Глава V

Контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань

§ 1. Поняття і соціально-правове призначення контролю

за діяльністю установ і органів виконання покарань. § 2. Парламентський контроль за діяльністю установ і органів

виконання покарань. § 3. Прокурорський нагляд за діяльністю установ і органів виконання

покарань. § 4. Судовий контроль за діяльністю установ і органів виконання

покарань.

§ 1. Поняття і соціально-правове

призначення контролю за діяльністю

установ і органів виконання покарань

Система установ і органів виконання покарань є частиною пра­воохоронних органів України, яка вирішує такі завдання, як бороть­ба зі злочинністю та її попередження. Оскільки до цього завдання має відношення все суспільство, воно через систему державних і громадських інститутів встановлює постійний соціальний контроль за діяльністю правоохоронних органів. Не є винятком також діяль­ність персоналу установ та органів виконання покарань, контроль за яким має свої особливості.

Насамперед, у процесі контролю забезпечується дотримання за­конності під час виконання кримінальних покарань. Будь-які проти­законні форми діяльності правоохоронних органів, у тому числі й тих, які виконують покарання, дискредитують державу.

Соціальний контроль має важливе значення в забезпеченні прав і законних інтересів засуджених. Охорона їх правового статусу за допомогою різних форм державного і громадського контролю визна­на пріоритетним завданням у ряді міжнародних угод з участю Украї­ни. Введення міжнародного та розширення національних форм конт­ролю за діяльністю персоналу в місцях позбавлення волі вказує на особливу актуальність цього питання. Соціальний контроль одночас­но є засобом виявлення й усунення причин і умов порушень закон­ності в установах і органах виконання покарань. Передусім, він впливає на удосконалення правової бази законності, особливо підза-конних нормативних актів у випадках протиріччя їх діючому законо­давству. Інформуючи про те, як застосовуються закони і створені на

112

їх підставі нормативні акти, сощальнии контроль дозволяє судити І про якість самих законів.

Виявляючи порушення законності в правозастосовній діяльності установ і органів виконання покарань, визначаючи найдоцільніші за­ходи стягнення за них, соціальний контроль формує правосвідомість персоналу, орієнтує його на безумовне і точне дотримання законів. У цьому плані він має не тільки профілактичне, а й велике виховне значення.

Контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань не самоціль, а необхідний засіб підвищення ефективності процесу ви­конання покарання і застосування заходів виправно-трудового впли­ву. У процесі контролю стає можливим виявлення і усунення недо­ліків у роботі персоналу.

Значення контролю полягає також у тому, що він дозволяє еко-номно витрачати і перерозподіляти виділені державою на утримання системи виконання покарань матеріальні кошти.

Діяльність установ і органів виконання покарань перебуває під пильною увагою засобів масової інформації і всього суспільства. Контроль з використанням громадських форм дозволяє краще ін­формувати про умови відбування покарання, економічні й інші труд­нощі, які має виправна система. Це, в свою чергу, сприяє зниженню соціального напруження в суспільстві, спричиненої наявністю різ­них поглядів на темпи і цілі нинішньої реформи.

Діяльність персоналу установ і органів виконання покарань здій­снюється на основі положень закону і підзаконних нормативних ак­тів. Виходячи з цього, під контролем за діяльністю персоналу треба розуміти систему спостереження і перевірки відповід­ності діяльності персоналу вимогам нормативних актів з ме­тою виявлення та запобігання порушень. Контроль може бути класифікований за різними підставами. Залежно від суб'єктів мож­на виділити міжнародний, державний і громадський контроль.

Міжнародний контроль за діяльністю персоналу установ і орга­нів виконання покарань передбачений міжнародними пактами про права людини, і в першу чергу Загальною декларацією прав людини (1948), Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (1966), Конвенцією про запобігання тортурам і нелюдському або та­кому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (1984).

Існує три форми міжнародного контролю. Перша — це періодич­не подання державою доповідей про дотримання прав людини (в то­му числі при виконанні покарання). Друга — повідомлення інозем­них держав про порушення громадянських і політичних прав, засто­сування тортур, інших жорстоких, нелюдських або принижуючих

113

8 - 2-659

гідність видів поводження і покарання. Третя — індивідуальні скар­ги засуджених у вказаних вище випадках. Останні дві форми міжна­родного контролю з'явилися після того, як Україна визнала компе­тенцію комітету ООН з прав людини і комітету ООН проти тортур розглядати повідомлення інших держав і скарги фізичних осіб про порушення прав людини на території України.

Державний контроль за діяльністю персоналу установ і органів виконання покарань має кілька видів: контроль органів законодавчої і виконавчої влади, судовий контроль, прокурорський нагляд. Вели­ке значення має відомчий контроль як різновид контролю органів виконавчої влади.

Громадський контроль поділяється на певні види. Це — конт­роль державно-громадських організацій і громадських формувань за порядком і умовами відбування покарання, контроль правозахисних організацій і засобів масової інформації, який здійснюється в специ­фічних формах.

Залежно від виду контролю і сфер, які підлягають контрольній діяльності, розрізняють і форми контролю. До їх числа можна від­нести: подання звітності, в тому числі й статистичної, ревізії, запи­ти, інспектування, перевірки виконання, погодження, оскарження незаконних дій посадових осіб, відвідування установ і органів вико­нання покарань, особистий прийом засуджених, ознайомлення з особовими справами засуджених та іншими документами.