Роїділ V правова основа діяльності національного банку україни

Правове становище Центрального банку (Національного банку України)

В правовій та економічній літературі сформувалися ви­значення так званих «банків банків», які можна називати Центральним (або національним) банком країни. Вважаєть­ся, що Центральний банк повинен бути: Єдиним емісійним центром, який має монопольне право грошової емісії на території країни, який зберігає і враховує національні золотовалютні резерви. Банком уряду, зобов'язаним підтримувати державні економічні програми, здійснювати кредитування дефіциту державного бюджету, розміщувати державні цінні папери. Органом стабільності національної грошової системи. Кредитувати комерційні банки, коли в них не виста­ чає коштів. Органом банківського нагляду, який підтримує необ­ хідний рівень стандартизації і професіоналізму в націо­ нальній кредитній системі.1 Всім цим ознакам відповідає Національний банк Украї­ни (НБУ). Національний банк України представляє інтереси держави в центральних банках других країн, міжнародних банках та фінансово-кредитних організаціях. Згідно Закону України «Про Національний банк Украї­ни (1999 р.) Національний банк України (далі - Націо­нальний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи органі­зації якого визначаються Конституцією України та іншими законами України. Місцезнаходження керівних органів та центрального апарату Національного банку - місто Київ. 1 Див.: Усоскин В. М. Современньїй коммерческий банк- М., 1994- С.8-12. 2 Фінансове право-Харків, Консум, 1998-С. 410. Закон України «Про Національний банк України» № 679-Х1У від 20 травня 1999 р. 50 Однією з важливих ознак Національного банку є його статний капітал. Національний банк України мас статут­ний капітал, що є державною власністю. Відповідно до чинного законодавства розмір статутного капіталу стано­вить 10 мільйонів гривень. Розмір статутного капіталу мо­же бути змінений за рішенням Ради Національного банку. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а при необхідності - Дер­жавний бюджет України. Економічна самостійність Національного банку забез­печується державою. Національний банк є економічно самостійним орга­ном, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених цим за­коном випадках - також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк є юридичною особою, має відокре­млене майно, що є об'єктом власності і перебуває у його повному господарському віданні. Національний банк не відповідає за зобов'язаннями ор­ганів державної влади, а органи державної влади не відпо­відають за зобов'язаннями Національного банку, крім ви­падків, коли вони добровільно беруть на себе такі зо­бов'язання. Національний банк не відповідає за зобов'язаннями ін­ших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровіль­но беруть на себе такі зобов'язання. Національний банк може відкривати свої установи, фі­лії та представництва в Україні, а також представництва за її межами. Національний банк, його установи, філії та представни­цтва мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Доходи і видатки Національного банку забезпечуються чітким виконанням чинного законодавства і реалізацією на практиці його функцій. Як відомо одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку. Планові доходи та витрати Національного банку відо­бражаються в кошторисі його доходів і витрат. Кошторис доходів та витрат повинен забезпечувати можливість вико­нання Національним банком його функцій, встановлених Конституцією України та Законом «Про Національний банк України». 51 щ І'июм і мім Національний («пік і» підсумками року у ріці ІК.'14'НМЩСІШХ к|ІШІО|)ИОІИХ ДІІХОДІІІ ІШЛ КОШТОРИСНИМИ >ІИІ|Н|- иіміі. шні'ртженнми 1141 поточний Гчоджсіний рік, ні її кип, до Держшшоїч бюджету України наступного іи ті і ним року пошіивіп рішиціо па нокригія дефіциту бюджету, и переви­щення пиі|мі над доходами відінкодовуєіься «і рахунок Дер­жавною бюджету України наступного ш ті тим року. Платвання і облік доходів ти видатків, а іакож форму-ваїшя фондів ти речервів ІІаціоііаііі.ноіо банку здійснюють­ся ііідно і положенням, що «пверджусіі.ся Радою Націо­нального банку України. II ході реалїкіціі'своєї діяльності Національний банк ш-беімечу( виконання таких функцій (основних і похідних). Основна функцій. Відповідно до Конституції України основною функції ю Національною банку г іабсшсчсння стабільності і ротової одиниці України. На виконання сінні основної функції Національний банк сприяг дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, цінової стабільності. Інші функції. Національний банк виконує такі функції: відповідно до роїроблених Радою Національного банку України Основних часад грошово-кредитної політики виіначагта проводить ірошово-кредитну політику; монопольно здійснює емісію національної валюти України та орт анііує її обіг; виступає кредитором останньої інстанції для банків і ортаніювує систему рефінансування; встановлює для банків та інших фінансово-кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтер­ ською обліку і чвігпості, іахисту інформації, коштів та майна; органі човує створення та методологічно чабечпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної ін­ формації та статистики платіжного балансу; 6) вичначаг систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками та фінансово-кредитними установами; 7)вичначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних часобів, платіжних сис­тем, автоматизації банківської діяльності та часобів чахисгу банківської інформації; 8) здійснює банківське регулювання та нагляд; У) веде І'сєетр банків, їх філій та представництв, валют­них бірж і фінансово-кредитних установ, чдійснює ліценчу-вання банківської діяльності та операцій у передбачених яконами випадках; складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування; представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні цент­ ральних банків; здійснює відповідно до визначених спеціальним зако­ ном повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійс­ нює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національно­ го банку на здійснення операцій з валютними цінностями; забезпечує накопичення та зберігання золотовалют­ них резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами; аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, ціно­ вих та валютних відносин; організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та пе­ ревезення банкнот і монет та інших цінностей; реалізує державну політику з питань захисту держа­ вних секретів у системі Національного банку; бере участь у підготовці кадрів для банківської сис­ теми України; здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом. Отже, слід підкреслити, що Національний банк України виконує надзвичайно важливі державотворчі функції. Оскільки Національний банк є центральним банком держа­ви, її емісійним центром то він провадить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення гро­шової одиниці, організовує міжбанківські розрахунки, ко­ординує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці стосовно валют інших країн. Йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а та­кож випуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України. Національний банк створює державну скарбницю держа­ви і організовує її діяльність, зберігає резервні фонди гро­шових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси. Національний банк представляє інтереси України у від­носинах з центральними банками інших країн, у міжнарод­них банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міждержавне співробітництво передбачене на рівні цент­ральних банків. 53 Національний банк згідно з законодавством України на­громаджує золотовалютні резерви, які зараховуються на баланс Національного банку, здійснює операції з розмі­щенням їх (в тому числі в іноземних банках) самостійно або через банки, уповноважені ним на виконання зовніш­ньоекономічних операцій. Національний банк затверджує бланки та форму безго­тівкових депозитів приватизаційних паперів, визначає умо­ви зберігання, обліку та погашення приватизаційних папе­рів, встановлює за погодженням з Кабінетом Міністрів України порядок видавання приватизаційних паперів. Національний банк України виконує такі операції: -видає комерційним банкам кредити на певний термін за домовленістю з позичальниками; веде рахунки банків-кореспондентів і здійснює розра­ хункове касове обслуговування комерційних банків та ін­ ших кредитних установ; купує та продає цінні папери, що випускаються дер­ жавою; -видає кредити банкам під заставу векселів та цінних паперів; виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фі­ нансовими та іншими міжнародними організаціями під за­ ставу державного валютного фонду та іншого державного майна України; купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті; провадить операції з резервними фондами грошових знаків; здійснює інші операції відповідно до своїх функцій, передбачених законодавством про банки і банківську дія­ льність. Національний банк організовує інкасацію та перевезен­ня грошових знаків та інших цінностей. Національний банк організовує і здійснює через банків­ську систему касове виконання державного бюджету краї­ни. За рішенням Верховної Ради України Національний банк може надавати Міністерству фінансів України кредит на загальних умовах. Йому, однак, забороняється фінансу­вати дефіцит державного бюджету. Водночас разом з коме­рційними банками він здійснює обслуговування державно­го боргу, виконуючи операції, пов'язані з розміщенням державних позик, їх погашенням та виплатою відсотків за ними. 54 Національний банк видає нормативні акти з питань, що належать до його повноважень. Нормативні акти Націо­нального банку є обовязковими для всіх банків, розташо­ваних на території України. Він встановлює єдині правила бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної авто­матизації та комп'ютеризації. Національний банк дає дозвіл на створення на території країни комерційних банків та їхню реєстрацію. Він веде Державну книгу реєстрації банків. Комерційні банки набува­ють статусу юридичної особи з часу їх реєстрації в Держав­ній книзі реєстрації банків. Іноземні банки, їхні філії та пред­ставництва можуть здійснювати банківські операції тільки після їх реєстрації в Державній книзі реєстрації банків. Національний банк має право відкривати свої представ­ництва за кордоном. Національний банк щороку, у квітні, подає Верховній Раді України звіт про свою роботу, баланс своєї діяльності, зведений баланс банківської системи держави. Річний ба­ланс Національного банку, а також зведений баланс банків­ської системи країни підлягають опублікуванню. Верховна Рада України щороку за поданням Національ­ного банку затверджує розподіл його прибутку. Національний банк та його установи (за винятком госп­розрахункових) звільняються від сплати всіх видів подат­ків, зборів і державного мита.

Керівні органи національного банку До керівних органів Національного банку відносяться Рада НБУ і Правління НБУ. Вищим органом управління Національного банку є Рада Національного банку України (далі - Рада Національного банку). Керівним органом Національного банку є Правлін­ня Національного банку України (далі - Правління Націо­нального банку). До основних повноважень Ради Національного банку відносяться виконання найбільш важливих завдань у галузі банківської діяльності. Рада Національного банку: 1) відповідно до загальнодержавної програми економіч­ного розвитку та основних параметрів економічного та со- Шеве.іенко С. Д., Федів І. І. Підприємництво і підприємницька Діяльність.-Київ, 1999-С. 25-30. 55 ціадьного розвитку України розробляє і вносить для інфор­мування до 15 вересня на розгляд Верховної Ради України Основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за їх виконанням; здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї: вносить рекомендації Правлінню Національного бан­ ку в межах розроблених Основних засад грошово-кре­ дитної політики стосовно: — методів та форм прогнозування макропоказників еко­ номічного і соціального розвитку України, а також грошо­ во-кредитної політики; -окремих заходів монетарного та регулятивного харак­теру та їх впливу на економічний та соціальний розвиток України: політики курсоутворення та валютного регулювання: розвитку банківської системи та окремих норматив­ них актів з питань банківської діяльності: вдосконалення платіжної системи: інших питань, віднесених законом до компетенції На­ ціонального банку; затверджує кошторис доходів та витрат Національно­ го банку та подає Верховній Раді України та Кабінету Міні­ стрів України до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік: встановлює форми оплати праці працівників Націо­ нального банку відповідно до законодавства України; приймає рішення про зміну розміру статутного капі­ талу Національного банку; визначає аудиторську компанію для проведення ау­ диторської перевірки Національного банку, розглядає а\ди- торський висновок та затверджує бухгалтерський баланс Національного банку, публікує в офіційних друкованих за­ собах масової інформації щорічний баланс Національного банку; погоджує щорічно до 1 липня звіт про виконання ко­ шторису Національного банку та розподіл прибутку за звіт­ ний бюджетний рік: затверджує Регламент Ради Національного банку; 10) має право застосування відкладального вето щодо окремих рішень Правління Національного банку з питань, віднесених до її компетенції; 56 І І)затверджує рішення Правління Національного банку про участь у міжнародних фінансових організаціях, у капі­талі банків та фінансово-кредитних установ; затверджує зовнішньоекономічні договори та інші угоди, якщо відповідальність за останніми перевищує ста­ тутний капітал Національного банку; щорічно визначає для Національного банку: - вимоги щодо диверсифікації активів та їх ліквідності; -ліміти позабалансових зобов'язань; -регуляцію щодо формування резервів, покриття збит­ків та порядок відрахувань доходів до Державного бюджету України; -вимоги щодо мінімального розміру золотовалютних резервів; — інші показники, що характеризують спроможність Національного банку відповідати за своїми зобов'язан­ нями; за поданням Голови Національного банку дає згоду на призначення на посади та звільнення з посад членів Правління Національного банку; вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та подат­ кової політики на стан грошово-кредитної сфери України. Рада Національного банку не може надавати рекомен­дації щодо доцільності призначення на посади чи звільнен­ня з посад Голови Національного банку, членів Правління Національного банку або давати персональну оцінку діяль­ності окремих посадових осіб Національного банку, крім випадків, визначених у пунктах 2 та 3 ст. 9 Закону «Про Національний банк України». У випадку неодноразового невиконання або неналежно­го виконання Національним банком рішень Ради Націо­нального банку, які є обов'язковими згідно з цим Законом, Рада Національного банку має право звернутися до Верхов­ної Ради України та Президента України з викладенням своїх позицій та отримати вмотивовану відповідь. Склад та формування Ради Національного банку визна­чений в ст. 10 Закону України «Про Національний банк України». Згідно цієї статті Рада Національного банку складається з чотирнадцяти осіб. Членом Ради Національного банку може бути громадя­нин України, який мас вищу економічну чи фінансову осві­ту або науковий ступінь у галузі економіки та фінансів і при цьому має досвід постійної роботи в органах законо­давчої влади або на керівних посадах центральної виконав- чої влади України або банківській установі, чи наукової роботи за фінансовою чи економічною тематикою. Президент України призначає сім членів Ради Націо­нального банку, до складу яких входить Голова Національ­ного банку за посадою, шляхом прийняття відповідного Указу. Призначення членів Ради Національного банку прово­диться Верховною Радою України шляхом прийняття від­повідної Постанови. Особи, кандидатури яких підлягають затвердженню Верховною Радою України, проходять обговорення на спе­ціальному відкритому засіданні профільного комітету Вер­ховної Ради України, який вносить свої рекомендації Вер­ховній Раді України. Чергове призначення членів Ради Національного банку здійснюється не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку повноважень попередньо призначених членів Ради Національного банку. Строк повноважень членів Ради Національного банку — сім років, крім Голови Національного банку, який призна­чається на строк здійснення його повноважень на посаді. Припинення повноважень членів Ради Національного банку відбувається у зв'язку із закінченням строку їх по­вноважень або достроково органом, що їх призначив, у разі: власного бажання, за умови подання письмової заяви; припинення їх громадянства або виїзду за межі Украї­ ни на постійне місце проживання; -набрання законної сили обвинувальним вироком суду у вчиненні кримінального злочину; -смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або визнання безвісно відсутньою. Президент України звільняє членів Ради Національного банку, призначених ним, шляхом прийняття відповідного Указу, але не раніше ніж через один рік з дня призначення. Верховна Рада України звільняє членів Ради Націо­нального банку, призначених нею, шляхом прийняття від­повідної Постанови за поданням профільного Комітету Верховної Ради України, але не раніше ніж через один рік з дня призначення. Повноваження Голови Національного банку як члена Ради Національного банку достроково припиняються у зв'язку з його відставкою або при звільненні його з посади за інших причин, визначених Законом «Про Національний банк України». 58 ііж-ни Ради Національного банку здійснюють свої функ-,■ на гпомааських засадах. Членам Ради Національного Ланку компенсуються їх фактичні витрати, понесені у івяз'ку із виконанням ними повноважень відповідно до Не-гпаменту Ради Національного банку. Внутрішні питання організації діяльності Ради Національ­ного банку, порядок діловодства та інші питання визначають­ся Регламентом, який затверджується на її засіданні. Розміщення та організаційно-матеріальне забезпечення Ради Національного банку здійснюється Національним банком за рахунок його кошторисних витрат. У ст. II Закону «Про Національний банк України» ви­значено порядок роботи Ради Національного банку. Відповідно до зазначеної статті засідання Ради Націо­нального банку проводяться не рідше одного разу на квар­тал. А позачергові засідання Ради Національного банку скликаються Головою Ради Національного банку за його власною ініціативою або Радою Національного банку за наполяганням не менше однієї третини від загальної кіль­кості її членів. Члени Ради Національного банку сповіщаю­ться про засідання не пізніше як за п'ять календарних днів до дня його проведення. Порядок підготовки позачергових засідань Ради Національного банку визначається її Регла­ментом. Важливо те, що засідання Ради Національного банку є правомочними за наявності не менше восьми її членів. Засідання Ради Національного банку веде Голова Ради Національного банку України, а в разі відсутності - його заступник, відповідно до Регламенту. Рішення приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів Ради На­ціонального банку. Кожний член Ради Національного банку має один голос. На засідання Ради Національного банку можуть бути запрошені керівники центральних органів влади, представ­ники суб'єктів підприємницької діяльності, науковці та ін­ші фахівці. Члени Ради Національного банку можуть брати участь в роботі Правління Національного банку з правом дорадчого голосу. Стаття 12 цього Закону визначає правові засади діяль­ності Голови Ради Національного банку та його заступ­ників. Голова Ради Національного банку та його заступник обирається Радою Національного банку строком на три ро- 59 'л І- ки. Відповідно до чинного законодавства Голова Ради На­ціонального банку: - організовує засідання Ради Національного банку і го­ловує на засіданнях Ради Національного банку; -скликає позачергові засідання за своєю власною ініці­ативою або за наполяганням не менше однієї третини від загальної кількості членів Ради Національного банку; -здійснює інші повноваження і функції відповідно до рішень Ради Національного банку. Заступник заміщає Голову Ради Національного банку в разі його відсутності або неможливості ним здійснювати свої повноваження та здійснює інші повноваження і функ­ції відповідно до рішень Ради Національного банку. Звільнення Голови Ради Національного банку або його за­ступника протягом строку його повноважень здійснюється: — у зв"язку із закінченням строку його повноважень; -за власним бажанням, за умови подання письмової за­яви: -у разі систематичного невиконання своїх обов'язків за станом здоров'я протягом чотирьох місяців. У разі припинення повноважень Голови Ради Націо­нального банку або його заступника вибори на цю посаду здійснюються у порядку, передбаченому Законом «Про На­ціональний банк України». Матеріали засідань Ради Національного банку оформ­люються у вигляді протоколів та рішень і підписуються головуючим на її засіданні. Рішення Ради Національного банку з питань, визначе­них пунктами 1. 4 - 12 ст. 9 цього Закону, є обов'язковими для виконання Правлінням Національного банку. Рекомендації Ради Національного банку розглядаються Правлінням Національного банку протягом п'яти робочих днів. За результатами такого розгляду Правління Націо­нального банку зобов'язане надіслати Раді Національного банку вмотивовану відповідь. Рада Національного банку не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку. У разі коли Рада Національного банку застосовує від-кладальне вето щодо окремого рішення Правління, таке рішення набирає чинності лише при його підтвердженні двома третинами від загальної кількості членів Правління Національного банку не пізніше п'ятиденного строку від дня застосування такого вето. Якщо протягом такого стро­ку зазначене рішення не підтверджується двома третинами від загальної кількості членів Правління Національного 60 банку, таке рішення вважається таким, що не набрало чин­ності. У разі коли рішення Правління Національного банку набрало чинності до моменту застосування відкладального вето щодо нього, таке рішення зупиняється від такого мо­менту до його підтвердження двома третинами від загаль­ної кількості членів Правління Національного банку у за­значені строки. Рішення Ради Національного банку підлягають опри­людненню, крім випадків, коли такі рішення становлять державну, банківську або службову таємницю відповідно до закону. Членам Ради Національного банку забороняється розго­лошувати державну, банківську або службову таємницю, яка стала їм відома у зв'язку зі здійсненням ними їх повно­важень відповідно до Регламенту. Функції Правління Національного банку визначено у ст. 14 Закону «Про Національний банк України». Правління Національного банку згідно з Основними за­садами грошово-кредитної політики через відповідні мо­нетарні інструменти та інші засоби банківського регулю­вання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організує виконання їхніх функцій відповідно до ст. 6 і 7 цього Закону та здійснює управління діяльністю Націо­нального банку. Згідно ст. 15 Закону «Про Національний банк України» Правління Національного банку має такі повноваження: 1) приймає рішення: щодо економічних засобів та монетарних методів, не­ обхідних для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до прийнятих рішень Ради Національ­ ного банку з цих питань та необхідності забезпечення ста­ більності і купівельної спроможності національної валюти; про емісію валюти України та вилучення з обігу банк­ нот і монет; про зміну процентних ставок Національного банку; про встановлення економічних нормативів для банків та фінансово-кредитних установ; про розмір та порядок формування обов'язкових ре­ зервів для банків та фінансово-кредитних установ; про застосування заходів впливу до комерційних бан­ ків та фінансово-кредитних установ; про встановлення лімітів операцій на відкритому рин­ ку, які здійснює Національний банк; про перелік цінних паперів та інших цінностей, при­ датних для забезпечення кредитів Національного банку; про умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України; .... про створення та ліквідацію підприємств, установ На­ ціональної о банку; про участь у міжнародних фінансових організаціях, у капіталі банків та фінансово-кредитних установах за пого­ дженням з Радою Національного банку; про подання на затвердження Раді Національного банку міжнародних договорів та інших угод, якщо відпові­ дальність за останніми перевищує статутний капітал Наці­ онального банку; про купівлю та продаж майна для забезпечення діяль­ ності Національного банку; подає на розгляд Раді Національного банку річний звіт Національного банку, проект кошторису доходів та ви­ трат на наступний рік та іншу бухгалтерську і статистичну інформацію щодо діяльності Національного банку та бан­ ківської системи України на вимогу Ради Національного банку; визначає організаційні основи та структуру Націо­ нального банку, затверджує положення про структурні під­ розділи та установи Національного банку, статути його підприємств, порядок призначення керівників підрозділів, підприємств та установ; затверджує штатний розпис Національного банку; встановлює порядок надання ліцензій на ведення банківських операцій, а також інших ліцензій у випадках та за процедурою, передбачених законом; видає нормативні акти Національного банку; затверджує Регламент Правління Національного банку; виконує функції, передбачені статтями 3, 23, 28, 60 і 64 Закону «Про Національний банк України», та інші фун­ кції, що випливають із основної мети діяльності Націо­ нального банку. Склад Правління Національного банку визначається в ст. 16 чинного законодавства. Правління Національного банку очолює Голова Національного банку. Кількісний та персональний склад Правління Національного банку за­тверджується Радою Національного банку за поданням Го­лови Національного банку. А заступники Голови Націо­нального банку входять до складу Правління Національно­го оанку за посадою. Порядок організації та проведення засідань Правління Національного банку визначається його Регламентом. 62 У ст 18 Закону «Про Національний банк України» ви значений чіткий порядок призначення на посаду та звіл^ нення з посади Голови Національного банку За Конституцією України Голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою України за по­данням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на п'ять років У разі незатвердження Верховною Радою України кан­дидатури, запропонованої Президентом України, питання керівництва Національним банком, а також порядок вне­сення нової кандидатури регулюються Законом України «Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України». Одна кандидатура може вноситись не більше двох разів. Голова Національного банку звільняється з посади Вер­ховною Радою України шляхом прийняття відповідної Постанови у таких випадках: закінчення строку повноважень; набрання законної сили обвинувальним вироком суду у вчиненні кримінального злочину; 3)у зв'язку з заявою про відставку за політичними або особистими причинами, поданою у письмовому вигляді та прийнятою Президентом України; смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або визнання безвісно відсутньою; припинення громадянства або виїзду за межі України на постійне місце проживання; за поданням Президента України в межах його консти­ туційних повноважень. Стаття 19 Закону «Про Національний банк України» ви­значає обов'язки та повноваження Голови Національного банку: керує діяльністю Національного банку; діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, з банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами і органі­ заціями; головує на засіданнях Правління Національного банку; підписує протоколи, постанови Правління Націо­ нального банку, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються Національним банком; 63 розподіляє обовязки між заступниками Голови На­ ціонального йанку; вилає розпорядчі акти, ооов язкові до виконання усі­ ма службовцями Національного банку, його підприємства­ ми, установами; приймає рішення з інших питань, що стосуються дія­ льності Національного банку, крім віднесених до виключ­ ної компетенції Ради Національного банку та Правління Національного банку відповідно до цього Закону; одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність Наці­ онального банку. Стаття 20 Закону визначає кількісний склад Заступників Голови Національного банку. Згідно Закону Голова Національного банку має одного першого заступника та двох заступників, які призначаються та звільняються ним за погодженням з Радою Національно­го банку. Законодавчо в ст. 21 регламентується порядок призна­чення та звільнення директорів департаментів. Директори департаментів Національного банку призначаються та зві­льняються з посади Головою Національного банку відпові­дно до законодавства України про працю.

Організаційні основи та структура Національного банку Статтею 22 Закону «Про Національний банк України» визначені структура та організаційні основи Національного банку. Структура Національного банку будується за принци­пом централізації з вертикальним підпорядкуванням. До системи Національного банку входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові па­лати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного па­перу. Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забез­печення діяльності Національного банку. Національний банк у межах, визначених законодавст­вом, самостійно вирішує питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та уста­нов Національного банку, його підприємств, затверджує їх статути та положення. 64 Для інкасації та охорони цінностей та об'єктів Націо­нальний банк має відомчу охорону, озброєну бойовою вог­непальною зброєю. у ст. 23 Закону «Про Національний банк України» пе-оедбачасться особливий статус філій. Філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Поло­женням, ідо затверджується Правлінням Національного банку.

Грошово-кредитна політика Стаття 24 Закону «Про Національний банк України» чі­тко визначає Основні засади грошово-кредитної політики в Україні. Основні засади грошово-кредитної політики грунтую­ться на основних критеріях та макроекономічних показни­ках загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних параметрах економічного та соціального розвит­ку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затвер­джених Кабінетом Міністрів України. Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної полі­тики, розробленої Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період. Грошово-кредитна політика в Україні має арсенал своїх засобів та методів. Основними економічними засобами і методами грошо­во-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через: визначення та регулювання норм обов'язкових резер­ вів для комерційних банків та фінансово-кредитних установ; процентну політику; ' Докладно див. Ющенко В. А. Монетарна політика України: результати >;:[>спєістиви // Вісник Національного банку України.- Київ, 19%, № 4.- рефінансування комерційних банків: управління золотовалютними резервами; операції з цінними паперами на відкритому ринку: регулювання імпорту та експорту капіталу. Норми обов'язкових резервів. Національний банк встановлю*- банкам та іншим фінансово-кредитним устано­вам нормативи обов'язкового резервування коштів. При цьом\: розмір обов"язкових резервів встановлюється єдиним для банків та фінансово-кредитних установ в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в націон&іьній та іноземній ваіюті; для різних видів зобов'язань можуть встановлювати­ ся різні норми обов'язкових резервів: рішення про підвищення норм резерву набирає чин­ ності не раніше ніж через 10 днів після його опублікування. Процентні ставки. Національний банк встановлює по­рядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями. Управління золотовалютними резервами. Націо­нальний банк забезпечує управління золотовалютними ре­зервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти шодо інозем­них валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні. Операції відкритого ринку, Операціями відкритого ринку Національного банку є купівля-продаж казначейсь­ких зобов'язань, власних зобов'язань Національного банку (депозитних сертифікатів), а також визначених Правлінням Національного банку комерційних векселів, інших цінних паперів та боргових зобов'язань. Регулювання імпорту та експорту капіталу. Націо­нальний банк відповідно до законодавства України про зо-внішньоекономічн> діяльність та систему валютного регу­лювання і валютного контролю регулює імпорт та експорт капіталу. Кошти Державного бюджету України, Кабінет Мі­ністрів України зобов'язаний зберігати кошти Державного бюджету України та позабюджетних фондів у Націо­нальному банку на рахунках Державного казначейства України. Умови та порядок обслуговування коштів Державного бюджету України визначаються договором між Національ­ним банком та Державним казначейством України.

Управління готівковим грошовим обігом Відомо що одним із основних атрибутів банківської ді­йсності є грошова одиниця. Грошовою одиницею України є гривня, що дорівнює 100 копійкам. Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу пла­тежу забороняються. Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється. У статті 33 Закону України «Про Національний банк України» сформульовані конкретні Повноваження Націо­нального банку щодо організації готівкового грошового обігу. Дія забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює: виготовлення та зберігання банкнот і монет; створення резервних фондів банкнот і монет; встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків; встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет; встановлення правил випуску в обіг, зберігання, пе­ ревезення, вилучення та інкасації готівки; 6)визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств і організацій; 7) визначення вимог стосовно технічного стану і органі­зації охорони приміщень банківських установ. Емісія. Виключне право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети, організація їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку. Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків -банкнот (паперових) і монет (металевих). Загальна сума введених в обіг банкнот і монет зазначається в рахунках Національного банку як його пасив. Банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями На­ціонального банку України і забезпечуються всіма його активами. Обіг банкнот і монет. Гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засо­бом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій 3- 67 території України за всіма видами платежів, а також для «рахування на рахунки, вклади, акредитиви та для пере­казів. Курс гривні. Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулюван­ня грошової маси в обігу. Конвертованість гривні. Умови та порядок конверта­ції (обміну) гривні на іноземну валюту встановлюються Національним банком відповідно до законодавства України про валютне регулювання. Національний банк не може обмежувати права суб'єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною ва­лютою, гарантовані їм законом. Порядок заміни зношених і пошкоджених банкнот і монет. Зношені і пошкоджені грошові знаки України при­ймаються й обмінюються безоплатно на нові грошові знаки Національним банком та комерційними банками України без обмежень щодо сум та строків такої заміни. Особливості і порядок визначення платіжності грошо­вих знаків, а також порядок обміну зношених і пошко­джених грошових знаків встановлюються Національним банком. Вилучення з обігу банкнот і монет. Національний банк, комерційні банки України зобов'язані вилучати фаль­шиві, підроблені або такі, що не мають необхідних ознак платіжності, грошові знаки (банкноти, монети). Порядок вилучення таких грошових знаків встановлює­ться Національним банком і регулюється відповідними нормативними актами. Національний банк та комерційні банки не зобов'язані відшкодовувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали недійсними, банкноти та монети. Національний банк офіційно повідомляє через засоби масової інформації про вилучення з обігу грошових знаків України (банкнот, монет). Виготовлення з метою введення в обіг або введення в обіг підроблених грошових знаків тягне за собою відпові­дальність відповідно до законодавства України. 68

Організація розрахунків та бухгалтерського обліку Регулювання розрахунків. Національний банк встано­влює правила, форми і стандарти розрахунків банків та ін­ших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розра­хунків за допомогою електронних документів. Національний банк забезпечує здійснення міжбанківсь-ких розрахунків через свої установи, дає дозвіл на прове­дення міжбанківських розрахунків через прямі кореспон­дентські відносини комерційних банків та їх власні розра­хункові системи. Регулювання бухгалтерського обліку. Національний банк встановлює обов'язкові для банків та інших фінансо­во-кредитних установ стандарти та правила ведення бух­галтерського обліку та звітності, що відповідають вимогам законодавства України.

Операції Національного банку Згідно статті 42 Закону «Про Національний банк Украї­ни», Національний банк для забезпечення виконання по­кладених на нього функцій здійснює такі операції: 1) надає кредити комерційним банкам та іншим фі­ нансово-кредитним установам для підтримки ліквідності І.2.' < за ставкою не нижче ставки рефінансування Націона- г«5 льного банку та в порядку, визначеному Національним банком; ІУ 2) здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному Національним банком; купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України; відкриває власні кореспондентські та металеві рахун­ ки у закордонних банках і веде рахунки банків-корес- пондентів; купує та продає валютні цінності з метою монетарно­ го регулювання; зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінне каміння та інші коштовнос­ ті, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів 69 на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування; розміщує золотовалютні резерви самостійно або че­ рез банки, уповноважені ним на ведення валютних опера­ цій виконує операції з золотовалютними резервами Украї­ ни з банками, рейтинг яких за класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А; приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності; видає гарантії і поруки відповідно до положення, за­ твердженого Радою Національного банку; веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків; виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними; веде особисті рахунки працівників Національного банку; веде рахунки міжнародних організацій; здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України за рі­ шенням суду. Національний банк має право здійснювати й інші опе­рації, необхідні для забезпечення виконання своїх фун­кцій. Крім того в ст. 43 Закону розкриваються основні право­ві засади участі Національного банку в міжнародних орга­нізаціях. Національний банк має право брати участь у формуван­ні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, а також відповідно до угод між ним та іноземними централь­ними банками.

Діяльність Національного банку щодо операцій з валютними цінностями Узагальнення літературних джерел дозволяє зробити висновок, що валюта і валютні цінності можуть бути кла­сифіковані на чотири основні групи: І) іноземна валюта; 70 цінні напери в іноземній валюті; дорогоцінні метали; природне дорогоцінне каміння. Детальніше показана класифікація на схемі 8. 1 ВАЛЮТА ВАЛЮТНІ ЦІННОСТІ І ІНОЗЕМНА ВАЛЮТА Це грошові знаки у вигляді банкнот, казначейські білети, моне­ти, які знаходяться в обігу і являються законними платіжними засобами у відповідній іноземній державі або групі держав. ЦІННІ ПАПЕРИ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ Це платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви і т. п), фон­дові цінності (акції, облігації) та інші боргові зобов'язання, які виражені в іноземній валюті ДОРОГОЦІННІ МЕТАЛИ Золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, рутеній і осмій) в любому вигляді і стані, за виня­тком ювелірних та інших побутових виробів, а також лому та­ких виробів ПРИРОДНЕ ДОРОГОЦІННЕ КАМІННЯ Це алмази, рубіни, ізумруди, сапфіри і олександрити в сирому і обробленому вигляді, а також перли, за винятком ювелірних та інших побутових виробів з цього каміння і лому таких виробів Сгоиа 8. Чинне законодавство всебічно регламентує правові за­сади діяльності національного банку щодо операцій з ва­лютними цінностями. Повноваження в сфері валютного регулювання. На­ціональний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регу­лювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання належать: 1) видання нормативних актів щодо ведення валютних операцій; 71 2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю за діяльністю банків та інших установ, які отримали ліцен­зію Національного банку на здійснення операцій з валют­ними цінностями; 3) встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту. Організація валютного ринку. Національний банк ви­значає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно до законодавства України про валютне регулювання. Дисконтна та девізна валютна політика. Націо­нальний банк проводить дисконтну та девізну валютну політику і застосовує в необхідних випадках валютні об­меження. Національний банк здійснює дисконтну валютну полі­тику, змінюючи облікову ставку Національного банку для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зо­бов'язань, а також коригування грошової одиниці України до іноземних валют. Національний банк здійснює девізну валютну політику на підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінансових ринках. Структура золотовалютного резерву. Для забезпе­чення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової оди­ниці України Національний банк має золотовалютний ре­зерв, що складається з таких активів: - банківське золото; - спеціальні права запозичення; - резервна позиція в МВФ; - іноземна валюта у вигляді банкнот та монет або кош­ти на рахунках за кордоном; - цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті; -будь-які інші визнані міжнародно резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності. Поповнення та використання золотовалютного ре­зерву. Поповнення золотовалютних резервів проводиться Національним банком шляхом: 1) купівлі банківського золота та іноземної валюти; 2) отримання доходів від операцій з іноземною валю­тою, банківськими металами та іншими міжнародно визна­ними резервними активами; 72 1) залучення Національним банком валютних коштів міжнародних фінансових організацій, центральних бан-ч іноземних держав та інших кредиторів. ^ Використання золотовалютного резерву здійснюється Національним банком на такі цілі: 1) продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово-кредитної політики, включаючи політику обмін­ного курсу; ;) витрати по операціях з іноземною валютою, монетар­ними металами, а також іншими міжнародно визнаними резервними активами. Не допускається використання золотовалютного резер­ву для надання кредитів і гарантій та інших зобов"язань резидентам і нерезидентам України. Зберігання золотовалютного запасу. Національний банк с єдиним зберігачем державного золотовалютного за­пасу, а також дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів. інших коштовностей, що належать державі. Позареалізаційні валютні доходе та збитки. Доходи та збитки Національного банку, пов'язані зі зміною оцінки активів і пасивів, представлених у вигляді банківського зо­лота та іноземної валюти, спеціальних прав запозичення, у зв'язку зі змінами к\рс\ іноземних валют та ціни золота враховуються і компенсуються у такому порядку: чисті валютні доходи та збитки збалансов\ ються від­ повідною сумою на спеціальному резервному рахунку пе­ реоцінки валютних резервів у балансі Національного банку; зазначені чисті доходи та збитки не враховуються при розрахунку річного доходу Національного банку.

Взаємовідносини з Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України Підзвітність. Національний банк піазвітнин Президен­ту України та Верховній Раді України в межах їх конститу­ційних повноважень. Підзвітність означає: призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку Верховною Радою України за подан­ ням Президента України; призначення та звільнення Президентом України по­ ловини складу Ради Національного банку; 73 призначення та звільнення Верховною Радою Украї­ ни половини складу Ради Національного банку; доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України про діяльність Національного банку; надання Президенту України та Верховній Раді Ук­ раїни двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі. Взаємовідносини з Кабінетом Міністрів України. Національний банк та Кабінет Міністрів України проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснення загальнодержавної програми еконо­мічного та соціального розвитку. Національний банк на запит Кабінету Міністрів Украї­ни надає інформацію щодо монетарних процесів. Кабінет Міністрів України, міністерства та інші цент­ральні органи виконавчої влади на запит Національного банку надають інформацію, що має вплив на стан платіж­ного балансу. Національний банк підтримує економічну політику Ка­бінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забез­печенню стабільності грошової одиниці України. Голова Національного банку або за його дорученням один із його заступників можуть брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу. У засіданнях Правління Національного банку можуть брати участь члени Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу. Гаранти' невтручання. Не допускається втручання орга­нів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради Національного банку чи Правління Національного банку інакше, як в межах, ви­значених Законом «Про Національний банк України». Надання кредитів державі. Національному банку за­бороняється надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України.

Банківське регулювання і банківський нагляд У ст. 55 Закону «Про Національний банк України» чітко визначається мета та сфера банківського нагляду. Головна мета банківського регулювання і нагляду -безпека та фінансова стабільність банківської системи, за­хист інтересів вкладників і кредиторів. 74 Національний банк здійснює функції банківського ре­гулювання і нагляду за діяльністю банків, а також інших фінансово-кредитних установ у межах та порядку, передба­чених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за до­триманням банками та іншими фінансово-кредитними уста­новами банківського законодавства, нормативних актів На­ціонального банку і економічних нормативів. Нормативно-правові акти Національного банку. На­ціональний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які с обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядуван­ня, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постано­вами Правління Національного банку. Вони не можуть супе­речити законам України та іншим законодавчим актам Украї­ни і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку підля­гають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юс­тиції України та набирають чинності відповідно до законо­давства України. Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України. Доступ до інформації. Для здійснення своїх функцій Національний банк мас право безоплатно одержувати від банків та інших фінансово-кредитних установ інформацію про їх діяльність відповідно до наданої ліцензії та пояснен­ня стосовно отриманої інформації і проведених операцій. Для підготовки банківської та фінансової статистики, аналізу економічної ситуації Національний банк має право отримувати необхідну інформацію від органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суб'єктів гос­подарювання усіх форм власності. Отримана інформація не підлягає розголошенню, за ви­нятком випадків, передбачених законодавством України. Економічні нормативи. З метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надій­ності банків та інших фінансово-кредитних установ Націо­нальний банк відповідно до визначеного ним порядку вста­новлю»: для них обов'язкові економічні нормативи. Ці нор­мативи мають забезпечувати здійснення контролю за 75 пшиками пов'язаними з капіталом, ліквідністю, кредитами акціонерам та інсайдерам (пов'язаним особам), наданням веіиких кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсот­ковим та валютним ризиком. Про подальші зміни нормативів та методики їх розра­хунку Національний банк офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію. Резерви забезпечення ризиків. Національний банк ви­значає розміри, порядок формування та використання ре­зервів банків та кредитних установ для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсот­кових та інших фінансових ризиків банків. Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування відповідно до законо­давства України. Визначення професійної придатності. Національний банк визначає своїми нормативно-правовими актами про­фесійні вимоги до керівників виконавчих органів, головних бухгалтерів банків та фінансово-кредитних установ і має право вимагати звільнення з цих посад осіб, які не відпові­дають встановленим вимогам для зайняття зазначених по­сад. Якщо банк, інша фінансово-кредитна установа або пра­цівник, щодо якого пред'явлено вимогу про звільнення з посади, не згодні з цією вимогою, вони можуть бути оска­ржені в суді у двотижневий строк. У цьому разі виконання вимоги про звільнення зупиняється до винесення судом рішення. Повноваження щодо здійснення наглядових та регу­лятивних функцій. Наглядові та регулятивні функції На­ціонального банку, встановлені Законом «Про Національ­ний банк України», можуть здійснюватися ним безпосеред­ньо або через створений ним орган банківського нагляду. Національний банк здійснює свої наглядові та регуля­тивні функції шляхом реалізації таких повноважень: здійснює всі види перевірок на місцях банків, інших фінансово-кредитних установ в Україні (крім перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності), а також пере­ вірку достовірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків, інших фінан­ сово-кредитних установ та ліцензуванні банківських опера­ цій; може вимагати від банків та інших фінансово- кредитних установ проведення загальних зборів акціонерів 76 (У*" учасників) і визначає питання, за якими мають бути при­йняті рішення; 3) може брати участь у роботі зборів акціонерів (учас­ників), засідань спостережної ради, правління і ревізійної комісії банку та іншої фінансово-кредитної установи з пра­вом дорадчого голосу. Національний банк пред'являє вимоги щодо здійснення обов'язкових аудиторських перевірок банків та інших фі­нансово-кредитних установ, отримує висновки належних аудиторських організацій про результати діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ. Заходи впливу. У разі порушення банком, іншою фі­нансово-кредитною установою банківського законодавст­ва, нормативних актів Національного банку, проведення ризикових операцій, що загрожує їх платоспроможності та інтересам вкладників і кредиторів, Національний банк за­стосовує адекватні допущеному порушенню заходи впли­ву відповідно до законодавства з метою захисту кредито­рів та вкладників. У разі невиконання у встановлений Національним бан­ком строк вимог щодо усунення порушень Національний банк має право застосовувати такі заходи впливу: накладати штраф на керівників банків та інших фі­ нансово-кредитних установ у розмірі до ста неоподаткову­ ваних мінімумів доходів громадян; накладати на банки та інші фінансово-кредитні ус­ танови штрафи відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого ста­ тутного фонду; відстороняти керівництво (голову правління та голо­ вного бухгалтера) від управління банком та іншою фінан­ сово-кредитною установою і призначати тимчасову адміні­ страцію; зупиняти дію ліцензії на здійснення окремих банків­ ських операцій на строк до одного року. У разі порушення законів чи інших нормативних актів, що спричинило значну втрату активів або доходів і настан­ ня неплатоспроможності банку чи іншої фінансово-кре­ дитної установи, або заподіяло істотну шкоду інтересам їх клієнтів, приховування будь-яких рахунків, інших доку­ ментів чи активів, Національний банк має право відкликати ліцензію на здійснення усіх банківських операцій та при­ йняття рішення про реорганізацію або ліквідацію банку, призначити ліквідатора. * Обмеження вимог Національного банку. Національ­ний банк не має права вимагати від банків та інших фінан­сово-кредитних установ виконання операцій та інших дій. не передбачених" законами України та нормативними акта­ми Національного банку.

Контрольні та ліцензійні функції Національного банку України Контрольні функції Національного банку України. Національний банк здійснює контроль за додержанням банками банківського законодавства України, економічних нормативів, шо встановлюються відповідно до законодав­ства про банки і банківську діяльність та власних нормати­вних актів. У разі порушення банківського законодавства та еконо­мічних нормативів Національний банк дає комерційному банку розпорядження, обов'язкові для виконання. При невиконанні розпоряджень Національного банку, систематичному порушенні встановлених нормативів (не­поданні чи поданні недостовірної звітності, збитковій дія­льності, виникненні становища, що загрожує інтересам вкладників та кредиторів банку, чиненні перешкод антимо-нопольним діяч чи праву клієнта вільно вибирати банк) Національний банк має право: -ставити перед засновниками комерційного банку пи­тання про проведення заходів щодо фінансового оздоров­лення такого банку, його реорганізації чи припинення дія­льності; - підвищувати норми обов'язкових резервів; -призначати тимчасов> адміністрацію для управління банком на період фінансового оздоровлення; -стягувати грошовий штраф у розмірі доходу, одер­жаного в результаті неправомірних дій комерційного банку; - виключити комерційний банк з Державної книги реєс­ трації банків. Рішення Національного банку України, пов'язані з кон­тролем за банківською системою держави, можуть бути оскаржені комерційними банками в суді. Здійснення операцій в іноземній валюті. Національ­ний оанк України видає ліцензії на здійснення операцій в 1% іноземній валюті в країні та за кордоном на підставі клопо­тання комерційного банку залежно від готовності банку до їх проведення.

Службовці Національного банку У ст. 64 Закону «Про Національний банк України» ви­значені правові основи статусу працівників Національного банку. Умови найму, звільнення, оплати праці, надання відпу­сток, службові обов'язки та права, система дисциплінарних стягнень, питання соціального захисту службовців Націо­нального банку визначаються Законом України «Про дер­жавну службу». Працівниками Національного банку є службовці та об­слуговуючий персонал Національного банку. Службовцями вважаються особи, які безпосередньо беруть участь у вико­нанні функцій Національного банку та займають посади, передбачені штатним розписом. Службовці Національного банку є державними службо­вцями, і до них застосовуються норми Закону України «Про державну службу. Питання функціонування державної служби у Націо­нальному банку та класифікації посад вирішує Правління Національного банку відповідно до законодавства України. Ранги державних службовців Національного банку, що відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України. Інші ранги присвоюються Головою Національного банку. До складу обслуговуючого персоналу Національного банку входять працівники, обов'язки яких безпосередньо не пов'язані із виконанням функцій Національного банку. Розмір оплати праці службовців Національного банку встановлюється Правлінням Національного банку відповід­но до положень Закону України «Про державну службу». Розмір оплати праці обслуговуючого персоналу Націо­нального банку встановлюється Правлінням Національного банку відповідно до норм законодавства про оплату праці. Заборонена діяльність. Голова Національного банку, його заступники, члени Правління Національного банку та інші службовці Національного банку згідно із переліком Шевеяенко С. Д, Федів І. І. Підприємство і підприємницька діяль-ністі.-Київ, 1997.-С. 35-36. 79 посад затвердженим Правлінням Національного банку, не можуть бути народними депутатами України, членами Уряду України, займатися підприємницькою діяльністю, виконувати роботу за сумісництвом, крім викладацької, наукової та іншої творчої діяльності. Службовцям Національного банку забороняється вхо­дити до керівних органів та бути акціонерами комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ. Голові Національного банку, його заступникам, членам Правління Національного банку та іншим службовцям На­ціонального банку забороняється отримувати позики від будь-яких інших кредитних установ, за винятком Націо­нального банку. Збереження таємниці. Службовцям Національного банку забороняється розголошувати інформацію, що стано­вить службову таємницю або мас конфіденційний характер і стала відома їм у зв'язку з виконанням службових обо­в'язків, і в разі припинення роботи в Національному банку, крім випадків, передбачених законодавством України.

Організація банківської статистики та статистики платіжного балансу Визначення звітності. Національний банк з метою ви­конання регулювання та наглядових функцій визначає форми звітності та порядок її складання, які є обов'яз­ковими до виконання усіма суб'єктами господарювання, в тому числі: 1)для банків та фінансово-кредитних установ, розта­шованих на території України (резидентів і нерезиден­тів),- для складання грошово-кредитної і банківської ста­тистики; 2) усіх суб'єктів підприємницької діяльності (резиден­тів і нерезидентів) - для складання статистики платіжного балансу та здійснення валютного контролю. Надана банками та іншими суб'єктами підприємницької діяльності інформація розголошенню не підлягає, крім ви­падків, передбачених законодавством України. Вимоги ст. 67 Закону «Про Національний банк Украї­ни» не стосуються зведеної статистичної інформації, яка підлягає відкритому опублікуванню Національним банком. Публікації. З метою забезпечення гласності з питань банківської діяльності та статистики платіжного балансу Національний банк: п публікує в друкованих органах Верховно! Ради '(•„;'та Кабінету Міністрів України щор.чнии та квар-«Гні баланси Національного банку; 2) видає щомісячний статистичний бюлетень та журнал «Вісник Національного банку України»; Опублікує в офіційних виданнях поточну банківську інАормацію, інформацію з питань грошово-кредитної та банківської статистики, яка не належить до державної та банківської таємниці; 4) надає для опублікування інформацію з питань гро-шово-кпедитної і банківської статистики та статистики пла­тіжного балансу відповідно до міжнародних договорів. Склад відомостей для опублікування в засобах масової інформації визначається Державним комітетом статистики України відповідно до законодавства України. Власником зведеної інформації з питань грошово-кредитної та банківської діяльності є Національний банк, який встановлює режим доступу до неї відповідно до зако­нодавства України. Використання офіційної банківської інформації іншими органами для широкого публікування можливе лише з дозволу Національного банку або з поси­ланням на джерело її офіційного опублікування.

Аудит Національного банку Внутрішній аудит. Національний банк контролює дія­льність своїх структурних підрозділів шляхом проведення внутрішнього аудиту, який здійснюється ревізійним управ­лінням Національного банку, безпосередньо підпорядкова­ним Голові Національного банку. Комплексні перевірки господарсько-фінансової діяль­ності структурних підрозділів Національного банку прово­дяться не рідше одного разу на рік. Зовнішній аудит. Рада Національного банку не пізніше 1 листопада звітного року приймає рішення про аудит На­ціонального банку і визначає аудиторську фірму, яка має відповідний досвід роботи, для перевірки звіту і подання аудиторського висновку. Національний банк зобов'язаний відповідно до укладеного з аудиторською фірмою договору надавати звітність та інформацію, необхідну для проведен­ня аудиторської перевірки. анЛ-^аСТИНІ Руху Коштів ДеРжав"ого бюджету України, аналізу виконання кошторису фінансову перевірку Націо­нального банку здійснює Рахункова палата

Особливі положення діяльності Національного банку Статтею 71 Закону "Про Національний банк України,; визначаються конкретні обмеження діяльності Націонаіь-ного банку. Національному банку забороняється: бути акціонером або учасником банків та інших під­ приємств, установ; здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов'язані із забезпеченням діяльності Національного банку та його установ; здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає функціям Національного банку. Обмеження, встановлені частиною першою цієї статі, не стосуються: набуття з метою покриття заборгованості Національ­ ного банку будь-яких прав та активів за умови їх відчужен­ ня в найкоротший строк; випадків, передбачених ст. 42 цього Закону: участі у капіталах інших підприємств, установ, шо забезпечують діяльність Національного банку. Крім того для Національного банку визначається конк­ретний податковий режим. Національний банк сплачує податки відповідно до за­конів України з питань оподаткування. Таким чином, слід підкреслити, шо Національний банк України має особливий правовий статус. Він наділений владними повноваженнями. Нормативні акти, які видає На­ціональний банк, обов'язкові для всіх без виключення ор­ганів держави і органів місцевого самоврядування. Значне розгалуження банківської системи дає можливість комер­ційним банкам самостійно здійснювати свої повноваження. Комерційні банки не видають нормативних актів, приписи яких розповсюджувалися б на всіх, але самі будують свою діяльність на законодавстві і нормативних актах Націо­нального банку України. Державне регулювання відносин, шо виникають з діяльності банків, набуває форми обо­в'язкових приписів, шо містяться у нормах різних галузей права. Відносини, шо виникають з діяльності банків, являють собою синтез фактичних і юридичних відносин. Юридич­ним змістом цих відносин є суб'єктивні юридичні права і 82 обов'язки їх учасників - банків та клієнтури. З одного боку ці відносини - належна кредитній установі міра дозволеної поведінки - надання кредитів різних видів і стягнення пла ти (%) за них у відповідності з кредитною угодою в межах" дозволених Національним банком України, а з другого бо' ку - приписана другій стороні - одержувачу позички і за­безпечена можливістю державного примусу (примусового стягнення, збільшення плати за позичку, реалізацією нале­жного позичальнику майна і зарахування коштів на пога­шення боргу) міра необхідної поведінки (одержання позич­ки і своєчасне повернення її), якої повинний додержуватися позичальник в інтересах кредитора. Кредитні відносини в основному є договірними і регулюються, природно, норма­ми цивільного права. Однак навряд чи можливо відносини в галузі кредитування з участю банку відносити тільки до цивільно-правових. Цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин характеризується рівністю суб'єктів, їх диспозитивністю та ініціативою у формуванні і реалізації відносин. У кредитних правовідносинах чітко визначається ініціативність - бажання суб'єкту підприємництва одержати позичку в банку на умовах, які виставляє кредитор, але не­має диспозитивності - юридичної свободи (можливості) по­зичальника здійснити правосуб'єктність за своїм розсудом. Банківська позичка надається на підставі угоди, в якій точно фіксується воля сторін. Одержувач позички - клієнт банка не підпорядкований кредитору, але їх права неодна­кові. У банка-кредитора фактично знаходяться всі права, а на клієнті лежать обов'язки точного дотримання приписів кредитора. Виконання умов кредитора гарантоване, бо по­зичка видається під забезпечення. У цивільному праві угода виконує і захисну функцію, оскільки сторони повинні точ­но дотримуватися умов угоди. Кредитна угода захищає права кредитора — у випадку неповернення простроченої заборгованості банк може примусово повернути борг і стя­гнути підвищену плату. А позичальник може тільки відмо­витися від укладення угоди. Рівності сторін у кредитних правовідносинах немає, тому кредитна угода банка і пози­чальника є специфічною формою взаємовідносин комер­ційного банку і суб"єкта підприємництва. Відносини, які виникають з діяльності кредитних уста­нов, є однією з форм соціальних відносин і визначаються волею і свідомістю учасників. Хоча вони виникають за во­левиявленням позичальників і оформлюються кредитною угодою, але мають владно-організаційну основу. Правила Національного банку України, які регламентують прове- •іення опсмиііі мо рахунках в кредитних установах, вкачу­ють то поїш відкриваються: а) дня зберігання коїшін; б) тія проведення операцій за розрахунково-грошовими до­кументами визначеної форми; в)для здійснення контролю'» ■101-риманням чинного законодавства при утворенні, реорга­нізації чіквідації підприємств будь-якої форми власності і видів діяльності, при відкритії і закритті рахунків і повсяк­денного контролю за фінансово-господарською діяльністю клігнтів - власників рахунків. І Іричому контроль '.здійснює комерційний банк. Державна податкова інспекція, контроль­но-ревізійна служба, органи МВС, а за діяльністю комерцій­ного банку спостерігає Національний банк України. Згідно з інструкцією Національного банку України «Про відкриття рахунків у національній та іноземній валю­ті» рахунки в банках відкриваються на умовах цієї інструк­ції і угоди на відкриття і обслуговування банківського ра­хунку. Відносини, які виникають між установами банків і власниками рахунків, характеризуються так; 1) сторони (банк і суб'єкт підприємництва) зобов'язані при дотриман­ні законних і договірних умов і вимог вступити в ці відно­сини: 2) установа перед відкриттям рахунку суб'єкту під­приємництва або установі здійснює контрольні функції, перевіряючи иравосуб'ектність заявника; 3) зміст відносин чітко регламентовано чинними нормативними актами. Виникнення відносин з приводу відкриття розрахунко­вого, поточного, бюджетного рахунків зв'язане з поданням заяви в банк організацією будь-якої форми власності, але не тому, що вона цього дуже бажає і робить пропозицію банку вступити у договірні відносини, а тому, що в силу закону вона не мас права тримати кошти понад суми (ліміту), установленої комерційним банком, в своїй касі. Після по­дання заяви для відкриття рахунку організацією кредитна установа перевіряє юридичну особу організації і наявність документів, необхідних для відкриття рахунку, і після цьо­го дає згоду на його відкриття. Права і обов'язки власника рахунку і кредитної установи визначаються нормативними актами Національного банку України, а відповідальність за порушення цих актів - Указом Президента України. Норми цих актів мають суто імперативний характер, який не дозволяє сторонам поступати за своїм волевияв­ленням, і є фінансово-правовими. Відносини, які врегульо­вані цими нормами, є фінансово-правовими. Після відкрит­тя рахунку в банку ні банк, ні його клієнт - власник рахун­ку не мас права змінювати приписів, які містяться в нор­мативних актах. «ід* Таким' Відкриття рахунку в банку юридичною особою - су­б'єктом підприємницької діяльності є передумовою для ви­никнення цивільно-правових відносин, пов'язаних з розра­хунками по його основній діяльності, а також дас можли­вість бути учасником кредитних відносин з банком. Відно­сини, пов'язані з розрахунками між юридичними особами і громадянами, регулюються інакше, ніж відносини, що вини­кають з приводу відкриття рахунку в кредитній установі. Ці відносини відрізняються і методами правового регулювання (договірні, при рівності сторін) і суб'єктним складом. В цих відносинах можуть брати участь не два, а три та, як правило, при іногородніх розрахунках,- чотири суб'єкти. Між поста­чальником і покупцем існують цивільно-правові відносини. Для виконання договірних умов вони повинні здійснювати взаємні розрахунки за встановленими правовими формами. Таким чином, при розрахунках через банки виникає складне коло цивільно-правових (договірних) і фінансово-правових відносин. Договірні відносини регулюються цивільно-правовими нормами і вивчаються в курсі цивільного права, фінансово-правові - у курсі фінансового права. Фінансово-правові норми чинного законодавства ви­значають правові основи (порядок утворення і компетен­цію) діяльності комерційних банків, які ми розглянемо в наступному розділі.