Висновки до розділу 4

1. Природничо-географічне наукове знання багатоскладове, внутрішньо диференційоване, методологічно і концептуально цілісне, інтегроване зі знанням кількох відомих міждисциплінарних спрямувань.

Природничо-географічне знання у своїй багатоскладовості є кількаразово всеохоплюючим стосовно відображуваних земних реалій. Про це свідчать наскрізні поєднання складових природничої географії: комплексних і галузевих; давньо-об'єктних (ретроспективних), сучасно-об'єктних і майбутньо-об'єктних (перспективних, або прогнозних); субстантивних та інформаційних; глобальних, регіональних, локальних, топічних; нерозривних просторово-часових.

Кожне наскрізне поєднання наукових знань, кожна складова цих поєднань свідчить про результативну науково-пізнавальну реалізацію природничої географії у відповідному дослідницькому напрямі, галузі знань, окремій науці. Але комплексністю, інтегративністю цих напрямів, галузей, наук не вичерпується властива природничій географії продуктивна поєднаність різних пізнавальних можливостей.

2. При всій самостійності та незалежності природничо-географічних наук однієї від іншої, їм властивий ряд спільних рис і спільних проблем "родового" змісту. Це, зокрема, атрибутивно-наукознавчі проблеми природничої географії. Вони пов'язані з множинністю, суперечностями утвердження і розвитку наукових поглядів на об'єкти, предмети, методологію і методи наук, на роль кожного з цих атрибутів і суб'єкта-дослідника у науковому пізнанні, на співвідношення їх між собою і вплив на наукові результати.

Загальнонауковий зміст атрибутивних проблем, що переважає на етапі їх з'ясування, на стадії вирішення набуває конкретно-наукової теоретичної специфіки. її відбивають природничо-географічні формулювання визначень основних атрибутів, особливо об'єктів і предметів природничо-географічних наук як конкретних реалій двох паралельних рядів, поєднаних науковим дослідженням: ряду пізнаваних сутностей та ряду пізнавального відображення пізнаного.

Це ландшафтні та ландшафтоутворюючі геореали - матеріальні об'єкти природничо-географічних наук, а також відповідні їм природничо-географічні гносеореали - знання про об'єктні геореали. Гносеореали є одночасно ідеальними предметами та ідеальними ж, рефлексивними об'єктами природничо-географічних досліджень. Вони складають собою теорію науки і найбільшою мірою відбивають конкретно-наукову природничо-географічну специфіку.

Оскільки наукове пізнання багатоступеневе, то всі різнорідні предмети, і матеріальні, й ідеальні, в майбутньому можуть стати об'єктами інших природничо-географічних досліджень. Тоді як предмети буде формуватись нове природничо-географічне знання - наукове відображення історично наступних досліджуваних об'єктів. Загалом у такій історичній об'єктно-предметній трансформації для природничої географії закономірним є послідовне поглиблення дослідницького інтересу, перехід його від ідентифікації явищ до осягнення їхньої сутності, а далі до ще глибшого пізнання окремих сутнісних властивостей ландшафтних утворень і їхніх складових, до пізнання матеріальних носіїв властивостей. Це сприяє розвитку теорії науки.

3. Розвиток об'єктних уявлень, збагачення і вдосконалення теорії науки супроводжується виникненням вторинних проблемних ситуацій суперечностей між змістом і формою в науковій мові, у поняттях і термінах науки. Вирішення цих проблем здійснюється приведенням до осучасненої відповідності із досліджуваною сутністю понятійного змісту і його термінологічного прочитання. Особлива роль при цьому належить суб'єктові- досліднику, його свідомому і вимогливому ставленню до виражальних засобів науки.

Особливо коректними, розрахованими на майбутнє, повинні бути понятійно-термінологічні забезпечення нових дослідницьких напрямів природничої географії. Таким напрямам часто властива додаткова ускладненість через їхній міждисциплінарний інтегративний зміст. Це зобов'язує дослідника мати належні методологічні знання і уникати декларативності.

4. Один із актуальних напрямів застосування знань природничої географії - відповідальні наукові забезпечення у вирішенні багатоскладової проблеми українізації. Цей прикладний аспект - дуже потрібний і характерний для звільненої післяімперської України. У поєднанні з іншими аспектами, зокрема освітнім, природничо-географічні складові проблеми українізації є сильним свідченням вагомого суспільного і державницького значення природничо- географічних наук.