніакальному стані з усіма вище згаданими прискореними процесами, неконтрольованими реакціями, бажаннями та гіпероцінкою власних сил.

Суть соціуму полягає власне у сприянні розвитку цих рис.

Повноцінне життя людини можливе без взаємодоповнення, взаємозбагачення соціальних (забезпечення життя, відтворення фізичних сил) і культурних (засвоєння, продукування, передавання наступним поколінням культурних цінностей) його складових.

Сукупність соціокультурних факторів виникнення маніакальних розладів утворюють:

1) особливості розвитку і буття цивілізації (війни, соціально-політичні кризи, забезпеченість населення продуктами харчування, етнічна, расова, релігійна терпимість тощо);

2) особливості норм культури (система поглядів на роль і значення сексу, величі, володарювання в житті людини);

3) поширення заборон (запобігає диструкції, створює передумови для нормального справедливого життя, водночас може спричинити побічний вплив на повноцінне життя і взаємини людей - фобію, що обмеження у свободі можуть бути навмисними);

4) зіткнення суперечливих поглядів та моделей поведінки (змішані шлюби, належність партнерів до різних соціальних груп, різне віросповідання);

5)мода на нав'язливе намагання "дублювати" поведінку персонажів кінофільмів тощо, в тому числі і статеву;

7) стереотипи поведінки, в тому числі сексуальні міфи (помилкові погляди на нормальне сексуальне життя і нормальні сексуальні прояви);

8) виховання (проблеми із вибором ролі). Домінування в житті індивіда чужих соціокультурних концепцій, моделей, зразків руйнує його цілісність, позначається на емоційній сфері, нерідко вносить дисгармонію і в життя. Дослідники часто звертають увагу на дисгармонійність сімей, в яких виросли сексуальні злочинці. Перш за все, це варіант, коли мати, владна, жорстока жінка, пригнічує безвольного батька (перша особливість). Т.ч., створюючи власну сім'ю, особи з маніакально-депресивним синдромом часто психологічно відтворюють свою ранню сімейну ситуацію, образно кажучи, займають місце батька і вибирають в якості дружини жінку, схожу за своїми психологічним рисам і поведінці на матір »[1]. Ще однією особливістю сімейного виховання виділяють те, що майбутні асоціальні вчинки черпають мотив уже в дитячій ситуації, де суб’єкти ростуть в середовищі емоційного відчуження з боку батьків. В тих же випадках, коли злочинці виростають у зовні благополучних сім'ях, зазначено, що батьки часто приділяють багато уваги інтелектуальному і фізичному розвитку дитини, залишаючи без уваги емоційну сферу (Гримак Л.П. та ін "Методи прикладної психології у розкритті та розслідуванні злочинів . "- М., 1999. - с. 154). Крім того, дослідники звертають увагу на те, що в сім'ях майбутніх серійників часто трапляються акти насильства над дітьми.

Г.Б. Дерягин, аналізуючи деструктивну сексуальність у філософському аспекті, відзначає, що ще Е.Фромм в такій формі доніс до нас думки Аристотеля: «Підростаючи, дитина знаходить різні можливості оплатити за поразку (капітуляцію перед переважаючими силами дорослих), при цьому він сам здійснює ті самі дії, від яких він страждав, будучи немовлям: якщо в дитинстві від нього вимагали підпорядкування, він прагне панувати, якщо його били, він сам стає забіякою, - словом, він робить те, що був змушений терпіти,

Так, американські дослідники виявили ряд закономірносте щодо поведінкових патернів осіб з маніакально - депресивним синдромом. Відмічають, що запроваджена урядом програма журналістських розслідувань та сприяння розслідуванню асоціальних, рушійних злочинів особами мала значну технічну підтримку. Відомими та актуальними стали телетрансляції переслідувань, пошуку, дискваліфікації порушників закону. В цілому, метою таких заходів засобами масової комунікації було:

• демонстрація навичок, умінь та позитивних результатів спеціально організованих підрозділів, які прямо виступали охоронцями закону та порядку;

• попередження виникнення заворушень, чи незначних порушень закону (деструктивний патерн поведінки), так як масова демонстрація викликав осуд з боку великої кількості глядачів та несе за собою ряд негативних наслідків;

• стратегія залучення мирних жителів країни до активного дотримання правил та норм поведінки.

Проте, в результаті вивчення численних заяв та пояснень арештованих осіб, незалежно, чи мали вони психічне порушення, було відмічено значну кількість пояснень щодо мотивів здійснення того чи іншого деструктивного прояву (що і було як правило проявом маніакальної поведінки ). Так, ув’язнені особи вбачали в телетрансляції додаткову рекламу собі, рекламу окремим державним та приватними службам, що породжувало гіпероцінку власних сил та можливостей, створювало ілюзорну картину загальної любові та схвального ставлення оточуючих. Таким чином, бажання зайняти гідне, а то навіть і панівне, місце в суспільстві підкріплювалось позитивним досвідом, який легко переймався на суб’єкта. Мотиваційна інформація сприймалась як дійна та через незначний проміжок часу реалізовувалась.

Також психологи звертають увагу на вплив засобів масової інформації, які роблять з серійних вбивць своєрідних «зірок», звичайно, і, таким чином, несуть певну частину відповідальності за зростання подібних злочинів. Однак американський дослідник Девід Хейлбрунер стверджує, що сенсаційні репортажі - це тільки надводна частина айсберга, а причини зростання подібних злочинів кореняться у всьому комплексі відносин до сексу і насильства. Норми телевізійної цензури призводять до того, що десятирічна дитина майже в будь-який час доби може побачити на телеекрані криваві недоноски плоті, і може породити ефект роздратування і образи [6].

Спрямованість людської культури обумовлена процесом становлення суспільства, а по суті - пошуком найбільш прийнятних форм трансформування інстинктів людини та оптимальне задоволення потреб, які виникають на цій основі. У контексті сказаного, вважаємо, буде незайвим згадати стародавніх греків, у яких під контролем і в рамках строгого ритуалу відбувалися не завжди зрозумілі сучасній людські оргії. Їх смисл і мета наскільки прості, настільки й мудрі. Практичні представники великої цивілізації, враховуючи специфіку людської сутності, у рамках свого розуміння, вживали запобіжних заходів для пом’якшення суперечностей між тваринним і власне людським началами. Аби зберегти посудину, вони з допомогою жорстко контрольованих оргій періодично відкривали клапан, випускаючи енергію глибин підсвідомості. Звісно, стихійних, інколи нестерпно мерзенних оргій, що затьмарюють античні, не бракує і в сучасної цивілізації, причому без жорсткого ритуалу й романтизму. Поширені сьогодні як у житті, так і на екранах телевізорів і комп’ютерів оргії, нерідко замішані на спиртному й наркотиках, прискорюючись потужними каталізаторами у вигляді не до кінця продуманих техногенних розробок, ведуть до подальшого руйнування особистості, збільшення бід та страждань не тільки конкретної людини, а й сім’ї, нації, всього людства.

Також не можна не згадати такий прийнятний, та навіть улюблений для Стародавнього світу вид розваг та можливості здійснити процес чоловічої ініціалізації, самоствердження, боротьба за життя в решті решт, - бої на арені. Дослідники характеризують їх як жорстокі, безжальні, смертельні побоїща. Арени в містах були переповнені кров’ю тих, хто виявився слабшим. Та варто відмітити, що такі приступи агресії, деструктивної, асоціальної поведінки були схвалені масою, народом. Культурна сфера громадян того часу відстоювала таку розвагу, реалізовану через асоціальні, не гуманні, загрозливі не лише фізіологічному здоров'ю, а психологічному, і тим самим сприяла входженню такого ступеня агресії в поняття норма, спонукала до розкриття у будь-якого причетного суб’єкта власних енергетичних, негативно заряджених, потенціалів, що можуть сприяти розвитку такого психічного порушення як МДС.