Суперечності

У загальному найглибшим джерелом прогресивного руху суспільства служать суперечності. Саме вони виступають як природно-історичні причини соціально-економічного розвитку всіх способів виробництва.

Суперечності, тобто якісь невідповідності, існують у будь-якому русі, є принципом всякого розвитку. Наявність їх — суть самого руху з його зв'язками, взаємодією, залежностями протилежних сторін, боротьбою. Кожна суперечність проходить тотожність, відмінність, протилежність, конфлікт і своє розв'язання, яке означає перехід у нову суперечність, у вищу форму. Така діалектична закономірність розвитку, який відбувається ніби по спіралі. Гегель з даного приводу висловився, що світ просувається вперед завдяки суперечностям.

Джерело економічного розвитку — внутрішні суперечності способу виробництва.

В економічному зростанні можна виділити такі най більш істотні суперечності:

— між продуктивними силами і виробничими відносинами;

— між виробництвом і споживанням;

— між усіма фазами суспільного відтворення;

— між економічним і соціальним зростанням і т. д.

Невчасне розв'язання економічних суперечностей гальмує процес суспільного виробництва, загострює його проблеми, зменшує результати трудової діяльності, не сприяє досягненню поставленої мети або цілей, в основі яких лежать потреби та інтереси.

Потреби

Вихідною ідеєю для розуміння потреб є ідея людських нужд — почуттів невистачання чогось, необ¬хідності в чомусь. Система нужд багатоманітна і складна. Людина найперше має фізіологічні нужди

в харчуванні, одязі, житлі, теплі, безпеці і т. д.; також існують особисті, сімейні та ін. нужди.

Якщо нужда набула специфічної форми у відповідності з культурним рівнем і особистістю індивіда, то вона стала його потребою.

Економічні потреби — це фактично попит у формі бажання на матеріальні і духовні блага, об'єктивно необхідні для підтримання життєдіяльності і розвитку людини, соціальної групи, суспільства в цілому. Це внутрішні мотиви функціонування і розвитку суспільного виробництва для досягнення конкретних економічних результатів. Тому визначні мислителі відносять потреби до ключових економічних категорій. Потреби виражають природу людини, об'єктивні умови її існування, є вихідною категорією відтворення.

Потреби весь час змінюються разом із виробництвом: одні задовольняються, нові виникають і тим самим стимулюють постійно тру¬дову діяльність людей. Це проявляється в економічному законі зростання потреб, який відображає внутрішньо необхідні, постійні зв'язки між виробництвом і споживанням, потребами і здібностями людей, новими потребами і можливостями їх задоволення.

Класифікація потреб може бути різноманітною, залежно від вибраного критерію. У механізмі відтворення розрізняють економічніпотреби, що відбивають відношення до праці і проявляються як необхідність економії робочого часу, та соціальні, які стосуються проблем особистості — необхідності самореалізації, духовного та фізичного вдосконалення, творчої діяльності тощо.

У системі економічних потреб виділяють виробничі, суспільні та особисті (фізичні, інтелектуальні, соціальні). За ступенем реалізації можна визначити абсолютні (максимально можливі), дійсні (реальні) та платоспроможні (досягнуті) потреби. Потреби бувають раціональні (від лат. гасіо — розум) і нераціональні: прагнення до споживацької психології, нечесної наживи, тіньової економічної діяльності і т. п. Тому держава має контролювати формування і розвиток потреб, щоб не допустити шкоди суспільству та окремим індивідуумам. Досягти соціально-економічного прогресу можливо тільки орієнтуючись на реалізацію все зростаючих здорових потреб та інтересів людини.