Розділ VII правові основи регулювання банківського кредитування Класифікація банківських кредитів

Посередницька діяльність комерційних банків на фі­нансових ринках, яка складається з виявлення тимчасово вільних коштів вкладників, залучення в банк і надання їх Шевеленко С. Д.. Федів І. 1. Підприємство і підприємницька діяль­ність- Київ. 1997-С. 40-42. 113 \ вигляді кредитів особам, що мають потребу в пози­кових коштах, приносить реальну користь усьому суспі­льству. Пунктом 10 Положення НБУ «Про кредитування» пере­дбачено, що основними джерелами формування банківсь­ких кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних рахунках, залучені кошти юри­дичних та фізичних осіб на депозитні рахунки, до запитан­ня та строкові міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Здійснюючи цілеспрямований вибір майбутніх пози­чальників і надаючи кредити лише тим з них, хто може платити найбільшу процентну ставку по виданому кредиту, узгоджуючись з загальними умовами ринкової кон'юн­ктури, банкіри направляють потік грошових коштів у русло інвестицій в реальний капітал, який сам по собі забезпечує високу видачу.' Банківські кредити в залежності від вибраного критерію можна класифікувати: за строками, предметами кредиту­вання, цілями, забезпеченості економічної сфери застосу­вання, методами надання та способами погашення, харак­теру та способу сплати відсотків, числу кредиторів. У банківській енциклопедії вказується на такі види банківського кредиту:" В залежності від економічної сфе­ри застосування, кредит можна розділити на внутрішній і міжнародний. В умовах дворівневої банківської системи виділяється кредит центрального банку і кредит комер­ційних банків. Кредит комерційних банків обслуговує різні виробничі потреби підприємств і господарських організацій та спо­живчі потреби населення. Тобто, можна вести мову про такі два види кредиту, як виробничий і споживчий, Кре­дит комерційних банків надається на поточні капітальні витрати. Виходячи з цього, розрізняються кредити в обо­ротні фонди і фонди обертання, а також кредити в основні фонди. В залежності від строку користування, позики ділять­ся на короткострокові, середньострокові і довгостроко­ві. Виходячи з практики, що склалася, до короткостроко­вих слід відносити ті позики, термін користування якими Долай Едеін Дж., Кемпбелл Колін Д, Кемпбелл Розмарі Дж. Гроші, банківська справа і грошово-кредитна політика. М.-Л.. І99І.-С. 102. Банківська енциклопедія. Під ред. док. екон. наук професора Моро-йА.М., 1993.-С. 57. 114 не перевищує одного року. Середньострокові - це ті які надаються до 5 років, а довгострокові - більше 5 років Виділяються такі два види кредиту - забезпечені і не забезпечені. Забезпечені кредити допускають наявність тої чи іншої застави. Більшість кредитів, що надаються банками, мають забезпечення. Головна причина, виходячи з якої банки ви­магають забезпечення - це ризик понести збитки у випадку неспроможності боржника повернути позичку в строк. За­безпечення не гарантує повернення позики, але зменшує ризик, оскільки у випадку ліквідації боржника банк стає кредитором, який має привілеї перед іншими, тобто одер­жує перевагу перед іншими кредиторами відносно будь-якого майна, яке служить забезпеченням банківського кре­диту. Надання незабезпечених кредитів - це виявлення особливої довіри банку до свого клієнта, яка виникає на підставі глибокого знання економічного становища клієнта. Незабезпеченими є кредити банків, які надаються бю­джету на покриття державного боргу, а також недостачі фінансових ресурсів окремих господарських комплексів. Бабічева Ю. А. розрізняє короткострокові кредити і до­вгострокові, забезпечені та незабезпечені і справедливо вважає, що при наданні кредиту банк повинен здійснювати контроль за цільовим призначенням цього кредиту і орієн­туватися на економічні (якісні), а не на технічні (кількісні) критерії при вирішенні питання про надання кредиту — на потреби соціально-економічного розвитку суспільства як єдиний критерій для всіх банківських установ.' Єфимова Л. підтримує таку класифікацію банківських кредитів:2 У залежності від строків користування ними кредити під­розділяються на короткострокові, середньострокові і довго­строкові. Під строком користування кредитом слід розуміти строк від моменту одержання кредиту позичальником до обу­мовленого строку повернення його банку. На сьогоднішній день наше законодавство не містить чіткого розподілу креди­ту на види в залежності від строку користування. У залежності від забезпеченості кредити підрозділяють­ся на забезпечені і незабезпечені (банкові або персональні). Забезпеченням по кредитному договору можуть бути: за- 1 «Банківська справа» під ред. канд. Екон. наук. Ю. Бабічевої, М-, «Еко­номіка», 1994- С. 109-110. 2Л. Єфімова «Банківське право». М, 1994.-С.176-178. 115 става, гарантія, порука, страхування кредитного ризику та ризику непогашення кредитів. Кредит, що надається під заставу майна, яке передаєть­ся банку - заставоутримувачу, називають ломбардним. Кредити під заставу нерухомості називають «іпотечни­ми», а банки, що їх надають,- іпотечними банками. У залежності від позичаіьників та цічеп використання кредити підроздічяються на споживчі, промислові, інвести­ційні, кредити на операції з цінними паперами, міжбанківсь-кі, імпортні і експортні кредити. Таким чином, надання міжбанківських кредитів є одним з видів банківського кредитування. Одна з особливостей цих угод полягає в тому, що позичальником по кредитному до­говору є банк або інша кредитна установа. Другою особливістю усіх міжбанківських договорів є те, що банки-позичальники беруть кредит не для фінансування власних господарчих потреб, а для надання кредиту своїм клі-єнтам-позичальникам. Тому нерідко такі договори називають договорами про купівлю-продаж кредитних ресурсів. Найбільш детальну класифікацію банківських кредитів дає А. Мороз.' У якості критеріїв класифікації він вказує: призначення і характер використання позикових коштів; наявність і ха­рактер забезпечення; строки використання; методи надання і способи погашення; характер і спосіб сплати процентів; число кредиторів. У залежності від цих критеріїв банківські кредити діляться: За призначенням і характером використання позиковій коштів: позики торгово-промисловим підприємствам; позики під нерухомість; споживчі кредити; сільськогосподарські позики; контокорентний кредит; кредит під цінні папери; кредити, пов'язані з вексельним обігом; міжбанківські кредити; кредити небанківським фінансовим установам; кредити органам влади. За наявністю і характером забезпеченості: забезпечені (ломбардні) кредити; незабезпечені (бланкові) кредити. 1 Основи банківської справи, підред. А. Мороза. К..І994.-С. 58-62. 116 Формами забезпечення зобов 'язань по поверненню кое дишу можуть бути: ^ застава майна; гарантія або порука; переуступка на користь банку контрактів, вимог і ра­ хунків позивачів до третьої особи; -договір страхування відповідальності позичальника за непогашення заборгованості за позикою; шляхові і товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; - інші грошові вимоги позичальника до третьої особи. Незабезпечені (бланкові) позички, називаються в бан­ківській практиці довірчими, надаються тільки під зо­бов'язання позичальника погасити позику. Ці кредити пов'язані з великим ризиком для банку, тому вимагають більш пильної перевірки кредитоспроможності позичаль­ника і видаються під більш високі проценти. За строками використання (терміновості) кредити підрозділяються на: строкові; безстрокові (до вимоги); прострочені; відстрочені; Строкові — це позики, які надані банком на строк, зафі­ксований в угоді з позичальником. Вони бувають трьох ви­дів: короткострокові — до І року; середньострокові - від 1 до З років; довгострокові - понад 3 роки. До безстрокових відносяться кредити, видані банком на невизначений строк - кредити до вимоги. Позичальник повинен погасити таку позику по першій вимозі банку. Якщо банк не вимагатиме повернення, то кредит погашає­ться за розсудом позичальника. Простроченими вважаються позики, по яким пройшли строки повернення, встановлені в кредитному договорі між банком та позичальником, а позичені кошти не повернуті останнім. Такі суми враховуються на окремому позичково­му рахунку. Відстрочені - це позики, за якими на прохання пози­чальника банком прийняте рішення про зміну на більш піз­ніший час строку повернення кредиту. Відстрочка погашення позики оформляється звичайно додатковою угодою до основного кредитного договору і 117 супроводжується встановленням більш високої процентної ставки. За методами надання розрізняють позики, які надані: _ у разовому порядку; -у відповідності з відкритою кредитною лінією (лімі­том кредитування, кредити по необхідності); - гарантовані кредити. Разові - це позики, рішення про видачу яких приймає­ться банком окремо по кожній позиці на основні заяви й інших документів клієнта. Кредити за необхідності видаються в рамках поперед­ньо встановленого мінімуму кредитування, тобто кредиту­вання позичальника здійснюється у відповідності з так зва­ною кредитною лінією. Кредит видається, як правило, шля­хом оплати з позичкового рахунку розрахункових докумен­тів позичальника (платіжних документів, чеків і т. д.) без погодження з банком, кожного разу, умов кредиту. Гарантовані кредити бувають 2-х видів: з попередньо обумовленою датою видачі; з видачею позики в міру виникнення потреби. Суть гарантованої (резервної) кредитної операції поля­гає в прийнятті банком зобов'язання у випадку необхіднос­ті видати клієнту суму певного розміру на протязі обумов­леного строку (кварталу, року). По характеру і способу сплати процентів виділяють позики з: фіксованою процентною ставкою; плаваючою процентною ставкою; -сплатою процентів по мірі використання позичених коштів (звичайні позики); -сплатою процентів одночасно з отриманими позиче­ними коштами (дисконтний кредит). Кредити з фіксованою процентною ставкою характерні для стабільної економіки, однак можуть видаватися на ко­роткий строк і в умовах інфляції. З метою зменшення ризику недоодержання прибутку або уникнення збитків особливо в умовах високих темпів інфляції і при видачі кредитів на тривалий строк банки ви­користовують позики з плаваючою процентною ставкою. У цьому випадку у відповідності з кредитним договором про­центні ставки періодично переглядаються і звичайно спів­відносяться до рівня облікової ставки Національного банку України і темпами інфляції. По більшості банківських кредитів процент сплачується через певний відрізок часу після їх видачі (як правило 1 раз 118 у місяць). Це так шані звичайні позики. На відміну від -ти чайних кредитів, надання дисконтного кредиту передбачає утримання позикового проценту (дисконту) при його вида­чі. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит (покупка банком перевідних векселів у клієнтів векселетримачів) За кількістю кредиторів кредити комерційних банків можуть підрозділятися на: — надані одним банком; -синдиковані (консорціумальні) кредити; -паралельні. Найбільш поширеними є кредити, видані одним банком. Синдиковані кредити видаються банківським консорціу­мом, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників необхідну для клієнта суму коштів, укладає з ним кредитний договір і видає кредит. Провідний банк займається також розподілом процентів. За операції пов'язані з синдикованим кредитуванням, банк-менеджер (глава консорціуму) одержує відповідну винагороду. Паралельні кредити передбачають участь в їх наданні декількох банків. Кредит одному позичальнику видають різні банки, але на однакових погоджених умовах.

Правове регулювання банківського кредитування Кредитування є основним видом активних операцій ко­мерційних банків. Воно дає можливість банкам отримувати значні доходи і водночас супроводжується певними ризи­ками. Вони пов'язані із неповерненням позичальниками основного боргу і відсотків за позичками. У процесі кредитування клієнтів комерційні банки зав­жди зустріваються з суперечностями між дохідністю кре­дитних операцій, ризиками і ліквідністю вкладених в пози­чки коштів. Чим більший дохід приносять позички, тим вищий ступінь кредитного ризику і нижча ліквідність вкла­дених у кредити активів, і навпаки. Якщо кредитна політи­ка банку буде спрямована тільки на забезпечення високої ліквідності позичок, то він програє в конкуренції з іншими банками по прибутковості, а якщо пріоритетним буде праг­нення тільки до високої прибутковості кредитів, то банк втратить платоспроможність, що межує з банкрутством. Розділ написаний спільно з Н. Іванів і О. Науменко. 114 У зв"язк\ з цим у кредитній діяльності комерційного банку с прагнення до пошуку оптимального співвідношен­ня між рівнями ефективності, ризику і ліквідності, тобто чпотої середини». Кредитні операції як вид господарської діяльності ко­мерційних банків, грунтуються на глибокому розумінні економічних, фінансових і правових підвалин бізнесу. Кре­дит може б\ти повернений в строк тільки тоді, коли забез­печена його цільова ефективність. Комерційні банки повинні володіти певними заходами для запобігання виникнення збитків від кредитної діяльно­сті, серед яких найважливіше значення мають правові. Тому основні правові, фінансові та економічні принципи кредитування саме знаходять свій прояв у кредитній політиці комерційного банку. Головними елементами ефективного управління кредитами є: ретельно розроблена кредитна полі­тика, якісне управління портфелем, ефективний контроль за кредитами і добре підготовлений для цієї роботи персонал. Кредитування - процес складний і багатогранний і в умовах переходу до ринкової економіки набуває нових і ефективних шляхів застосування і розвитку. У даний час кредитні операції носять рівноправний і добровільний ха­рактер і обидві сторони (кредитор і позичальник) викону­ють активну роль щодо своїх обов'язків і прав, які закріп­люються між ними. Основні економічні і правові основи кредитування знайшли своє закріплення в чинному законодавстві Украї­ни. Для найповнішого виконання ролі кредиту законодавча влада все актуальніше підходить до проблем кредитування, вдосконалюючи кредитну політику щодо комерційних бан­ків. Однак, кредит буде виконувати тоді свою роль, коли одночасно поліпшиться виконання його функцій всіма установами кредитної системи. Основним провідником кредитних відносин у суспіль­стві є банки. Ще в 1988 р. розпочалася перебудова кредит­ної системи, яка за своєю метою і глибиною змін мала всі ознаки кредитної реформи. Найбільш істотні зміни, що від­булись у кредитній системі - це перехід від командних форм відносин між банками і підприємствами до комерцій­них, створення дворівневої банківської системи з широкою сіткою комерційних банків, на основі єдиної кредитної сис­теми колишнього СРСР створилися самостійні кредитні системи в нових незалежних державах. Згідно Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» ст. 17, 50 та Положення «Про порядок видачі банкам 120 ліцензії на здійснення банківських операцій» п. 2.2. Націо­нальний банк України видає банкам ліцензію на здійснення кредитування юридичних і фізичних осіб. Банк може отрима­ти ліцензію на надання кредитів позичальникам за умови ви­конання таких вимог, які затверджені Національним банком у Положенні «Про порядок ліцензування банків в Україні». Наявність відповідного Положення «Про кредитуван­ня», яке повинно містити основні положення політики бан­ку, на підставі яких надається кредит, об'єктивні норми та параметри, якими мають керуватись працівники банку у процесі надання кредитів (шляхи мінімізації кредитного ризику), аналіз кредитного портфеля банку, визначена ор­ганізаційна структура, обов'язки та відповідальність кре­дитного комітету банку, а також визначені процедури за­твердження і порядок надання кредиту. Банк може отримати ліцензію на надання кредитів за таких умов: Якщо у банку є стабільна діяльність протягом півріч­ чя, що передує зверненню його до Національного банку щодо надання ліцензії. Стан кредитного портфеля банку не повинен загро­ жувати інтересам його вкладників і кредиторів (сума без­ надійних до повернення кредитів не повинна перевищувати розширення фактично сформованих резервного і страхового фонду банку). Здійснення операцій, які ліцензуються, не повинно негативно вплинути на діяльність банку. Відсутність порушень банком вимог чинного законо­ давства, нормативних актів Національного банку і внутрі­ шніх документів протягом року, що передує зверненню банку до Національного банку України з клопотанням на отримання ліцензії. Комерційні банки (юридичні особи, які набувають цей статус з моменту реєстрації в Національному банку Украї­ни) тільки після отримання ліцензії мають право здійсню­вати кредитування. Саме ліцензування банківської діяльності здійснюється з метою допущення на ринок банківських операцій україн­ських комерційних банків, діяльність яких відповідно вста­новленим Національним банком України обов'язковим вимогам, не загрожувала б інтересам їх клієнтів. '2 Поддєрьогіна А. М. Фінанси підприємств. К.: КНЕУ, 1998.- С. 199. Див. п. 1 Положення «Про створення і реєстрацію комерційних банків» »ід23.07.96р.№|82. 121 Кредитування - головний вид активних операцій коме­рційних банків, що пов'язане з наданням клієнтам позичок. Саме кредитні операції становлять головну сферу діяльнос­ті комерційного банку, отже і приносять їм значну частку прибутку. Незважаючи на масовий характер кредитування, процес надання позичок у комерційних банках суворо ін­дивідуалізований, тому позбавлений автоматизму. Так, зо­крема акціонерно-комерційний агропромисловий банк «Україна» відповідно до Закону України «Про банки і бан­ківську діяльність», Положення Національного банку Ук­раїни «Про кредитування» та інших нормативних актів На­ціонального банку України по регулюванню діяльності ко­мерційних банків і процентної політики розробив своє По­ложення «Про кредитування», яке допомагає найбільш ефективно проводити кредитні операції зводячи до мініму­му втрати від кредитного ризику. З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банку кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з додержанням встанов­лених Національним банком України обов'язкових еко­номічних нормативів регулювання діяльності банків, та вимог, щодо формування обов'язкових, страхових і ре­зервних коштів. Установи комерційного банку можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльнос­ті незалежно від їх галузевої належності, статусу, форми власності за умови наявності у них реальних можливос­тей та правових форм забезпечення та сплати відсотків за користування ним згідно з Положенням Національного банку України «Про кредитування», затвердженого по­становою правління Національного банку України № 246 від 28.09.95 року. Видача кредиту здійснюється конкретній юридичній особі, зареєстрованій як суб'єкт підприємництва відповід­но до Положення «Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності» від 29.04.94 р., або фізичній особі. Надання кредиту колективним підприємствам, створе­ним на підставі договору між його членами, здійснюється за умови передбачення в статуті їх солідарної відповідаль­ності по зобов"язаннях підприємств усім своїм майном. Про кожний випадок надання кредиту позичальнику в розмірі, що перевищує 10 відсотків власного капіталу (ве­ликі кредити), банк повідомляє Національному банку України. Загальний розмір кредитів, наданих банком стосо­вно всіх позичальників, з урахуванням 100 відсоткових пс- 122 •«балансових зобов'язань банку, не може восьмикратного розміру власних коштів банку. Рішення про надання кредитів позичальникам прийма­ється колегіально - кредитними комітетами (відділення, дирекції банку) більшістю голосів і оформляється прото­колом. Правління, кредитний комітет визначають основні на­прями кредитної і відсоткової політики, а саме: - поточні пріоритетні напрями в кредитуванні з ураху­ ванням кредитних ризиків у різних галузях народного гос­ подарства; -обсяги кредитних ресурсів для видачі кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника, в межах яких можуть надавати кредити установи банку; методику фінансового стану та кредитоспроможності позичальника. КреОити надаються виключно на комерційних засадах з обоє 'язковим оодержанням таких умов: кредити надаються позичальнику в безготівковій формі шляхом оплати розрахункових документів з позич­ кового рахунку. Перевага надається такій формі розрахун­ ку, яка передбачає оплату за розрахунковими документами за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, на­ дані послуги), та акредитивні форми. Попередня оплата за рахунок кредитних коштів не дозволяється, за винятком випадків, передбачених вище зазначеним Положенням «Про кредитування»; кредити для розрахунків з громадянами за укладени­ ми з ними договорами за здану сільськогосподарську про­ дукцію надаються в безготівковому порядку иьіяхом пере­ рахування коштів на особові рахунки громадян. В окремих випадках ці кошти можуть видаватися готівкою; у виняткових випадках кошти в рахунок наданого кредиту можуть бути перераховані на поточний рахунок позичальника для використання їх на цілі, передбачені кре­ дитним договором, зі збереженням права контролю банку за цільовим використанням кредиту; сума кредиту, що надається позичальнику, знаходить­ ся в межах ліміту, встановленого для відділення (дирекції). Питання про надання кредиту в сумі, що перевищує граничний розмір, в межах якого має право приймати рі­шення кредитний комітет відділення банку, вирішується за підпорядкованістю кредитним комітетом дирекції банку, а ^ при перевищенні граничного розміру, встановленого для дирекції,- кредитним комітетом банку на підставі обгрун тованого клопотання відділення банку або дирекції. Здійснюється кредитування тільки тих видів діяльності які передбачені Статутом (положенням) позичальника. ' Процес кредитування передбачає безумовне додержан­ня принципів. Принципи кредитування - це основні положення кре­дитного механізму, що визначають сам процес кредиту­вання. Принцип терміновості означає, що кредит має бути по­гашений у визначений термін. Дотримання цього принципу відкриває кожному позичальнику можливості для отриман­ня нових банківських кредитів, а також дає змогу уникнути сплати банку підвищених відсотків за несвоєчасне пога­шення суми позики. Якщо позичальник порушує строки погашення, то банк застосовує до нього штрафні санкції і може відмовити в повторній видачі кредиту. Принцип цільового характеру кредитування припускає вкладення позичкових коштів в конкретні господарчі про­цеси, на строго визначені цілі, операції, техніко-економічна експертиза яких свідчить про їх достатню дохідність з ура­хуванням економічної кон'юнктури і ризиків у конкретній галузі народного господарства, тенденцій розвитку ринку. Залежно від цілей розрізняють: кредит для фінансування оборотного капіталу; кредит для фінансування основного капіталу; кредит для фінансування торговельно-посередниць­ ких операцій. Принцип платності — означає, що позичальник має вне­сти в банк визначену плату за користування кредитом. Відсотки, які сплачує позичальник за користування коро­ткостроковими банківськими кредитами, відносять на собі­вартість продукції. Відсотки за кредит, узятий на капітальне будівництво чи реконструкцію, позичальник сплачує за ра­хунок прибутку, який залишається в його розпорядженні. Витрати позичальника на оплату відсотків за кредит відносять до складу валових витрат виробництва і обігу, що зменшує суму оподатковуваного прибутку. Розмір відсоткової ставки за користування кредитом встановлюється установою банку самостійно в залежності від вартості кредитних ресурсів, характеру наданого забез­печення і розміру витрат по утриманню заходу, що креди- 1 Організація і планування кредиту. Під ред. О. І. Лаврушина. М.- 1997-С. 321. 124 густься, попит та пропозиції на кредитному ринку в конк­ретному регіоні та інших факторів з таким розрахунком, щоб сума одержаних від позичальника відсотків покривала витрати банку по залученню коштів, необхідних для надан­ня кредиту, витрати на ведення банківських справ і забез­печувала одержання доходу банку. Нарахування відсотків за користування кредитом здійс­нюється відповідно до правил бухгалтерського обліку про­центних та комісійних доходів і витрат банків, затвердже­них постановою Правління НБУ від 25.09.97 р. № 316. Сплата відсотків позичальником здійснюється у строки, визначені кредитним договором. Якщо у договорі встанов­лені умови щоквартальної сплати відсотків, до кредитного договору оформляється графік авансованих щомісячних платежів. Суми авансованих платежів визначаються що­квартально з урахуванням фінансових можливостей пози­чальника і банку. При цьому строк сплати авансованих щомісячних пла­тежів може бути перенесений, але не пізніше строку квар­тального платежу. Протягом дії кредитної угоди банк має право змінювати рівень відсоткової ставки за кредит залежно від зміни від­соткової політики органами, в компетенцію яких входить вирішення цих питань, попиту та пропозиції на кредитні ресурси. Кредити зі стягненням пільгових (знижених) відсотків надаються тільки за умови відшкодування, за рахунок кош­тів органів, що приймають таке рішення. У разі несплати позичальником нарахованих відсотків у строки, їх сума відноситься на відповідні рахунки простро­ченої заборгованості по нарахованих відсотках. Слід зазначити, що банк припиняє нарахування від­сотків по прострочених кредитах у разі: повного виконання зобов'язань позичальником; оголошення позичальника банкрутом; ліквідації позичальника; закінчення строку позовної давності; вчинення нотаріального запису про примусове стяг­ нення боргу; -рішення суду про примусове стягнення; прийняття банком на баланс заставленого майна; укладення угоди про заміну кредитного зобов'язання іншим зобов'язанням між тими ж сторонами (оформлення векселем, прийняття банком на баланс майна позичальни­ ка). Банк може призупинити нарахування відсотків по кре дитах, які за класифікацією Національного банку України віднесені до небезпечних і безнадійних. Рішення про призупинення нарахування відсотків при­ймається кредитним комітетом установи банку, який при­ймав рішення про надання кредиту, після детального опра­цювання кредитної справи працівниками кредитних підро­зділів, служби безпеки та юридичної служби, які подають обгрунтовані висновки про можливість призупинення на­рахування відсотків. Принцип забезпечення кредитування означає наявність у позичальника юридично оформлених документів, що га­рантують своєчасне повернення кредиту.

Кредитна політика держави та її вплив на стан економіки Кредит — надзвичайно важлива категорія ринкової еко­номіки. На жаль, недооцінка товарно-грошових відносин у командній економіці, всіляке їх обмеження принизили роль і значення кредиту, призвели до зниження його дієвості та ролі як могутнього засобу розвитку продуктивних сил. За­ідеологізована економічна теорія позбавляла його суть, спотворювала його справжню природу. Вважалося, шо ка­тегорія позичкового капіталу фетишизує буржуазні вироб­ничі відносини, створюючи видимість, нібито позичковий капітал має паразитичний характер, оскільки його власники нічого не створюють, а привласнюють чужу працю. В тео­рії і на практиці недооцінювали кредит, а сфера його засто­сування штучно обмежувалася. У господарській практиці, особливо в капітальному будівництві, переважало бюджетне фінансування. Уза­гальнюючим показником були мільярди капіталовкла­день. Йшлося не про ефективність використання засобів, а про кількість їх «освоєння», що стало однією з причин загальної низької ефективності планово-командної еко­номіки. В сучасних умовах, коли відбувається перехід до рин­кової економіки, потрібно не тільки подолати збочення трактування кредиту, а й розкрити всі можливості його практичного застосування. Кредит - категорія об"єктивна, бо його необхідність по­лягає в самому процесі виробництва. У ході кругообіг) ка­піталу неминуче утворюються тимчасово вільні засоои. лк \же зазначалося, засоби праці -будівлі, машини, облад­нання переносять свою вартість на створювані товари час-гинами. Тому амортизаційні відраховування поступово на­копичуються на рахунках підприємств. І коли обладнання зношується або коли підприємство робить капітальний ре­монт, накопичені амортизаційні відрахування використо­вуються для реального оновлення обладнання. Те саме можна сказати про виручку від реалізації про­дукції. Вона використовується не відразу в момент надхо­дження на придбання сировини, матеріалів, виплату заробі­тної плати й премій, а поступово в міру необхідності. На­приклад, заробітна плата виплачується, як правило, двічі на місяць, а в проміжку між цими виплатами засоби, які при­значені на оплату праці, тимчасово вільні. Підприємства поступово накопичують засоби для розширення виробниц­тва, підвищення якості продукції, пов'язані з великими за­тратами. Щоб їх забезпечити, необхідно нагромадити кош­ти. Це й створює реальну основу для виникнення кредит­них відносин. Поряд із тимчасово вільними коштами в одних підпри­ємств у інших виникає необхідність у залученні додатко­вих коштів понад ті суми, які вони мають на даний мо­мент. Окрім постійних коливань, потреби підприємств у додаткових ресурсах є і сезонні. Зокрема, це підприємства із сезонним характером виробництва, до яких належать сільськогосподарські, торфодобувні підприємства, під­приємства по вирощуванню та вилову риби, заготівлі лісу, заготівлі та переробці сільськогосподарської сировини. У певні періоди року на підприємстві із сезонними умовами виробництва, як правило, виникає потреба в кредиті для формування змінних запасів. Наприклад, цукровий завод для забезпечення нового сезону цукроваріння повинен створити запаси палива, тари, а головне - заготувати цук­ровий буряк. Усе це потребує істотного збільшення обо­ротних засобів. Якби їхній обсяг встановлювався за максимальною по­требою в них, то виявилося б, що у підприємства весь час є тимчасово вільні кошти, а їх витрати могли б бути нераціо­нальними. 1, навпаки, кошти використовуються по-госпо­дарському в тому разі, коли підприємство обходиться міні­мальними оборотними засобами, а в момент максимальної потреби (заготівля цукрового буряку на весь період цукро­варіння) це завдання вирішується за допомогою кредиту. Тим самим підприємство намагається забезпечити ефекти­вну переробку сировини, максимальний вихід продукції. 127 У міру ре&іізації виготовленої продукції підприємство по­вертає кредит із відповідними процентами. Такий спосіб організації та функціонування виробництва забезпечує найефективніше використання засобів, більш високу ефек­тивність економіки. Отже, кредит, кредитні відносини це не тільки об'єктивно необхідна економічна категорія, а й діє­вий спосіб підвищення ефективності економіки. Кредит - важливий фактор розвитку виробничих сил. Основна частина довготермінових позик іде на будівництво нових і розширення й удосконалення чинних підприємств. Кредит виступає великим джерелом засобів для науково-технічного вдосконалення виробництва. Він є головним інструментом в таких умовах виробництва. Короткотермінові позички широко використовуються для утворення запасів обладнання у будівництві. Практика розвитку кредитних відносин породила такий специфічний інститут, як інноваційні фонди, що використовуються на підтримку, на швидке й широке втілення нової перспектив­ної техніки й технології, науково-технічних новинок, а це відповідно веде до переходу нового покоління машин та об­ладнання й становлення нового технологічного способу ви­робництва. Кредит -універсальний інструмент розподілу й пере­розподілу національного доходу, фінансових ресурсів, а відповідно матеріальних і трудових ресурсів, вирівнювання рівнів рентабельності підприємств на основі переливу капі­талу, що сприяє прогресивним структурним зрушенням у народному господарстві. Кредит сприяє безперервності процесу виробництва, за­безпечує прискорення обороту капіталу, збільшення прибу­тку. Це пов'язано з тим, що він дає змогу своєчасно й повно задовольнити потреби у коштах на купівлю сировини, ма­теріалів, палива тощо, на забезпечення безперервності про­цесу виробництва. Кредит дає змогу скорочу вати необхідну для даного об­сягу виробництва та обсягу товарів суму коштів і тим са­мим ефективно використовувати грошові ресурси в народ­ному господарстві. За допомогою кредиту прискорюється процес перетворення виробничої й товарної форм у грошо­ву, скорочується час виробництва та обігу прискорюється оборотність обігових засобів. Принципи кредиту -забезпеченість позики, повернен­ня, терміновість і платність - роблять кредит засобом еко­номічного контролю за ходом виробництва та обігом про­дукції, підвищенням її якості й зростанням ефективності № і п і.л спільного виробництва. Досвід переконує, що реалізація можливостей, які закладені в кредиті, залежить головним чином від економічної системи. В умовах адміністративно командної системи коли всі підприємства й банки були державною власністю й держава виступала, по суті, єдиним господарюючим суб'єктом, кредит із стимулюючого засобу перетворився в додаткове джерело фінансування виконання завдань народногосподарського плану. Його дієві принци­пи не реалізувалися, бо протистояли природі відносин дер­жави і державних підприємств. Як правило, підприємства кредит брали, але використовували його неефективно й не в змозі були повернути. Значні суми заборгованості з позик банків списувались, рішенням уряду, за рахунок державно­го бюджету. Неефективному використанню кредиту сприяв і низький рівень процентних ставок. Отже, держава не мог­ла брати у своїх же підприємств високу плату за кредит, а підприємства безвідповідально ставились до його повер­нення. Багатоукладна ринкова економіка, конкуренція ство­рюють умови для повної реалізації творчих можливостей, закладених у кредиті. Безліч самостійних господарюючих суб'єктів, намагання отримати найбільший прибуток шля­хом зниження витрат виробництва, підвищення конкурен­тоспроможності своєї продукції негайно потребує необхід­ності рашонального й ефективного використання усіх ре­сурсів і насамперед кредиту для досягнення найвищих результатів. Жорсткі закони ринку забезпечують неухильне здійс­нення принципів кредиту. І ми є свідками, коли підприємщ-невдахи, будучи неспроможними повернути кредит, позбу­ваються всього, навіть власного житла. Наука ринкового господарювання опановується з великими труднощами і навіть втратами. Таким чином, кредит містка за своїм змістом категорія є об'єктивно необхідною формою функціонування суспіль­ного виробництва, яка істотно ваіиває на всі сфери суспі­льного відтворення. Вона дедалі глибше втілюється в життя й діяльність кожної людини, що знаходить особливо яскра­вий вираз у широкому розповсюдженні кредитних карток, продажу товарів та послуг у кредит тощо. Тому розуміння широти охоплення кредитними відносинами виробництва й суспільства в цілому становить важливу умову для всебіч­ного й ефективного його використання. 5 П- Біяогчух 129

Кредитна система України в умовах переходу до ринку Сучасна кредитна система України являє собою сукуп­ність кредитних відносин та інститутів, які організовують ці відносини. Кредитними називають ті відносини, які складаються з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових кош­тів підприємств, організацій, населення, і використання цих коштів відбувається на умовах повернення для задо­волення економічних і соціальних потреб суспільства. Основним провідником кредитних відносин в суспільстві є банки. Кредитну систему становлять: -банки (емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, ощадні); — небанківські організації (лізингові, факторингові, ін­вестиційні, страхові фінансові компанії, пенсійні фонди, взаємні фонди, ломбарди тощо). Головною ланкою кредитної системи є банки. Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську ді­яльність» від 20.03.91 р. банками вважаються установи, функцією яких є кредитування суб"ектів господарської дія­льності та громадян за рахунок залучення коштів підпри­ємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених цим Законом. Банки є юридичними особами. Вони є економічно само­стійними і повністю незалежними від виконавчих та розпо-рядних органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству. Банки - одна із важливих структур ринкової економі­ки. Україна, як й інші незалежні держави колишнього СРСР, переходять до нової економічної системи, яка ос­нована не на командно-розподільчих, а на ринкових від­носинах. Ринковій економіці необхідна відповідна банків­ська система, яка є складовою кредитної системи України (див. схему 9). ' У кінці даного розділу приведені зразки процесуальних документів з банківського кредитування (дадаток 1-14). 130 Схем» 9. Слід зазначити, що в літературі часто трактують банків­ську систему як сукупність банків, що функціонують в еко­номіці країни. Таке визначення тлумачить банківську сис­тему як механічне об'єднання банків, що не маг заздалегідь окреслених цілей, своїх специфічних функцій і не виконує самостійної ролі на грошовому ринку. Ми знаємо, що успіх реформування економіки суве­ренної України на здоровій ринковій основі великою мі­рою визначається ефективною роботою фінансово-кре­дитної системи, основою діяльності якої є банківська сис­тема. Надійність і стабільність роботи банківської системи є одним із найважливіших факторів стійкості й нарощу­вання ефективності національної економіки. Водночас специфіка становлення банківської системи у країнах із перехідною економікою, як не прикро стверджувати, ви­значається відсутністю поки що повноцінних ринкових відносин. Скажімо, коли у високорозвинених державах загальні активи банків у 1,5-2 рази перевищують за варті­стю внутрішній валовий продукт, то у Російській Федера­ції загальні активи комерційних банків сягають 35-40 від­сотків ВВП. Що ж до України, то цей показник у зв'язку з я» 131 недостатнім розвитком національної банківської системи ще менший.1 Ось чому без якісних змін у кредитно-бан­ківській сфері реально неможливе соціально-економічне реформування в Україні. Слід зазначити, що банківські системи розвинутих країн теж не с чимось завершеним, незмінним. Вони постійно удосконалюються. Зокрема, в Японії у квітні 1998 р. наб\в чинності закон «Про Банк Японії». Тож. говорити, що в країнах ринкової економіки є сталі банківські системи, не­вірно. Оскільки, вони розвиваються і з цим несуть зміни і реформи у банківській сфері." Банківська система має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначення і функції окремих банків. Виникає банківська система не внаслідок механічного поєднання окремих бан­ків, а будується за виробленою заздалегідь концепцією, в межах якої відводиться певне місце кожному виду банків і кожному окремому банку. Згідно Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» перш ніж визначити, які банки можуть бути в Украї­ні і як вони повинні функціонувати, ст. 1 зафіксувала кон­цептуальне положення, що банківська система України має бути дворівневою, і встановила, які банки відносяться до кожного з рівнів та яким буде механізм зв'язків між ними. Необхідність формування банківської системи, як особли­вої структури, визначається двома групами причин: пов'язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспіль­ ними інтересами -забезпеченням сталості грошей і стабі­ льної роботи всіх банків; пов'язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі. Для цього набір банківських інститутів та інструментів, які надаю­ ться ними, повинен бути досить широким та мобільним, щоб можна було заповнити будь-який сектор ринку, яким би вузьким чи невигідним він не був. Для цього бан­ ки повинні керуватися в своїй діяльності не тільки коме­ рційними інтересами а й вимогами системи, в яку вони включені. } Див. Оцінка аналітиків інвестиційного банку С5 Рір$і Гхкіоп. Ковшенко г Вісник НБУ: Становлення і розвиток банківської спр; Японії- 1998-№4-С. 39. Як було зазначено, банківській системі України харак­терна дворівнева побудова, яка властива всім банківським системам країн з ринковою економікою. На першому рівні знаходиться один банк або декілька банків, об'єднаних спільними цілями і завданнями. Такій установі надається статус центрального банку. У нас - це Національний банк України, який і є центральним. Наприк­лад, в США, центральним банком називають федеральні резервну систему, яка складається з 12 резервних банків діяльність яких регулюється Федеральним законодавством. В інших країнах назва «національний» може означати, що банк повністю або частково належить до національного ка­піталу і діє в його інтересах. У Великобританії, на відміну від США, Центральний банк - це один потужний банк, що має назву Англійський банк, у Японії - Центральний Банк Японії, який створювався спочатку на ЗО років, а в 1942 р. отримав безстроковий статус. Національний банк України як зазначено в ст. 6, 7 Закону «Про банки і банківську діяльність», є самостійною юридич­ною особою, незалежною від уряду, підзвітною Верховній Раді України і має право законодавчої ініціативи." На НБУ відповідно до зазначеного закону покладено такі основні функції: емісія грошей та організація їх обігу; кредитор останньої надії для комерційних банків; організація розрахунків між банками; обслуговування державного боргу країни; проведення операцій на ринку державних цінних па­ перів на валютному ринку; здійснює реєстрацію комерційних банків та ліцензу­ вання операцій, які вони виконують; - контроль за діяльністю комерційних банків. Центральний банк здійснює контроль за дотриманням комерційними банками банківського законодавства. У рал систематичного недотримання комерційни­ми банками цього законодавства Центральний банк мо­же: -ставити перед засновниками комерційного банку пи­тання про здійснення заходів з фінансового оздоровлення банку (збільшенню власних коштів, зміні структури активів тощо), про організацію чи ліквідацію банку; застосовувати санкцію у вигляді стягнення грошового штрафу в розмірі додаткового доходу, одержаного внаслі­ док неправомірних дій банку; підвищувати норми обов'язкових резервів; — призначати тимчасову адміністрацію для управління банком на термін, необхідний для його фінансового оздо­ ровлення: - відкликати ліцензію на здійснення банківських операцій. Слід зазначити, що регулюючі функції у сфері фінансів НБУ виконує разом із державними фінансовими органами Мінфін, Державна скарбниця). На другому рівні банківської системи знаходяться реш-га банків, які в Україні прийнято називати комерційними Занками, вони є головною ланкою кредитної системи України. Комерційні банки - це кредитні установи, що здійсню­ють універсальні банківські операції для підприємств усіх галузей народного господарства (крім емісії грошей) за ра­хунок грошей, залучених у вигляді вкладу. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про банки і бан­ківську діяльність» комерційні банки здійснюють на дого­вірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше бан­ківське обслуговування підприємств, установ, організацій шляхом виконання операцій і надання послуг. Саме банківська система через комерційні банки обслу­говує народне господарство відповідно до задач, що випли­вають з грошово-кредитної політики центрального банку України. Тому комерційні банки можна розглядати як сис­тему комерційних банків, які є фундаментом всієї банківсь­кої системи. Під системою комерційних банків необхідно розуміти систему комерційних банківських установ, що саморозви-ваються на підставі чесної конкуренції і функціонування означених структур у взаємозв'язку та взаємозумовленості з урахуванням єдиного правового поля, чітких регулятив­них правил й створення для цього необхідної інфраструк­тури в інтересах економічного зростання і задоволення по­треб народного добробуту. Комерційні банки можна розглядати у двох аспектах -широкому та вузькому. У широкому розумінні комерційний банк - це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської си­стеми. Таке трактування характерне для української прак­тики в якій усі банки, крім трьох, по суті називаються ко­мерційними. У вузькому розумінні комерційний банк - це банк, який виконує повний набір базових банківських операцій з єди­ною метою одержання максимального прибутку. Так він характеризується у банківській практиці Німеччини, США 134 та інших країн, у яких, поряд із групою комерційних бан­ків, діє велика група інших банків другого рівня, які не на­зиваються комерційними. Особливо важливим для теоретичного і практичного розуміння (в економічному і правовому аспекті) процесу формування мережі комерційних банків має розробка їх чіткої класифікації. Науково обгрунтована, раціональна і оптимальна кла­сифікація дала б змогу найкраще враховувати специфічні властивості перехідної економіки, могла б сприяти повні­шому виявленню істотних факторів щодо піднесення рівня господарсько-фінансової діяльності в усіх галузях економі­ки, а разом із тим зростання дієвості та ролі комерційних банків у цьому процесі. В залежності від порядку створення розрізняють: пере-профільовані та новостворені комерційні банки. Так, статус комерційних одержали колишні державні банки. На базі Жилсоцбанку був організований Укрсоц-банк, Агропромбанку - АК АПБ «Україна», Промбудбанк -Промінвестбанк. Таке перепрофілювання привело до ство­рення нерівних умов для діяльності банків, поставивши в важке положення новостворені банки. Тому, що колишні державні банки були забезпечені приміщеннями, офісною технікою, транспортними засобами, кадрами, мали велику і солідну клієнтуру. Новостворені комерційні банки нічого цього не мали. Більш того, вони взяли на себе обслугову­вання більш ризикованих ринкових структур. Але слід ска­зати, що новостворені комерційні банки швидко адаптую­ться до економічних ситуацій, що постійно змінюються, мають підготовлений персонал. У залежності від набору операцій, які виконують коме­рційні банки розрізняють: - спеціалізовані комерційні банки; -універсальні. Спеціалізовані комерційні банки виконують тільки окремі операції на ринку і функціонують у вузькому секто­рі ринку, обслуговуючи окремі галузі економіки, де потріб­ні спеціальні знання. Універсальні комерційні банки виконують широке коло операцій охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. ' Див. Вісник НБУ, травень 1998 р. Мороз А. Н. Основи банківської справи.- 1994.-Київ. - С. 121. 135 В Україні переважну кількість комерційних банків мо­жна віднести до категорії універсальних. Цей факт універ­сального характер> банків України слід шукати в тому, що формування їх припало на затяжну смугу інфляції. Щоб максимально днверсифікувати свої ризики, що набули в умовах інфляції загрохтнвого характеру, навіть ті банки, що створювалися як спеціалізовані, згодом змушені були знач­но розширити коло своїх операцій. Статус спеціалізованих в Україні зберегли тільки Ощадний банк та Ексімбанк. оскільки від ризиків в умовах інфляції їх захищала держав­на форма власності. Всі універсальні банки можна об"еднати в 3 групи: Комерційні банки. Ощадні банки. Кооперативні банки. Комерційні банки обслуговують насамперед підприєм­ства та організації різних галузей народного господарства, а також фізичних осіб. Правовою формою їх організації є переважно акціонерна. Банківські акціонерні товариства можуть бути відкритого та закритого типу. Акціонерами можуть бути юридичні та фізичні особи. Серед юридичних осіб переважають акціонерні компанії, але можуть бути і приватні фірми, державні підприємства. Так. значна части­на акціонерного капітану трьох найбільших комерційних банків України (Промінвестбанку. АК АПБ «Україна», Укрсоцбанку) належить державі, а серед їх акціонерів пе­реважають фізичні особи, зокрема працівники цих банків. ' Другу ГРУП> універсальних банків утворюють ощадні інститути. В Україні мережа ощадних інститутів представ­лена одним банком -Ощадним банком, який за кількістю філій та зайнятих працівників є найбільшим банком і за­ймає домінуючі позиції на ринку заощаджень. Розвиток Ощадного банку України в бік комерційних банків явно відстає. Він поки що працює переважно в режимі звичай­них ощадних кас обмежуючись прийняттям вкладів насе­лення з використанням їх переважно через міжбанківський ринок. З активізацією заощаджувального процесу в Україні, створенням передумов для розвитку споживчого кредиту, розвитком малого і середнього бізнесу зростатиме й попит на банківські послуги, найбільш доступні для установ Ощадного банку. Третю групу універсальних банків становлять кредитні товариства (кооперативні банки). В Україні система кре­дитних товариств тільки починає розвиватися. Найбільш 136 наломим представником ції ї групи банків с Іжсгюбанк, що функціонує в Кисні. Проте цей різновид універсальних бан­ків в Україні розвивається надто повільно, що спричинено такими обставинами: гальмуванням розвитку малого і середньою бізнесу, виробничої кооперації; недостатнім розвитком фондового ринку, підривом довіри широких верств населення до фінансових посеред­ ників взагалі. Щодо спеціалізованих банків, то вони виникають у та­ких секторах ринку: - споживчого кредиту; - іпотечного кредиту; -сільськогосподарського кредиту тощо. За органі шцтною структурою комерційні банки бува­ють: -такими, що мають велику мережу філій, розташова-них по всій території країни; -безфілійні банки. На підставі сі. 25 Закону України «Про банки і банків­ську діяльність» комерційні банки можуть відкривати на території України та за її межами філії за погодженням із Національним банком України. До банків, які мають велику кількість філій належать ті, що були створені на базі колишніх державних банків. Як зазначалось вище, це, зокрема АК АГІБ «Україна», «Укрсоц-банк», «Укрпромбудбанк». Інші банки мають незначну кількість філій, або зовсім їх не мають. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про банки і бан­ківську діяльність» комерційні банки можуть бути різних форм власності. В залежності від цього їх розрізняють: загальнодержавні; муніципальні; колективні (відкриті й закриті акціонерні товариства, холдинги, товариства з обмеженою відповідальністю, коо­ перативні); приватні; -з 100 відсотковим іноземним капіталом (власністю); -змішані. Нинішній стан економіки, в тому числі банківської справи в Україні, не дає достатніх підстав повністю ствер­джувати, що система комерційних банків <; повністю дореч­на і завершена. Зазначимо передусім, що за роки незалежності (1991-1999) зроблено чимало. Сьогодні можна сказати, що бан- ківська система набуває рис органічної частини ринкової економіки, що має бути побудована у нашому суспільст­ві яке крокує шляхом демократії і суверенного самостій­ного розвитку.1 Аналіз діяльності комерційних банків України свідчить, шо на сьогодні вони є найкраще підго­товленими і дисциплінованими банківськими установа­ми, що їх діяльність базується на принципах законності (зокрема норм фінансового права, банківського законо­давства, господарського і підприємницького права), до­тримуючись конфіденційності, професіоналізму, відпові­дальності."

Механізм взаємозв'язку між банком і позичальником Ринкова економіка - це економіка договірних відносин між рівноправними і рівновідповідальними партнерами. На кредитному ринку в договірні відносини вступають банки, як кредитори і позичальники (юридичні та фізичні особи). Відносини між кредитором і позичальником, їх взаємозв'язок являються відносинами двох суб'єктів кре­дитування. Виникнення кредитних відносин між банком і позичальником можливе за таких умов: Учасники (кредитор і позичальник) мають бути взає- мозацікавлені: кредитор - у видачі кредиту, а позичаль­ ник - в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні та правові інтереси. Необхідна наявність економічних і юридичних гаран­ тій повернення кредиту після певного строку. Позичальник має бути власником майна, або має бути власником, наділеним правом на користування та розпоря­ дження ним. Процедуру отримання кредиту позичальником показано на схемі 10. На першому етапі позичальник і банк ведуть перегово­ри на предмет можливого укладення кредитної угоди. Василик О. Д, Буковинський С. А.. Па&іюк А*. В. Фінансова стабільність: сугь.;заходи. проблеми. -Фінанси України- 1996- № 3-4- С. 5. Пшаиарчук В О.. Бопченко О К Банківська діяльність та умов пе­рехідної економіки: економіко-лравові аспекти.-Фінанси України.-1998-№ З.-С. 51. Банковское дело. Под ред. В. И. Колесникова. М.: Финанш н стати­стика- 1998.-С. 215. 138 Контроль банку за виконанням умов кредитувати Надання кредиту 1 Підписання кредитного договору Згода банку на надання кредиту -ш- Оцінка банком ефективності кредитованого проекту тут Подання в банк заяви та інших документів на отримання кредиту І 2 І І Попередні переговори Схем» 10. Якщо позичальник бажає встановити успішні контакти з банком, які задовольнять усі його прохання щодо надання позички, то він повинен проникнутися довірою до банку, а банк має довіряти йому. Тому що лише довірчі відносини між банком і позичальником створюють основу для успіш­ного співробітництва при наданні кредиту.' Ще до початку переговорів позичальник повинен бути впевнений, що він довіряє банку, а зокрема, працівнику, який безпосередньо буде вести з ним бесіду про можли­вість надання позики. Чим більше позичальник обізнаний у кредитах, компе­тентний у сьогоднішній ринковій економіці, підготовлений до переговорів, знає що підприємство рентабельне і прибу­ткове, та може документально підтвердити це, тим більше поступок зробить йому банк.2 Зі своєї сторони банк поставить ряд питань до пози­чальника. Каталог питань банку на переговорах про кредит.3 Як ваші справи? Хто бере участь у вашому підприємстві? 1 Гросшн Р. К. Как вести дела с банками. М: Международньїе отноше- ния- 1996.-С. 34. 2 Там же. С. 38. Там же. С. 88. 139 Які умови і форма участі? Чи масте при собі останній баланс підприємства? Яке його сьогоднішнє положення? Які є суттєві зміни в балансі? Обгрунтуйте їх. Які цифрові дані вашого товарообігу? Який прибуток підприємства? Який очікується на майбутній рік? Чому знизився прибуток підприємства? Які заходи приймаються, щоб виправити становище? Може банк вам допомогти? Чи достатній ліміт на одержання прибутку? Які кредити ви одержали чи одержували в банках міста? Коли проводився останній податковий контроль на підприємстві? Які його результати? Якщо ви потребуєте кредит у великих розмірах, ви здатні його забезпечити? Який повинен бути строк кредиту? Як ви будете його погашати? Із яких джерел буде сплачуватись кредит? Яка частина майна підприємства буде використана в якості застави? Які кредити ви забезпечували і яким шляхом? Чи довіряєте ви нам? Чому саме вибрали нашу бан­ ківську установу? Якщо ви не боржник, то ваші позиції на переговорах чинні. Але потрібно враховувати, що банку дуже не по­добається, якщо на них давлять, заставляють швидко приймати рішення, тим більше, що річ іде про кредиту­вання. У цьому випадку банк проявляє обережність. З точки зору банку рішення, прийняте поспішно, може бу­ти невірним.1 За позитивних наслідків банк готовий прийняти доку­менти позичальника для розгляду. На другому етапі позичальник для одержання кредиту звертається знову в банк з клопотанням (заявою) на ім'я керівника установи банку. У заяві на одержання кредиту зазначається: цільове призначення кредиту його сума, строк користування, вклю­чаючи конкретні строки погашення кредиту, запропоноване забезпечення, а також характеристики проекту (заходу), що кредитується та його економічної ефективності. су* ' Гросшн Р. К. Как вести дела с банками. М.: Межаународнмє отаоше-нм- 19%.- С. 40. 140 Для попередньої оцінки кредитування разом з клопо танням ІЮЧИЧШІІ.ІШК иодаг банку індивідуальну каріку. Передусім зазначимо що мигання про надання кредиту н сумі ін<> перевищу»1 іраничний розмір, у межах якого ма< праві) приймати рішення кредитний комітет відділення банку, вирішу'""*" м підпорядкованістю кредитним комітетом ди рекції банку, а при перевищенні граничного розміру, всіанон-леного для дирекції,- кредитним комітсгом банку на підставі обгрунтованого клопотання відділення банку або дирекції. Також за рішенням кредитного комітету вищестоящого органу (дирекції чи банку) кредит надається позичальнико-ві, аналіз фінансового стану якого свідчить про високий ступінь ризику кредитування. Крім цього кредитний комітет своїм рішенням заборо­няє надання кредиту: на покриття збитків від господарської діяльності по­ зичальника; на формування та збільшення статутного фонду будь- яких підприємств та організацій; на внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди; підприємствам, проти яких порушено справу про бан­ крутство (за винятком випадків надання кредитів у межах процедури санації підприємства під заставу його корпора- тивних прав); підприємствам, які мають прострочену заборгованість по кредитах та відсотках. Ці вимоги висуває акціонерний комерційний агропро­мисловий банк «Україна» виходячи зі своєї кредитної полі­тики згідно з Положенням «Про кредитування» від 20.12.1997 р. Для вирішення питання про надання кредиту позичаль­ником надаються необхідні документи, склад яких зале­жить віл характеру кредитної операції. Для річних груп клі­єнтів можуть розроблятися різні пакети документів. До складу пакета документів входять: - нотаріально завірені копії установчих документів, по­ ложень, реєстраційних посвідчень (свідоцтв), дозволів на право здійснення окремих видів підприємницької діяльнос­ ті, документи, що посвідчукль право власності на землю або право тимчасового користування земельною ділянкою, та інші документи, ідо підтверджують правомірність клієн­ та в одержанні кредиту; - гехніко-економічне обгрунтування кредитованого за­ ходу, що характеризує рівень його ефективності, рентабе- льності та окупності з розрахунками очікуваних надхо­джень від реалізації продукції (проведення робіт, надання послуг), за рахунок яких передбачається погасити майбут­ній кредит; річний звіт, баланс позичальника на дві останні звітні дати з періодичними статистичними звітами та звітами про фінансові результати, декларації про доходи, інша звітність і матеріали для визначення кредитоспроможності пози­ чальника, забезпеченості повернення кредитів, а при необ­ хідності - висновки аудиторських організацій для підтвер­ дження його фінансового стану; копії контрактів на підтвердження кредитної операції або договір про наміри, включаючи договори оренди при­ міщень, обладнання, а також інші документи, які супрово­ джують здійснення кредитного заходу; -виписки із рахунків позичальника, у разі якщо його поточний рахунок відкрито в іншому банку; - перелік майна (майнових прав), що пропонується в за­ ставу, оригінали і належним чином завірені копії докумен­ тів, що підтверджують право власності заставника на це майно (майнові права). Такими документами можуть бути: Платіжні документи. Договори купівлі-продажу, міни, дарування та інші, в необхідних випадках засвідчені нотаріально або через фон­ дову біржу. Довідка державної нотаріальної контори про відсут­ ність арешту та заборони на відчуження майна. Реєстраційне посвідчення, видане в Бюро технічної інвентаризації (БТІ). Технічний паспорт, свідоцтво про реєстрацію транс­ портного засобу. Письмова згода всіх співвласників майна на передачу його в заставу банку. У випадках, що передбачені чинним законодавством, дозвіл уповноваженого державного органу на передачу майна в заставу. Документи, що підтверджують ціну та оцінку вартос­ ті майна, яке надається в заставу. Проект договору страхування або письмове підтвер­ дження страхової компанії про згоду на страхування майна, яке надається в заставу (у випадках, коли страхування є обов'язковим відповідно до чинного законодавства, або на вимогу банку). ^10. Інші документи, що підтверджують забезпечення зобов язань щодо повернення кредиту. Одночасно надасть- 142 ся Книга запису застав майна (виписка з Державного мсгт ру метав рухомою майна). коч- Нотаріально засвідчені копії ліцензій на здійснення діяльності, передбаченої статутом позичальника якщо це вимагається відповідно до чинного законодавства Належним чином засвідчені копії документів шо підтверджують повноваження посадових осіб позичаль­ ника (наказ про призначення, протокол про обрання на посаду). Заява позичальника на ім'я керівника банку, в якому йому відкрито поточний та валютний рахунки (з відміткою про отримання), про надання права представникам банку на ознайомлення в будь-який час зі станом його рахунків. Заява позичальника на ім'я керівника податкової адміністрації про надання права представникам банку в будь-який час ознайомлюватися з документами, що харак­ теризують стан його підприємства. Бізнес-план позичальника, якщо кредит надається юридичній особі, яка новостворена, немає ще фінансових звітів та іншої документації. При розгляді питання про видачу кредиту на при­ дбання майна в процесі приватизації державних підпри­ ємств - копія договору між продавцем і покупцем, що міс­ тить відомості про продавця, покупця, посередника, най­ менування підприємства і його місцезнаходження, склад і ціну активів підприємства, у тому числі ціну земельної ділянки (у разі її продажу) або умови її оренди, кількість і ціну акцій акціонерного товариства, порядок видачі майна підприємства, форму і строки платежу, взаємні зобов'я- зання сторін щодо подальшого використання підприєм­ ства. Позичальник подає банку копію картки зі зразками під-писів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпо-ряджатися рахунками в банку та підпису на платіжних та інших розрахункових документах, довідку податкової ад­міністрації про постановку на облік, довідку банку про за­лишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками. У разі необхідності банк може вимагати пред'явити ін­ ші документи і відомості, що підтверджують забезпеченість повернення кредиту та надійність фінансового стану пози­ чальника. . . Для позичальників, які мають постійні кредитні відно­сини з банком і хорошу репутацію, перелік документів, пе- 143 редбачених п. 5.2. Положення «Про кредитування» може бути скорочений.1 Термін розгляду заяви позичальника визначається кері­вником установи банку і обчислюється з часу подання по­зичальником повного пакета документів. До укладення кредитного договору, на третьому етапі банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, здійснити експертизу проекту чи господарсь­кої операції, що пропонується для кредитування, визначити ступінь ризику для банку та умови кредитування. При аналізі документів позичальника особливу увагу слід приділити таким питанням: -дієздатність, відповідальність та компетентність кері­вників позичальника, їх правочинність виступати від імені позичальника, якість звітів та інших документів; -ділова репутація позичальника (готовність не тільки повернути кредит і сплатити проценти за користування ним, а й виконати всі зобов'язання за умовами контрактів чи договорів); необхідно мати відомості про те, чи акуратно та своє­ часно позичальник виконує свої зобов'язання перед креди­ торами, в тому числі і перед банком, чи має він борги перед іншими банками; здатність позичальника вести прибуткову діяльність з урахуванням умов, що впливають на його фінансовий стан (стан економічної кон'юнктури, наявність конкуренції з боку інших виробників аналогічної продукції, податкова політика, ціни на сировину тощо), тобто його спроможність виробляти і реалізувати продукцію, підтримувати її конку­ рентоспроможність, запроваджувати заходи, спрямовані на збільшення доходів; кредитування тих видів операцій, що передбачені ста­ тутом (положенням) позичальника; -підтвердження цілей кредитування контрактами чи договорами, які супроводжують кредитну операцію, особ­лива увага звертається на умови платежу за контрактом чи договором; - наявність у позичальника джерел коштів, які можуть бути використані в достатньому обсязі для погашення за­ боргованості по основному боргу, відсотків за користуван­ ня кредитом та інших витрат, пов'язаних з користуванням кредитом. 1 Див. Положення «Про кредитування» АК АПБ «Україна» 20.12.98 р. 144 Такими джерелами, для погашення заборгованості, мо­жуть буги: а) виручка від реалі зацп продукції, що виробляється за­ вдяки здійсненню проекту кредитування; б) виручка від реалізації продукції власного виробницт­ ва, не пов"язаноі о з проектом кредитування; в) інші кошти від господарської діяльності. Джерела надходження коштів мають бути підтверджені відповідними контрактами, договорами чи іншими угода­ми, які містять повноцінні зобов'язання позичальника по­ставити а покупця купити відповідну продукцію; г) ефективність та окупність проекту чи господарсь­ кої операції, що пропонується для кредитування. Перева­ гу слід віддавати високоефективним заходам, які швидко окупаються; д) кредитоспроможність позичальника як гарантія ви­ конання ним своїх зобов'язань перед банком. Аналіз кредитоспроможності і фінансового стану пози­чальника здійснюється відповідно до Положення «Про оцінку фінансового стану позичальника».' В Україні критерії оцінки фінансового стану підпри-ємств-позичальників визначаються кожним комерційним банком самостійно. Для оцінки фінансового стану підприємства - юридич­ної особи враховуються такі об'єктивні показники його ді­яльності: обсяг реалізації; прибутки і збитки; -рентабельність; - ліквідність; - грошові потоки (рух коштів на рахунках клієнтів); -склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборго­ ваності. Ураховуються також інші фактори: а) ефективність управління підприємством; б) ринкова позиція підприємства і його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі; в) наявність державних замовлень і державної підтрим­ ки підприємства. Комерційні банки розробляють показники додаткової оцінки підприємств-позичальників залежно від основного виду діяльності та форм власності. ' Див. Положення «Про оцінку фінансового стану птичальмика» 20 10*7 р. АК АІІБ «Україна». 145 На основі проведеного аналізу системи основних пока­зників діяльності комерційним банком відзначається клас надійності позичальника. Дія підприємства, що отримує кредит, важливо знати, на які аспекти його діяльності банк звертатиме особливу увагу.' Розмір кредиту визначається на підставі техніко-еко-номічного обгрунтування кредитного заходу з урахуванням обсягів виробництва і реалізації продукції, закупівель сіль­ськогосподарської та іншої продукції і матеріалів, необхід­них для забезпечення виробничих програм, товарообігу, вантажообігу, капітальних вкладань та інших показників господарсько-фінансової діяльності підприємств, що під­тверджується укладеними договорами та контрактами на поставку і реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, та потреби в позичкових коштах для проведення відповідного обсягу витрат. Розмір кредиту залежить від надійності фінансового стану позичальника. Слід зазначити, що саме погіршення фінансового стану позичальника негативно впливає на якість кредитного портфелю і вимагає від банку додаткових витрат для формування резерву на можливі витрати. У зв'язку з цим може виникнути необхідність поповнення застави. У такому випадку кредитний працівник письмово повідомляє службу безпеки банку про необхідність попов-I нення застави. При наявності об'єктивних причин погір-' шения фінансового стану позичальника йому може бути на­дана пролонгація кредиту відповідно до діючого порядку. /Іро.нш.-иніи кредиту - це відстрочка погашення боргу позичальника зі зміною кінцевого строку погашення креди­ту. Пролонгація кредиту оформляється додатковою угодою до кредитного договору. Питання про пролонгацію кредиту вирішується з урахуванням Положення Національного бан­ку України «Про порядок формування і використання ре­зерву для відшкодування можливих втрат за позичками ко­мерційних банків». При цьому обов'язково враховуються наявність кредит­них ресурсів, їх вартість, а також відповідність строкам по­гашення. Строк, на який може надаватися відстрочка, визнача-< ться установою банку, що надавала кредит. При цьому слід враховувати, що надання відстрочки може збільшу­вати ступінь ризику. Заборгованість за такими кредитами відноситься на окремий рахунок для обліку про.юнгова- ' ПоОЛерьогіші .4. А/. Фінанси підприємств. К.: КНЬУ.- 1998.-С. 202. ної заборгованості за кредитами. Розмір відсоткової ставки при пролонгації кредиту визначається установою банку. Розпорядження операційному відділу про пролонгацію кредиту дає кредитний комітет установи банку. У разі неможливості пролонгації кредиту банк реалізо­вує своє право на стягнення кредиту і відсотків по ньому із спрямуванням стягнення на забезпечення, прийняте при його видачі, в установленому законодавством України по­рядку. Про погіршення фінансового стану позичальника кре­дитний працівник доповідає керівнику установи банку про наявність проблемного кредиту. Проблемний кредит - це загальна сума кредитних зо­бов'язань клієнта перед банком з кредитної угоди, по яких виникла загроза невиконання їх у визначений строк, у зв'язку з чим повернення кредитних ресурсів потребує здійснення додаткових заходів впливу на позичальника. Причинами проблемних кредитів можуть бути: 1. Помилки, допущені фахівцями банку при укладанні кредитної угоди: а) не професійно проведений фінансовий аналіз; б) погано визначені характеристики кредиту через не­ достатнє знайомство фахівців банку з потребами підприєм­ ства і специфікою галузі та інше; в) помилки в документальному оформленні кредиту (відсутність у договорі важливих умов, які дисциплінують клієнта тощо). 2. Неефективна робота позичальника: а) слабке керівництво; б) погіршення якості продукції; в) слабкий контроль з боку керівництва за фінансами. 3. Зовнішні фактори: а) погіршення економічної кон'юнктури; б) політичні зрушення; в) зміни в законодавстві; г) технологічні зміни. З метою недопущення виникнення проблемного креди­ту потрібно ще до укладання кредитної угоди між банком-кредитором і позичальником чітко і глибоко: - вивчити і проаналізувати надані позичальником доку­менти, його кредитну історію, здійснити перевірку і обсте­ження діяльності суб'єкта господарювання; -здійснити оцінку кредитоспроможності позичальника та гаранта чи поручителя; 147 проамаїнуваіи іехніко-економічне обгрунтування іа-\од\ то пропонується до кредитування, оціниш йою ефек­тивність, окупність; - визначити ступінь ризику кредитної операції; визначити умови кредитування: роїмір кредигу, поря­ док його надання, строк корнсгувамня та строки погашен­ ня, розмір відсоткової ставки, строки сплати відсотків, еко­ номічні санкції в разі невиконання умов договору; - здійснити експертизу проектно-кошторисної доку­ ментації або внести пропозицію щодо залучення до цієї ро­ боти фахівців зі сторони. Ці. вище перераховані функції покладені на фахівців кредитною підрозділу. Фахівці служби безпеки або працівники, відповідальні за забезпечення безпеки кредитної діяльності; перевіряють достовірність документів, наданих пози­ чальником для одержання кредиту; вивчають історію взаємовідносин позичальника з фі­ нансовими установами: перевіряють надійність партнерів позичальника, які причетні до кредитної операції, реальність виконання ними своїх зобов'язань: перевіряють наявність майна, яке пропонується у за­ ставу, визначають можливість та доцільність прийняття банком такої застави; здійснюють контроль за зберіганням заставленого майна: -у разі невиконання позичальником умов кредитного договору вживають заходів щодо задоволення вимог банку за рахунок предмета застави. Фахівці юридичного відділу: Розглядають наявність і правильність оформлення установчих документів, реєстраційних свідоцтв, патентів, ліцензій на здійснення різних видів господарської діяль­ ності, документів, які підтверджують право оренди, воло­ діння землею, майном, гарантують здійснення кредитної операції. Розглядають договори (контракти, що супроводжу­ ють кредитну операцію). При цьому передбачається чи пе­ редбачено в контрактах захист економічних інтересів пози­ чальника. Кожна із зазначених служб готує і подає кредитному компі-ту свої висновки щодо можливості та умов видачі кредиту, його суми, строку, умов погашення, відсоткових ставок іЬііоми •..іГкгіпечення зобов'язань. На підошві висновків служб банку кредитний комітет приймає відповідно рішення, яким дні свою 'її оду на пи­тання кредиту. Цим завершується четвертий етап процеду­ри отримання кредиту.

Укладення кредитних договорів Важливим етапом процедури отримання кредиту г укладення кредитного договору (угоди). Слід зазначити, що кредитний договір відноситься до типу господарських договорів. По-перше, суб'єкти кредитування (банк-кредитор і по­зичальник) виступають як юридично самостійні особи. По-друге, виступають як гаранти майна один перед одним, і. по-третє,- як суб"єкти, які проявляють взаємну економі­чну зацікавленість один до другого. Дійсно, усі питання, які пов'язані з кредитуванням, вирішуються позичальни­ком і банком саме на договірних засадах шляхом укладен­ня кредитного договору (угоди). Відповідно до Положення «Про кредитування», затвер­дженого постановою Правління Національного банку Ук­раїни від 28.09.95 р. № 246, кредитні договори укладаються тільки в письмовій формі. Згідно п. 2 ст. 154 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ), якщо згідно до закону договір повинен бути укладе­ний у письмовій формі, то він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторо­нами, так і шляхом обміну листами, телеграмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. Недодержання форми кредитної угоди, якої вимагає за­кон, тягне за собою недійсність угоди відповідно ст. 45 ЦКУ. Форма кредитного договору (угоди) затверджена Прав­лінням НБУ від 28.09.95р. як додаток до Положення «Гіг*1 кредитування». Установи банку відповідно до своєї прак тики в кредитуванні використовують свої типові форми кредитних договорів з внесенням у разі необхідності відпо­відних змін та доповнень. Це типова форма кредитного до­говору АК АПБ «Україна». Зазначимо, що по змісту і формі кожний кредитний до­говір базується на чотирьох основних принципах: І Міцна основа. 2. Добровільність вступу в договір. її» Взаємозацікаалеиість сторін. Узгодженість умов договору. Саме міцну основу кредитною договору склади ва база, на якій «виростао. кредитний договір. Це -іак<.ни. підзаконні нормативні акти НБУ, роз'яснення Вищого Ар^ бггражного Суду України, методичні розроблення шсдо практики в банківській діяльності, розробляються Асоціа­ціями банків тошо. На жаль, у наш час правова база недостатньо завершена і знову потребує доповнень і змін, вдосконалення як з точ­ки зору кількості законодавчих актів так і їх якості. Добровільність вступу сторін у кредитну угоду вира­жена у виборі банку, до якого звертається позичальник за кредитом, а також у рішенні банком питання про можли­вість вступу в кредитні відносини з даним клієнтом. Оби­дві сторони вступають у договірні відносини на основі вільного волевиявлення (зовнішній вираз волі). Це — суть кредитного договору, тому що без волевиявлення угоди немає.' Взаємозацікавленість сторін полягає в тому, шо пози­чальник хоче одержати кредит саме на строк дії, за яким він буде готовий погасити його, а банк, надаючи кредит, праг­не одержати сплачені відсотки за кредит і саму плату за позички. Узгодженість сторонами умов кредитного договору ви­пливає із взасмозацікавленості. Кожна із сторін намагається найти для себе оптимальний варіант задоволення своїх ін­тересів. При узгодженості умов, слід мати на увазі - істотні і додаткові умови кредитної угоди. Істотними називаються умови, котрі визначають мож­ливість укладення кредитного договору (ст. 153 ЦКУ}. Во­ни включають: найменування сторін: строк договору: предмет і суму договору; розмір плати за користування кредитом; порядок видачі кредиту; порядок погашення кредиту: -спосіб забезпечення повернення позички; - відповідальність сторін. ' Цшиик право. Під ред. Пиопрмгоря О. А. і Бобрової Д В. К: Вся-іурі.-І995.-С. 121. Додаткові умови направлені на створення додаткових вказівок для забезпечення повернення кредту. Вони дифе­ренціюються відносно до конкретного позичальника:1 - необхідний звіт збереженості майна; -додержання правил банківського контролю; -заборона на реорганізацію підприємства без відома банку і т. д. Кредитор і позичальник укладають між собою кредит­ний договір, за яким домовляються сторони щодо взаємних зобов'язань. Так, кредитор бере на себе зобов'язання: — надати позичальнику визначену суму грошових засо­ бів в обумовлений термін і на умовах, які передбачені в кредитному договорі; Позичальник зобов'язується: своєчасно погасити позику; використати отримані кошти на визначені в договорі цілі; — надати можливість банку вести контроль за цільовим використанням кредиту та за його забезпеченням. Кредитний договір, як правило має таку структуру: Ввідна частина. Загальні положення. Предмет договору. Умови надання кредиту. Права та обов'язки позичальника. Права та обов'язки банку. Особливі умови. Відповідальність сторін. Юридичні адреси, реквізити та підписи сторін. Зарубіжний досвід свідчить, що укладення кредитного договору потребує до себе уваги, найвідповідальнішого відношення, компетентності і великого досвіду та практики у цьому питанні. Установи банку можуть використовувати типову форму з внесенням у разі необхідності відповідних змін та допов­нень. Основні вимоги до кредитних договорів: 1. Кредитний договір між банком і позичальником укладається тільки в письмовій формі, в іншому випадку він буде вважатись недійсним. Банковское дело. Под ред. О. И. Лаврушина. М: Финансьі и ста­тистика-1998-С. 293. 2 Ольшаньїй А. И. Банковское кредитование. М- 1997-С. 77-79. 151 Внесення змін до кредитного договору в односторон­ньому порядку без згоди обох сторін не допускається. Внесення змін та доповнень до кредитного договору оформляється додатковою угодою. Кредитний договір та додаткові угоди до нього мо­ жуть бути оформлені шляхом складання одного документа, підписаного банком та позичальником, або шляхом обміну листами, підписаними стороною, яка їх надсилає. Проект кредитного договору візується керівником кредитного, юридичного підрозділу та службою безпеки. Право підпису кредитного договору належить керів­ ним особам банку та позичальника, або уповноваженим на це особам. Підписи уповноважених осіб банку та позичаль­ ника скріплюються печатками. Якщо кредитний договір складений на кількох аркушах, то на кожному аркуші проставляються підписи керівників банку та позичальника. У країнах з ринковою економікою ні один банкір, який має повагу до себе, або підприємець не підпишуть кредит­ний договір, в укладенні якого (а в більшості випадках в його експертизі) не брав участь досвідчений юрист. Дуже часто юридично безграмотний договір не дозволяє адвока­ту захистити у суді законні інтереси і права клієнта, який самостійно підготував такий документ, або без сумніву підписав той кредитний договір, який йому запропонувала друга сторона. Однак є такі випадки, коли банк при підготовці і укла­данні кредитного договору повинен враховувати позицію позичальника. Це відбувається в тому разі, якщо банк зацікавлений в збереженні і притягненні до себе нових партнерів, які є прибутковими і рентабельними (юридичні особи). Усі кредитні договори мають подібну структуру. Тому зразок кредитного договору АК АПБ «Україна», приведе­ний у додатку. Кредитний договір відкривається ввідною частиною, в якій зафіксована дата (число, місяць, рік) і місце підписан­ня договору. Просторово-часові координати відносин сторін угоди встановлюються по фактичному часі і місці укладення кре­дитної угоди. Однак вирішальне значення подібного право­вого акту має не дата його підписання, а дата фактичного виконання кредитором своїх договірних зобов'язань. У вступній частині зазначається, як правило, що це саме «кредитний договір» і його «номер». 152 них, «У. і У загальних положеннях договору говориться про «сто­рони» кредитного договору: «банк» і «позичальник». Тут слід звернути увагу на правильне написання цих понять і відмовитись від будь яких скорочень. Критерієм в цьому випадку повинні служити офіційні повні наймену­вання сторін, які вказані в свідоцтвах про реєстрацію і ви­дачу ліцензій. До того ж знайомство з подібними докумен­тами дозволить кредитору переконатись у тому, що пози­чальник дійсно є юридичною особою і здійснює свою діяльність на законних підставах. При укладенні кредитного договору сторони повинні уважно слідкувати за тим, щоб він був підписаний зі сторо­ни партнера особою, яка має на це законне право. Наприклад, досить часто виникають спори в тому ви­падку, коли кредитний договір підписаний відділенням і філіями банків від свого імені, а не від імені головного бан­ку - юридичної особи. Згідно з Законом України «Про банки та банківську дія­льність» кредитування господарюючих суб'єктів здійснює комерційний банк, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Отже, якщо це передбачено відповідними повнова­женнями структурної одиниці (положення, статут, довіре­ність), остання має право укладати кредитні договори від імені банку. Стороною у таких випадках кредитного догово­ру є банк, а не його структурна одиниця. В разі порушення цієї умови договір, укладений структурною одиницею банку від свого імені, слід визнати недійсним (ст. 48 ЦК України). Якщо структурна одиниця банку не одержала відповід­них повноважень і уклала кредитний договір від імені бан­ку, а останній у подальшому схвалив цю угоду, то у таких випадках слід керуватись ст. 63 ЦК України.1 Договір вважається укладеним, коли сторони досягли згоди по всіх існуючих умовах кредитного договору. Існуючими (істотними) є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду згідно ст. 153 Цивільного кодексу України (ЦКУ). Наступний розділ кредитного договору називається: предмет договору. В цьому розділі фіксуються договірні умови щодо суми кредиту. Сума кредиту визначається фі­нансовими потребами і можливостями кредитора і пози­чальника і найчастіше носить індивідуальний характер. г Див. Роз"яснення Президії Вищого Арбітражного Суду України від 06.10.1994 р. № 02-5 (706) «Із практики вирішення спорів, пов'язаних з укла­данням та виконанням кредитних договорів». МІ До істотних умов угоди відносяться строк і цілі кредиту. У договорі фіксується строк угоди, який визначається терміном користування кредитом (кінцевий строк) та конк­ретні строки погашення кредиту, якщо воно здійснюється не одноразово, а в розстрочку. Якщо кількість платежів у погашенні кредиту значна, то в кредитному договорі визначається кінцевий строк і обу­мовлюється, що погашення кредиту здійснюватиметься у строки, визначені графіком, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В кредитних договорах часто зустрі­чаються різні поняття зв'язані зі строками: повний строк - період часу від початку використання кредиту до його повного погашення; його можна розбити на три відрізки: а) період користування; б) пільговий пері­ од; в) період погашення; строк використання - час від початку використання до початку пільгового періоду; пільговий строк - починається з моменту закінчення періоду використання і продовжується до початку пога­ шення кредиту; на протязі цього часу виплачуються тільки проценти; -строк погашення — період, протягом якого по догово­ру може виплачуватись основний борг по кредиту. В кредитному договорі конкретно вказується на які цілі видається кредит (об'єкт кредитування). Для здійснення попереднього контролю та подальшого за цільовим вико­ристанням кредиту повинно бути чітко визначено цільове призначення, наприклад: «для розрахунків за цукрову сировину згідно з конт­ рактами № 012 від 07.08.98 р., № 74 від 12.08.98 р.»: «на закупівлю обладнання для консервного цеху згід­ но ч контрактом № 96 від 23.06.98 р.»; «на будівництво цеху з виробництва кондитерських виробів». У кредитному договорі визначаються умови надання кредиту (одноразово, щоденно, в міру виконання робіт або здійснення витрат) та строки його видачі. Також зазначається сам порядок надання кредитних коштів (у безготівковому порядку на оплату розрах\нкових документів, готівкою) Вказується відсоткова ставка, поря­док та строки нарахування і сплати відсотків, а також мож­ливість зміни відсоткової ставки залежно від плати за кре­дитні ресурси та умов кредитного ринку. Для урегулювання питання про зміну (у разі необхідно­сті) відсоткової ставки у кредитному договорі передбачаю- гься умови таких змін. При цьому дострокове стягнення заборгованості у разі відмови позичальника від внесення змін до кредитного договору: 1. Черговість виконання зобов'язань із суми платежу що надходить від позичальника: ' а) прострочені зобов'язання по сплаті відсотків за кори­ стування кредитом; б) прострочені зобов'язання по погашенню основного боргу; в) строкові зобов'язання по сплаті нарахованих відсот­ ків за користування кредитом; г) пеня по відсотках; д) пеня по позичковій заборгованості; є) строкові платежі у погашення строкової заборговано­сті по кредиту. 2. Відповідальність позичальника у разі непогашення кредиту та несплати відсотків у визначений строк. а) форма забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (договори застави, поручительства, га­рантії страхування та ін.). Інколи в кредитних договорах є просто розділ «Умови забезпечення кредиту», в якому вказується яким договором або цінними паперами чи іншими документами забезпечує­ться своєчасне повернення кредиту. Слід зазначити, що ці документи є невід'ємною частиною кредитного договору. Крім цього зазначається що позичальник несе відповідаль­ність перед банком усім належним йому майном. Тепер розглянемо «Права та обов'язки позичальника». Позичальник мас право: вимагати від банку кредит в обсягах і в термін, зазна­ чений у договорі; достроково погасити заборгованість (за наявності фі­ нансових можливостей); порушувати перед банком питання про перенесення строків платежу в разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин, пов'язаних з виконанням контрактів, угод за кредитним договором; достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, включаючи відсотки за користування ним, повідомивши про це банк не пізніше ніж за п'ять днів. Обов'язки позичальника: використати кредит на зазначені в договорі цілі; повернути кредит в обумовлений термін; 155 своєчасно сплачувати банку відсотки за користушні- нч кредитом; . . своєчасно надавати банку баланс пі інші документ , 1Я здійснення конгролю за позикою; >)\ разі морлшення строків повернення кредиту ча до-: твором виплатити пеню, розмір якої не перевищує рочмір подвійної облікової ставки НЬУ; за використання кредитних коштів не ча цільовим призначенням накладається штраф в розмірі 25 відсотків від суми використаного не за призначенням кредиту; забезпечити достовірність відомостей, наданих для отримання кредиту, і можливість контролю за його викори­ станням; періодично інформувати банк про хід виконання до­ говору; у разі зміни організаційно-правової форми підприєм­ ства повідомити банк; 10) інше (згідно з договором). У розділі кредитного договору «Права та обов'язки банку» говориться, що банк мас право: проводити перевірку забезпеченості наданого кредиту; проводити контроль за цільовим використанням кре­ диту; припинити видачу нових позик і пред'явити претензії щодо раніше наданих у разі порушення позичальником умов кредитного договору, а також виявлення недостовір- ної звітності, недоліків у веденні бухгалтерського обліку, І затримки сплати відсотків за кредит; стягнути з позичальника за пролонгацію кредиту від­ повідну комісійну винагороду; переглядати відсоткові ставки за користування креди­ том у разі зміни облікової ставки НБУ; -здійснювати нарахування і стягнення компенсації за невикористаний кредит (за офіційної відмови позичальника від кредиту чи його частини протягом терміну дії договору); аналізувати кредитоспроможність позичальника; у встановленому порядку згідно чинного законодавст­ ва банк може звернутися в арбітражний суд із заявою про порушення справи про неспроможність (банкрутство) по­ зичальника. Обов 'язки банку: - надати позичальнику кредит в обсягах і у строки, обумовлені договором; -відкрити позичальнику індивідуальний рахунок для видачі кредиту; 156 забезпечити позичальника консультативними послу­ гами з питань виконання договору; на підставі даних бухгалтерської звітності аналізувати кредитоспроможність позичальника, перевіряти забезпече­ ність та цільове використання кредиту і вносити пропозиції про подальші відносини з позичальником; інформувати позичальника про стягнення банком кре­ диту; інформувати позичальника про зміни у нормативних актах з питань кредитування і розрахунків, внесених Наці­ ональним банком. До кредитного договору в разі необхідності може бути включено розділ «Особливі умови». Наприклад, недопу­щення реалізації позичальником заставленого майна (особ­ливо коли мова йде про капітальні вкладення), зниження обсягів активів може вплинути на забезпеченість кредиту, зміни форми власності чи реорганізації підприємства до повного погашення кредиту. У розділі «Відповідальність сторін» зазначається, що спори сторін у ході виконання кредитного договору вирі­шуються і розглядаються арбітражним судом згідно з чин­ним законодавством. У кінцевій частині кредитного договору, є перелік рек­візитів банку-кредитора і позичальника: Повне найменування сторін (як у ввідній частині). Юридична адреса (місцезнаходження). Поштова адреса. Телефон (факс, телефакс). Крім цього, бажано помістити відомості про банківські реквізити сторін (розрахункові і валютні рахунки), іденти­фікаційний номер платника податку, реєстраційні реквізити (де, коли, як юридична особа була зареєстрована, серія но­мер документа про реєстрацію) — все, що набуває особливо важливого значення при пред'явленні позову до контраген­та. Якщо юридична адреса відсутня (або не вказана точно), тоді невідомо, куди направляти виконавчі листи. Усі дані позичальника обов'язково перевіряються за та­кими документами: а) свідоцтво про реєстрацію (або виписку із торгового реєстру країни, з якої походить позичальник); б) засновницькі документи зі всіма змінами та допов­ неннями, в яких слід звернути увагу на правильне написан­ ня повного і скороченого найменування організації (парт­ нера по кредитному договору), її юридичної та поштової адреси і компетенції органів управління; 157 в) довідки із банків про відкриття рахунків; г) положення про філії або відділення, якщо договір підписується керівником цього структурного підрозділу; д) положення про орган управління, член якого підписує договір (наприклад, положення про дирекцію, якщо договір укладає не генеральний директор, а один із директорів); є) наказ керівника організації про надання одному із директорів права на підписання договору від імені органі­зації; є) довіреність, видана керівником організації, згідно якої відповідальній особі організації надається право на підписання договору. Довіреність повинна бути перевірена чи не відмінена вона. Довіреність повинна містити інфор­мацію про дату її видачі і строк дії. Нема нічого дивного і незвичайного в проханні банку-кредитора надати всі ці документи. Якщо контрагент доб­росовісний партнер (і, звичайно, та особа, за яку він себе видає), тоді без труднощів банк-кредитор зможе одержати необхідні документи і ознайомитись з ними. Якщо ж пози­чальник відповідає відмовою, тоді це може стати підставою для відмови співробітництва з таким партнером. Кредитний договір (як і інший документ) вимагає нале­жного оформлення для того, щоб запобігти ускладненням при його реалізації, розгляду в суді або навіть можливої фальсифікації. Для цього існує ряд правил, які вимагають неухильного їх додержання: а) договір, текст якого можна розмістити на двох сто­ рінках, слід надрукувати на звороті сторінки; б) якщо в договорі більше ніж дві сторінки, тоді кожну з них слід підписати ініціалами осіб, уповноважених на його укладання; усі сторінки слід пронумерувати, прошнурувати і скріпити печатками обох сторін на зворотній останній сторінці; в) зроблені в тексті виправлення слід визначити сторо­ нами і засвідчити підписами і печатками. Підготовка і укладення кредитного договору потребує напруженої і кваліфікованої роботи кредитора і позичаль­ника. В цій справі, яка є надто важливою, нема дрібниць, на які можна було б не звертати уваги. Приклад структури кредитного договору є зразком, який може мінятись у залежності від об'єму, виду і терміну надання кредиту, постійності кредитних зв'язків клієнта із банком, наявності в даному банку розрахункового рахунку, ступеня інформованості банку про клієнта, його фінансово­го стану тощо. 158 Разом з тим кожному банку потрібно розробити типові іЬорми кредитних договорів, які б періодично доповнюва­тись і коректувались з розрахунком накопиченого досвіду. Застосуваннятипових форм кредитних договорів, які роз­роблені головним банком повинні бути обов'язковими і для філій. Юридично і економічно грамотно складені типові фор­ми кредитних договорів можуть сприяти зниженню креди­тного ризику конкретних кредитних угод.

Порядок видачі і погашення кредиту Після укладення кредитного договору наступним ета­пом процедури отримання кредиту є надання кредиту пози­чальникові. Тому кредитний відділ дає розпорядження опе­раційному відділу про відкриття рахунку для обліку. Видача кредиту проводиться в порядку, передбаченому в кредитному договорі,-одноразово, щоденно або в інші строки, виходячи з потреби в кредиті.1 У разі якщо видача кредиту здійснюється не одноразо­во, а в міру необхідності, при кожній видачі коштів у ра­хунок оформленого кредиту визначаються конкретні строки погашення цієї частини одержаного кредиту і скла­дається графік погашення, який підписується позичальни­ком і погоджується з банком. Після видачі всієї с\ми кре­диту оформляється графік погашення кредиту, який скла­дається на підставі раніше оформлених графіків. У разі необхідності, суми платежів та строки погашення кредиту можуть уточнюватися за обгрунтованим клопотанням по­зичальника з обов"язковим додержанням кінцевого строку погашення кредиту, передбаченого кредитним договором. Графік погашення кредиту складається у двох примір­никах (по одному для позичальника і банку). Перший при­мірник графіка зберігається разом із кредитним договором. Копія графіка погашення кредиту передасться в операцій­ний відділ працівнику, який обсл\говуе поточний рахунок позичальника. На підставі графіка працівник операційного відділу вносить відповідні параметри до аналітичного облі­ку для здійснення контролю за надходженням коштів на погашення кредиту. При зміні умов виробництва і реалізації продукції (проведення робіт, надання послуг) і появі інших причин ' ПоОдсрьогіна А. А/. Фінанси підприємств. К.: КНЕУ- 1998.- С. 209. 159 об'єктивного характеру банк може у певних випадках за­довольнити додаткову потребу позичальника в кредиті у межах наявних кредитних ресурсів на умовах кредитною договору. Сам порядок погашення кредиту визначається кредит­ним договором. Погашення кредиту може здійснюватись:1 одноразово (передбачає повернення кредиту в повній сумі в обумовлений кредитним договором строк); в розстрочку (передбачає періодичну сплату платежів відповідно до надходження коштів від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) та інших доходів. Погашення кредиту здійснюється позичальником з по­точного рахунку платіжними дорученнями, а за умови ви­знання позичальником претензії-у встановленому чинним законодавством України порядку. Банк самостійно приймає рішення про використання платежу, що надійшов від позичальника, керуючись чер­говістю виконання зобов'язань, визначеним у кредитному договорі. Банк має право змінювати черговість сплати боргу по кредиту та відсотках на підставі обгрунтованого клопотан­ня позичальника, враховуючи фінансові можливості уста­нови банку. У разі якщо позичальник не має можливості сплатити борг, останній стягується з гарантів (поручителів). При надходженні коштів у погашення кредиту опера­ційний працівник робить відмітку в графіку про дату і суму погашення. При настанні терміну погашення прострочених кредитів операційний працівник переносить суму на відповідний рахунок простроченої заборгованості та негайно повідом­ляє юридичну службу. Наступного дня після перенесення несплаченої суми на рахунок простроченої заборгованості юрист банку оформляє і направляє позичальнику претен­зію. У разі погіршення фінансового стану позичальника, на­дання недостовірної бухгалтерської та статистичної інфор­мації, ухилення від контролю банку, знецінення заставле­ного майна або встановлення факту незабезпеченості кре­диту банк може наполягати на достроковому стягненні заборгованості по кредиту або її частині, а також суми від­сотків за користування кредитом. 'гПоМсрьогіна А. М. Фінанси підприємств. К\: КНЕУ.- 1998-С. 209. Див Арбітражний процесуальний кодекс України, ст. 8. 160 Позичальник не звільняється від погашення боргу по кредиту, сплати процентів і пені при настанні будь-яких обставин, у тому числі і незалежних від позичальника.

Правове забезпечення повернення кредиту Повернення кредиту передбачає реальну властивість кредитних відносин і на практиці находить своє вираження у визначеному механізмі. Цей механізм базується, з одної сто­рони, на економічних процесах, що лежать в основі повер­нення кредиту, з другої - на правових відносинах кредитора і позичальника, то випливають із кредитної угоди. Економічною основою повернення кредиту є те, що кредитор вибирає такі сфери вкладення позичкових засобів, кількісні параметри позики, методи її погашення, умови кредитного договору, при яких створювалися б такі пере­думови, за яких кредит можна погасити вчасно. Міжнародний досвід діяльності банків виробив меха­нізм організації повернення кредиту, який включає в се­бе: а)порядок погашення позички за рахунок виручки (доходу); б) юридично закріплений порядок її погашення в кредитному договорі; в) використання різних форм забезпечення повноти і своєчасності зворотного руху по­зички. Під формою забезпечення повернення кредиту слід ро­зуміти конкретне джерело погашення наявного боргу, юри­дичне оформлення права кредитора на його використання. Якщо механізм погашення позички за рахунок виручки (доходу) і його закріплення в кредитних договорах є основ­ною передумовою повернення кредиту, то визначена форма забезпечення повернення представляє собою гарантію цьо­го повернення. Таким чином, у банківській практиці джерела погашен­ня розрізняють на головні і похідні. Головними джерелами є виручка від реалізації продук­ції, дохід, який поступає позичальнику. Але більш реальна гарантія повернення кредиту є виручка лише у фінансово стійких підприємств. До них відносяться: підприємства, що мають високий рівень рентабельності і високу забезпече­ність власним капіталом. У таких підприємств відбувається не тільки систематичний приплив грошових засобів, але і Банковское дело. Под ред. О. И. Лаврушина. М.: Финансьі и статисти­ка- 1998-С. 307. 6 П. Білсичук 161 приріст їх у частині створення прибутку, а також попов­нення власного капіталу. Для фінансово стійких підприємств, які є першоклас­ними клієнтами банку, юридичне закріплення в кредитному договорі погашення позик за рахунок виручки є достатнім. Часто в практиці виникає ситуація, коли є загроза не своєчасного надходження виручки. Фактори ризику можуть бути пов'язані як із процесом виробництва або реалізацією цінностей, так і станом розра­хунків із покупцями, зміною кон'юнктури ринку, сезонни­ми коливаннями тощо. В усіх цих випадках виникає необхідність мати додат­кові гарантії повернення кредиту. Кредити, що надаються банком, в основному забезпе­чуються заставою. Предметом застави згідно Закону України «Про заста­ву» від 02.10.92 р. можуть бути: іпотека (земля, нерухоме майно); товари в обороті або у переробці (сировина, напівфаб­ рикати, комплектуючі вироби, готова продукція); заклад (рухоме майно, яке може передаватись у воло­ діння банку); майнові права (право вимоги, яке належить заставнику); цінні папери (купонні листи на виплату процентів, ди­ відендів). Банки надають перевагу саме таким формам забезпе­чення повернення кредиту, а такі форми забезпечення, як поручительство (гарантії) юридичних осіб, страхування можуть бути використані лише при наданні кредиту надій­ним позичальникам. Таким чином право на заставу - це спосіб забезпечення зобов'язань, при якому кредитор (в даному випадку банк) має право у разі неповернення позики клієнтом одержати перевагу щодо її погашення, виходячи з вартості заставного майна перед іншими кредиторами. Застосування банками Закону України «Про заставу» повинно забезпечувати своє­часне повернення наданих банками кредитів. Предметом застави є майно і майнові права. Згідно ст. 4 Закону «Про заставу» предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відсу­джено заставником та на яке може бути звернено стягнення; предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставника після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, при­плід худоби тощо), якщо це передбачено договором. 162 Ця ж стаття Закону вказує, що предметом застави не можуть бути національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені до Держа­вного реєстру національного культурного надбання; пред­метом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом; предметом застави не можуть бути об'єкти дер­жавної власності, приватизація яких заборонена законодав­чими актами, а також майнові комплекси державних під­приємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Передача майна в заставу що перебуває у спільній влас­ності, здійснюється з письмової згоди співвласників, у разі спільної часткової власності — при виділенні частки майна в натурі.1 При використанні права на заставу між банком, з одно­го боку, і юридичною або фізичною особою, з другого, укладається договір про заставу. Договір застави укладається як правило, після укладення кредитного договору. Однак угода про заставу може і переду­вати угоді про видачу позики. Але в цьому разі сторони по­винні домовитись про розмір забезпечення заставою вимог." Відповідно до ст. 11 Закону «Про заставу» сторонами договору застави заставником і заставоутримувачем мо-жуть бути: — фізичні особи; - юридичні особи; -держава. Заставником при заставі майна може бути його влас­ник, який має право відчужувати заставлене майно на під­ставах, передбачених законом, а також особа, якій у вста­новленому порядку власник передав майно і право застави на це майно. Державне підприємство, за яким майно закріплено на праві повного господарського відання, самостійно здійс-нює заставу цього майна, за винятком цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, застава яких здійснюється з дозволу і на умовах, погоджених з органом, уповноваженим упра­вляти відповідним майном. Відкрите акціонерне товарист- Диа. Методичні рекомендації щодо застосування комерційними банка­ми Закону України «Про заставу», затверджено НБУ 8.10.94 р. № 23015/П. Див. Рекомендації по застосуванню договорів застави банком «Ук­раїна» при забезпеченні повернення позик від 8.10.93 р. № 22015/11. «* 163 во. створене у процесі корпоратизації, всі акції якого пе­ребувають у державній власності, здійснює заставу нале­жного йому майна за погодженням із засновником цього товариства у порядку, передбаченому для державних під­приємств. Заставником може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). При укладанні договору про заставу необхідно перед­бачити:1 повне найменування юридичної особи, повноваження її представника, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, яка передає в заставу майно та майнові права. Банк повинен переконатись, що особа має право на заставу майна чи має майнового поручителя (подається статут, положення, свідо­ цтво, угода, доручення, приватизаційні папери та ін.); повне найменування установи банку, посада, прізвище, ім'я, по батькові керівника установи, або в. о. керівника); відомості, що містяться у кредитному договорі (дата, номер цього договору, розмір позички, процентів, строки сплати); передачу в заставу заставоутримувачу (банку) майна (майнових прав) у вартості, достатній для збереження, за­ безпечення повернення позики за кредитним договором та процентів за кредит; передачу в заставу майна, яке на даний момент ніде не заставлене, вільне від боргів і на яке не звернене стягнення; зазначення адреси заставленого майна, належні умови зберігання (чи експлуатації), порядок використання застав­ леного майна, заміни його у випадку втрати, псування, по­ шкодження з вини заставника; надання заставником заставоутримувачу Книги запи­ су застав для ознайомлення і відповідальність за вчасне та достовірне внесення до неї змін у подальшому;2 право заставоутримувача: а) користуватися (при закладі) предметом застави і по­рядком використання заставоутримувачем отриманого прибутку та відшкодування збитків заставнику у випадку втрати, нестачі, чи пошкодженні предмета застави; в) на перевірку стану і умов зберігання заставленого майна; И* ' Див. Методичні рекомендації щодо застосування комерційними банка­ми Закону України «Про заставу», затверджено НБУ 8.10.94 р. № 23015/П. 2 Див. Постанову Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р. № 14 «Про Книгу запису застав». 164 г) на реалізацію права на заставу у випадку непогашен-ня позики у встановлені строки, а також дострокове стяг­нення з переліком мотивів (неналежне зберігання, ухилення від зміни предмета застави, використанням та інші пору­шення), проводиться відповідно до положень статей 20, 21, 23, 24, 38 Закону України «Про заставу»; ' - порядок вирішення спірних питань; — строк дії договору та юридичні адреси сторін. Зміст договору застави регулюється положенням ст. 12 Закону «Про заставу», а ст. 13 цього Закону передбачає, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі і нотаріально засвідчений у тих випадках, коли предметом застави є: — нерухоме майно — за місцем знаходження майна по- свідчується; — транспортні засоби — за місцем реєстрації цих засобів: -товари в обороті або у переробці -за місцем знахо­ дження власника. Засвідчення договорів про заставу на такі види майна є обов'язковим, в іншому разі договір не матиме юридичної сили. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне за­свідчення договору застави і в тих випадках, коли це не є обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна зі сторін. Слід зазначити, що внесення будь-яких змін до нотарі­ально засвідчених документів призведе до необхідності їх нотаріального засвідчення. Це положення необхідно зазна­чити у договорі та вказати, що всі витрати відшкодовують­ся заставником або особою, яка внесла зміни. До договору застави додаються документи, перелік яких прикладається до примірного договору: Копія кредитної угоди (в якій указується номер угоди, дата підписання) між заставником і заставоутримувачем. Довідка відповідного органу державної влади про те, що предмет застави не занесено у Державний реєстр націо­ нального культурного надбання. Документ про вартісну оцінку предмета застави. Копія страхового полісу (свідоцтва) на заставлене майно. Копія документа, який підтверджує право власності заставника на заставлене майно (свідоцтво, видане нотарі­ альною конторою, бюро технічної експертизи, договір ку- півлі-продажу майна та інші документи). 165 6. Довідка нотаріальної контори або іншого органу про те шо предмет застави не знаходиться під арештом. 7. Опис майна, що передається у заставу. Перелік може включати й інші документи. Договір застави вважається укладеним з моменту під­писання його сторонами, а у випадку застави нерухомого майна, транспортних засобів, товарів в обороті або у пере­робці - з моменту нотаріального посвідчення. З моменту нотаріального посвідчення вважається укла­дений договір і стосовно майна, на яке відповідно до закону не вимагається обов'язкового посвідчення у нотаріуса, але це повинно бути передбачено в самому договорі застави. Право стягнення на предмет застави банк набуває в мо­мент закінчення терміну повернення позики за кредитним договором, якщо інше не передбачено в цьому договорі відповідно до ст. 20 Закону «Про заставу», а при ліквідації чи реорганізації юридичної особи — заставника банк вправі звернути стягнення на заставлене майно незалежно від за­кінчення строку дії кредитної угоди. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, арбітражного суду, третейського суду, а також у безспірному порядку на основі виконавчого запису нотаріальних органів. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнен­ня, проводиться судовим виконавцем на підставі виконав­чого листа або наказу арбітражного суду, або виконавчого запису нотаріальних органів. Питання звернення стягнення на заставлене майно за­конодавчо врегульоване Законом «Про заставу» (ст. 20). Однак на практиці цей захід проходить із труднощами, зу­мовленими, як правило, небажанням заставника виконувати свої договірні обов'язки. У таких випадках необхідно залу­чати правоохоронні органи (суд, міліцію, прокуратуру), які в силу закону і своїх службових повноважень зобов'язані забезпечити виконання умов договору в разі недобросовіс­ності однієї зі сторін. У ст. 21 Закону «Про заставу» вказано, що реалізація заставленого майна проводиться з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.1 Застава припиняється: Див. Положення «Про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна» від 22.12.97 р. № 1448. Див. ст. 28 ЗУ «Про заставу» 02.10.92 (№ 2854-12). Відомості Верхов­ної Ради України 1992 р. № 7. 166 при поверненні заставником кредитного боргу; у рай ші послі заставленого майна; у ріпі придбанії» заставоутримувачем права власності на наставлене майно; - при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави. Банк вправі (і повинен) перевіряти документально і фа­ктично наявність, розмір, стан і умови збереження предме­та застави, а також вимагати від заставника вжипя заходів, необхідних для збереження предмета застави. Іпотека - цс застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, зали­шається у заставника або третьої сторони. Згідно ст. 31 За­кону «Про заставу» предметом іпотеки може бути: майно, пов'язане з землею - будівля, споруда, кварти­ ра, підприємство (його струкгурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс; інше майно, яке віднесене законодавством до нерухо­ мого; належні громадянам на праві приватної власності зе­ мельні ділянки та багаторічні насадження. Зміна предмету застави допускасться тільки за згодою банку-заставоутримувача. Договір про іпотеку, який укладається між заставоут­римувачем (банком) і заставником теж має письмову форму і повинен бути обов'язково нотаріально засвідчений (ст. ІЗ Закону «Про заставу»). Державний нотаріус, якщо це передбачено договором накладає заборону на відчуження предмета іпотеки. Якщо такий договір посвідчено приватним нотаріусом, підставою для накладання державним нотаріусом заборони с повідом­лення приватного нотаріуса про засвідчення ним договору, яким передбачається накладення заборони відчуження.' Договір про іпотеку може бути оформлений та складе­ний відповідно до договору застави. Права іпотечного заставоутримувача: Перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження предмету застави. Вимагати від заставника вжиття заходів, необхідних для збереження предмета застави. 1 Див. ст. 28 ЗУ «Про частину» 02.10.02 (№ 2854-12). Відомості Верхов­ ної Ради України 1942 р. № 7. 2 Див. ст. 28 ЧУ «Про частаву» 02.10.92 (№ 2854-12). Відомості Верхов­ ної Ради України 1992 р. № 7. 167 3. Вимагати від будь-якої особи припинення посягання на предмет застави, яке загрожує втратою або пошкоджен­ням його. Права іпотечного заставника: Володіти та користуватись предметом застави відпо­ відно до його призначення. Достроково виконати основне зобов'язання, якщо це не суперечить змісту зобов'язання. Реалізувати за письмовою згодою заставоутримувача предмет застави з переведенням на набувача основного боргу, забезпеченого заставою. Передавати за письмовою згодою заставоутримувача предмет застави в оренду. Предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі ви­роби, готова продукція тощо. При заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставником товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення наб\ вачу або пе­редачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставни­ком товари, передбачені в договорі застави, стають предме­том застави з моменту виникнення на них права власності.1 Стосовно укладення договорів застави товарів в обороті або у переробці необхідно враховувати, що ця категорія майна постійно знаходиться у русі, переробці, а це. як правило, ви­кликає зміну власника предмета застави. У цьому випадку в договорі застави товарів в обороті або у переробці слід пе­редбачити заміну предмета застави іншим майном.2 Щодо цього майна, то слід вказати всі його індивідуальні особливо­сті, його вартість, місце знаходження. Заклад - це застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставником у во­лодіння 'заставоутримувача. За угодою заставоутримувача із заставником предмет застави може бути залишено у заставника під замком та печаткою заставоутримувача (тверда застава). Індивідуаль­но визначена річ може бути залишена у заставника з накла­денням знаків, які засвідчують заставу. Щодо обов'яіків шставоутрішувача, то вони врегульо­вані (ст. 45 Закону «І Іро заставу»: 1 Див. ст. 40 ЗУ «Про іаставу» 02.10 42 (№ 2854-12). Ні. ної Ради України 1992 р. № 7. Див. Рекомендації по іастосуванню договорів іастави банком «Ук­раїна» при забезпеченні повернення позик від 8.10.93 р. № 22015/11. 168 і Пер* заставоутримувач зобов'язаний вживати заходів, не­ обхідних для збереження предмета закладу; у випадку-, коли це передбачено договором, одержати з предмета закладу прибуток в інтересах заставника; -регулярно надсилати заставнику звіт про користуван­ня предметом закладу, якщо користування ним допускаєть­ся відповідно до ч. 1 ст. 46 цього Закону; -страхувати предмет закладу в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставника; - сплачу вати податки та збори, пов'язані з володінням заставленою річчю за рахунок заставника. Заставоутрнму вач мас право користуватись предметом за­кладу, якшо це передбачено договором. Наб>ті ним доходи, спрямовуються на покриття витрат на утримання предмета за­кладу, а також зараховуються в рахунок погашення процентів боргу, забезпеченого закладом зобов'язань чи самого боргу. Заставник може укласти договір застави як належних йому на момент укладання договору прав вимоги по зо­бов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави майнових прав повинна бути вказана особа, яка € боржником по відношенню до заставника. У договорі застави прав, який не має грошової оцінки, вар­тість предмета застави визначається угодою сторін.1 Цінні папери (облігації, сертифікати) можуть бути при­йняті в заставу за умови передачі заставником банку цінних паперів на зберігання, а також обов"язкової реєстрації фак­ту застави в організації, що надала цінні папери. При цьому необхідно оцінити реальну вартість цінних паперів і мож­ливість їх реалізації з метою погашення кредиту. Оформлення в заставу акцій підприємств України по­требує більш детального вивчення їх ринкової вартості та правомірності позичальника розпоряджатися цими папера­ми (право власності). Для підтвердження права власності позичальник подає в банк виписку зі свого особового ра­хунку від реєстратора, що веде реєстр акціонерів підприєм­ства акції якого пропонуються у заставу. Поряд із підписанням договору про заставу цінних папе­рів позичальник надає заставне доручення, яке банк пред"яаляє реєстратору для алокування особового рахунку власника акцій. Форма заставного доручення обов'язково об­говорюється з реєстратором. При цьому кредит надасться піс- ' Див розділ 5 ЗУ «Про заставу» 02.10.92 (№2854-12). Відомості Вер-швної Ралм України 1992 р. № 7. ч передачі заставного доручення і блокування особового ра-\\нку. При укладенні договорів застави слід мати на увазі, що згідно з чинним законодавством в Україні можуть випускати­ся такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх респу­бліканських і місцевих позик, облігації підприємств, казна­чейські зобовязання держави, ощадні сертифікати, векселі. Розглянуті форми забезпечення повернення кредиту, оформляються, як наведено в додатках, спеціальними до­говорами, що мають юридичну силу і закріплюють за кре­дитором визначене джерело для погашення позички у ви­падку відсутності у позичальника грошових засобів при настанні строків виконання зобов'язань. Але слід зазначити, що використання способів забезпе­чення повернення кредитів є об'ємним та важким проце­сом, який довго триває. Ефективність існуючих форм забезпечення повернення кредиту залежить від діючого правового механізму, грамо­тності, правового і економічного змісту відповідних доку­ментів, дотримання норм ділової етики гарантій платіжних зобов'язань.2 У банківській практиці країн з ринковою економікою найбільш розповсюдженими є такі носії забезпечення кре­дитів^ гарантія (порука) третьої сторони: переуступка контрактів: переуступка дебіторської заборгованості; забезпечення товарними запасами; забезпечення шляховими документами; забезпечення нерухомим майном; забезпечення рухомим майном; -забезпечення дорогоцінними металами; забезпечення цінними паперами; страхування. Українська практика теж застосовує таку форму забез­печення кредиту як поручительство або гарантія юридичної особи - підприємця, організації банку та інших осіб, яке оформляється як договір поручительства або гарантії між банком і поручителем. ^ Див. Положення «Про кредит)вання» АК АПБ «Україна» 20.12.98 р. Банковское дело. Под ред О И Лавр>шина. М.: Финанш и статисти­ка.-1998.-С. 307. ' Банківська енциклопедія. Під ред А М. Мороіа. К*.: Ельтон.- 1993.-С. 154. 170 До укладення договору поручительства або гарантії необ­хідно ретельно проаналізувати фінансовий стан поручителя (гаранта) і можливість повернути за позичальника несплаче-ний кредит і належні відсотки по ньому. Такий аналіз необ­хідно проводити за аналогією до аналізу фінансового стану позичальника. При цьому слід одержати дані про раніше на­дані зобов'язання і гарантії, що значаться за балансом пору­чителя (гаранта), а також його статут, свідоцтво про держав­ну реєстрацію та інші необхідні банку документи для визна­чення фінансового стану поручителя (гаранта). Для стягнення з поручителя (гаранта) несплаченої по­зичальником позички, відсотків, штрафних санкцій банку необхідно наступного дня після настання строку платежу направити поручителю (гаранту) письмову претензію, в якій викласти суть вимог банку. У випадку безспірного стягнення боргу з поточного ра­хунку поручителя (гаранта) банк направляє платіжні доку­менти на безспірне стягнення в банк, де відкрито поточний рахунок поручителя (гаранта). Якщо по закінченні місячного строку з дня одержання поручителем (гарантом) претензії банк-кредитор не одер­жить від поручителя (гаранта) кошти в погашенні заборго­ваності по кредиту і відсотках у повній сумі, питання про стягнення з поручителя (гаранта) коштів необхідно вирішу­вати через суд або арбітражний суд згідно з чинним зако­нодавством, а саме направити позов до суду з додержанням тримісячного строку пред'явлення позову.

Контроль за виконанням кредитних договорів Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням креди­ту, своєчасним і повним погашенням та сплатою відсотків по ньому. Цим етапом і закінчується процедура отримання кредиту. Зазначимо, що протягом усього строку дії кредитного договору банк підтримує ділові контакти з позичальником, здійснює перевірки стану збереження заставленого майна. У період дії кредитного договору щоквартально здійс­нюється аналіз господарської діяльності позичальника, йо- | Арбіїражний процесуальний кодекс України, ст. 6-Ю. Цивільний кодекс України, ст. 194. 171 го Авансового стану відповідно до затвердженого порядку, в імзі потреби проводяться перевірки на місцях грошових і оозпахункових документів, бухгалтерських записів, звітних бухгалтерських і статистичних документів, а також стану наданої банку застави. При цьому можуть бути використані всі види фінансової та іншої інформації, одержаної від по­зичальника, інших джерел, а також висновки аудиторських організацій про фінансовий стан позичальника. Періодич­ність перевірок визначається банком залежно від строку дії кредитного договору. По кожному позичальнику банк формує досьє, в якому систематизується вся інформація, одержана при оформлен­ні позички і контролю за її рухом, копії кредитного догово­ру, договорів застави, гарантії (поручительства) та ін. У досьє по кожному кредиту окремо необхідно вести контро­льний аркуш. Якщо результати систематичного контролю свідчать про погіршення фінансового стану позичальника і можли­вість затримки в розрахунках по кредиту, то питання вико­нання умов договору підлягає розгляду керівництвом пози­чальника банку. В такому випадку позичальнику може бути запропоновано розглянути можливість скорочення видат­ків, прискорення реалізації продукції, реалізації лишків матеріальних цінностей чи застави, збільшення інших над­ходжень, стягнення дебіторської заборгованості, надання кредитної допомоги дебіторам для розрахунків з позичаль­никами погашення кредиту за рахунок коштів на невідкла­дні потреби тощо. Одночасно з цим банк разом з позичальником складає графік погашення заборгованості по кредиту та нарахова­них відсотках. Якщо графік погашення не виконується, банк докладає додаткових зусиль щодо повернення кредиту та сплати відсотків (створення тимчасової робочої групи для пошуку шляхів виходу з кризового стану, до якої разом з керівництвом підприємства залучаються працівники кре­дитного відділу та служба безпеки). У разі погіршення фінансово-господарського стану по­зичальника використання кредиту не за цільовим призна­ченням, ухилення від контролю банку, недостовірності звіт­ності й запущеності бухгалтерського обліку, несвоєчасного повернення раніше одержаного кредиту, а також у випадку, коли наданий кредит виявляється незабезпеченим, банк має Піджаренко О. М. Окремі питання захисту інтересів банків та прав їх прицівників. К.: Юрінформ- 1994.-С. 10-17. 172 право пред'явити вимогу про дострокове стягнення кредиту і відсотків по ньому, в тому числі шляхом спрямування стя­гнення в установленому законодавством України порядку. При виявленні фактів використання кредиту не за ці­льовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх кош­тів у межах зобов'язань позичальника за кредитним дого­вором встановленому чинним законодавством порядку.' У відповідності з п. 28 Положення НБУ «Про кредиту­вання» у разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати процентів при відсутності домовленості про від­строчення погашення кредиту банк має право застосовува­ти штрафж санкції у розмірах, передбачених кредитним договором. У разі відмови позичальника від сплати боргів по пози­чках банк стягує борги в претензійно-позовному порядку. Претензійно-позовну роботу по стягненню боргів ве­дуть юристи банку, а якщо юридичної служби немає, тоді цю роботу виконує кредитний підрозділ або інші особи, уповноважені на це наказом по установі банку. Якщо позичальник систематично не забезпечує вико­нання зобов'язань по сплаті боргу відповідно до кредитно­го договору, то банк може у передбаченому законодавством порядку звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство.3 До звернення до арбітражного суду банк направляє по­зичальнику належним чином оформлену претензію.4 У претензії зазначається: - повне найменування та поштові реквізити сторони, якій вона пред'являється; -обставини, у зв'язку з якими пред'являється претен­зія; вимоги заявника виконати зобов'язання перед банком та докази, що підтверджують порушення, допущені другою стороною; сума та грошовий розрахунок, якщо претензія підля­ гає грошовій одиниці; перелік документів, що додаються до претензії. ' Див. Положення Національного банку України «Про кредитування» від 28.09.95 р. № 246. Див. Там же. 1 Див. ст. 5 Закону України «Про банкрутство» від 14.05.92 р. зі змінами від 17.06.93 р. ' Див. ст. 6 Арбітражного процесуального кодексу України (АПК України). 173 Документи, що підтверджують вимоги заявника (бан­ку) додаються в оригіналах чи належним чином засвідче­них копіях. Підготовлена претензія візується юристом, кре­дитним працівником і подається керівнику установи банку на підпис. Претензія підписується керівником банку та надсилаєть­ся адресатові поштою рекомендованим листом з обов'яз­ковим одержанням від поштового відділення квитанції, яка надалі є доказом доарбітражного врегулювання спору, що виник.' Претензія може вручатись адресатові під розписку. Претензія має бути розглянута в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання. У разі, якщо договором передбачено право провіряти ще раз якість товарів чи про­дукції підприємством (виготовлювачем), то в договорі ма­ють бути зазначені і строки розгляду таких претензій (якщо така перевірка пов'язана з виїздом у іншу місцевість, то такі претензії розглядаються протягом 2-х місяців).2 Про результати розгляду претензії заявник повідомляє­ться у письмовій формі. У відповіді на претензію зазначається:4 -повне найменування і поштові реквізити підприємст­ва, організації, що дають відповідь, та підприємства чи ор­ганізації, яким надсилається відповідь; -дата і номер відповіді; - дата і номер претензії, на яку дається відповідь; -якщо претензію визнано повністю чи частково,— ви­знана сума, номер і дата платіжного доручення на перера­хування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці; - якщо претензію відхилено повністю або частково,- мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії; - перелік доданих до відповіді документів та інших до­ казів. Якщо претензію відхилено повністю або частково, за­явникові має бути повернуто оригінали документів, отри­маних з претензією, а також надіслано документи, що об­ґрунтовують відхилення претензії, якщо їх нема у заявника претензії. Див. Роз'яснення президії Вищого Арбітражного Суду України від 25.02 92 № 01 6/244 «Про деякі питання застосування АГІК України». ' Див. ст. 7 АПК України. ' Див. ст. 8 АПК України. Див. там же. Відповідь на претензію підписується керівником чи за­ступником керівника банку, підприємства, організації та надсилається рекомендованим листом чи вручається під розписку. Якщо у відповіді про визнання претензії не пові­домляється про перерахування визнаної суми, заявник пре­тензії після закінчення 20 днів з дня отримання відповіді має право пред'явити до банку розпорядження про списан­ня у безспірному порядку визнаної боржником суми. До розпорядження додається відповідь боржника, а якщо в ній не зазначено розмір визнаної суми, то до розпорядження додається копія претензії. В разі, коли є безпідставна від­мова у задоволенні претензії або не отриманні відповіді на претензію у встановлені строки, працівники, відповідальні за роботу, щодо виконання договорів, надають усі наявні матеріали по діяльності за договором юридичній службі банку, яка дає правову оцінку документів та звертається з позовом до судових органів. Якщо наданих документів виявляється недостатньо, чи вони будуть не належним чином оформлені, юридична служба зобов'язана у письмовому висновку встановити ке­рівнику відповідного підрозділу строк для усунення недо­ліків. Після списання у безспірному порядку з поточного ра­хунку боржника визнаної ним суми, юрист банку оформляє виконавчий напис нотаріуса на договорі застави. Далі здійснюється реалізація заставленого майна, за яким служба безпеки здійснює контроль.2 Слід мати на увазі, що кошти, виручені від продажу майна банкрута, передусім спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою/ З метою прискорення розрахунків по прострочених кредитах установи банку можуть використовувати такі форми, як уступка права вимоги та переведення боргу. Згідно зі ст. 197 Цивільного кодексу України в період дії зобов'язань може здійснюватися заміна кредитора або боржника. Кредитор (банк) може передавати свої права по зобов'язанню іншій особі, оформивши це угодою про уступ-ку права вимоги. Уступка права вимоги оформляється пи- Див. Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, гл. 12 від 07.07.94 р. Див. Положення «Про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна» від 22.12.97 р. № 1448. Див. п. І ст 21 Закону України «Про банкрутство» від 14.05.92 р. зі змінами від 17.06.93 р. 175 сьмовою угодою з повідомленням про це боржника. Реко­мендації щодо використання уступки права вимоги при по­гашенні боргу викладені у «Порядку погашення забор­гованості за кредитами шляхом устутіки права вимоги». Переведення боргу оформляється письмовою угодою між первинним боржником і новим боржником. Укладення угоди про переведення боргу можливе тільки за угодою банку. В письмовій угоді повинно бути відображено пере­ведення конкретно якого боргу здійснюється і на яких умо­вах. При наданні згоди на переведення боргу установи банку повинні всебічно вивчити і проаналізувати доцільність та­кої угоди і реальність повернення боргу. Необхідно також врахувати, яке майно заставлене для забезпечення зо­бов'язань та можливість його реалізації в стислі строки. Важливо також пам'ятати, що поручительство і встано­влена третьою особою застава у забезпечення зобов"язань при переведенні боргу на нового боржника припиняються, оскільки на поручителя і заставника без їх згоди не може бути покладена відповідальність за дії боржника, яку по його зобов'язаннях вони на себе не брали. В угоді про \ ступку права вимоги повинно передбачатися що вимога уступається з дати надходження коштів у банк на рахунок погашення боргу, а в разі неперерахування новим кредито­рам суми, передбаченої у годою. договір втрачає чинність. Після укладення договорч уступки права вимоги пер­винний кредитор (установа банку) втрачає право вимагати повернення боргу від боржника, а після укладення догово­ру про переведення боргу установа банку втрачає право вимагати повернення боргу від первинного боржника. Угоди про переведення боргу у разі необхідності мо­жуть засвідчуватись нотаріально.

Напрямки вдосконалення кредитних відносин в Україні Для розвитку будь-якого соціально-економічного суспі­льства кредит виступає як система грошових відносин, що пов'язана з тимчасовим перерозподілом власних грошових потоків підприємств, організацій та населення. За сучасних умов кредит набиває своїх специфічних рис, забезпечує раціональне використання грошових ресур­сів і виступає як фактор прискорення процесу розширеного відтворення, регулятор грошового обігу, тобто змінює го­тівковий оборот в обігу на безготівковий. Необхідність використання кредиту зумовлена тим, що надходження коштів підприємству і його платежі не збігаю­ться як за часом, так і за сумою. Тому банк повинен будува­ти кредитні відносини з підприємством таким чином, щоб через кредит сприяти досягненню високоприбуткової діяль­ності, впровадженню у виробництво науково-технічного прогресу, розширенню асортименту товарів і послуг. Для формування стійких кредитних відносин між пози­чальниками і банками необхідною вимогою є науково об­грунтована розробка механізму кредитування. Цей меха­нізм на даному етапі розвитку банківської системи ще не досконало сформований, кожен його етап в умовах еконо­мічної невизначеності набуває специфічних рис. Щоб про­стежити напрями вдосконалення кредитних відносин в Україні розглянемо кредитний механізм, який можна розді­лити на чотири етапи. Перший етап - розгляд заявки на отримання кредиту. Для отримання кредиту позичальник подає в банк обгрун­товане клопотання (заяву), в якому зазначає - цільове спря­мування кредиту, його суму, строк використання, конкретні дати його повернення, характеристику проекту, який кре­дитується, та економічний ефект від його здійснення, тех-ніко-економічне обгрунтування розрахунком прогнозу над­ходжень від його реалізації, копії контрактів, договорів що­до проекту. На цьому етапі найбільшу увагу слід приділити цільо­вому призначенню кредиту. У разі виявлення нецільового використання кредитний працівник обов'язково повинен: Скласти акт про факт порушення кредитного договору (оскільки цільове використання кредиту — це принцип бан­ ківського кредитування і умова, яка передбачається в креди­ тній угоді, згідно Положення НБУ «Про кредитування»). Доповісти керівнику банку про наявність факту по­ рушення кредитного договору. Повідомляє позичальника про необхідність достроко­ вого повернення і погашення кредиту, використаного не за цільовим призначенням. Ставить до відома позичальника про суму штрафу за нецільове використання кредиту. Другий етап - це вивчення кредитоспроможності клієн­та й оцінка ризику майбутньої позики. Із розвитком ринкових відносин виникла необхідність принципово нового підходу банків до визначення плато- 177 ■проможності і кредитоспроможності позичальника. Вод­ночас зазначимо, що банківські заклади застосовують без­ліч різноманітних методик оцінки з певною системою кое­фіцієнтів. За даною методикою визначається в балах рейтинг по­зикодавця. До першого класу відносяться позичальники, які за підсумком набрали від 100 до і 50 балів. До цих пози­чальників банки застосовують пільговий кредитний меха­нізм тобто відкривають їм пряму кредитну лінію, встанов­люють скидки з процентних ставок, регулюють умови кре­дитного договору на користь клієнта. До другого класу відносяться позичальники, які за оцін­кою кредитоспроможності набрали від 151 до 250 балів. За цією позицією банк повинен зосередити увагу на структурі ліквідних активів. Якщо питома вага запасів і готової проду­кції перевищує 50 відсотків, то до цих позичальників слід застосовувати визначені прийоми захисту від виникнення ризику неповернення позики в строк, а саме: укладення до­говору страхування, встановлення плаваючої процентної ставки тощо. Це викликано тим, що нині даний вид ліквід­них активів практично неможливо реалізувати за короткий строк у зв'язку з проблемами зі збутом продукції. До третього класу відносять підприємства, які набрали від 251 до 300 балів, як правило, банк відмовляє таким по­зичальникам у кредиті або ж застосовує жорсткі вимоги до дії кредитної угоди. і Третій етап - це прийняття рішення про доцільність І видачі позики та вибір конкретної форми її надання. 1 На даному етапі банк-кредитор повинен визначити чи доцільно видати кредит своєму позичальнику, звернувши увагу на якість параметрів розвитку даного позичальника. Це означає, що банківська позика повинна надаватись саме тим господарствам, у продукції, роботах чи послугах яких суспільство зацікавлене найбільше. Четвертий етап - оформлення кредитної угоди, де ос­таточно визначаються всі умови кредитування. Звичайно найбільш відповідальний цей етап для юристів банку, які несуть відповідальність щодо правильного право­вого оформлення і змісту кредитного договору. Тут важливо, щоб договір не був формальним, а дійсно містив заходи по попередженню прострочення плажетів по основному боргу і відсоткам за кредит; в правовому відношенні кредитна угода повинна забезпечити повернення виданої позики. І, звичайно, особливої уваги заслуговує етап кредиту­вання по забезпеченню повернення кредиту, використову- 178 розмір - ючн форми забезпечення, передбачені законодавством Ук­раїни. Це - застава, порука та гарантія, штраф (пеня), стра­хування. ' Без забезпечення кредит може надаватись лише в тих випадках, коли джерело погашення позички надійне. В ін­ших випадках треба досить уважно провести економічний та юридичний аналіз операції, стану і можливостей пози­чальника. Потрібно вдосконалювати правову базу, щоб розшири­ти структуру кредитів. Оскільки, через відсутність чинного законодавства в Україні не застосовуються такі види забез­печення, як земля, іпотека та ін. Цьому причина відсутність єдиного реєстру заставленого майна та відпрацювання ме­ханізму його реалізації у разі визнання клієнта неспромож­ним повернути позичку. Отже, для того, щоб вдосконалити кредитні відносини в Україні потрібно: Створити дійовий механізм застави майна, для чого: вдосконалити процедуру реалізації майна, звільнити від податку на додану вартість, на прибуток частину коштів (у розмірі неповернутої суми кредиту), одержаної від реаліза­ ції заставленого майна. Проводити кредитування у межах наявних у банку кредитних ресурсів, а всі питання, пов'язані з кредитуван­ ням, повинні вирішуватись виключно на договірній основі. Дотримуватись вимог Положення «Про кредитуван­ ня», зберігаючи принципи кредитних операцій. Дотримуватись Закону України «Про заставу» (угоди повинні нотаріально засвідчуватись відповідно до вимог закону). Надання кредитів повинно належним чином оформ­ лятись кредитним договором. Виконання зобов'язань. Тобто страхування кредитів відрізняється від інших видів страхування. Оскільки, пра­вовий аспект домінує, страхування кредитів визнано особ­ливою формою страхового захисту — страхування від збит­ків на випадок невиконання вимог, тобто відповідальності позичальника. Найважливіші моменти у страхуванні: міра відпові­дальності, встановлення страхового випадку та визначення страхового відшкодування. Це обов'язкові атрибути стра­хового договору. Відповідальність виникає з настанням страхового випад­ку, в результаті якого з'являється ризик неплатоспроможно­сті. Страховим випадком при страхуванні відповідальності 179 позичальника вважається непогашення кредиту та несплата відсотків у термін, обумовлений кредитним договором. За рубежем практикують дві основні форми кредитного страхування -страхування власне кредитів (делькреде-ре)та страхування застави під отримані кредити (кауційне). Розглянемо першу з них (див. схему 11). Відносини контрагентів при страхуванні рвіику неповернення кредиту (делькредере страхування) 1 Застрахований = Страхувальник Ризик Т Страховик ^- постійні зв'язки Схема II. спорадичні зв'язки Страхувальник (як правило, цей банк застрахова­ний) безпосередньо захищає власні інтереси, застосовуючи механізм страхування. Відносини сторін характеризуються такими ознаками: Страхувальник (банк): -отримує страхове відшкодування збитків у випадку | невиконання боржником своїх зобов'язань; бере на себе частину відповідальності (близько 20%); зобов'язується кредити, які страхуються, позичати під звичайні відсотки. Страховик (страхова компанія): -застосовує санкції при порушенні страхувальником зобов'язань (аж до повної відмови виплатити відшкодуван­ня при страховому випадку); -пропонує форму договору, як правило, це так зване «загальне покриття» страховим захистом; - залишає за собою право перевірки і самостійно прийма­ ти рішення щодо запропонованих до страхування ризиків; - переймає право регресу до кредитоотримувача. Другою формою страхування кредитів (див. схему 12) передбачено, що страхувальник-боржник захищає право свого кредитора чи вірителя (котрі фактично становлять застраховану сторону). У випадку заставного (гарантійно­го) страхування боржник є страхувальником, а застрахова­ним, як правило, виступає кредитор. 180 Відносини контрагентів прн заставному (гарантійному) страхуванні Банк-крсдитор Клігнт-позичальник Застрахований Страхувальник Ризик Страховик ПОСТІЙНІ ЗВ ЯЗКИ спорадичні зв'язки Страхова компанія Страхова премія Банк-крсдитор Кредит Кліснт-страхувальник Комісія Сума платежів -4 Примітка: Сума платежів = погашення кредиту + відсоток ш кредит + + страхові внески. Схема 12. Кожна з форм — делькредере чи заставна — безумовно, має бути представлена конкретними видами страхування, зміст яких визначають умови надання кредитів. Але попри відмінності техніко-організаційного здійснення страхових операцій їх економічний сенс один: в усіх випадках креди­тного страхування йдеться про захист кредиторів від імові­рних втрат. Страхування кредитів як новий вид захисту на україн­ському ринку практикується порівняно недавно (від почат­ку 90-х років) у таких двох варіантах: а) добровільне страхування ризику непогашення креди­ тів; б) добровільне страхування відповідальності пози­ чальника за непогашення кредитів (страхувальником тут є боржник, який страхує кредит на користь свого креди­ тора). Докладніше розглянемо перший варіант, коли страху-вальник-банк по укладенні кредитного договору може само­стійно застрахувати надану позику, підписавши зі страховою компанією угоду про добровільне страхування кредитного ризику. В цьому випадку сума страхових внесків враховує­ться при встановленні ставки відсотка за кредит. За логікою пов'язаних інтересів ініціаторами таких страхових операцій повинні бути банки як шукачі страхового захисту. За харак- 181 тером ця операція аналогічна страчуванню від нещасного випадку, яким, апасне. і с неповернення кредиту. У вітчизняній практиці перший варіант страхування по­ки шо не дуже популярний. Головна причина в тому, що комерційні банки ще побоюються використовувати страху­вання кредитів як основну форму захисту від ризиків бан­ківської діяльності. Без страхового аудиту, широкого висві­тлення в економічній пресі балансів, фінансових звітів страхових компаній цілком виправдано може виникнути сумнів щодо платоспроможності. З іншого боку, через над­мірно високі страхові премії підвищуються страхові плате­жі, а отже, й витрати виробництва, що, врешті, обертається підвищенням цін на товари й послуги. Не сприяє поширенню цього варіанта страхування й ускладнена процедура оформлення страхового договору. Вона потребує від банків як звичайної рутинної роботи, так і дуже відповідальної аналітичної, коли доводиться узго­джувати страхові тарифи, характер відповідальності, нада­вати страховику документи, необхідні йому для відкриття регресного позову до боржника тощо. Дещо простішим щодо процедури є страхування відпо­відальності позичальника за непогашений кредиту, оскіль­ки страховий поліс розглядається як різновид гарантійного документу страхової компанії банку за фінансовими зо­бов'язаннями до його клієнтів-позичальників. Цей варіант страхування може забезпечити повернення кредиту і сплати відсотків лише в випадку, коли страхова фірма згодна і спроможна виплатити страхову винагороду. Для цього бан­ку необхідно через позичальника одержати від страхової компанії і розглянути такі документи: свідоцтво про державну реєстрацію; статут і установчі документи; ліцензію на проведення страхової діяльності з перелі­ ком видів страхування, у тому числі й страхування відпові­ дальності; правила (умови) страхування, затверджені у передба­ ченому статутом порядку; -договір добровільного страхування відповідальності за типовою формою; -страховий поліс (свідоцтво або сертифікат)за типо­вою формою. На платоспроможність страхової компанії в цілому вка­зує наявність перевищення фактичного розміру її вільних активів над пасивами. Проте не завадить конкретно про­аналізувати можливості страхової компанії, спираючись на 182 оцінку факторів, які забезпечують фінансову стійкість страховика: - власні капітали і резерви, вільні від зобов'язань; методологію розрахунку страхових тарифів; збалансованість страхового портфеля; величину страхових резервів (чи вони адекватні обся­ гам зобов'язань); розміщення страхових резервів (із дотриманням прин­ ципів їх диверсифікації, повернення, ліквідності та прибут­ ковості); можливості перестрахування. За результатами аналізу всіх поданих матеріалів з ура­хуванням внесених банком поправок укладається договір страхування, який подається в банк разом 'зі страховим полісом. У випадку підготовки рішення про страхування відпо­відальності за непогашення кредиту і відсотків за ним банк повинен уважно розглянути проект договору добровільного страхування з огляду на виконання таких вимог: термін дії договору страхування (угоди) повинен пе­ ревищувати кінцевий строк погашення кредиту і відсотків за ним на період, протягом якого страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, охоплюючи термін по­ дачі і розгляду заяви; договір страхування повинен набути чинності не піз­ ніше дати видачі кредиту; -строк подання страховій компанії заяви про настання страхового випадку повинен бути мінімальним, крім заяви страхувальника, відповідну заяву може подати банк-кредитор; -дата настання страхового випадку відповідальності страхової компанії за виплату відшкодування має відпові­дати даті погашення кредиту і виплати відсотків. Період, протягом якого проводиться відшкодування, повинен бути мінімальним; -договір страхування набуває чинності лише після сплати страхувальником усієї суми страхового платежу (премії). Страхування здійснюється за рахунок страхувальника; з його рахунку в даному банку списується страхова премія. Взаємовідносини між контрагентами страхової угоди про­ілюстровано. Недоліком заставної масової форми страхування є те, що страховик не вступає у безпосередні правові відносини з банком-кредитором, а пов'язаний із ним лише опосеред­ковано. Отже, банк як третя особа втрачає пріоритет при 183 захисті своїх інтересів. Ситуація ускладнюється ще й тим що на українському страховому ринку не вироблено за' гальних умов страхування кредитів, які б охоплювали най суттєвіші норми кожного виду страхування. Тому в по" дальшому страхування кредитів, очевидно, розвиватиметь" ся не лише шляхом удосконалення діючих умов стра хування відповідальності, на зразок страхування застави а й через поступове його перетворення у страхування типу делькредере, яке можна буде розглядати як страхування банків-кредиторів від «нещасного випадку» у їхній діяль ності. Такий страховий захист міг би здійснюватись у ре­жимі коверноту і відзначатися більшою стабільністю та захищеністю інтересів кредиторів.

ЗРАЗКИ БАНКІВСЬКИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДОКУМЕНТІВ: ДОКУМЕНТОЛОГ1Я БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ Додаток 1 ЗАЯВА НА ОДЕРЖАННЯ КРЕДИТУ1 (назва установи банку, прізвище та ініціали керівника) (назва підприємства, прізвище, ім'я та по батькові керівника) ЗАЯВА Просимо надати кредит ^^ (конкретна ціль одержання кредиту та перелік документів, що надаються позичальником) Для забезпечення позики зобов'язуємося надати: (вій забезпечення, перелік док\ ментів, що надаються в підтвердження забезпечення) Надаємо право банкові, згідно термінового зобов'язан­ня без особливого у кожному окремому випадку розпоря­дження списувати кошти з нашого розрахунковоі-о рахунку № (номер розрахункового рахунку пі реквізити установи банку, в «кому відкрито розрахунковий рахунок) З інструкціями про безготівкові розрахунки га про кре­дитування ознайомлені і зобов'язуємося їх виконувати. 1 Ддмток Положення ..Про кредит} вання» АК АПБ «Україна» 20.12.47 р. 185 Підписи: Директор М. П. Головний бухгалтер Заповнюється банком Дата одержання заяви « » 19 р. 1. Загальна заборгованість перед банком утому числі: основна заборгованість заборгованість по процентах 2. Заборгованість по прострочених кредитах у тому числі: основна заборгованість заборгованість по процентах Кредитний відділ Додаток 2 КЛОПОТАННЯ ДИРЕКЦІЇ КРЕДИТНОМУ КОМІТЕТУ БАНКУ «УКРАЇНА» ЩОДО НАДАННЯ КРЕДИТУ (у разі якщо сума кредиту перевищує встановлений граничний розмір)1 І. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЗИЧАЛЬНИКА Назва позичальника. Ким зареєстровано, дата і номер реєстраційного свідоцтва. Форма власності. Засновники. Статутний фонд. Основні види діяльності на наявність ліцензій на окремі види діяльності, що підлягають ліцензування, номе­ ри ліцензій, ким видані. Юридична адреса та банківські реквізити. ' Додаток Положення «Про кредитування» АК АПБ «Україна» ви 20.12.97 р. 186 II. ФІНАНСОВИЙ СТАН ПОЗИЧАЛЬНИКА Вартість основних засобів. Обсяг власних обігових коштів. Середньомісячний обіг коштів по розрахунковому рахункч. Середньомісячне надходження виручки. Дебіторська заборгованість: строкова; прострочена. 2.6. Кредиторська заборгованість: кредиторська заборгованість постачальників; інша. 2.6.1. Заборгованість по строкових кредитах: короткострокових; довгострокових. 2.6.2. Заборгованість по пролонгованих кредитах: короткострокових; довгострокових. 2.6.3. Прострочена заборгованість по кредитах: короткострокових; довгострокових. 2.7. Платоспроможність позичальника. III. ПОТРЕБА В КРЕДИТАХ Мета кредиту, коротка характеристика заходу, що планується до кредитування. Сума кредиту. Строки погашення, періодичність погашення. Розмір відсоткової ставки. Строки сплати відсотків. Джерела для сплати кредиту та відсотків. Форма забезпечення. Сума забезпечення. Перелік майна, що передається в заставу. IV. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЗИЧАЛЬНИКА 4.1. Чи є позичальник клієнтом банку, як часто користу­вався кредитом, чи своєчасно розраховувався з банком. V. ЕКОНОМІЧНО ОБГРУНТОВАНІ ВИСНОВКИ ДИРЕКЦІЇ (ВІДДІЛЕННЯ) БАНКУ 187 Додаток З КРЕДИТНИЙ ДОГОВІР Лі м. « » 199 р. Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Украї­ на» (далі - Банк) в особі (прізвище, ім'я, по батькові, посада) який діє на підставі Статуту банку та довіреності від « » 199_ р. № , з однієї сторони, та (назва підприсмства) (далі - Позичальник) в особі (прізвище, ім'я, по батькові, посада) якій діє на підставі , з другої сторони, уклали цей Договір про таке. 1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ 1.1. Банк надає Позичальнику кредит на (зазначити на які цілі, номер та дата договору) в сумі (сума цифрами і літерами) строком місяців з по 199_року зі сплатою відсотків річних. 1 Додаток Положення «Про кредитування» АК АПБ «Україна». 188 ;. УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРЕДИТУ :. І. У забезпечення виконання Позичальником зобо­ в'язань за цим Договором Банком прийнято: (вказати конкретно: \ кладений договір застави, договір поручительства (гарантіях цінні папери, що їдані на зберігання в Банк, інші документи) 22. Кредит, наданий Банком, забезпечується всім нале­жним Позичальнику майном та коштами, на які може бути звернуто стягнення в порядку, встановленому законодавст­вом України. 3. БАНК ЗОБОВ'ЯЗУЄТЬСЯ 3.1. Відкрити позичальнику позичковий рахунок № для видачі кредиту. Забезпечити Позичальника консультативними по­ слугами з питань виконання договору. На підставі даних бухгалтерської звітності аналіз\- ватн кредитоспроможність Позичальника, перевіряти за­ безпеченість та цільове використання кредиту і вносити пропозиції про подальші відносини з Позичальником. 4. ПОЗИЧАЛЬНИК ЗОБОВ'ЯЗУЄТЬСЯ 4.1. Використати кредит на зазначені у договорі цілі, пове­ рнути одержаний кредит та сплатити нараховані Банком відсотки за його користування зі свого розрахункового ра­ хунку № в в такі строки (установа банку Позичальника) Відсотки за кредит Позичальник сплачує платіжним дору­ ченням на рахунок доходів Банку № до числа кожного місяця. Кошти для погашення заборгованості в перш\ чергу направляти для сплати відсотків за кредит, потім - про­ строченої заборгованості. Сума, що залишилася, направля­ ється для погашення кредиту. За порушення строків повернення кредиту і сплати відсотків за кредит сплачувати Банку додатково до встано- 189 вленої відсоткової ставки за кредит пеню в розміні _ відсотків від суми простроченого платежу за ко­ жний день прострочення. 4.4. Надавати Банку до бухгалтерський (вказати строк) баланс, звітні документи, зміни і доповнення до угод поставки, реалізації об'єктів, що кредитуються, та інші ма­теріали для видачі, перевірки забезпечення кредиту і конт­ролю за його використанням і поверненням. 4.5. Періодично ( ) інформувати Банк про хід виконання Договору. Допускати Банк до перевірки цільового викорис­ тання кредитних коштів. Сплатити Банку у зазначеному Банком порядку штраф у розмірі _ відсотків від суми кредитних коштів, що використані не за цільовим призначенням. 5. БАНК МАЄ ПРАВО Дозволяти за клопотанням Позичальника, в окремих випадках за умови наявності вільних кредитних ресурсів, перенесення строків повернення кредиту зі стягненням під­ вищеної відсоткової ставки в розмірі відсотків річних. Проводити перевірку забезпечення кредиту, а у разі потреби і попередню перевірку заставних можливостей пози­ чальника та третіх осіб, які гарантують повернення позички. Проводити перевірку цільового використання кре­ дитів на місці у позичальника. У разі виявлення нецільового використання кредитів стягувати з позичальника штраф у розмірі від­ сотків від суми кредитних коштів, що використані не за цільовим призначенням. 5.4. У разі недодержання Позичальником умов кредит­ ного договору розірвати договір і достроково стягнути кре­ дит зі сплатою штрафу в розмірі __^______ відсотків від суми позички. б. ПОЗИЧАЛЬНИК МАЄ ПРАВО Порушувати перед Банком питання про перенесен­ ня строків платежу у разі виникнення тимчасових фінансо­ вих або інших ускладнень з незалежних від нього причин, пов'язаних з виконанням контрактів, угод за кредитним Договором. Достроково погашати кредит і сплачувати відсотки за кредит. 6.3. Достроково розірвати договір, повністю повернув­ши одержаний кредит, включаючи відсотки за користуван­ня ним, повідомивши про це Банк не пізніше ніж за 5 днів. 7. ОСОБЛИВІ УМОВИ 7.1. У разі відсутності коштів на розрахунковому рахунку Позичальника відшкодування боргів банку про­водиться шляхом______________________________________ (вказати конкретно: звернення стягнення на предмет застави, стягнення з гаранта, поручителя тошо у встановленому чинним законодавством порядку) 7.2. У разі зміни кредитної політики згідно з рішенням Верховної Ради України, Національного банку України, а також Банку в договір за погодженням з Позичальником вносяться в десятиденний строк відповідні зміни з моменту введення нових положень. При розбіжностях сторін Банк пред'являє кредит до стягнення. У разі відсутності коштів кредит виноситься на рахунок прострочених позичок з на­рахуванням відсотків і пені відповідно до п. 4.3. 7.3. Спірні питання за цим договором розглядаються згідно з чинним законодавством в арбітражному порядку. 7.4. Позичальник зобов'язується у триденний строк по­відомити Банк про зміну юридичної та фактичної адреси, номера телефону. 7.5. Зміни в договорі оформляються додатковою угодою сторін, яка є невід'ємною частиною договору. 7.6. Строк дії цього договору встановлюється з дня надан­ня кредиту і до повного погашення кредиту та відсотків за ним. 7.7. Особливі умови________________________________ 8. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ: Банк: Позичальник: (підпис керівника) (підпис керівника) (підпис гол. бухгалтера) (підпис гол. бухгалтера) м.п. м.п. Додаток 4 КРЕДИТНИЙ ДОГОВІР № З м. Узин 26 січня 1997 року Банк «Україна» в особі керуючого Узинським відділен­ням АК Агропромбанку «Україна» Ібрагімової Ніни Васи­лівни, який діє иа підставі Статуту Банку «Україна» і до­ручення від 2.01.1995 року № 12-18/353, який надалі імену­ється Банк з однієї сторони і Рекламне агентство «Ексель-сіор» в особі директора Штики Олександра Ігоревича, який діє на підставі Статуту підприємства № 1-3-65, зареєстро­ваного розпорядженням виконкому Білоцерківської міської Ради від 3.03.1994 року, який надалі іменується Позичаль­ник з другої сторони заключили цей договір про таке: 1. БАНК ЗОБОВ'ЯЗУЄТЬСЯ: Надати Позичальнику кредит в сумі 100000 (сто ти­ сяч) гривень на строк до 1 березня 1998 року з направлен­ ням валюти позички для розрахунків за матеріали для буді­ вництва зупинок та інших матеріалів. Плата за кредит встановлюється в розмірі 40% річ­ них і підлягає коригуванню при зміні облікової ставки На­ ціонального банку України на кратність її зміни. За непо­ гашену в строк заборгованість нараховується пеня в розмі­ рі, який не перевищує подвійну облікову ставку Національ­ ного банку України. Кредит надається з позичкового рахунку шляхом оплати розрахунково-грошових документів. Видача креди­ ту проводиться з позичкового рахунку одноразово в повній сумі 26 лютого 1997 року - 100000 гривень. Датою надання кредиту вважається дата виникнення заборгованості на по­ зичковому рахунку Позичальника. 1.4. В разі пролонгації кредиту застосовувати процент­ ну ставку не нижче діючої у відповідний період за кредит­ ним договором плюс 10% маржі. II. ПОЗИЧАЛЬНИК ЗОБОВ'ЯЗУЄТЬСЯ: 2.1. Забезпечити використання кредиту на цілі І в по­рядку, передбаченими умовами цього договору, та прово­дити своєчасне повернення кредиту і сплату процентів за користування ним. 192 2.2. Забезпечити повне погашення кредиту і процентів за користування ним згідно договору-застави до І березня 1998 року. Погашення кредиту здійснювати шляхом ордерів розпоряджень Банку. Сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі 40% річних за строкові позички. У разі порушення строків повернення кредиту за договором стягувати пеню у розмірі, який не перевищує подвійну облікову ставку Наці­ онального банку України. Проценти за користування кре­ дитом нараховуються 20 числа кожного місяця, а сплата проводиться до ЗО числа кожного місяця. Датою фактично­ го погашення заборгованості по надходження грошових коштів на відповідні рахунки в Банку. При підвищенні Банком процентів за користування кредитом сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Банком. Подавати Банку слідуючі документи: - строкові зобов'язання, клопотання, договір купівлі- продажу товарів, договір застави; — щоквартально баланс та звіт про фінансові результати використання. 2.7. Допускати працівників Банку до проведення пере­ вірок цільового використання кредиту, при потребі подава­ ти в Банк накладні, платіжні доручення. III. БАНК МАЄ ПРАВО: Аналізувати кредитоспроможність Позичальника, здійснювати на місцях у Позичальника перевірки з питань економічного і фінансового стану, бухгалтерського обліку, а також по сумі заходу, що кредитується. Виносити на окремий особовий позичковий раху­ нок Позичальника суму нарахованих, але не сплачених процентів. У разі погіршення фінансово-господарського стану Позичальника, використання кредиту за нецільовим при­ значенням, ухиляння від контролю Банку, недостатньої зві­ тності і запущеності бухгалтерського звіту, а також у ви­ падку, коли виданий кредит буде з різних причин незабез- печеним, достроково стягнути видану позичку і проценти по ній, у тому числі шляхом звернення стягнення на забез­ печення і приміняти штрафні санкції за використання кре­ диту за нецільовим призначенням у розмірі 10% від суми нецільового використання. 3.4. У разі утворення не погашеної в строк заборговане-гі по кредиту і процентах за користування ним (включаючи підвищені) суми, що виплачуються Позичальником у пога­шення зазначеної заборгованості, спрямовуються спочатку на погашення боргу по процентах, а потім по кредиту. 3.5.3а несвоєчасне повернення кредиту та процентів за користування ним стягувати пеню в розмірі який не переви­щує подвійну облікову ставку Національного банку України. 3.6. У встановленому законодавством порядку Банк може звернутися в арбітражний суд із заявою про пору­шення справи про неспроможність (банкрутство) Пози­чальника. IV. ПОЗИЧАЛЬНИК МОЖЕ: 4.1 Достроково розірвати договір, погасивши заборго­ваність по позичці Банку і процентах за користування кре­дитом попередивши Банк письмово за ЗО Днів до передба­чуваного строку погашення кредиту. Позичальник не звільняється від повернення боргу по позичці, сплати процентів при настанні різних обставин, у тому числі й не залежних від Позичальника. Рекламне агентство «Ексельсіор» попереджусться про карну відповідальність за дачу явно неправдивої ін­ формації Банку по ст. 148 Цивільного кодексу України. Спори сторін у ході виконання цього договору роз­ глядаються арбітражним судом згідно з чинним законодав­ ством. Претензії розглядаються протягом 10 днів з дня одержання претензії. Зміни умов договору проводяться за додатковою угодою сторін. ЗА БАНК ПОШТОВА АДРЕСА: 256411 м. Узин, Поповича 4 тел. 2-12-9!, 2-13-91 МФО 321392 ЗА ПОЗИЧАЛЬНИКА ПОШТОВА АДРЕСА: 256400 м. Біла Церква вул. Фрунзе, 15 тел. 5-12-59 БАНК КЕРУЮЧИЙ Н. В. ІБРАГІМОВА 194 ПОЗИЧАЛЬНИК ДИРЕКТОР О. І. ШТИКА Додаток 5 Директору ТОВ фірми «Ангор» Зозулі С. Н. Київська обл., Києво-Святошинський р-н, п. Новосілки, вул. Озерна, 20 ПРЕТЕНЗІЯ на суму 455 136 ОМ або 928 976 грн. 27 коп. 24 жовтня 1997 року Дирекцією банку «Україна» по Київській області згідно кредитного договору № 97-і 0/В був наданий кредит ТОВ «Антор» в сумі 978 560 Ьм стро­ком погашення 23.10.98 р. для закупівлі плодоовочевої продукції зі сплатою за користування кредитом 25% річних 23.10.98 р. згідно додаткової угоди № 9 від 23.10 98 р до кредитного договору № 97-10/В від 24.10.97 р. кредит в сумі 455 146 ОМ було пролонговано до 23.11.98 р. з підви­щенням відсоткової ставки до 30% річних. Станом на 9.12.98 р. заборгованість по кредиту складає 455 136 ОМ або 928 976 грн. 27 коп. Просимо визнати наші претензійні вимоги та перераху­вати вказану суму на рахунок № 20576206450001 в ОПЕРУ Київської дирекції банку «Україна». У разі неперерахування цієї суми, Банк вимушений буде звернутися до Арбітражного суду для примусового стяг­нення боргу. Додаток 6 ДОГОВІР ЗАСТАВИ № ' м. «__» 199_ р. Банк «Україна» (далі - заставоутримувач) в особі (посада, ім'я, по батькові керівника установи, філії банку «Україна») який діє на підставі Статуту банку та довіреності від « » 199 р. № , з однієї сторони, і (назва підприємства) 1 Додаток Положення «Про кредитування» АК АПБ «Україна». ,. 195 (далі - Заставник) в особі (посада, прізвище, ім'я по батькові керівника) " який діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали цей Договір про таке: ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ І.Цей Договір забезпечує виконання Заставником зо­ бов'язань перед заставоутримувачем, що випливають з кре­ дитного договору № від « » 199 р., укладеного між заставоутримувачем та ~, за умовами якого зобов'язаний Заставоутримувачу до « » 199 р. повернути позичку в розмірі гривень, до « » 199 р. сплатити відсотків річних за користування нею, а також пеню у розмірі і у ви­падках, передбачених кредитним та цим договорами. 2. Предметом застави є таке майно (далі - Майно): - оцінюється сторонами у _ _ гривень; - оцінюється сторонами у _ _ гривень. Загальна кількість Майна, вказана в цьому пункті До­ говору, оцінюється сторонами у гривень. 3. Майно буде зберігатися у за адресою _____ ■ На строк дії Договору Майно залишається у заставника під замком та печаткою Заставоутримувача. 4. Майно є власністю заставника згідно з 5. Заставник засвідчує, що: На підставах, передбачених законодавством Украї­ ни, він має право заставляти та відчужувати Майно. На підставах, передбачених законодавчими актами України, на Майно може бути звернене стягнення. Майно не підлягає вилученню і вільне від зо­ бов'язань, крім тих, що передбачені цим Договором До заставника не пред'явлені і не будуть пред'­ явлені майнові позови, пов'язані з вилученням Майна Майно під арештом та забороною не знаходиться. Майно не знаходиться у спільній частковій власно­ сті, не є часткою, паєм. 6. У разі, коли в момент настання терміну виконання зобов'язань, забезпечених заставою згідно з цим Догово­ ром, зобов'язання заставником виконані не будуть, заста­ воутримувач має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами у порядку, передбаченому цим Договором та чинним законодавством України. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН 7. Заставоутримувач має право: Без будь-яких обмежень зі сторони заставника (або третьої особи, у якої знаходиться Майно) перевіряти доку­ ментально та фактично наявність, розмір, стан та умови збереження Майна. Вимагати проведення поточного ремонту та техніч­ ного обслуговування Майна. Вимагати від заставника вжиття заходів, необхід­ них для збереження Майна. 8. Заставоутримувач зобов'язується без зволікань зняти замок та печатку (знак, що засвідчує заставу), як тільки виконає свої зобов'язання у повному обсязі за кредитним договором, вказаним у п. І цього Договору. 9. Заставник зобов'язаний: Сплачувати передбачені законодавством податки та збори, пов'язані з Майном, яке передано у заставу. Замінити протягом _____ днів Майно, передане у заставу, за першою вимогою заставоутримувача за умов, що „_ . Не розпоряджатись (не відчужувати, не заставляти і не закладати, не передавати у користування і найму (орен­ ду) Майно без письмової згоди заставоутримувача. Вживати заходів для збереження Майна, включаю­ чи проведення поточного ремонту, технічного обслугову­ вання та цілодобової охорони протягом дії цього Договору. 197 9.5. На період дії цього Договору застави страхувати за свій рахунок на користь заставоутримувача Майно у пов­ ному обсязі за вартістю застави за цим Договором від ризи­ ків __ 9.6. Не пізніше годин з моменту виявлення втрати або пошкодження Майна сповістити про це теле­графом заставоутримувача, а також сповіщати Заставоут­римувача про всі зміни, що відбулися стосовно обставин, визначених у п. п. 2, 3, 4, 5 цього Договору, не пізніше од­нієї доби з моменту, коли ці зміни сталися. Безумовно і за першою вимогою заставоутримувача дати можливість його представникам ознайомитись з бух­ галтерськими документами, звітами та іншими документа­ ми щодо руху грошових коштів заставника, у тому числі в іноземній валюті. Не знімати без письмової згоди замок та печатку (знак, що засвідчує заставу), якщо це не спричинено термі­ новими діями, необхідними для збереження Майна. Для укладення Договору як його невід'ємну части­ ну передати заставоутримувачу документи: - що підтверджують право власності на Майно, пере­ дбачене п. 4 Договору; установчі документи, свідоцтво про реєстрацію та но­ таріально засвідчені картки зі зразками підписів керівних осіб; страховий поліс та копії інших документів, що засвід­ чують страхування заставленого Майна. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН У разі невиконання або неналежного виконання зо­ бов'язань, передбачених цим Договором, винна сторона від­ шкодовує Іншій стороні усі завдані у зв'язку з цим збитки. За невиконання або неналежне виконання п. 9.4, п. 9.7 Заставник сплачує на користь Заставоутримувача штрафу розмірі -■ РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАСТАВЛЕНОГО МАЙНА 12. Реалізація заставленого Майна проводиться з аукці­ ону (публічних торгів) або шляхом передачі права власнос­ ті на предмет застави заставоутримувачу за вибором остан­ нього. 198 13. Якшо аукціон не відбувся, Майно без попередньої зго­ ди заставника переходить у власність заставоутрнмувача. ДОДАТКОВІ УМОВИ Договір вступає в дію з моменту його підписання (або нотаріального засвідчення). Одностороння відмова заставника від Договору не дозволяється. Доповнення Договору та зміна окремих його поло­ жень здійснюються за письмово оформленою згодою сторін. Усі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих ли­ стів або телеграм. 18.3 питань, що не врегульовані Договором, сторони мають керуватися чинним законодавством. Цей Договір укладено в _____ примірниках, один з яких знаходиться у нотаріальній конторі і по для кож­ ної зі сторін. Всі вони мають однакову юридичну силу піс­ ля нотаріального посвідчення. Адреса і банківські реквізити сторін: Заставоутримувач: Заставник: {підпис) (підпис) МЛІ. М.П. ДоОаток ** Мінюст, Наказ від 07.07.94 (14.06.94) № 20152-94 (18/5), редакція і 15.12.98 Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Посвідчення договорів про заставу нерухомої^ майна, транспортних засобів, космічних обЧктів, товарів в обороті або у переробці 59. Договори про заставу нерухомого майна (жилого будинку квартири, дачі, садового б\динку, гаража, інших будівель та споруд, підприємства чи його структурного 199 підрозділу, земельної ділянки, багаторічних насаджень то­що), транспортних засобів, космічних об'єктів, товарів в обороті або у переробці підлягають обов'язковому нотарі­альному засвідченню. Засвідчення угод про заставу жилого будинку, кварти­ри, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, ін­шого нерухомого майна (іпотека)' провадиться за місцезна­ходженням вказаного майна. Договори про заставу транс­портних засобів та космічних об'єктів засвідчуються за місцем реєстрації цих засобів та об'єктів, а договори про заставу товарів в обороті або у переробці (сировина, напів­фабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тоща)-за місцезнаходженням підприємства. Надана громадянинові у приватну власність земельна ділянка може бути об'єктом застави лише за зобов'язанням з участю кредитної установи (стаття 6 Земельного кодексу України) (561-12). 60. Договори про заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що заставляє­ться, після перевірки відсутності заборони відчуження або арешту цього майна. В разі, коли заставником є особа, якій передано майно І право його застави, нотаріусу подаються документи, що стверджують факт передачі майна і права його застави. При засвідченні договорів про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража нотаріус вимагає довідку-характеристику бюро технічної інвентаризації, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена — довідку вико­навчого комітету відповідної Ради народних депутатів, в якій викладена характеристика вказаних об'єктів договору застави. Якшо договір про заставу майна укладається у зв'язку з укладанням іншого договору щодо цього майна і у нотаріу­са є зазначені вище документи, другий раз ці документи не подаються. Договори про заставу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і спо­руд засвідчуються нотаріусом за наявності дозволу та на умовах, погоджених з органом уповноваженим управляти відповідним державним майном. З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства застава такого майна може здійс- 1 Див. ст. 31 Закону «Про іаставу» (2654-12) (Відо« України, 1992 р., № 7. ст. 642). сті Верховної Ради нюватись підприємством з дозволу відповідного органу приватизації" (регіонального відділення або представництва Фонду державного майна України). 61. Майно, що перебуває у спільній власності може бу­ти передано у заставу тільки за згодою всіх співвласників Майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки, паї), може бути самостійним предмегом застави за умови відділення його в натурі. При цьому договори про заставу спільного сумісного майна засвідчуються за правилами, викладеними у пунктах 34 і 35 цієї Інструкції. Згода співвласників повторно не ви­магається, якщо договір про заставу майна складається у зв'язку з засвідченням договору купівлі-продажу цього майна з розстрочкою платежу. Договір про наступну заставу вже заставленого майна може бути засвідчений, якщо Інше не передбачено законом і попереднім договором застави. Одночасно з засвідченням договору про іпотеку но­ таріус, якщо це передбачено договором, накладає заборону на відчуження предмета іпотеки за правилами, викладени­ ми в пунктах 137, 138 цієї Інструкції. Додаток 8 Мінюст, Наказ від 07.07.94 (14.06.94) № 20152-94 (18/5), редакція з 15.12.98 Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Вчинення виконавчих написів 164. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспІрному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. 165. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: -якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягу вачем; 20! -за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами установами та організаціями - не більше одного року ' Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло пра­во примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус пови­ нен перевіряти, чи подані на обгрунтування стягнення до­ кументи, зазначені у Переліку документів, за якими стяг­ нення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, що встановлюється Кабіне­ том Міністрів України. Виконавчий напис повинен містити: посаду, прізвище та ініціали нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис; найменування та адресу стягувача; найменування та адресу боржника; зазначення строку, за який провадиться стягнення; зазначення сум, які підлягають стягненню, або пред­ метів, що підлягають витребуванню, в тому числі пені, процентів, якщо такі належать; зазначення розміру плати, сум державного мита, сплачуваного стягувачем, або державного мита, яке підля­ гає стягненню з боржника; зазначення статті Закону «Про нотаріат» (3425-12) та пункту Переліку документів, на підставі яких видано вико­ навчий напис; дату (рік, місяць, число) вчинення виконавчого напи­ су; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі; 10) підпис нотаріуса, який вчинив напис, печатку. 168. Виконавчий напис вчиняється на оригіналі доку­ мента, що встановлює заборгованість. Окремо від документа, що встановлює заборгованість, виконавчий напис не вчиняється. Якщо за борговим документом треба провести стягнен­ня по частинах, то виконавчий напис по кожному стягнену ню може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; в цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відміт-¥і про вчинення виконавчого напису і зазначається, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотарі­альних дій. 164. В державній нотаріальній конторі (у приватного нотаріуса) залишається копія документа, що встановлює заборгованість, або виписка з особового рахунку боржника і копія виконавчого напису. При кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і тим же зобов'язанням подання колії документа, що встановлює заборгованість, не вимагається. У цих ви­падках слід обмежитися поданням двох примірників випи­ски з особового рахунку та оригіналу зобов'язання. Один примірник виписки з виконавчим написом і оригінал зо­бов'язання повертається стягувачу, а другий примірник -залишається у нотаріуса. При вчиненні кількох виконавчих написів по доку­ ментах, що встановлюють заборгованість однакової форми, копія кожного окремого зобов'язання не вимагається. У тих випадках в державній нотаріальній конторі (у приватного нотаріуса) залишається одна копія документа, що встанов­ лює заборгованість (на одного з боржників) і список борж­ ників, на стягнення боргу з яких вчинені виконавчі написи, з зазначенням повної назви та адреси боржників, строку платежу суми стягнення за виконавчим написом, а в необ­ хідних випадках й інших даних. Стягувачу видаються ви­ конавчі написи на кожного боржника окремо у відповідно­ сті зі списком. Якщо для вчинення виконавчого напису, крім до­ кумента, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за яки­ ми стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, то вони до вико­ навчого напису не приєднуються, а залишаються в держав­ ній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса. На прохання чекодержателя нотаріус у разі неопла- ти чека вчиняє виконавчий напис. Виконавчі написи на чеках вчиняються за місцезнахо­дженням платника. Виконавчі написи вчиняються за наяв­ності напису платника про те, що чек був пред'явлений до оплати з зазначенням для пред'явлення, але не був оплаче­ний. При вчиненні виконавчого напису перевіряється своє­часність пред'явлення чека до оплати (ст. 93 Закону «Про нотаріат» (3425-12)). Виконавчі написи про неоплату чека вчиняються нота­ріусами в строки, визначені чинним законодавством Украї­ни про чеки. 203 Виконавчі написи вчиняються за бажанням чекодержа-теля як проти чекодавця, так І проти осіб, відповідальних за чеком. Про вчинення виконавчого напису нотаріус робить від­мітку в реєстрі і надсилає повідомлення чекодавцю про не-оплату чека та видачу виконавчого напису. Додаток 9 ДОГОВІР ПРО ЗАСТАВУ НЕРУХОМОГО МАЙНА (ІПОТЕКУ) м. « ». 199 р. банк, далі «Заставоутримувач», в особі начальника (керую­ чого) , діючого на підставі та довіреності № від « » 199___ р., з однієї сторони, та ____^ далі «Заставник», в особі , діючого на підставі з другої сторо­ ни, уклали цей договір про наступне: ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ І.Цей договір забезпечує вимогу Заставоутримувача, що випливає з кредитного договору № від «___»_ 199 р. укладеного між Заставоутри­ мувачем, за умовами якого Заставник зобов'язаний Заста­ воутримувачу до « » 199 р. повернути позичку у розмірі гривень, до « » 199__ р. сплатити процентів річних за її користування, а також неустойку у розмірі І у випадках, передбачених кредитним та цим дого­ворами. ПРИКЛАД 1: Цей Договір забезпечує вимогу Заставоутримувача, що випливає з кредитного договору Хе , від « » 199 р., укладеного між Заставоутримувачем та 204 майновим поручителем якого є Заставник, и умовами якого зобов'язаний Заставоутримувачу до « » 199 р повернуги позичку у розмірі 7рн- веньдо« »__ |99_р. сплатити процентів річних за її користування, а також неустойку у роз­мірі у випадках, передбачених кредитним та цим договорами 2. Предметом іпотеки є: (Майно) " "— (Цей пункт договору включає опис, оцінку та місцезна­ходження Майна, без зазначення яких договір може бути визнано недійсним) ПРИКЛАД: Предметом іпотеки є нерухоме майно: двоповерховий будинок, який розташований у місті Києві по вулиці Крим­ ська, 12. На першому поверсі вказаний будинок мас 5 при­ міщень загальною площею 250 (двісті п'ятдесят) квадрат­ них метрів по 50 (п'ятдесят) квадратних метрів кожне та підсобне приміщення 10 (десять) квадратних метрів; на другому поверсі вказаний будинок мас 1 (одну) трикімнат­ ну квартиру загальною площею 240 (двісті сорок) квадрат­ них метрів, з них 2 кімнати по 70 (сімдесят) квадратних ме­ трів кожна, 1 (одна) кімната ЗО (тридцять) квадратних мет­ рів, коридор 15 (п'ятнадцять) квадратних метрів, санвузол та ванна кімната суміжні загальною площею 15 (п'ятнад­ цять) квадратних метрів. Інвентарна оцінка будинку скла- дас грн., балансова ціна скла­ дає гри. Сторони цього дого- вору оцінюють майно у грн. (Основні положення, які повинні знайти відображення при складанні цього пункту договору: Опис Майна; Оцінка Майна; Місцезнаходження Майна; Невіддільні плоди Майна). Застава майна може включати і відокремлені плоди, але у випадках, межах та порядку, передбачених законом чи договором. 3. Майно є власністю Заставника згідно з (повинні бути вказані правоу станови І документи, тобто на підставі яких, відповідно до окремих випадків у заставника виникло право власності на Майно, що передасться у заставу) 205 ПРИКЛАД: Б>динок є власністю Заставника згідно з договором к>- півлі-продаж> і акту передачі будинку, що зареєстрова-ннй ^ міському бюро техніч­ ної інвентаризації за реєстровим номером . Якщо предметом іпотеки є земельна ділянка, то право-установчнчи документами с відповідні рішення та акти (договір оренди) на володіння землею, які видаються від­повідними Радами народних депутатів. Крім того, відпові­дно до ст. З"1 Закон> України «Про заставу» при іпотеці б>-дІвлІ чи епор\ди предметом застави разом з нею стає також право на користування земельною ділянкою, на якій розта­шовані вказані бо "сісти у цих випадках при зверненні стяг­нення на предмет застави набувач б\дівлі. епор\ди чає право на одержання земельно? ділянки відповідно до зако­нодавства України: -точу при складанні пункту про предмет Іпотеки слід описати \ ньом> відповідним чином і земельну дітянкл. Що стосується іпотеки майнового комплекс^ підприємс­тва, його стр\ ктч'рного підрозділу, то вона, якщо інше не передбачено законом чи договором, поширюється на все йо­го Майно. \ точ\ числі на основні фонди, оборотні кошти та інші цінності, відображені в самостійному балансі підприєм­ства. Точу в такоч\ випадку п. 2 договору може бути викла­дено > декількох пунктах, або додаткоч до договор>. При вирішенні питання про забезпечення кредиту за-ста&ою Майна (особливо нерухомого), крім вивчення від­повідних документів і приєднання Тх до кредитної справи слід зробити відповіднл юридичн> експертиз\ (отримати консультації) про правочочність відповідного підприємства (установи) продавати або на інших підставах передавати > власність чи повне господарське відання, а також і \ заста­ву відповідне майно, особливо коли це стосується держав­них підприємств та \станов. Нижче наведені приклади п\н-ктів. коли Майно, що передається \ застав\ належить За­ставник) на інших правах, ніж право власності. ПРИКЛАД: За Заставником (державним підприємством) Майно, шо є > загальнодержавній власності, закріплене на праві пов­ ного господарського відання відповідно до - Функції по управлінню Майном здійснює орган держа­ вної влади - який дав згоду на чклалання договору. 206 У зв'язку з можливістю приватизації, банкрутства тощо, Заставник про Договір попередив регіональне відділення Фонду державного майна України та свій трудовий колек­тив. ПРИКЛАД: За Заставником (державним підприємством) Майно, що су комунальній власності, закріплене на праві повного гос­ подарського відання відповідно до , Функції по управлінню майном здійснює місцева Рада на­ родних депутатів ___ з , яка дала зго­ ду на укладення договору. У зв'язку з можливістю приватизації, банкрутства тощо Заставник про Договір попередив орган приватизації та свій трудовий колектив. 4. Заставник засвідчує, що: 4.1. Майно вже є заставним забезпеченням іншого зо­ бов'язання Заставника згідно з договором застави № від « » 199 р. з про (характер та розмір забезпечення) (Якщо предметом застави стає Майно, яке вже є застав­ним забезпеченням Іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього Заставоутримувача (попередніх заста­воутримувачів) зберігає силу. Вимоги Заставоутримувача, у якого право застави ви­никло пізніше, задовольняються з вартості предмета заста­ви після повного забезпечення вимог попередніх Заставоу­тримувачів. Заставник зобов'язаний повідомити кожного із Заставоутримувачів про всі попередні застави, а також про характер та розмір забезпечених цими заставами зо­бов'язань. Заставник зобов'язаний відшкодовувати збитки, що виникли у будь-якого з його Заставоутримувачів внас­лідок невиконання ним його зобов'язання). На підставах, передбачених законами України, він має право відчужувати Майно. На підставах, передбачених законодавчими актами України, на майно може бути звернене стягнення. Майно не підлягає вилученню і вільне від зо­ бов'язань, крім тих що передбачені Договором. (Крім випадків, коли предметом стає майно, яке вже є предметом застави іншого зобов'язання). 207 До Заставника не пред'явлені і не будуть пред'яв­ лені майнові позови, пов'язані з вилученням Майна. Майно не занесене і не підлягає занесенню до Дер­ жавного реєстру національного культурного надбання. Майно не знаходиться у спільній частковій власно­ сті, не є часткою, паєм. ПРИКЛАД: Майно перебуває у спільній власності і передано в за­ставу за згодою всіх співвласників - в цьому разі кожен із співвласників вказується при підписанні цього договору. 5. На строк дії Договору майно залишається у володінні (користуванні) Заставника. ПРИКЛАДІ: На строк дії Договору Майно залишається у третьої особи (назва цієї особи і всі необхідні реквізити, якій Заставник передав Майно без права розпорядження цим майном) ПРИКЛАД 2: На строк дії договору Майно переходить у користуван­ня Заставоутримувача. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН 6. Заставоутримувач має право: Без будь-яких обмежень зі сторони Заставника (або третьої особи, у якої знаходиться Майно), перевіряти доку­ ментально та фактично наявність, розмір, стан і умови збе­ реження майна. Вимагати проведення поточного ремонту та капі­ тального ремонту у встановлені законодавством строки. Вимагати від Заставника вжиття заходів, необхід­ них для збереження майна. Вимагати від Заставника надання без будь-яких об­ межень Книги запису застав (далі «Книга») для ознайом­ лення, а також постійного сповіщення про всі зроблені за­ писи у Книзі з наданням їх виписок Заставоутримувачу не пізніше наступного дня після виготовлення кожного нового запису. У разі втрати Майна вимагати від Заставника від­ новлення Майна, або заміни іншим Майном такої ж вартос­ ті, а якщо це не зроблено, достроково вимагати виконання забезпеченого заставою зобов'язання. (Якшо у втраті Майна винен Заставоутримувач, так як Йому було відмовлено у своєчасному проханні Заставника надати згоду розпорядитися Майном, де було обгрунтоване попередження, шо це необхідно для запобігання втрати май­на,-даний пункт Договору втрачає силу.) 7. Заставоутримувач зобов'язаний: (На Заставоутримувача, який володіє та користується нерухомим майном або його часткою, наприклад, складом чи консігнаційним складом, може бути покладено обо­в'язок не перешкоджати умовам обробки товарів, шо заво­зяться на частину складу, якою користується Заставник; або обов'язок приймати грузи та товари, що приходять на склад за договорами, укладеними до укладення договору іпоте­ки.) 8. Заставник має право: 8.1. Лише при наявності письмової згоди Заставоутримува­ча реалізувати Майно, з переведенням на набувача боргу, передбаченого договором , укладеним « » 199 р. між Заставоутри­ мувачем та 8.2. Лише при наявності письмової згоди Заставоутри­мувача передавати майно в оренду. 9. Заставник має право: 9.1. Вживати заходи, необхідні для збереження майна: включаючи проведення в разі необхідності поточного ре­монту, а також капітального ремонту у такий термін: (В залежності від предмету іпотеки та його цільового призначення і використання ці заходи встановлюються умо­вами договору. Наприклад: встановлення засобів протипо­жежної безпеки, забезпечення цілодобової охорони Майна, укладання договорів з відповідними організаціями.) На період фактичної дії договору іпотеки страхува­ ти за свій рахунок предмет іпотеки у повному обсязі на ко­ ристь Заставоутримувача. У разі загибелі або пошкодження предмета іпотеки надати Заставоутримувачу протягом 3 днів аналогічне за вартістю нерухоме майно чи, незалежно від настання тер­ міну, виконати зобов'язання в повному обсязі або у відпо­ відній частині. 209 (За такої умови право вибору належить Заставнику. Сто­рони мож>ть домовитись про одну конкретну дію Заставни­ка.) Вести Книгу в порядку згідно діючого законодав­ ства України, надавати "її Заставоутримувачу на його вимо­ гу та сповіщати його про всі зроблені заходи згідно з п. 6.4. цього Договору. Сповіщати Заставоутримувача про всі зміни, що від­ булися стосовно обставин, визначених у п. п. 2 та 3 цього До­ говору не пізніше однієї доби з часу, коли ці зміни сталися. Для укладення Договору, як його невід'ємну части­ ну, передати Заставоутримувачу наступні документи: а) правоустановчі документи; б) договір страхування та страхове свідоцтво (сертифікат); в) докази згоди органу, що управляє Майном на укла­ дання Договору, а також повідомлення органів приватизації та трудового колективу; (Застосовується для державних підприємств) г) виписки з Книги запису застав; д) установчі документи, свідоцтво про реєстрацію та нотаріально засвідчені примірники підписів своїх службо­ вих осіб. (Якщо Заставник є майновим поручителем.) ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН 10. У разі невиконання чи неналежного виконання зо­бов'язань, передбачених цим Договором, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні завдані у зв'язку з цим збитки. 11.3а невиконання чи неналежне виконання п. , п. ,... Заставник сплачує на користь Заставоутримувача штраф у розмірі а Всі ПИСЬИОВІЙ [ (Умова про неустойку (штраф, пеню) повинна бути включена до договору. Розмір неустойки визначається сто­ронами Договору.) РИЗИК ЗАГИБЕЛІ ТА ЗІПСУВАННЯ МАЙНА Ризик випадкової загибелі Майна або його випадко­ вого зіпсування несе Заставник. При загибелі Майна або його зіпсуванні (пошко­ дженні) Сторони керуються положенням, передбаченим п. 9.3. цього Договору. ""«ч 210 РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАСТАВЛЕНОГО МАЙНА 14. Реалізація Майна, на яке звернено стягнення, прово- Диться самостійно протя­ гом ДНІВ. ]5- Якщо _ протягом ]5- Ящо _ протягом днів не реалізовано майно, воно переходить до Заставок римувача за початковою ціною. ДОДАТКОВІ УМОВИ 16. При нотаріальній реєстрації цього Договору накла­ дається заборона на відчуження Майна. (Цей пункт застосовується коли умовами договору (обов'язками заставника) передбачено безумовну заборону на відчуження майна.) 17. Договір вступає в дію з моменту нотаріального по­ свідчення Договору. Договір діє до повного виконання зо­ бов'язань ___ за договором, передбаченим п. 1 цього Договору. Одностороння відмова Заставника від Договору не дозволяється. Одностороння відмова Заставоутримувача від Договору можлива у передбачених законодавством ви­ падках. Доповнення Договору та зміна окремих його поло­ жень здійснюється за письмово оформленою згодою Сторін. Всі повідомлення між Сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих ли­ стів або телеграм. По всіх питаннях, що не врегульовані Договором, Сторони мають керуватись діючим законодавством України. Даний договір складений у трьох примірниках по одному для Сторін та для нотаріальної контори, кожен з яких має однакову юридичну силу. Додатки: ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН: «ЗАСТАВОУТРИМУВАЧ» «ЗАСТАВНИК» Начальник (керуючий) ^___ -—- який діє по довіреності № ВІД « » 1 99_ р. м.п. м.п. 211 Додаток 10 ДОГОВІР ПРО ЗАСТАВУ ТОВАРІВ В ОБОРОТІ (ПЕРЕРОБЦІ) м. « » 199 р. банк, далі «Заставоутримувач», в особі начальника (керую­ чого) , діючого на підставі та довіреності № від « » 199 р., з однієї сторони, та ____ далі «Заставник», в особі , діючого на підставі з другої сторо­ ни, уклали цей договір про наступне: ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ І.Цей Договір забезпечує вимогу Заставоутримувача, що випливає з кредитного договору № від « » 199 р., укладеного між Заставоутриму­ вачем та , за умовами якого зобов'язаний Заставоутримувачу до «__» 199 р. повер­ нути позичку у розмірі гривень, до « . » 199 р. сплатити процентів річних за її користування, а також неустойку у розмірі і у випадках, передбачених кредитним та цим дого­ворами. ПРИКЛАД: Цей Договір забезпечує вимогу Заставоутримувача, що випливає з кредитного договору № від « » ' 99__ р. укладеного між Заставоутримувачем та , майновим поручителем якого є Застав­ ник, за умовами якого зобо- п'яіаний Заставоутримувачу до « » 199 р звернути почичку у розмірі _____ грипсиї. (і, (( »_ 'чч„ Р- сплатити ііроцен тів річних ш її користування, а також неустойку у розмірі у випадках, передбачених кредитним та цим договорами. Цей варіант частосовустьея у випадку, коли чаетапни-ком за зобов'язанням почичальника виступає третя осоГщ, яка відповідно до ч. 2. ст. II Закону України «Про заставу» називагться майновим поручителем. 2. Предметом застави товарів в обороті (товаріп у пере­ робці) г: (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. Проводиться опис, оцінка та місцечнахо-дження майна. Для договору на частави товарів в обороті або у переробці Закон вимагає передбачити й інші обо­в'язкові умови - визначити вид товару, інші його родові ознаки, загальну вартість предмета частави, місце, в якому він знаходиться, а також види товарів, якими може бути замінено предмег застави, без зазначення яких договір мо­же бути визнано недійсним) Сторони цього Договору оцінюють Майно у . Місцезнаходження Майна: залізнична станція . При описанні товарів, що передаються у заставу (крім індивідуальних) для уникнення річних розбіжностей, уточ­нення родових ознак більш точної класифікації товарів в обороті або в переробці пропонується додатково застосову­вати коди гармонізованої товарної номенклатури ЗЕД. 3. Майно с власністю Заставника згідно з ПРИКЛАД: Заставнику Майно і право застави на це Майно пе­ редано згідно з договором № від « » І99__ р. (назва власника майна) 213 який є власником Майна на підставі (Такими право\становлюючими документами можуть бути договір поставки, купівлі-продажу, акт про прийняття Майна; товарно-транспортні документи (залізнична накла­дна, транспортна накладна) складська довідка та інші. Але слід пам'ятати, що у транспортних накладних обов"язково вказується грузоотримувач. який не завжди є власником Майна.) 4. Заставник засвідчує, шо: На підставах, передбачених законом України, він має право відчужувати Майно. На підставах, передбачених законодавчими актами України, на Майно може бути звернене стягнення. Майно не підлягає вилученню і вільне від зо­ бов'язань, крім тих, що передбачені Договором (крім ви­ падків, коли предметом стає майно, яке вже є заставним зобов'язанням іншого зобов'язання). До нього не пред'явлені і не будуть пред'явлені майнові позови, пов^язані з вилученням Майна. Майно не знаходиться у спільній частковій власно­ сті, не є часткою, паєм. ПРИКЛАД: Майно перебуває у спільній власності і передано в за­ставу за згодою всіх співвласників. (В цьому разі кожен із співвласників вказується при підписанні цього договору.) 4.6. У разі, коли в момент настання терміну виконання Угоди, зобов'язання Заставником виконано не буде. Заста­ воутримувач має право одержати задоволення з Майна або його вартості на свій розсуд переважно перед іншими кре­ диторами. Наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачене законом і попередніми договорами застави. Якщо предметом застави стає Майно, яке вже є застав­ним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього Заставоутримувача (попередніх Заста­воутримувачів) зберігає силу. Вимоги Заставоутримувача, у якого право застави ви­никло пізніше, задовольняється з вартості предмета застави після повного забезпечення вимог попередніх Заставоутри­мувачів. Заставник зобов'язаний повідомити кожного із Заставо­утримувачів про всі попередні застави, а також про харак- тер та розмір забезпечених цими заставами зобов'язань. Заставник зобов'язаний відшкодувати збитки, що виникли у будь-якого з його Заставоутримувачів внаслідок невико­нання ним цього зобов'язання). ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН 5. Заставоутримувач зобов'язується: Без будь-яких обмежень зі сторони Заставника (або третьої особи, у якої знаходиться Майно), перевіряти доку­ ментально та фактично наявність, розмір, стан і умови збе­ реження майна. Вимагати від Заставника вжиття заходів, необхід­ них для збереження майна. Вимагати від Заставника надання без будь-яких об­ межень Книги запису застав (далі «Книга») для ознайом­ лення, а також постійного сповіщення про всі зроблені за­ писи у Книзі з наданням їх виписок Заставоутримувачу не пізніше наступного дня після занесення кожного нового запису. 6. Заставоутримувач зобов'язаний: 7. Заставник зобов'язаний: 7.1. За днів до відчуження Майна попередити про це Заставоутримувача. 7.2. При відчуженні майна замінити його іншим май­ ном, а саме: на яке Заставник повинен мати право власності до відчу­ження Майна. (Обов'язковими (істотними) умовами цього договору мають і повинні бути відображені в ньому умови про майно, яким може бути замінено предмет застави (Майно), при чо­му вартість Майна, що передається на заміну заставленого, не може бути меншою (І може бути більшою) заставленого. При заставі товарів в обороті або у переробці Заставник зберігає за собою право володіти, користуватись та розпо­ряджатись ними.) 7.3. Застрахувати майно від ризиків за вартістю у 120 процентів від вказаної в цьому Договорі його оцінки (п. 2). 215 7.4. Дія укладання Договору, як його невід'ємну части­ну, передатиі Заставоутримувачу такі документи: а) копії документів, передбачених п. 3. або тих, які під­ тверджують право власності на Майно, передбачене п. 7.2. цього Договору: б) виписки з Книги запису Застав; в) установчі док) менти, свідоцтво про реєстрацію та нотаріально засвідчені примірники підписів своїх службо­ вих осіб; г) страховий поліс та копії інших документів, що по­ свідчують страхування заставленого Майна. 7.5. Не пізніше годин з моменту виявлення втрати або пошкодження Майна сповістити про це теле­графом Заставо>тримувача та у триденний строк відновити або замінити Майно на інше такої ж вартості, а також спо­віщати Заставоутримувача про всі зміни, що відбулися сто­совно обставин, передбачених п. 4 Договору не пізніше 1 доби з часу, коли ці зміни сталися. 8. Заставник мас право: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН 9-У разі невиконання чи неналежного виконання зо­бов'язань, передбачених цим Договором, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні усі завдані у зв'язку з цим зби­тки. 10. За невиконання чи неналежне виконання п. , п. .... Заставник сплачує на користь Заставоутримувача штраф у розмірі . (Розмір неустойки визначається сторонами.) РИЗИК ЗАГИБЕЛІ ТА ЗІПСУВАННЯ МАЙНА 11. Ризик випадкової загибелі Майна або його випадко­ вого зіпсування несе Заставник. РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАСТАВЛЕНОГО МАЙНА 12. Майно, на яке звернено стягнення реалізується _ самостійно протягом 5 днів. 13. Якщо Майно не реалізоване _ протягом 15 днів, Заставоутримувач реалізує 216 його самостійно і самостійно встановлює при цьому на Майно ціну. (Сторони можуть домовитись і про інший порядок реа­лізації Майна.) ДОДАТКОВІ УМОВИ 14. Договір вступає в дію з моменту нотаріального по­ свідчення Договору. Договір діє до повного виконання зо­ бов'язань _^__^ за кредитним договором, передбаченим п. 1 цього Договору. Одностороння відмова Заставника від Договору не дозволяється. Одностороння відмова Заставоутримувача від Договору можлива у передбачених законодавством ви­ падках. Доповнення Договору та зміна окремих його поло­ жень здійснюється за письмово оформленою згодою Сто­ рін. Всі повідомлення між Сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих ли­ стів або телеграм. По всіх питаннях, що не врегульовані Договором, Сторони мають керуватись діючим законодавством Украї­ ни. Цей Договір складений у трьох примірниках по од­ ному для Сторін та для нотаріальної контори, кожен з яких має однакову юридичну силу. Додатки: ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН «ЗАСТАВОУТРИМУВАЧ» «ЗАСТАВНИК» Начальник (керуючий) який діє по довіреності № від « » 199 р. М.П. М.П. 217 Додаток 11 ДОГОВІР ПРО ЗАСТАВУ м. «__» 199_ р. банк, далі «Заставоутримувач», в особі начальника (керуючого) ___ _^___ , діючого на підставі та довіреності № від « » 199 р., з однієї сторони, та далі «Заставник», в особі , діючого на підставі з другої сторо­ ни, уклали цей договір про наступне: І.Цей Договір забезпечує вимогу Заставоутримувача, що випл иває з кредитного договору № від « » 199 р., укладеного між Заставоутриму­ вачем та , за умовами якого зобов'язаний Заставоутримувачу до « » 199 р. повернути позичку у розмірі гривень, до « » . 199_ р. сплатити процентів річних за ЇЇ користування, а також неустойку у розмірі і у випадках, передбачених кредитним та цим договорами. ПРИКЛАД: Цей Договір забезпечує вимогу Заставоутримувача, що випливає з кредитного договору № ___ в№ « » 199__ р. укладеного між Заставоутримува­ чем та , майновим поручителем якого є Заставник, за умовами якого зо­ бов'язаний Заставоутримувачу до « » 199_ р. повернути позичку у розмірі гривень до « »_ І99_ р. сплатити процентів річних за її користування, а також неустойку 218 у розмірі у випадках, передбачених кредитним та цщм дого­ворами. (Застосовується у випадку, коли заставником за зо-бов"язанням позичальника виступає третя особа, яка відпо­відно ло ч. 2. ст. II Закону України «Про заставу» називає­ться майновим поручителем.) 2. Предметом застави є Майно, що передається Застав­ником у володіння (користування - за умови не твердої за­стави) Заставоутримувача: (Даний пункт Договору включає одну з істотних умов договору застави - опис, оцінку та місцезнаходження май­на, що передається у заставу і фактично передається Заста­воутримувачу.) Загальна кількість Майна, вказана в цьому пункті Дого­ вору, оцінюється сторонами Договору у . Майно буде зберігатися у Заставоутримувача (третьої особи вказати повні реквізити і місцезнаходження) ______ Майно є власністю Заставника згідно з ПРИКЛАД: Заставнику Майно і право застави на це Майно передано згідно з договором № від « » 199 р. (назва власника майна) який є власником Майна на підставі : (Такими правоустановлюючими документами можуть бути договір поставки, купівлі-продажу, акт про прийняття Майна; товарно-транспортні документи (залізнична накладна, транс­портна накладна) складська довідка та інші. Але слід па­м'ятати, що у транспортних накладних обов'язково вказуєть­ся грузоотримувач, який не завжди є власником Майна.) 5. Заставник засвідчує, що: На підставах, передбачених законом України, він має право відчужувати Майно. На підставах, передбачених законодавчими актами України, на Майно може бути звернене стягнення. Майно не підлягає вилученню і вільне від зо­ бов'язань, крім тих, що передбачені Договором (крім ви­ падків, коли предметом стає майно, яке вже є заставним зобов'язанням іншого зобов"язання). 219 До нього не пред'явлені І не будуть пред'явлені майнові позови, пов'язані з вилученням Майна. Майно не знаходиться у спільній частковій власно­ сті, не є часткою, паєм. ПРИКЛАД: Майно перебуває у спільній власності і передано в заставу за згодою всіх співвласників. (У цьому разі ко­жен із співвласників вказується при підписанні цього до­говору.) 5.6. У разі, коли в момент настання терміну виконання Угоди, зобов'язання Заставником виконано не буде, Заста­ воутримувач має право одержати задоволення з Майна або його вартості на свій розсуд переважно перед іншими кре­ диторами. (Заставник зобов'язаний повідомити кожного із Заста­воутримувачів про всі попередні застави, а також про хара­ктер та розмір забезпечених цими заставами зобов'язань. Заставник зобов'язаний відшкодувати збитки, що виникли у будь-якого з його Заставоутримувачів внаслідок невико­нання ним цього зобов'язання.) ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН 6. Заставоутримувач зобов'язується: 6.1. Щомісяця, не пізніше числа надсилати Заставнику звіт про користування Майном (частиною Май­на), вказаного в п. 2 цього Договору. 6.2. Страхувати тільки Майно, яким Заставоутримувач користується тільки від ризиків Страхувати вказане в цьому пункті Майно після вико­ нання забезпеченого закладом зобов'я­ зання. 7. Заставоутримувач має право: 7.1. Користуватися Майном (частиною майна): . _____ відповідно до його призначення та правил користування. 7.2. Одержувати та спрямовувати, на власний розсуд, доходи набуті з майна на покриття витрат по утриманню Майна або зарахувати в рахунок погашення процентів по позичці чи самої позички. 220 />' 7.3. Достроково звернути стягнення на Майно V випад­ках, передбачених законодавством. (Якщо виникає загроза загибелі, пошкодження чи зме­ншення вартості предмета закладу не з вини Заставоутри­мувача, він має право вимагати заміни предмета закладу, а при відмові Заставника виконати цю вимогу, достроково звернути стягнення на предмет закладу.) 8. Заставник зобов'язаний: 8.1. Страхувати все передане у заставу Майно, яким За­ставоутримувач не користується на користь Заставоутри­мувача від насту пних ризиків. 8.2. Сплачувати передбачені законодавством всі подат­ки та збори. пов"язані з майном, яке передане у заставу. 8.3. Замінити протягом ________________ днів Майно, передане у заклад, за першою вимогою Заставоутримувача за умов, передбачених діючим законодавством. 8.4. Не розпоряджатись (не відчужувати, не заставляти і не закладати, не передавати у користування і найом (орен­ду)) Майном, переданим у заклад Заставоутримувачу без письмової згоди Заставоутримувача. Передати Заставоут­римувачу такі документи: а) що підтверджують право власності на Майно, пере­дбачене п. З Договору; б) установчі документи, свідоцтво про реєстрацію та нота­ріально засвідчені примірники підписів своїх службових осіб. (Застосовується для майнових поручителів). в) страховий поліс та копії інших документів, що по­свідчують страхування заставленого Майна, яким відповід­но до умов цього Договору не буде користуватись Заставо­утримувач. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН 9. У разі невиконання чи неналежного виконання зобо­в'язань, передбачених цим Договором, винна Сторона від­шкодовує іншій Стороні усі завдані у зв'язку з цим збитки. 10.3а невиконання чи неналежне виконання п.___, п.___,... Заставник сплачує на користь Заставоутримувача штраф у розмірі_____________________________. (Розмір неустойки визначається сторонами). РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАСТАВЛЕНОГО МАЙНА Реалізація заставленого Майна проводиться з аукціону (публічних торгів), або шляхом передачі права власності на предмет застави Заставоутримувачу за вибором останнього. Якщо аукціон не відбувся, Майно, без попередньої згоди Заставника, переходить у власність Заставоутримува- ДОДАТКОВІ УМОВИ 13. Договір вступає в дію з дня передачі Майна Заста­ воутримувачу. (Умова про нотаріальне посвідчення потрібна при заста­ві цінних паперів на пред'явника.) Одностороння відмова Заставника від Договору не дозволяється. Доповнення Договору та зміна окремих Його по­ ложень здійснюється за письмово оформленою згодою Сторін. Всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих ли­ стів або телеграм. 17 По всіх питаннях, що не врегульовані Договором, Сторони мають керуватись діючим законодавством Украї­ни. 18. Цей Договір складений у _______ примірниках по для Сторін, кожен з яких має однакову юри­ дичну силу. 19. Додатки: ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН «ЗАСТАВОУТРИМУВАЧ» «ЗАСТАВНИК» Начальник (керуючий) який дк по довіреності № від « » ] 99 р. м.п. м.п. т Додаток 12 ДОГОВІР ЗАСТАВИ МАЙНОВИХ ПРАВ м. « » 199_ р. (назва установи банку) в особі (П. 1. П., посада керівника) діючого на підставі статуту, далі «Заставоутримувач», з одного боку та (найменування) в особі ^ (П. 1. П., посада керівника) далі «Заставник», з другого боку, уклали цей Договір про: 1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ 1.1. Заставник передає в заставу Заставоутримувачу право вимоги по зобов'язаннях які належать йому в момент укладання цього договору, та в яких він виступає кредитором, а також право вимоги по зобов'язаннях , які можуть виникнути в майбутньому. 1.2. Боржником по відношенню до Заставника є: (найменування, юридична адреса, платіжні реквізити) 1.3. Вартість предмета застави складає гривень. (прописом) 2. СТРОК ТА ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКІВ, ЗАБЕЗПЕЧЕНИХ ЗАСТАВОЮ 2.1. Виконання зобов'язання застави є погашення кредиту Заставником згідно з Кредитним договором № від « » 199_ р. 223 22. Заставоутримувач наб>ває право звернення стяг­нення на предмет застави або його відчуження у випадку якщо в момент настання строку виконання зобов"язання* забезпеченого заставою, воно не буде виконане повністю. 2.3. У випадку, якщо Боржник Заставника виконає своє зобов'язання раніше, ніж Заставник виконає зобов'язання забезпеченого заставою, все отримане при цьому Заставни­ком, стає предметом застави. 3. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН 3.1. За виключенням положень, передбачених п. 3.3. цього Договору сторони користуються правами та несуть обов'язки, передбачені ст. ст. 5.1., 5.2. Закону України «Про заставу». 3.2. Заставник повинен письмово повідомити боржника про факт передачі в заставу права вимоги, згідно з цим До­ говором. При порушенні умов цього Договору. Заставоутри­ мувач має право в односторонньому порядку розірвати його, письмово повідомивши Заставника, та провести відчуження предмету застави > встановленому законом порядку. Припинення застави можливе також у випадках, передбачених ст. ст. Ж 29 Закону «Про заставу». 4. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ 4.1. Цей Договір вступає в силу після його підписання сторонами і є невід'ємною частиною Кредитного договору № від « » 199_ Р- 5. ІНШІ УМОВИ ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ СТОРІН: (ПІДПИС) (ПІДПИС) м.п. м.п. 224 ДіЬкипак І і ДОГОЇШ1 шч>ч.итлн\' цпн їй\ плі її іми М " » 1')<> р бамк. далі «Заставоутримувач», н оеооі начальники (кі-р\ к> ЧОІЧ)) - ___ , діючого іш підставі ^_#^___в__міі^ та довіреності № т від « » >_ 199 р., ч однієї стропи, та ___->і>и-іііі_|и>і_^_^ далі «Засіашшк», в особі . діючого ми нідсіаві і другої строни, уклали цей доіч>вір про наступне: ПРЕДМКГ ДОГОВОРУ І.ЦсЙ Договір іаПсчисчуг внмосу Зцставоутримувачн, що виїїлипас і кредитного доі опору № під « » 199__ р., укладеною між Заставоутриму­ вачем та . чи умовами якого __ зобоїГй'Шішй ^іаегавоуфимуііачу до « » 199^. р. повернути шпичку у роімірі ________„________^__„ гривень, до« » . . І')'* р. сплатити _ ироцеїгі'ііі річних іа її користу­ вання, а також неустойку у рочмірі і у випадках, передбаче­ них цим до і опором. ПРИКЛАД: Цей Договір чабечпечус вимогу 'Іаетаноутримуинча, щ*> випливає і кредитного договору № від « » 1УЧ р. укладеною між 'їистпвоутримущічем і а , майновим поручителем якого с Часінвннк, чи умовами якого „^____„__™____»«-_™. *° бов'иіаиий Заставоутримувачу до « » 1^9 |>. в М І.ілскчум звернути поличку У розмірі гривень до « » І**9.. Р- сплатити [ процентів річних за ЇЇ користування, а також неустойку у розмірі У випадках, передбачених кредитним та цим дого­ворами. Наведений приклад іюстосовується у випадку, коли за-ставником за зобон"ячанням позичальника виступає грс-тя особа, яка відповідне* до ч. 2. ст. II Закону України «Про застару» нагинається майновим поручителем. Законодавство (ст. З Закону України «Про застану») до­зволяє забезпечувати заставою і вимоги, які можуть виник­нути в майбутньому, але за відповідних умов, передбаче­них діючим законодавством. 2. Предметом застави г: (види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх державних і місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зо­бов'язання держави; ощадні сертифікати; векселі; привати­заційні папери, а також інвестиційні сертифікати) ПРИКЛАД: Предметом застави є прості акції на пред'явника, від­ критого акціонерного товариства , що зареєстроване «___» 199 р. під реєст­ раційним номером у виконкомі Ради народних депутатів, свідоцтво про реєстрацію № від «____» 199 р. Випуск акцій зареєстровано у « » І99_ р. Всі акції серії та номери 000001, 000002, 000003, 000004, 000005. Номінальна вартість акції гривень. Всі акції оцінюються сторонами у гривень. До акцій додаються купонні листи на виплату ди­ відендів, порядкові номери яких _____ рік виплати дивідендів 226 .і. Цінні напери г власністю Заставника згідно і (В цьому пункті описуються правоустановчі документи які засвідчують право шіасності на цінні папери. Для акцій цс може бути установчий договір про створення акціонер­ного товариства, або договір заявка на підписку і придбан­ня або на купівлю акцій гощо) 4. Заставник засвідчує, що: 4.1. Цінні папери вже с заставним забезпеченням іншо­ го зобов'язання Заставника згідно з його договором Ла від « » 199 р. з про {характер та розмір зобов'язання) На підставах, передбачених законами України, кін маг право відчужувати цінні папери. На підставах, передбачених законодавчими актами України, на цінні папери може бути звернене стягнення. Цінні папери не підлягають вилученню і вільні від зобов'язань, крім тих, що передбачені Договором. До Заставника не пред"явлені і не будуть пред'явлені майнові позови, пов'ячані з вилученням цінних паперів. Цінні папери не знаходяться у спільній частковій власності, не є часткою, паєм. ПРИКЛАД: Цінні папери перебувають у спільній власності і пере­дані в заставу за згодою всіх співвласників (кожен із спів­власників вказується). 5. На строк дії Договору цінні папери знаходяться у (У зв'яжу з тим, що окремі положення Закону України «Про заставу», що регламентують заставу цінних паперів на пред'явника, роблять посилання на положення, які рег­ламентують заставу товарів в обороті або переробці, можна зробити висновок; заставлені цінні папери на пред'явника можуть знаходитися в Заставника або можуть бути переда­ні на зберігання в депозит нотаріальної контори або банку (заставоутримувачу). Що стосується іменних цінних папе­рів, щодо застави яких сторони не дій шли згоди передати їх «. 227 Заставоутримувачу шляхом індосаменту, то вони можуть бути передані на зберігання Заставоутримувачу; в залежно­сті від такої домовленості сторін п. 5 цього Договору може бути викладено в іншій редакції"). ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН 6. Заставоутримувач зобов'язується: Без попереднього письмового повідомлення Заста­ воутримувача не відчужувати цінні папери. За днів до відчуження цінних паперів замінити їх іншими цінними паперами, а саме: Передати разом з цінними паперами купонні листи на виплату дивідендів та сертифікати на сумарну номіналь­ ну вартість. Без попередньої письмової згоди Заставоутримува­ ча утримуватись від дій, пов'язаних з поверненням цінних паперів з депозиту нотаріальної контори (або банку) куди вони передані на зберігання. Вести Книгу запису застав в порядку згідно діючого законодавства України, надавати її Заставоутримувачу без зволікань за першою вимогою Заставоутримувача. Сповіщати Заставоутримувача про всі зміни, що відбулися, стосовно обставин, визначених у п. п. 2 та 3 цьо­ го Договору, не пізніше доби з часу, коли ці зміни сталися. 6.7. Для укладання Договору, як його невід'ємну части­ ну, передати Заставоутримувачу такі документи: а) протоколи рішень загальних зборів акціонерів про випуск цінних паперів та інші правоустановчі документи, що підтверджують права Заставника на цінні папери і пе­ редбачені п. п. 2, 3, 6.2. цього Договору; б) виписки з Книги записи застав; в) установчі документи, свідоцтво про реєстрацію та нотаріально засвідчені примірники підписів своїх службо­ вих осіб. 7. Заставоутримувач зобов'язується передати Заставни­ку заставлені цінні папери протягом 1 доби з дати виконан­ня ^^____________^_^_^_ своїх зобов'язань за кредит­ним договором, вказаним у п. 1 цього Договору. (Або видати відповідні письмові документи при збері­ганні цінних паперів у депозиті нотаріальної контори чи банку. Інші обов'язки Заставоутримувача можуть бути за­писані у Договорі за згодою сторін.) ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН В разі невиконання чи неналежного виконання зобо­ в'язань, передбачених цим Договором, винна Сторона від­ шкодовує іншій Стороні усі завдані у зв'язку з цим збитки. За невиконання чи неналежне виконання п. п. ,..- Заставник сплачує на користь Заставоутримувача штраф у розмірі (Розмір неустойки визначається сторонами Договору.) РИЗИКИ 10. Ризик випадкової загибелі цінних паперів або їх ви­ падкового зіпсування несе Заставник. (Якщо Сторони не передбачають інше умовами цього Договору.) РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАСТАВЛЕНИХ ПАПЕРІВ Реалізація цінних паперів, на які звернено стягнен­ ня, відбувається у порядку, передбаченому діючим законо­ давством. Якщо протягом 15 днів цінні папери не реалізовані, вони переходять у власність Заставоутримувача за номі­ нальною вартістю. (Сторони можуть домовитись і про інший порядок реа­лізації цінних паперів) ДОДАТКОВІ УМОВИ 13. Договір вступає в дію з моменту нотаріального по­ свідчення Договору. Договір діє до повного виконання зо­ бов'язань __^__ __ __^_ (Умова про нотаріальне посвідчення потрібна при за­ставі цінних паперів на пред'явника.) Одностороння відмова Заставника від Договору не до­ зволяється. Одностороння відмова Заставоутримувача від До­ говору можлива у передбачених законодавством випадках. Доповнення Договору та зміна окремих його поло­ жень здійснюється за письмово оформленою згодою Сторін. Всі повідомлення між Сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих ли­ стів або телеграм. По всіх питаннях, ідо не врегульовані Договором. Сторони мають керуватись діючим законодавством України. Цей Договір складений у примірниках по Для Сторін, кожен з яких має однакову юридичну силу. 19. Додатки: ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН «ЗАСТАВОУТРИМУВАЧ» «ЗАСТАВНИК» Начальник (керуючий) який ліс по довіреності ;& від « » 199 р. м. п. м. п. Додаток 14 ДОГОВІР ПРО ПЕРЕВІД БОРГУ м. « » 199__ р. (повна назва позичальника кредит}) (далі - Підприємство) в особі (прізвище, ім'я, по батькові, посада) шо діє на підставі Статуту (Положення), з однієї сторони, і (новий боржник) (далі - Боржник) в особі . (прізвище. ім"я. по батькові, посада) що діє на підставі , з другої сторони, уклали цей Договір про таке. 230 І. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ 1.1 Підприємство згідно зі статтею 201 Цивільного ко­дексу України за письмовою згодою ___________________ (установа банку) здійснює перевід свого боргу на______________________, шо надалі нестиме відповідальність по боргу відповідно до договору між Підприємством і новим Боржником №_____ від «___»___________199__р. 1.2. Порука і встановлена третьою особою застава при­пиняються з переводом боргу, якщо поручитель або Заста­вник не виявив згоди нести відповідальність за дії нового Боржника. 2. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН 2.1. Новий Боржник зобов'язується суму боргу_______ __________________грн. (з них по кредиту_____________ __________________грн., відсотках_______________грн.) за кредитним договором від «___»____________ 199__р. №_____, укладеним між_______________________________ (підприємство) і_________________________________________________________, (установа банку) перерахувати на розрахунковий рахунок № ____________ банку (дирекція, відділення) «Україна». 2.2. Новий Боржник користується правом заперечувати проти вимог кредитора, якщо вони не грунтуються на від­носинах, що мали місце між кредитором і первісним борж­ником до переводу боргу. 3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН 3.1. При проведенні розрахунків між _______________ (новий боржник) і_________________________________________________________ (установа банку) сторони керуються умовами договору, з якого виникли зобов'язання" між Підприємством і новим Боржником (строки погашення боргу, штрафні санкції, форми розра-чунківтощо). 4. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами І діє до погашення боргу Боржником. Договір складено в трьох примірниках, з яких по одному примірнику знаходиться в кожної з сторін, а третій примірник надсилається ~~ " (установа банку) 5. ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СПОРІВ ТА ІНШІ УМОВИ 5.1. При невиконанні Боржником умов договору в уста­ новлені строки (установа банку) має право звернутися до арбітражного суду для примусово­го стягнення суми боргу. 5.2. Письмова згода (установа банку) є невід'ємною частиною цього Договору. 6. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ СТОРІН Підприємство: Боржник: (підпис) (підпис) м.п м.п.

ЧАСТИНА ДРУГА СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В БАНКІВСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Розділ І БАНКІВСЬКІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГИ

Історичний аспект формування банківського електронного права та етапи розвитку комп'ютеризації банківської справи

У 60-х - 80-х роках у багатьох банках світу спостеріга­лося значне збільшення потоків І обсягу операцій. Обчис­лювальні можливості і потужності мереж і систем обробки інформації були дуже малими. Кінець 80-х початок 90-х років привів до необхідності створювати електронне банківське середовище, оскільки зна­чна кількість банків почала сприймати комп'ютерні системи, телекомунікаційні мережі та інформаційні технології, як мо­гутню стратегічну зброю, яка допоможе їм краще обробляти, передавати і зберігати банківську інформацію, швидше обслу­говувати клієнтів і значно випередити конкурентів. У 90-ті роки через послаблення державного регулюван­ня банківської діяльності все більшого значення набуває застосування технології для розв'язання потреб банківської справи. Якщо в минулому банки мислили категоріями «да­них», то тепер мова йде про «інформацію». Стає зрозумі­лим, що володіння інформацією і уміння опрацьовувати її з допомогою сучасних інформаційних технологій, то є рі­вень, при якому володіння інформацією може використову­ватися як стратегічна зброя. Для досягнення цього потрібно забезпечити миттєвий доступ користувачеві до інформації з будь-якого джерела, в будь-який час, із будь-якого місця країни. Початок процесу комп'ютеризації банків у світі відно^ сять до 60-х років, коли з'явились перші автоматизовані 1 Розділ написаний спільно з Д. П. Біленчуком і О. В. Піксотовою. системи бухгалтерського обліку, обробки рахунків клієнтів і платежів по чеках. Уже в 70-ті роки банки зробили дуже багато, щоб на­близитись до клієнтів, перейти на співпрацю з клієнтами, а не з рахунками. Телекомунікаційна техніка в цей час забезпечила можливість обслуговувати клієнта в любому відділенні банку незалежно від місця знаходження його рахунку. 80-ті роки ознаменувалися значними успіхами у вве­денні «електронних» грошей. З'явились банківські автома­ти, їх широке застосування приводить до скорочення пото­чних розходів, зменшення чисельності касирів і прискорен­ня часу доступу клієнтів до своїх вкладів. У цей час були створені банківські системи для обслу­говування клієнтів удома. З їх допомогою стало можли­вим: -зробити запит по телефону про інформацію в банків­ському комп'ютері і отримати відповідь синтезованим люд­ським голосом; — отримати термінове повідомлення про залишок гро­шей на рахунку, проконтролювати їх рух і т. ін. Це сприяло створенню нової технології банківського обслуговування. На сьогоднішній день в Україні гостро відчувається не­стача спеціалістів по банківських технологіях, немає відпо­відної технічної і навчальної літератури по банківських еле­ктронних системах. Зарубіжний книжковий ринок у цій га­лузі теж не дуже насичений тому, що системи електронних платежів не є широко тиражованим комерційним продуктом З однієї сторони, а з Іншої, і розробники, і користувачі зовсім не зацікавлені розкривати окремі технічні деталі системи, щоб не «навчити» потенційних зловмисників. Впровадження в практику банків сучасних безпаперо-вих комп'ютерних технологій, систем електронних плате­жів без серйозних зусиль, суттєвих затрат, загального під­йому культури банківського виробництва і правопорядку неможливе. Але очевидно одне, що з кожним днем будуть зростати потенційні можливості використання програмного забезпечення при прийнятті рішень в банківській справі, а це приведе до необхідності залучення спеціалістів і їх знань для швидкого переходу на сучасне банківське інформацІй-но-технологічне обслуговування в Україні.1 1 Голота Т. И., Петренко А. И. Банковские информационнь гик // Компьютерьі и программи.- К., 1994-С. 4-8,61.

Сучасні можливості банківських інформаційних систем. Автоматизація банківської діяльності Аналіч практики показує, що в зарубіжних банках ін­формаційні технології охвачують тепер усі аспекти банків­ської справи, зокрема забезпечують: - клірингові операції (взаємні розрахунки банків); -торгові операції і маркетинг, управління касовими ре­ сурсами; -управління діяльністю банку; -кредитні операції, включаючи аналіз заявок клієнтів на їх кредитоспроможність; -системи електронних платежів (5ЧТРТ); - використання банківських автоматів; банківські операції по телефону і обслуговування на дому; використання різних платіжних карток; електронну пошту і канцелярію; безпаперовий документообіг у банку і при взаємодіях центр — філіали, банк — клієнти; -фондовий ринок і операції з цінними паперами; аналіз інвестицій і фінансового ринку: автоматизацію розрахунків у торгових точках. Автоматизація банківської справи передбачає широке використання комп'ютерних інформаційних систем у бан­ках, автоматизацію обробки платіжних документів у відді­лах, які працюють із клієнтами, в операційних відділах, а також — автоматизацію фінансових операцій в рамках між­народного банківського бізнесу. Автоматизація банківських операцій дозволяс; -виконувати безпаперові платіжні операції з мінімаль­ним залученням праці людей і скороченням організаційних витрат; - проводити обробку платежів переважно в реальному часі, за виключенням підведення бухгалтерських звітів у кінці дня і звітності по них; -прискорювати обмін інформацією між банками і кліє­нтами, банками і їх відділеннями за допомогою комуніка­ційних ліній зв'язку; -мінімізувати типові види банківського ризику (втрата документів, помилкова адресація, фальсифікація платіжних ■окументів та ін.); -забезпечувати керівників стратегічними оцінками по­ложення банку в умовах конкуренції, організації роботи і кадрової політики. І саме важливе те, що банківські комп'ютерні системи відрізняються від інших в першу чергу тим, що інформація, яка опрацьовується ними повинна бути надійно захищеною від сторонніх зазіхань, а сама система повинна мати влас­тивості підвищеної життєвості і безвідмовності в роботі.