Основні обов'язки медичної сестри.

Здоров'я дітей, їх гармонійний розвиток, профілактика різних захворювань, контроль за організацією фізичного виховання, раціональне харчування, формування належного санітарно-гігієнічного режиму, прищеплення культурно-гігієнічних навичок забезпечуються правильною організацією медично-санітарного обслуговування та раціонально сформованою системою виховання дітей удома і в дитячих закладах. Надійним помічником лікаря у виконанні цих завдань є медична сестра дитячого дошкільного закладу.

Медична сестра дошкільного закладу:

• постійно стежить за станом здоров'я дітей,

• реєструє відсутніх,

• своєчасно виявляє дітей, що захворіли.

• разом з лікарем приймає нових дітей у дошкільний заклад,

• перевіряє наявність належної документації,

• допомагає оглядати дітей,

• проводить антропометрію,

• контролює виконання режиму дня,

• контролює санітарний стан групових приміщень,

• контролює організацію харчування,

• проводить профілактичні щеплення.

Медична сестра веде таку документацію:

історію розвитку дитини (ф. № 112/у),

індивідуальну карту дитини (ф. № 026/у),

карту профілактичних щеплень (ф. №063/у),

щоденник групи (ф. №127/у),

облік щоденних відвідувань (ф. № 123/у),

журнал реєстрації інфекційних хвороб (ф. № 060/у),

санітарний журнал дошкільного закладу (ф. № 153),

звіт про медичне обслуговування дітей у закладі (ф. № 032/у),

журнал санітарно-освітньої роботи (ф. № 038-0/у),

журнал ізолятора (ф. № 125/у).,

журнал реєстрації дезінфекції (ф. № 353/у).

Загартовунання, масаж, фізкультура

Загартовування — один із найважливіших методів зберігання здоров'я дітей. Його проводять з метою підвищення стійкості організму до шкідливого впливу зовнішнього середовища. В основі загартовування лежить принцип тренування шкіри, слизових оболонок і кровоносних судин.

Загартовувальні заходи поділяємо на загальні й спеціальні.

При виборі процедур враховують вік дитини, стан її здоров’я , перенесені захворювання.

Загальні загартовувальні заходи (повітряно-температурний режим, рухова активність, сон, щоденні прогулянки на свіжому повітрі тощо) проводяться у повсякденному житті дитини щодня протягом року. Раціональне проведення таких заходів сприяє зміцненню здоров’я дітей. При цьому дуже важливо створити правильний повітряно – температурний режим в приміщеннях дошкільного навчального закладу. Привчити дітей гратися, навчатися, їсти, спати при відкритих кватирках або фрамугах. Їх тримаємо відкритими протягом тривалого часу, навіть протягом усього дня.

Найліпший спосіб провітрювання – наскрізне провітрювання протягом 5-7 хвилин, коли в приміщенні відкриті вікна й двері. Повітрообмін у цьому випадку відбувається у сім разів швидше. Цей спосіб застосовуємо тільки за відсутності дітей у приміщенні:

- Вранці, перед їх приходом;

- Перед заняттями, за умови, що діти перейдуть із ігрової кімнати в спальню;

- Перед денним сном;

- Перед поверненням з прогулянки.

Критерієм оцінки ефективності наскрізного провітрювання є температура повітря, що повинна знизитися на 2-3* С. У приміщеннях дошкільного навчального закладу температуру повітря необхідно підтримувати на такому рівні:

- для молодшої й середньої груп +19…+20* С;

- для старшої групи +18…+19*С.

Спеціальні загартовуючи процедури:

Повітряні ванни є ефективним спеціальним загартовувальним заходом.

До них слід віднести: зміна пелюшок, переодягнення новонародженого, роздягання перед купанням — перші процедури.Повітряні ванни в приміщенні або надворі (влітку), раціональний одяг, водні процедури — а також пиття води кімнатної температури - ось основні методи загартовування.

Повітряні ванни слід починати з перших місяців життя дитини. В подальшому їх поєднують з масажем та. гімнастикою. Повітряні ванни проводяться зранку, поєднуючи їх з ранковою гімнастикою, а також під час прогулянок або в другій половині дня під час денного сну. Для прийому повітряних ванн відводиться досить велика, простора й світла кімната, у якій перед процедурою проводять вологе прибирання та провітрювання.

Температура повітря має бути не нижчою 22—20 °С. Тривалість першої ванни 1—5 хвилин, далі її збільшують до 10—12 хвилин. У ранньому віці повітряні ванни проводять 2—3, в дошкільному—1—2 рази на день.

Улітку для загартовування використовують сонячне опромінювання. Дітям до року доцільно перебувати під розсіяними променями сонця від 1—2 до 5—10 хвилин при температурі повітря не нижче 22 °С в затінку; для дітей від одного до трьох років — від 2—5 до 8—10 хвилин 2—3 рази на день; дітям старше трьох років — 5—10 хвилин з поступовим збільшенням до 60 хв.

В старшій групі у холодний період року таке загартовування починаємо проводити при температурі повітря в приміщенні +17…+18*С, а потім знижують її на 1*С через кожні 2-3 процедуріи і через 5-6 процедур - у середній та молодшій групах, доводячи поступово температуру до +11…+12*С.

Одяг дітей під час прийому повітряних ванн поступово полегшується: спочатку це майка, трусики, шкарпетки, взуття, згодом (через 10-22 дні) - тільки трусики і взуття.

Тривалість прийому повітряної ванни залежить від віку дитини й ступеня її загартованості до холоду: 5-10 хв. - у молодшій та середній групах на початку курсу процедур, 15-20 хв. – у старшій групі. Максимальна тривалість прийому повітряної ванни для вихованців молодшої й середньої груп – 20 хв. старшої групи – 30 хв.

Загартовування водою проводять з перших днів життя дитини (умивання, підмивання, миття рук, ніг, загальна гігієнічна ванна з наступним обливанням водою на 1ºС прохолоднішою). З другого місяця життя рекомендується призначати більш інтенсивні процедури: обтирання, обливання, купання. Спочатку проводять сухі обтирання протягом одного-двох тижнів. Вологі обтирання тривають 1—2 хвилини: починають з рук, переходять на груди, живіт, спину, ноги. Після цього кожну частину тіла розтирають сухим рушником до помірного почервоніння. Початкова температура води для дітей до року становить 36—35 °С. Поступово протягом 10-15 днів її знижують до 26°С взимку і до 24°С влітку. Для дітей 5—7 років початкова температура води 33—32 °С і кінцева 23—22 °С. Ефект загартування настає через 2—3 тижні. Після 1—1,5 міс вологих обтирань можна переходити до обливання (для дітей старше 11 міс). Початкова температура води на 1—2 °С вища, ніж при обтиранні. Кожні 5—7 днів її знижують на 1 °С до тих меж, що й при обтиранні. Тривалість процедури— 1—2 хв. Взимку під час обливання дитині надягають шапочку, щоб голова залишалася сухою. Маленьких дітей садять, а тих, що вміють стояти, ставлять у велику миску або ванну і обливають усю поверхню тіла з кухля або лійки на відстані 20—30 см від тіла. Після цього дитину необхідно витерти до легкого почервоніння шкіри. Влітку обливання слід проводити на повітрі в затишному місці.

Останнім часом малят загартовують з місячного віку за допомогою плавання у басейні після повної епітелізації пупкової ранки. Заняття проводить кваліфікований методист.

У першому півріччі життя дітей купають щодня, з другого півріччя до півторарічного віку — через день, я півтора до двох років — двічі на тиждень, дітей старше двох років — раз на тиждень.

Для дітей, які старші двох років, купання у ванні можна замінити душем, що більш гігієнічно.

Загартовувальні водні процедури привчаємо дітей використовувати в гігієнічних цілях прохолодну воду (спочатку +33 …+28*С, а потім і холоднішу +28 …+15*С). Особливо корисне зниження температури води під час умивання обличчя, миття рук, шиї, обливання водою стоп та обтирання тіла. Також дуже корисно полоскати прохолодною водою горло.

Систематичне полоскання горла водою, температура якої поступово знижується, дає виражений оздоровчий ефект. Крім механічної дії (масаж слизових покривів мигдаликів, задньої стінки глотки й рота), у ході цієї процедури вода вимиває залишки їжі й слиз. Привчаємо дітей полоскати спочатку рот, а потім і горло водою кімнатної температури з 3-4 років.

Процедуру починаємо проводити при температурі води +36*С у молодшій і середній групах, та +25*С у старшій групі. Згодом температуру води знижуємо на 1-2*С кожні 3-4 дні, доводячи її відповідно до +18*С та +15*С. Тривалість процедури 1-6 хв.

Процедуру проводимо вранці після їжі, при цьому діти користуються лише індивідуальним посудом. Для підсилення лікувально – профілактичного ефекту за призначенням лікаря у воду для полоскання додаємо кухонну сіль (1 ст. ложка на 1 л води) і йод (10 крапель на 1 л води), а також лимонний сік або відвар трав.

Вологе обтирання тіла проводиться у дошкільному навчальному закладі при наявності регулярного, безперебійного гарячого водопостачання, справності водозмішувача та постійному контролі температури води.

Головний методичний принцип вологого обтирання тіла зводиться до того, що спочатку обтирають кисті рук, стопи ніг, потім – руки від кистей до плечей, ноги від стоп до стегон, а закінчують процедуру обтиранням тулуба.

Початкова температура води для вологого обтирання тіла для дітей 3-4 років +32*С, для дітей 5-6 років +30*С, 6-7 років +28*С. Через кожні 2-3 дні температуру води знижуємо на 1-2*С і доводимо для дітей 3-4 років до 22*С влітку й до 25*С взимку, для дітей 5-6 років відповідно до +20*С та до +24*С, для дітей 6-7 років – до 18*С та до 20*С.

Вологе обтирання тіла до пояса організовуємо після денного сну (або ранкової зарядки) в такій спосіб. Діти залишаються в одних трусиках, кожна дитина обгортає свій рушник навколо талії та бере масажну рукавицю. Діти (по 5-6 осіб) шикуються перед низкою кранів, де змочують водою масажні рукавиці, віджимають й одягають їх на ліву руку. Кожна дитина самостійно обтирає свою праву руку в напрямку від пальців до плеча. Потім одягає масажну рукавицю на праву руку й обтирає ліву руку, шию, груди. Після цього дитина знімає масажну рукавицю, передає її дитині, яка стоїть поруч, і просить обтерти спину. Закінчивши вологе обтирання, діти знімають масажні рукавиці й швидко витирають рушником свої руки, шию, груди та спину. Температура в приміщенні повинна бути +20*С.

Процес загартовування дошкільнят на постійному контролю з боку дорослих: керівника дошкільного навчального закладу, лікаря, медичної сестри, вихователів, помічників вихователів групи, батьків.

Ефективність організації загартовування дітей визначається на основі даних про їх захворюваність на гострі респіраторні захворювання протягом календарного року, враховуючи кількість випадків і днів захворювань.

Загартовування може стати діючим чинником фізичного виховання тільки за умови проведення його у співпраці з батьками. Це дасть змогу проводити у режимі дня дитини загартовувальні заходи не тільки в дошкільному навчальному закладі, але й у домашніх умовах. Досить важливим є позитивне ставлення та особистий приклад дорослих у проведенні загартовувальних заходів, а також контакт ДНЗ з родиною, оскільки остання повинна здійснювати основні елементи загартовування в повсякденному житті. Дошкільний навчальний заклад надає посильну допомогу щодо організації в родинах вихованців здорового способу життя.

Для зміцнення здоров’я дітей важливе значення має якісне харчування. Діти харчуються відповідно нормам, додатково вживають продукти з висівками, часник, цибулю, лимони. На протязі року проводиться С – вітамінізація першого та третіх блюд. Діти з захворюваннями шлунково – кишкового тракту отримують дієту № 5 (за призначенням лікаря на відповідний термін). Для дітей – алергиків використовуємо заміну продуктів з урахуванням затверджених норм.

Здоров'я і правильний розвиток дитини залежать також і від створення для неї оптимального рухового режиму. Навпаки, обмаль рухів або відсутність правильного фізичного виховання веде до відставання у психофізичному розвитку.

Ранкова гімнастика на свіжому повітрі також є загартовувальним заходом. Загальна тривалість ранкової гімнастики на свіжому повітрі – 4-12 хв. залежно від віку дітей та погодних умов. У теплий період року діти займаються гімнастикою, знімаючи верхній шар одягу, у якому вони перебувають протягом дня, у холодний – у теплих спортивних костюмах з натуральних тканин, у які діти переодягаються перед ранковою гімнастикою.

Прогулянки обов’язково проводимо на свіжому повітрі, у непогоду – під тіньовим навісом. Загальна тривалість прогулянок у холодний період року – 4-5 годин. Діти до 4 років гуляють у безвітряну погоду при температурі повітря до – 10*С. Діти віком 4-7 років гуляють у будь-яку погоду при температурі повітря до -15*С.

У теплий період року діти якнайдовше перебувають на свіжому повітрі. Влітку навіть деякі заняття проводяться на вулиці. Одягаємо дітей відповідно до погодних умов.

Ходіння босоніж є гарним засобом загартовування, формування й зміцнення склепіння стопи. Влітку привчаємо дітей ходити босоніж по очищеній ділянці (трава, пісок), починаючи з 2-3 хв. і поступово збільшуючи до 10-12 хв. У приміщенні продовжуємо цей спосіб загартовування, привчаючи дітей ходити босоніж перед денним сном і після нього.

Масаж є важливою складовою частиною фізичного виховання дитини. У віці до року масаж поєднують з гімнастикою. Кімнату, де проводять масаж, необхідно провітрювати, температура повітря в ній має бути не нижче 20—22 °С. Заняття проводять у першій половині дня через 30 хвилин після годування дитини на столі заввишки 72—75 см, завширшки 70—80 см, покритому байковою ковдрою і клейонкою, поверх яких кладуть пелюшку. Масаж і гімнастика повинні викликати позитивні емоції. Для досягнення цієї мети дорослий під час занять розмовляє з дитиною, посміхається, показує яскраві іграшки. Робити масаж треба теплими чистими руками. Холодні руки викликають негативну реакцію, дитина плаче, і тоді заняття треба припинити, доки вона не заспокоїться.

Застосовують такі способи масажу:

• прогладжування,

• поплескування,

• розминання.

Основним способом масажу у дітей першого року життя є погладжування. Воно сприяє розширенню судин, поліпшенню циркуляції крові та лімфи, знижує збудливість нервової системи, нормалізує функцію серцево-судинної системи і дихання, окисно-відновні процеси. Погладжуванням починають і закінчують комплекс масажу.

Розминання проводять короткими рухами, при цьому підвищується тонус м'язів. З чотиримісячного віку застосовують поплескування тильною поверхнею пальців рук, спочатку одним, потім двома, трьома, чотирма. Це поліпшує дихання, кровообіг, а також живлення м'язів.

Вібруючий масаж виконують долонею і пальцями рук. Цей прийом масажу найкраще стимулює діяльність нервово-м'язового апарата. Його застосовують у дітей із зниженими обмінними процесами. Напрям рухів під час масажу повинен збігатися з напрямом течії венозної крові та лімфи (від периферії до центру).

Важливим елементом фізичного розвитку є фізичні вправи.

У віці від 1 до 3 міс дітям призначають тільки рефлекторні вправи, що стимулюють рухи, які виникають на основі безумовних шкірних рефлексів і рефлексів положення (згинання і розгинання пальців кінцівок). Пасивні рухи повторюють 6—8 разів. У 4—6 міс слід застосовувати комплекс рухів для удосконалення роботи м'язів — згиначів і розгиначів. Тому масаж у вигляді погладжування, розминання чи поплескування має виконуватися разом з пасивними згинаннями і розгинаннями кінцівок. Після 6 міс життя активні рухи дитини залежать від її бажання, але їх потрібно стимулювати руховими і зоровими сигналами. З 6 до 10 міс крім масажу і змін положення кінцівок проводять більш складні вправи, які одночасно із скороченням одних м'язових груп сприяють розслабленню інших (напруження, вигинання). У цей період особливе значення мають рухи дитини в горизонтальному положенні (повзання). У віці від 10 до 12 міс комплекс вправ повинен формувати стояння і ходу дитини без опору (нахиляння та випрямлення тулуба з підтримкою, присідання і вставання).

Тривалість комплексу масажу і гімнастики для дітей:

до 3 міс — 4—5 хвилин,

від 3 до 6 міс — 6—8 хвилин,

від 6 до 12 міс — 8—10 хвилин.

На 2—3-му році життя в процесі розвитку дитини вдосконалюється рухова активність, збагачуються емоції, швидко розвивається мова, ускладнюються і поглиблюються дитячі ігри. На цьому етапі з'являється прагнення до цілеспрямованих рухів, які слід уміло направляти.

При проведенні гімнастичних вправ з дітьми у віці від 1 до 3 років треба виробляти у них правильну поставу (напружене вигинання із положення сидячи, напружене прогинання хребта із положення лежачи на животі, пролізання під лавку, тощо), координацію рухів (переступання через ряд перешкод, ходіння по лавці), рівновагу (ходіння по доріжці, накладній дошці, по гімнастичній лавці) і боротися з плоскостопістю (ходьба по ребристій дошці, переступання через перешкоди).

Основні вимоги при підготовці до занять з дітьми:

належний санітарно-гігієнічний стан приміщення;

відповідність дитячого одягу типові занять;

відповідність спортивного інвентаря і атрибутів віковим і фізіологічним властивостям і розвиткові дітей.

Правильна побудова заняття передбачає розподіл його на три частини: вступну, основну і заключну.

У вступній частині проводять ходіння, вправи на рівновагу, профілактику плоскостопості. Це підготовка організму до виконання максимального навантаження.

В основній частині заняття навантаження відповідає вікові дитини. Так, діти віком від 1 до 1,5 року роблять 1—2 гімнастичні вправи, 2 види основних рухів (підповзання під лавку і кидання м'яча або ходіння по сходинках і котіння м'яча тощо). Для дітей віком від 1,5 до 2 років варто вводити 2 гімнастичні вправи, основні рухи, рухливу гру, від 2 до 3 років — 3—4 гімнастичні вправи, основні рухи і рухливу гру.

Заключна частина — спокійне ходіння. Для дітей третього року життя періодично вводять дихальні вправи або спокійну гру. Мета цієї частини заняття — приведення основних функцій організму (серцево-судинної і дихальної систем) до вихідного рівня.

Заняття проводить сестра-вихователька з підгрупами:

по 3—5 дітей віком до 1,5 року,

5—8 — до 2 років

8—12 — від 2 до 3 років життя.

Фізіологічною для дітей раннього віку є така тривалість занять:

- 10—12 хвилин у 1,5 років,

- 12—15 хвилин— від 1,5 до 2 років

- 18—20 хвилин — для дітей 2—3 років.

- Заняття проводять двічі на тиждень.