функціонально-стилістична роль обох названих форм в індивідуаль­ному стилі поста зумовлена не тільки взаємним протиставленням (пор. смеркання і смеркав; ночіло і ніч), а й самим контекстом, тими зв’язками, які встановлюються в середині речення чи між реченнями. Напр.:

Все гасне в полі у хвилини ті,

Коли лягає вечоріння тінь,

Тільки тріпочуть кущі на путі; бреніння рейок, шум естакад і чіткий телеграфу код

(І, 65).

В одній конструкції об’єднуються (як однорідні) речення з різними центрами — дієслівними та іменниковими. Поет мислить образами-діями, і ці ДІЇ виражаються різними формами: все гасне, лягав тінь, тріпочуть кущі — ^{1 Т}У^{Т же : ве}чоріння тінь, бреніння рейок, шум естакад.

Дія дієслівна переростає в іменникову, поєднуючи різні ступені аб­страгування ознак ⁴. У поезії це не поодиноке явище, на противагу, на­приклад, науковому стилю. Рідше воно зустрічається і в художній прозі. Особливістю віршового мовлення, і зокрема поетичного стилю М. П. Ба-* жана, є поєднання різних форм як предикативних центрів речень. Стилі­стичну виразність таких поєднань можна частково порівняти з стилістично- значеннєвими відтінками, які виникають від зіставлення різних видо-ча- сових форм дієслова в межах одного складного речення ⁶. Функціонуючи як окреме номінативне речення, іменник протиставляється діеслову-при- судку. Форма іменника наголошує на постійності ознаки, її тривалості, безвідносності до часу. У контексті номінативні речення або виконують роль зачину, широкого плану, на якому розгортаються наступні дії, або завершують узагальнено-опредмеченою ознакою перелік попередніх діє­слівних ознак. Напр.:

Напруженість тиші. А вечір розцвічений був, мов оздоби...

(І. 176).

Дзвінке, як бронза, листя бриніло, впавши на алеї парку.

За чорними кущами переярку Підморгували вікна передмістя.

Хитання тіней, темряви несталість, два силуети...

(II. 304).

Для індивідуального стилю М. Бажана характерно, що процес номіна- лізації — вживання віддієслівних і відприкметникових іменників — по­в’язується з структурно-функціональною роллю номінативних речень. На­низування номінативних речень створює синтаксично-ритмічну дієвість вірша поета. Його погляд охоплює одночасно багато картин, з яких скла­дається цілісний образ дійсності. Пор. приклади:

Риплять тугі вози. Скрегочуть ешелони.

Під лязкіт буферів зчіпляючись вночі.

Тривожних коней храп. Людей тяжкі колони.

Снарядні ящики. Бляшанки бомб. Харчі.

Могуче рухання військового огрому

(І. 236).

4 Див.: а. М. Пешковский, Глагольность как выразительное средство.

Сборник статей, Л. — М., 1925, стор. 140—152.

6 Див.: н. С. Поспелов, Синтаксический строй стихотворных произве­дений Пушкина, м., 1960, стор. 60—61.

77

Алов важкі сталагміти. Кольчуга брязкучого лавра. Напружений дим матіоли. Нас тур цій узорчаста мідь (І. Ш).

Нанизувані номінативні речення, характерні для поетичного мовлення М Бажана, формують і карбований ритм вірша. Вони часто підпорядк₀. | вуються динамічному рухові дієслівних однорідних рядів або ритмічні^ організації однотипних двочленних речень. Відтінки ритму, його зміщ, залежать від поєднання в межах тексту цих різних структур. Напр.:

Хмаровище стигло — тяжкий урожай Краплин, що, мов ягоди круглі й разючі,

Бубнявіють, повняться й ситяться в тучі,

Яка перегнулася за небокрай.

Чекання грози. Неминучість розряду.

Ні звуку, ні блиску

(І. 259).

Для ритмічного ладу поезії М. Бажана характерний поділ віршованих рядків на кілька ритмічних одиниць, якими є однорідні присудки-дієслова, узгоджені непоширені означення, номінативні розгорнені чи уривчасті парцельовані речення. Напр.:

Гримить роздолля Тавр її безкрає,

І голос Харкова вливається в хорал.

Зростає, дужчає, тужавіє, ширяє Над Україною «Інтернаціонал».

(II. 267).

Здригаючись, стрілка поділить надвоє Кружок світлих цифр. І настане тоді Іще один день велетенського бою,

День гніву. В упертості. В смерті. В труді

(II, 65).

Така ритмічна організація віршованих рядків є основою, що на ній створюється фігура поетичної градації з висхідним або низхідним інтонацій­ним рухом нанизуваних синтаксичних одиниць. Фігури поетичної градації відбивають загальний пристрасно-публіцистичний тон поезії М. Бажана.

Публіцистичності як стильовій ознаці Бажанових віршів підпорядко­вуються, зокрема, функції поширеної прикладки. У прикладці виража­ється не просто порівняння, а ототожнення предметів, явищ. Тому в ху­дожньому мовленні прикладка широко використовується як засіб експре­сивного вираження ознаки. Будова поширеної прикладки в поезії Бажана також відбиває особливість індивідуального стилю — увагу до віддієслів­них форм. Напр.:

І ствердив день цю, складену на смерть,

Юнацьку клятву — незрадливе слово

О. 162).

Бо зводився собор — гнобитель і захисник,

Юрби благання і юрби прокльон...

(І, Юі).

Предметні образи, які виражаються формою прикладки, з’являються один за одним, уточнюють попередні і створюють висхідну інтонацію одно­рідних рядів.

78

Особливою експресивністю у вираженні предметної ознаки відзнача- 0_Г?ся призайменникові прикладки. Напр.:

Ось він в руці — червоний шмат сатину.

Частиночка великого вогню

(І, ту

Але вони кріплять мене — надії носії,

Але вони кричать в мені — вогню живого омахи

(II, 260).

Займенники в подібних структурах із прикладками виконують роль інтимізуючого засобу — лірична оповідь набував пристрасного звучання} увиразнюється, логічно та емоційно наголошується ознака, виражена прик­ладкою. Незалежно від позиції, прикладка служить кульмінаційним момен­том У ритміко-синтаксичній організації вірша. Порівняйте конструкцію з препозитивною прикладкою:

Копач глибин, слухач підземних Обвалів, гуркотів і рік,

Одчалв темних, мрій таємних, —

Він тут зростав...

(І, 238).

Препозитивна поширена прикладка є своєрідним зачином, пружиною, в якій захована потенціальна сила, здатна розгорнути, випростати складну будову віршованої строфи.

Особливістю функціонування прикладки в поезії М. Бажана є близь* кість її до підрядних речень, що мають форму порівняння, співвідносність із цими реченнями. При зіставленні в одному тексті обох названих структур виявляється їх стилістичне значення: прикладка називає статичну ознаку, порівняльний зворот-речення—динамічну. Напр.:

І стогне степ, і стугонить країна.

Стальна запінена турбіна Електростанцій вікових,

І рухається день, як верств одвічних здвиг,

І другий день уже чекав черги..

(і, /07);

Прикладка як форма вираження статичної ознаки протиставляється іменній частині складеного присудка з пропущеною дієслівною зв’язкою:

І кожен стук — життя міцного знак,

Життя земного, простого, як подих

(І. 98).

Бо кожен день — як вибух і як штурм,

Шалений марш напружень і енергій.

Салют, і виклик сурм...

(І. 107).

Різні граматичні конструкції — прикладка, підрядне речення у формі порівняння, іменна частина складеного присудка — підпорядковані єди­ній стильовій ознаці індивідуального мовлення: поет через зіставлення, порівняння, ототожнення предметів показує динамізм ознаки, створює її конкретно-відчутний предметний образ.

Предметність вираження ознаки — відчутна риса експресивного пое­тичного мовлення. У творчості М. Бажана стилістичною різноманітністю, багатством структур відзначаються іменникові конструкції із залежним

79