- •Управлінська праця як складова управлінської діяльності.
- •2.Види та класифікація управлінської діяльності
- •Функціональний аналіз діяльності менеджера
- •4.Вимоги,які ставлять до сучасного менеджера.
- •5. Становлення наукової організації праці
- •6.7 Сутність та завдання наукової організації праці на сучасному етапі
- •8.Роль та значення планування особистої роботи менеджера
- •9.Особливості планування особистої праці менеджера
- •10.Делегування повноважень в діяльності менеджера
- •11.Нормування управлінської праці
- •13 Сутність і види управлінських документів
- •14. Оформлення документації з особового складу
- •15. Системи документації в управлінні, процеси документування
- •16. Організація ділової наради на підприємстві
- •17. Особливості проведення нарад різних видів
- •18. Проведення ділових переговорів
- •19.Публічні виступи в діяльності менеджера
- •20. Етикет ділових контактів
8.Роль та значення планування особистої роботи менеджера
Менеджер є центральною фігурою апарату управління, від результативності його праці залежить успішна праця системи управління і підприємства в цілому. Менеджер діє на підставі принципу єдиноначальності, наділений широкими повноваженнями і правами, але водночас несе відповідальність за результати роботи підприємства.
Функції менеджера багатогранні: загальне керівництво діяльністю підприємства, координація дій підрозділів і служб, робота з кадрами, визначення цілей і завдань діяльності, прийняття рішень, представництво підприємства у стосунках з іншими підприємствами, контроль за діями виконавців та ін. Виконання зазначених функцій потребує від менеджера високих ділових і особистих якостей.
Важливою якістю менеджера є вміння реагувати на зміни, які відбуваються на підприємстві і поза ним, часто за умов дефіциту інформації і часу У зв'язку з цим виникає небезпека помилковості рішень.
Менеджери діють за умов, коли вони весь час відчувають тиск власників, вищих менеджерів, підлеглих, споживачів, ділових партнерів та ін. Як наслідок, чимало менеджерів зазнають стресів, що негативно позначається на ефективності їхньої праці.
Причиною незадовільної роботи багатьох менеджерів, особливо початківців, є невміння розпоряджатися часом. Такі менеджери прагнуть виконати усі завдання самостійно, встигнути на усі наради, прийняти усіх відвідувачів, глибоко вникнути в усі питання діяльності підприємства. Вони приїздять на роботу першими і їдуть з неї останніми. При ціому чимало справ залишаються невиконаними. Менеджер, який не вміє розпоряджатися часом, нездатний побачити перспективу за безліччю повсякденних турбот. Врешті ефективність його праці мінімальна, виникає відчуття незадоволення собою, підлеглими, невпевненість у власних силах. Причиною цього є невміння планувати роботу.
Для менеджера, що має недолік часу на рішення виробничих, фінансових, соціальних і інших проблем, характерні:
• безплановість у використанні робочого часу і слабке опрацювання ключових сфер діяльності;
• нервозність, поспіх і сумбурність у діях;
• нетерплячість у прийнятті рішень і у відносинах з рівними за рангом і з підлеглими;
• недостатній рівень розподілу управлінської праці в підрозділах і низький ступінь делегування функцій і відповідальності підлеглим;
• відсутність порядку на робочому місці;
надмірність і безсистемність роботи з документами і кореспонденцією, що надходить;
• використання принципу «що не встиг на роботі — дороблю вдома». Вітчизняні дослідження, у ході яких визначалися основні причини перевантаження менеджерів вищого і середнього рівнів і причини неефективного використання робочого часу, показали такі результати (у порядку їх значимості):
• недостатня кваліфікація управлінського персоналу — 66 %;
• невпорядкованість інформації — 50 %;
• низький рівень механізації праці в управлінні — 50 %;
• неорганізованість виробничих процесів — 32 %;
• нечіткий розподіл прав і обов'язків — 30 %;
• велика кількість нарад — 28 %.
Особливості часу як ресурсу: незворотність, неможливість купівлі та зберігання, заміни або збільшення обсягу.
Таким чином, час — один з ресурсів, який не відновлюється. Брак часу на виконання поставлених завдань призводить до штучного подовження робочого дня, нераціонального його використання.
Планувати особистий робочий час менеджера необхідно так само, як і всі інші | види діяльності підприємства та його ресурси.
Планування покликане забезпечити раціональне використання найціннішого і ресурсу — часу. Чим краще розподілений (тобто спланований) час, тим краще він ноже бути використаний в особистих і професійних інтересах менеджера. Плануван-|яя як складова частина раціональної організації особистої роботи менеджера означає ^підготовку до реалізації її цілей і структурування часу. Планування щоденної робо-Іти, середньо- і довгострокових завдань і результатів дозволяє не тільки раціонально І використовувати час, але й досягти успіху і бути впевненим у собі.
Аналогічно тому, як підприємство планує стратегію своєї діяльності, кожна лю-| дина повинна думати про майбутнє і не піддаватися перебігу подій.
Головна перевага планування роботи полягає в тому, що воно приводить до знач-шої економії часу в цілому
Існує оптимум витрат часу на планування, після якого подальше збільшення часу на планування стає неефективним від загального планового періоду (рік, місяць, тиждень, день). Такий оптимум має складати не більше 1 %.
Успішна діяльність підприємства можлива лише за умови, що планування у ньому здійснюється цілеспрямовано. Проте керівництво багатьох підприємств через зайву самовпевненість не приділяє належної уваги розробці плану і тому змушене вдаватися до «вольового» управління, що призводить до аврального режиму роботи і, у кінцевому рахунку, — до заниженої якості результату. Цілі таких менеджерів, як правило, змінюються щоденно, і їхній спосіб роботи яскраво демонструє, як не потрібно реалізовувати план.
Практичне значення планування особистої роботи менеджера полягає у такому:
1.Планувіання є засобом створення ланки між встановленням цілі і більш повним планом її реалізації.
2. Планування дозволяє оцінити практичні можливості досягнення цілей. Воно є єдиним засобом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей.
3. Планування полегшує пошук кращих і більш ефективних шляхів досягнення цілей підприємства.
4. Планування виявляє і встановлює зони потенційних проблем і несподіваних наслідків.
5. Планування забезпечує основи для оцінки витрат і розробки бюджетів, календарних планів і ресурсів.
6. Планування є основою для контролю. Щоб контроль був ефективним, його варто тісно пов'язати з плануванням. Таке узгодження є дуже важливим для забезпечення ефективності процесу управління в цілому. Ефективний кількісний метод його здійснення — це складання графіків, розкладів і бюджету.
7. Планування допомагає визначити потрібні робочі взаємодії і взаємовідносини. Оскільки воно служить для формування цілей, то допомагає створити єдність загальних цілей у межах підприємства.
8. Планування дозволяє передбачити обставини, які варто враховувати при досягненні цілей.
