Розподіл на географічні виборчі округи

Вади колективного прийняття рішень на рівні референдуму чи парламенту не обмежуються вищенаведеними парадоксом голосування і відображенням інтересів більшості та меншості. Зазвичай територія держави розділена на виборчі округи за територіальним принципом. Не зважаючи на зручність такого розподілу з адміністративної точки зору, виборчі округи можуть бути причиною неспроможності влади, що пов'язана з рівномірною кількістю виборців у кожному окрузі при нерівномірній підтримці того чи іншого рішення влади. Наприклад, законодавчий орган країни складається з представників ста виборчих округів, кожний зі ста представників голосує так, як вважає більшість виборців у його окрузі. 51 відсоток виборців (мінімальна більшість) у 51 окрузі підтримує рішення, натомість як все населення 49 округів - проти нього. За таких умов рішення буде прийнято за підтримки лише трохи більше, ніж чверть усього електорату і не відображатиме справжніх уподобань виборців. В принципі, така ситуація трапляється вкрай рідко, однак вона може бути цікавим варіантом проблеми відображення інтересів більшості та меншості, породженим розподілом на географічні виборчі округи.

Мотивом прийняття рішення, що не відображає інтересів більшості виборців, через розподіл на географічні виборчі округи служить намагання представника кожного округу врахувати інтереси більшості саме свого електорату, оскільки він може розраховувати бути переобраним у тому ж самому окрузі. Тому представник, обраний по округу, буде скоріше зацікавлений відстоювати інтереси лише своїх виборців, ніж суспільства у цілому. Це часто призводить до лобіювання інтересів своїх округів чи регіонів з метою максимізації їхньої вигоди за рахунок решти суспільства. Наприклад, запровадження вільних економічних зон або територій пріоритетного розвитку, які передбачають податкові та інші пільги, може обернутися втратами для суспільства загалом, оскільки знижуються надходження до бюджету з цих зон і територій та створюються можливості для нерівної конкуренції. Однак для

місцевого населення воно перетворюється на вигоди, оскільки за умов приходу інвесторів можуть бути створені додаткові робочі місця. Таким чином, певна кількість виборців дістає вигоди за рахунок решти суспільства.

З іншого боку, через те, що виборчі округи представлені в парламенті рівномірно, при спробі виділити додаткові кошти для розвитку деяких з них, що може бути вигідним для суспільства в цілому, представники округів, яким кошти не виділяються, можуть визначити за умову своєї підтримки проекту виділення частки коштів й їхнім округам. Врешті-решт, це зведе нанівець всі зусилля щодо вигідного розвитку окремих округів, оскільки кошти, що планувалося зосередити для їхнього розвитку, будуть надто розпорошені.

Отже, відстоювання інтересів певних виборчих округів може перешкодити прийняттю ефективного колективного рішення і призвести до неоптимального розміщення ресурсів.

Часові обмеження, породжені виборчими циклами

Будь-який представник виборної влади зацікавлений у своєму переобранні на наступний термін. Як вже зазначалося, з огляду на це він намагатиметься приймати рішення так, щоб його виборці отримали найбільші вигоди. Однак оскільки у більшості демократичних країн існують обмеження на термін представницьких повноважень, після чого представник мусить доводити виборцям необхідність свого переобрання, виникає небезпека прийняття ним рішення, яке згодом виявиться неефективним. Наприклад, якщо до виборів залишається два роки та існують два альтернативні проекти рішень, перший з яких приносить вигоди у перші два роки, але надалі призводитиме до витрат, а другий пропонуватиме витрати у перші два роки при вигодах після двох років труднощів, представник влади скоріше обере перший варіант. Мотивацією до такого рішення буде те, що протягом двох років вигоди, що будуть отримані його виборцями, посилюватимуть його позиції на виборах. Якби він обрав другий варіант, його суперникам легше було б доводити виборцям, що влада не дбає про них. Опозиція прийшла би до влади і цілком могла б скористатися результатами далекоглядності своїх переможених попередників.

Таким чином, на прийняття оптимальних в перспективі рішень існують обмеження, породжені виборчими циклами. Внаслідок цього влада може виявитися неспроможною ухвалити економічно вигідне для суспільства рішення.