Рушійні сили соціально-економічного розвитку Соціально-економічний прогресс

Реальні досягнення у процесі економічного зростання служать матеріальною першоосновою суспільного прогресу. Основними складовими елементами його є економічний і соціальний розвиток країни. Слід враховувати й інші сторони прогресу — політико-правові, національно-культурні, духовні тощо. Загалом такий рух означає поступальність, еволюцію суспільства до більш досконалих форм.

Економічний прогрес — це послідовне удосконалення всієї економічної системи, розвиток суспільного виробництва, продуктивних сил і техніко-економічних відносин, виробничих відносин та господарського механізму. Це рух виробництва від нижчих його форм до вищих, наслідком чого є отримання необхідних результатів (показників) щодо кількості і якості створених благ.

Стан економічного прогресу оцінюється в першу чергу за допомогою рівня розвитку продуктивних сил. Його вважають вищим критерієм, бо їх величина і якість свідчать про потенціал розширеного відтворення. Це демонструє прогресивність (або, навпаки, регресивність) даної суспільної системи. Крім того, як ми уже знаємо, рівень розвитку продуктивних сил відображає стадію, умови для переходу до вищого типу суспільного виробництва.

Економічне ніколи не буває без соціального, як і навпаки, оскільки виробництво призначене для споживання. Не було б споживання, то не мало б сенсу й виробництво.

Соціальний прогрес полягає в поліпшенні життя суспільства і кожного його члена. Він проявляється у розвитку людини, розширенні її фізичних і розумових можливостей і потреб, збагаченні духовному, поліпшенні здатності до праці, створенні сприятливих умов для трудової та іншої діяльності, відтворення сім'ї і суспільства в цілому.

Основною соціального є економічний прогрес. Разом з тим, розвиток соціальної сфери виступає могутньою підоймою економічного зростання. Такий взаємозв'язок між ними закономірний. Проте, як свідчить практика, ця закономірність проявляється непрямоліній-но, а як тенденція, долаючи на своєму шляху складні перешкоди. Так, науково-технічна революція, з одного боку, — гігантськи удосконалює продуктивні сили, різко підвищує темпи економічного зростання, а з іншої сторони — інтенсифікує працю, що приводить до передчасно¬го зношення робочої сили і скорочення працездатного віку трудящих, загострює екологічну небезпеку, частішають аварії на виробництві та інші нещасні випадки з людьми.

Характер взаємозв'язку економічного і соціального прогресу вирішальною мірою залежить від типу суспільно-економічної системи, можливостей держави активно впливати на технічний прогрес і використовувати його результати в інтересах людей, їх здоров'я, збереження природи, миру та ін. загальних цінностей. Для ведучих країн характерно випереджаюче значення розв'язку соціальних питань життя суспільства.

Соціально-економічний прогрес у кінцевому підсумку веде до гармонійного розвитку людини як особистості. Це узагальнюючий критерій суспільного прогресу.

Разом з тим, людина — головна функціональна сила соціально-економічного прогресу. Одночасно вона виступає суб'єктом виробничих зв'язків і залежностей — суперечностей, потреб, інтересів і змагальності у процесі спільної праці. Названі об'єктивні сили є основними рушійними, внутрішніми силами економічного зростання. Вони характеризують взаємовідносини між елементами продуктивних сил і виробничих відносин.