Інші рушійні сили

На розвиток суспільного виробництва і темпи еко¬номічного прогресу суттєво впливає право як еле¬мент надбудови. Воно забезпечує юридично-господарську упорядкованість і виконує функцію

стабілізуючого механізму економічного життя суспільства.

У системі дійових підойм економічного зростання чільне місце посідають також духовні фактори: рівень суспільної свідомості, культура праці і спілкування, моральні устої і цінності, національні традиції, ідеологія. Вони розвиваються під впливом базисних відносин, разом з тим і самі діють на економічну структуру суспільства.

Загальноекономічними причинами підвищення ролі надбудови в сучасних умовах є рівень усуспільнення виробництва, ускладнення господарських завдань, якісно нова роль науково — технічних факторів та інформації, зміна становища працівника на виробництві і т. д.

Значну самостійну роль серед рушійних сил соціально-економічного розвитку, накінець, відіграють виробничі відносини, які характеризуються в першу чергу відносинами власності.Ці поняття близькі, але, наприклад, удосконалення якоїсь машини може привести до її здешевлення, продовження строку експлуатації і скорочення випуску. Має місце звуження виробництва, хоч наявний розвиток за рахунок нової якості випущеної продукції. Економічний розвиток суспільства по-своєму залежить від політики, ідеології, культури тощо. Поряд з характером використання продуктив¬них сил, він включає й еволюцію економічної системи в цілому.

Темпи економічного зростання безпосередньо виражаються у тій чи іншій динаміці суспільного продукту: валового, кінцевого, чистого. Динаміка його зумовлюється або кількісним нарощуванням факторів виробництва, або їх якісним вдосконаленням. Залежно від цього економічний розвиток суспільства базується, є наслідком, супроводжується певним поєднанням двох типів економічного зростання: екстенсивного та інтенсивного.

4. Теорії періодизації економічного розвитку. Технологічний спосіб виробництва. Інформаційна ера. Формаційна теорія.

Раніше бачення об'єктивних основ і перспектив суспільно-економічного розвитку зводилося у вітчизняній літературі фактично лише до поступальної зміни одного способу виробництва іншим. Суспільний спосіб виробництва, як відомо, складається з продуктивних сил і виробничих відносин і є базисом суспільно-економічної формації, яка представляється єдністю базису та надбудови. Поняття «суспільно-економічна формація» вперше сформулював К. Маркс.

Згідно формаційного підходу визначальниму розвитку суспільства є рівень продуктивних сил, формою розвитку яких служать економічні відносини. Якщо вони стримують, не забезпечують подальше удосконалення продуктивних сил, то об'єктивно поступаються дорогою більш прогресивній формі.

Розрізняють п'ять суспільно-економічних формацій: первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і комуністичну.

Суспільно-економічна формація — історичний тип суспільства, в якому конкретно і якісно визначеній економічній системі відповідають соціальні, політичні, правові, культурні, національні та інші відносини. Зміна формацій утворює закономірний процес поступального розвитку людської цивілізації.

Цю теорію, яка отримала назву формаційної, певним чином можна використовувати при аналізі етапів економічного зростання суспільства. Однак, такий аналіз не буде вичерпним. Сучасна економічна думка звертає увагу на інші підходи, зокрема, на широко відому західну теорію «стадій економічного зростання». Критерієм періодизації зростання в ній взято рівень технологічного способу виробництва.