Проблема зовнішніх ефектів

Розміщення ресурсів на ринку може бути неефективним і через проблему зовнішніх ефектів. Суть цієї проблеми полягає у тому, що дії однієї особи впливають на добробут іншої особи. При цьому для останньої поза її бажанням виникають вигоди або витрати, хоча діяльність першої особи не була спрямована на зміну добробуту, а переслідувала зовсім інші цілі.

Проблема зовнішніх ефектів значною мірою, але приховано, пов'язана з ціною. Так, купуючи мийний засіб, вироблений заводом із застарілим обладнанням, що призводить до надмірного забруднення довкілля, споживач, що мешкає поблизу цього заводу, фактично сплачує значно більше, ніж відображено в ціні виробу, оскільки йому доводиться непрямо платити за наслідки користування забрудненим цим заводом довкіллям, наприклад, через витрати на лікування, відпочинок у санаторіях тощо. Для Парето-ефективного ринку ці додаткові витрати повинні компенсуватися споживачеві шляхом або відповідного зменшення ціни, або виплати відповідної компенсації, яка покривала би такі додаткові витрати. Однак на практиці це відбувається вкрай рідко. Оскільки зовнішні ефекти часто носять прихований характер, споживач може бути не здатний визначити, що ціна, яку він сплачує за корисність користування мийним засобом, фактично повинна бути значно нижчою. Таким чином, фактична вигода споживача зменшується, у той час як вигода виробника збільшується на суму, яку споживач мусить витратити на подолання наслідків зовнішніх ефектів. Отже, відбувається порушення принципу ефективності за Парето, що потребує державного втручання.

При розгляді проблеми зовнішніх ефектів слід пам'ятати, що вони можуть бути позитивними (якщо внаслідок їх вигода виробника і споживача цих ефектів збільшується) або негативними (якщо внаслідок їх вигода або їх виробника, або їх споживача зменшується). Поняття позитивного зовнішнього ефекту вже розглядалося вище на прикладі масового щеплення населення проти хвороб. Вищенаведений приклад з ціною мийного засобу, яка не відображає витрат споживача на подолання наслідків виробництва цього засобу, є ілюстрацією негативного зовнішнього ефекту. Однак слід усвідомлювати, що проблема зовнішніх ефектів може виникнути не лише при взаємодії між виробником і споживачем цих ефектів, а й у ситуаціях, де суб'єктами можуть

виступати виробник і виробник та споживач і споживач. Таблиця, що наведена нижче, ілюструє такі ситуації.

Суб'єкти	Позитивні зовнішні ефекти	Негативні зовнішні ефекти
Виробник-виробник	Бджоли пасічника використовують яблуневий сад для збирання нектару, водночас запилюючи дерева, що приносить вигоду власникові саду.	Фабрика скидає у річку забруднену воду, яку потім мусить використовувати інша фабрика у пониззі річки.
Виробник-споживач	Насадження лісових смуг на( сільськогосподарських угіддях, що робить ландшафт! мальовничим та приємним для мандрівників.	Викиди заводами отруйних речовин, що веде до забруднення повітря і води та погіршує умови життя ^громадян.
Споживач-виробник	Розумний, освічений та старанний випускник піднімає імідж навчального закладу, де він здобув освіту.	Мисливці полюють поблизу ферми, що постійно бентежить свійських тварин і завдає клопоту фермерові.
Споживач-споживач	Один споживач слухає радіо, а інший споживач може випадково почути цікаві для себе новини.	Паління у присутності людей, які не палять, що може бути для них шкідливо і неприємно (пасивне паління).

Можливі кілька підходів до вирішення проблеми зовнішніх ефектів. Застосування кожного підходу великою мірою залежить від природи конкретного зовнішнього ефекту. Ринковими підходами, які не вимагають державного втручання, є:

• ефективний захист прав власності, що дозволяє власникові захищати свою власність від зовнішніх ефектів, породжених іншими особами. Для цього власники повинні мати законні можливості запобігати появі зовнішніх ефектів, а також напевно знати їхнє джерело. Крім того, часом зовнішні ефекти можуть зачіпати велику кількість власників (як-от при забрудненні повітря), що ускладнює формулювання колективного позову при незначному впливі цих ефектів і загальній байдужості більшості власників;

• створення економічних структур, які б дозволили зосередити в собі як виробника, так і споживача зовнішнього ефекту, що б автоматично зняло проблему. Фактично це нагадує припинення зобов'язань внаслідок збігу боржника і кредитора в одній особі. Однак такий варіант можливий лише за умов, що зовнішні ефекти достатньою мірою локалізовані, аби не справляти негативного впливу на споживачів поза відповідною економічною структурою;

Решта підходів вимагає державного втручання. Такими підходами є:

• заборона або примус. Заборона може застосовуватись для усунення небезпеки негативного зовнішнього ефекту. Це може бути, наприклад, заборона на виробництво чи імпорт певних видів продукції, які є джерелом надмірного забруднення довкілля. Примус застосовується

для стимулювання позитивного зовнішнього ефекту: наприклад, початкова шкільна освіта у більшості країн світу є обов'язковою;

• регулювання, яке може мати вигляд встановлення обмежень та квот на викиди, моніторингу за додержанням цих вимог, а також встановлення певних вимог до вхідних та вихідних параметрів виробництва, як-от заборона використання певних видів сировини для виробництва або встановлення квот на випуск певних видів товарів;

• фіскальні методи, які мають вигляд або коригувального податку (наприклад, податок на бензин чи акциз на цигарки), або продажу ліцензій на викиди. Коригувальні податки та ліцензії змушують зменшувати виробництво негативних зовнішніх ефектів або через запровадження відповідних технологій, або через відмову від виробництва тих чи інших видів продукції. За рахунок отриманих коштів можна провести принаймні часткову компенсацію особам, чий добробут зменшився внаслідок негативного зовнішнього ефекту;

• субсидування, яке може застосовуватися як для заохочення позитивних зовнішніх ефектів, так і для боротьби з негативними. Держава може субсидувати будівництво шкіл та надання медичних послуг з метою збільшення позитивних зовнішніх ефектів. Для зменшення же негативних ефектів держава може субсидувати встановлення нового обладнання, яке дозволяє зменшити шкідливі викиди, або може доплачувати суб'єкту господарювання за невипуск певних видів товарів, чиє виробництво супроводжується забрудненням довкілля, протягом терміну, необхідного для перепрофілювання виробництва на випуск нешкідливої продукції.