4.2. Проблеми об'єктів природничої географії

Розвиток об'єктних уявлень і понять у природничій географії. Об'єктне збагачення природничої географії. Об'єктивна й суб'єктивна суперечності між традиційними та новими уявленнями і поняттями. Множинність об'єктів природничої географії: матеріальні та ідеальні об'єкти, ландшафтні та ландшафтоутворюючі геореали - / відповідні гносеореали. Спільність одних і тих же об'єктів для різних наук. Проблемні питання, пов'язані з об'єктами природничої географії.

Розвиток об'єктних уявлень і понять у природничій географії

Поняття об'єкту фізичної географії розвивалось поступово із XVIII ст., коли в межах загальної географії стали виділяти фізичну географію. Розвиток цього поняття триває вже майже три століття. Особливості його розвитку з часом змінювались, а окремі закономірності зберігались.

Загальною закономірністю розвитку уявлення і наукового поняття про об'єкт фізичної (природничої) географії залишається спадкоємність цього процесу. Вона полягає у сталій належності до об'єктів цієї науки приповерхневої земної природи в цілому та її окремих складових. Характерна і також закономірна, завдяки спадкоємності, тенденція до поступового збагачення об'єктів, набуття належної, відповідної часові повноти об'єктними уявленнями та положеннями фізичної географії.

У XVIII ст. одним із виразників передової наукової думки був В.М.Татищев (1686-1750). У географії він виділяв фізичну географію поряд із математичною і політичною. За його поглядами, об'єкт вивчення географії "земной шар состоит из земли и водьі, окружен воздухом". В наукових студіях О.Гумбольдта (1769-1859) переважали рослинно-кліматичні досліджувані співвідношення. Гумбольдтів об'єктний набір геокомпонентів ще не повний - бракувало ґрунтів. В.В.Докучаєв (1846-1903) та його учні підійшли до вивчення повного, практично сучасного комплексу взаємодіючих геокомпонентів і факторів, мертвої та живої природи, включаючи людину.

У XX ст. об'єктне збагачення фізичної географії набуло інших особливостей. Цьому сприяло дедалі докладніше дослідження геокомпонентів і геофакторів, їхніх властивостей, взаємодії та результатів їхньої взаємодії - ландшафтних комплексів локальних, регіональних і глобального рангів. Важливе об'єктне значення мало опрацювання концепції ландшафтної ("географічної") оболонки.

Особливість новітнього об'єктного збагачення природничої географії полягає у все ширшому поєднаному вивченні різнорідних і різнорангових просторово-часових природно-аіпропогенних утворень ландшафтної оболонки, в осягненні науковим пізнанням механізмів формування цих утворень, у заглибленні наукового пізнання від явищ до сутності об'єктів - і до матеріальних носіїв їхньої сутності.

Розвиток об'єктних уявлень науки неминуче супроводжується суперечностями, які виникають між традиційними та новими уявленнями і поняттями. Суперечності мають дві складові: змістовну - об'єктивну і психологічну - суб'єктивну.

Змістовна суперечність полягає у невідповідності застарілої частини об'єктних уявлень і понять їхнім оновленням, уточненим наступникам. Змістовна суперечність, як правило, з часом знімається завдяки остаточному утвердженню нових наукових уявлень і понять. Наприклад, об'єктне уявлення і поняття "морфологічна структура ландшафту" стало суперечити новим, повнішим, системнішим просторовим уявленням і поняттям про структуру різнорангових ландшафтних комплексів. Настав час, коли "морфологічна структура" сприймається як зайво статичне відображення горизонтальної, або латеральної структури ландшафтних комплексів, а поняття "морфологічна одиниця ландшафту" практично витіснене поняттям "ландшафтний комплекс локального рівня".

Психологічна суперечність пов'язана зі сприйняттям нового дослідниками і характерна для будь-якого впровадження наукових новацій. Вона полягає у певному неприйнятті частиною науковців нових поглядів, особливо тих, які спростовують наукові погляди, що склались раніше. Цю суперечність також знімає час, переважно на користь точніших і змістовніших новацій.