11. Структура операційної системи.

Операційна система (ОС) – це одна з підсистем організації, в рамках якої здійснюється реалізація опера-ційної функції, що включає в себе дії, в результаті яких виробляється продукція, надаються послуги, виконується робота для задоволення потреб зовнішніх споживачів.

Структура операційної (виробничої) системи – це сукуп-ність елементів та зв’язків між ними, що забезпечують цілісність системи, тобто збереження основних власти-востей системи при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Структура опера-ційної системи визначається складом і взаємозв’язками її елементів і підсис-тем, а також зв’язками із зовнішнім се-редовищем. Розрізняють просторову (розташування елементів системи у просторі) і часову (послідовність зміни стану елементів і системи в цілому) структури виробничих систем. Вони тісно взаємопов’язані і взаємозалежні.

На самому загальному рівні в складі операційної системи виділяють три основних підсистеми:

• Переробна підсистема (трансформуюча підсистема, підсистема переробки, конверсії, підсистема основного вир-ва тощо ) виконує продуктивну роботу, безпосередньо пов'язану з перетворенням входів в вихідні кінцеві результати; у рамках цієї підсистеми відбувається процес безпосереднього створення корисності у формі продукції чи послуг. У сфері вир-ва аналогом підсистеми трансформації виступає основне вир-во.

• Підсистема забезпечення (підтримки, обслуговування) прямо не пов’язана з вир-вом виходу, але вико-нує необхідні функції забезпечення ефективної роботи підсистеми перетворення; основні результати її діял-ті споживаються підсистемою трансформації, а побічні надходять у зовнішнє середовище. У вир-ві ця підсистема представлена допоміжним та обслуговуючим господарствами.

• Підсистема упр-ня (планування і контролю) отримує ін-формацію від підсистем перетворення та забезпечення про стан систем і не-завершене вир-во. На основі комплек-сної інформації з внутрішнього і зовні-шнього середовища, підсистема упр-ня приймає рішення щодо перспекти-вних цілей і функцій систем трансфор-мації та забезпечення, тобто визна-чає, як повинні працювати підсистеми. Конкретні питання, що підлягають вирішенню, як правило, включають планування завантаження виробничих потужностей, диспетчеризацію, упр-ня матеріально-виробничими запасами, контроль якості тощо.

Сукупність виробничих підрозділів (цехів, ділянок, обслуговуючих господарств та служб), які прямо чи непрямо беруть участь в виробничому процесі, їхня кількість і склад, та зв’язки між ними визначають виробничу структуру. До факторів, які визначають виробничу структуру, відносяться: характер продукції, технологія, масштаб вир-ва, ступінь спеціалізації, ступінь кооперування з іншими підприємствами, ступінь спеціалізації в середині підприємства.

Види виробничої структури.

Сукупність виробничих підрозділів (цехів, ділянок, обслуговуючих господарств та служб), які прямо чи непрямо беруть участь в виробничому процесі, їхня кількість і склад, та зв’язки між ними визначають виробничу структуру. До факторів, які визначають виробничу структуру, відносяться: характер продукції, технологія, масштаб вир-ва, ступінь спеціалізації, ступінь кооперування з іншими підприємствами, ступінь спеціалізації в середині підприємства.

В залежності від того, який підрозділ є основною структурною одиницею підприємства виділяють наступні види структур: цехову, безцехову, корпусну, комбінатську.

При цеховій структурі основним виробничим підрозділом є цех. Цех – це виробничо, теріторіально і адміністративно відділена частина підприємства, в якій виконується визначений комплекс робіт у відповідності з внутрішньою спеціалізацією. По характеру діял-ті цехи поділяються на: основні, допоміжні, обслуговуючі, експериментальні.

При безцеховій структурі виробничим підрозділом є виробнича ділянка. Виробнича ділянка – це група територіально виділених робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота чи різні операції по виготовленні однотипної продукції. Така структура використовується на невеликих підприємствах.

При корпусній структурі основним підрозділом є корпус. Корпус – сукупність кількох однорідних цехів. Така структура використовується на великих підприємствах для яких характерна наявність різних виробництв.

При комбінатській структурі створюються підрозділи, які об’єднують певну частину виробничого процесу, де виготовляється закінчена частина готового продукту. Така структура використовується на підприємствах з багатостадійними процесами вир-ва.

В залежності від форми спеціалізації цехів на виконанні певної частини технологічного процесу, виділяють наступні види структур: технологічну, предметну, змішану.

При технологічній структурі цехи спеціалізуються на виконанні певної частини технологічного процесу (наприклад механічні, термічні цехи та ін.). Така структура застосовується на підприємствах одиничного та дрібносерійного вир-ва, які виготовляють різноманітну і нестійку номенклатуру виробів.

При предметній структурі основні цехи підприємства спеціалізуються на виготовленні певноговиробу, групи виробів, вузлів, деталей та ін. Така структура застосовується на підприємствах великосерійного та масового вир-ва, які виготовляють обмежену номенклатуру виробів у великій кількості.

На практиці частіше застосовується змішаний тип структури при якій на підприємстві присутні основні цехи, організовані як за технологічною, так і за предметною ознакою.

В залежності від наявності і повноти основних та допоміжних процесів вирізняють наступні структури: комплексні, спеціалізовані.

Комплексна структура характеризується наявністю комплексу основних та допоміжних цехів.

Спеціалізована структура характеризується наявністю частини основних та допоміжних цехів.