3. Заходи заохочення та стягнення

16. За зразкову поведінку до осіб, узятих під варту, та засуджених, ви­роки щодо яких не набрали законної сили, можуть бути застосовані такі заходи заохочення: оголошення подяки;

дострокове зняття раніше накладеного стягнення;

дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і предметів пер­шої потреби в межах 25 відсотків від загальної суми, передбаченої для при­дбання протягом місяця продуктів харчування і предметів першої потреби;

377

збільшення тривалості прогулянки на одну годину;

преміювання за кращі показники в роботі;

дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі.

17. До осіб, узятих під варту, та засуджених, вироки щодо яких не наб­рали законної сили, які порушують вимоги режиму, можуть застосовува­тись такі заходи стягнення: попередження або догана;

позачергове залучення до прибирання приміщення;

позбавлення права протягом одного місяця купувати продукти харчу­вання і одержувати передачі або посилки (вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, а також неповнолітні не можуть бути в порядку дисциплі­нарного стягнення позбавлені права купувати продукти харчування і одер­жувати передачі або посилки);

поміщення до карцеру на строк до 10 діб, а неповнолітніх — на строк до 5 діб (вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають).

До осіб, які порушили режим тримання, застосовування декількох стягнень одночасно не допускається.

Адміністрація слідчого ізолятора може інформувати суд, що розглядає кримінальну справу особи, узятої під варту, яка допустила порушення, про її поведінку в період тримання під вартою і застосовані до неї заходи стяг­нення.

18. За зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці до засудже­них, які залишені в слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслу­говування та благоустрою в складі ремонтно-будівельної бригади, можуть застосовуватися заходи заохочення, передбачені статтею 65 Виправно-тру­дового кодексу України:

— оголошення подяки;

— занесення на дошку передовиків виробництва;

— нагородження Похвальною грамотою;

— преміювання за кращі показники в роботі;

— дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі на рік;

— надання додатково протягом року одного короткострокового поба­чення;

— дозвіл додатково витрачати гроші в сумі п'ятнадцяти процентів мі­німального розміру заробітної плати на купівлю продуктів харчування і предметів першої потреби у святкові дні.

Засуджені, які довели своє виправлення зразковою поведінкою і чес­ним ставленням до праці, можуть бути в установленому законом порядку представлені до умовно-дострокового звільнення або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.

19. За порушення порядку відбування покарання до засуджених, які залишені в слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування чи благоустрою в складі ремонтно-будівельної бригади, можуть застосову­ватися заходи стягнення, передбачені статтею 67 Виправно-трудового ко­дексу України:

— попередження або догана;

— позачергове залучення до прибирання приміщення;

378

— позбавлення права на строк до одного місяця купувати продукти харчування, та на одержання чергової передачі або посилки;

— поміщення в штрафний ізолятор строком до 15 діб.

Стягнення у вигляді поміщення в штрафний або дисциплінарний ізоля­тор засуджені відбувають у карцерному приміщенні.

20. Постанова про накладення стягнення у вигляді поміщення в карцер оголошується покараній особі начальником слідчого ізолятора або черго­вим.

Особі, яка поміщується в карцер, не дозволяється брати з собою наявні в неї продукти харчування та особисті речі, крім рушника, мила, зубного порошку і зубної щітки. Адміністрація слідчого ізолятора забезпечує збере­ження особистих речей і продуктів харчування особи, яка поміщена в карцер.

Особи, поміщені в карцер, обшукуються і переодягаються в одяг, за­кріплений за карцерами.

Особи, поміщені до карцеру, тримаються в ньому по одному і позбав­ляються права на одержання побачень, посилок, передач і бандеролей, від­правлення листів, придбання продуктів харчування і предметів першої по­треби, їм не дозволяється користуватися настільними іграми і курити.

Поміщеним до карцеру побачення з родичами або іншими особами (крім адвоката чи захисника) не надаються, їм може бути надане таке побачення під час відбування покарання в карцері тільки у виняткових ви­падках.

Особи, які поміщені до карцеру, забезпечуються індивідуальним спаль­ним місцем і постільними речами. Постільні речі видаються тільки на час сну, а верхній одяг — на час виходу з приміщення. Удень відкидні ліжка для неповнолітніх та жінок на замок не закриваються.

Особи, які перебувають у карцері, мають право на щоденну прогулянку тривалістю одна година, а неповнолітні — до двох годин.

Неповнолітні, які тримаються в карцері, мають право купувати в мага­зині слідчого ізолятора предмети першої потреби, мати побачення з роди­чами та іншими особами і отримувати посилки (передачі), які видаються їм після відбуття покарання.

Виклики до слідчого або в суд, а також тимчасове вибуття із слідчого ізолятора особи, яка тримається в карцері, не звільняє її від подальшого відбування стягнення. У такому випадку час відсутності в слідчому ізоля­торі тривалістю більше однієї доби в строк відбування покарання в карцері не зараховується.

Особам, які відбувають покарання в карцерному приміщенні, щоденно видається їжа, відповідно до встановлених норм харчування для осіб, що тримаються в слідчому ізоляторі.

Розпорядження лікаря (фельдшера) про потребу дострокового звіль­нення з карцеру особи, яка захворіла, підлягає негайному виконанню.

21. За навмисне пошкодження інвентарю, обладнання та іншого майна слідчого ізолятора на винних осіб накладаються заходи стягнення, і вони несуть за це матеріальну відповідальність у встановленому законом по­рядку.

379

ЗАКОН УКРАЇНИ "Про державну виконавчу службу"

Від 24 березня 1998 року (витяги)

РОЗЩЛ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання державної виконавчої служби

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів та інших органів (да­лі — рішень) відповідно до законів України.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупере-джене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Стаття 3. Органи державної виконавчої служби

Органами державної виконавчої служби є:

— Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юсти­ції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

— районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), ра­йонних у містах відділів державної виконавчої служби.

Районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи дер­жавної виконавчої служби є юридичними особами, мають розрахункові та інші рахунки в установах банків, гербову печатку.

Стаття 5. Компетенція органів юстиції з організації діяльності державної виконавчої служби

Міністерство юстиції України через Департамент державної виконав­чої служби Міністерства юстиції України здійснює добір кадрів, методичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове і матеріально-технічне забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців.

Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автоном­ній Республіці Крим, управління юстиції в областях, містах Києві та Севас­тополі організують виконання законів і здійснюють керівництво відділами державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районними, міськими (міст обласного значення), районними у містах відділами державної виконавчої служби, координують і контролюють їх діяльність; організують професійну підготовку і атестацію державних виконавців; розглядають скарги на дії державних виконавців; заохочують за успіхи в роботі і накладають стяг-

380

нення за порушення трудової дисципліни; здійснюють матеріально-техніч­не забезпечення державної виконавчої служби.

Структура, склад та функціональні обов'язки Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділів державної вико­навчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних уп­равлінь юстиції затверджуються в межах своїх повноважень Міністерством юстиції України.

РОЗДІЛ II ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ ВИКОНАВЦІВ

Стаття 6. Правовий статус державних виконавців

Державні виконавці є державними службовцями.

Державним виконавцям видаються службові посвідчення єдиного зраз­ка, який затверджується Міністром юстиції України.

Державний виконавець під час виконання службових обов'язків носить формений одяг, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державний виконавець користується правами і виконує обов'язки, пе­редбачені законом.

Стаття 7. Забезпечення прав громадян і юридичних осіб

Державний виконавець зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

РОЗДІЛ IV КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ДЕРЖАВНИХ ВИКОНАВЦІВ

Стаття 10. Контроль за діяльністю державних виконавців

Контроль за діяльністю державних виконавців здійснюють Міністер­ство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Мі­ністерства юстиції України, а Головне управління юстиції Міністерства юс­тиції України в Автономній Республіці Крим, управління юстиції в облас­тях, містах Києві та Севастополі — через відповідні відділи державної виконавчої служби. Контроль за діяльністю державних виконавців здійсню­ють й інші державні органи в порядку, передбаченому законом.

Стаття 11. Відповідальність державних виконавців

Державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому законом.

У разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопору-

381

шення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законом.

Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним осо- * бам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, перед- * баченому законом.

Стаття 13. Оскарження дій або бездіяльності державних виконавців

Дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому за­коном.

ЗАКОН УКРАЇНИ "Про виконавче провадження"

Від 21 квітня 1999 року

(витяги) Глава І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Виконавче провадження

Виконавче провадження — це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими норма­тивно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших за­конів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають при­мусовому виконанню (далі — рішення).

Стаття 2. Органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну ви­конавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції Ук­раїни.

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" при­мусове виконання рішень здійснюють державні виконавці районних, мі­ських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної ви­конавчої служби (далі — державні виконавці).

Інші органи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у ви­падках, передбачених цим Законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Стаття 3. Рішення, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню:

2) вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;

382

3) вироки судів у частині позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю...

Стаття 4. Заходи примусового виконання рішень

Заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, заз­начених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Стаття 5. Обов'язки і права державних виконавців

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового ви­конання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець:

— здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рі­шення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі — виконавчий документ);...

Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право:

— одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;

— здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень сто­совно працюючих у них боржників;

— входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зай­няті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхід­ності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища;

— накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому зако­нодавством;

— накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в то­му числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах;

— використовувати за згодою власника нежилі приміщення, що є в ко­мунальній власності, та інші приміщення — для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для переве­зення майна;

— звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'яс­ненням рішення, порушувати клопотання про зміни порядку і способу ви­конання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;

— звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини;

— викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих доку­ментів, що знаходяться у виконавчому провадженні;

— залучати до проведення виконавчих дій понятих, інших осіб у вста-

383

новленому порядку, а також експертів, спеціалістів, в тому числі для оцін­ки майна;

— накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;

— здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Стаття 6. Обов'язковість вимог державного виконавця

Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті З цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадо­вих осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повно­важень.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Стаття 7. Гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому ї права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучають­ся до проведення виконавчих дій, повинні бути роз'яснені державним ви­конавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконан­ня виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.

Стаття 8. Контроль і нагляд за законністю виконавчого провадження

Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу Державної виконав­чої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.

Нагляд за законністю виконавчого провадження здійснюють органи прокуратури в порядку, передбаченому законом.

Стаття 75. Виконання рішень щодо покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна

Рішення щодо покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна підля­гають виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

384

ПЕРЕЛІК

видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами

Додаток до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ

Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на та­кі види майна та предмети, що належать боржникові на праві власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні:

1. Носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржнико­ві і особам, які перебувають на його утриманні:

а) одяг — на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок — два зимових плат­тя), один літній костюм (для жінок — два літніх плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки, одна тепла хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більш, як на 50 відсотків;

б) взуття у кількості по одній парі літнього, осіннього, зимового та ін­ше взуття, зношене більш, як на 50 відсотків;

в) білизна у кількості двох змін на кожну особу;

г) постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушника на кожну особу;

д) необхідний кухонний посуд;

е) один холодильник на сім'ю;

ж) меблі — по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, од­на шафа на сім'ю (крім меблевих гарнітурів, на які може бути звернене стягнення);

з) всі дитячі речі.

2. Продукти харчування, потрібні для особистого споживання боржни­ку, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, — на три місяці.

3. Паливо, потрібне боржникові, членам його сім'ї та особам, які пере­бувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання приміщення протягом шести місяців.

4. Одна корова, а у разі відсутності корови — одна телиця; коли немає ні корови, ні телиці — одна коза, вівця чи свиня — у осіб, які займаються сільським господарством.

5. Корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, потрібній до початку вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів.

6. Насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного), та незнятий урожай — у осіб, які займаються сільським господарством (за винятком земельних ділянок, на які накладено стягнення).

7. Інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні, музичні та інші).

385

25 — 2-659

ПОЛОЖЕННЯ

про порядок і умови виконання в Українській РСР

кримінальних покарань, не пов'язаних із заходами

виправно-трудового впливу на засуджених

Затверджено Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 22 червня 1984 року № 7193-Х

ГЛАВА І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство про виконання покарань,

не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених

Відповідно до Основ виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік порядок і умови виконання кримінальних покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених, визна­чаються законодавством Союзу РСР і законодавством Української РСР.

Цим Положенням визначаються порядок і умови виконання покарань у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, штрафу, громадської догани, конфіскації мийна, позбавлення військового або спеціального звання і позбавлення батьківських прав.

Стаття 2. Підстава виконання покарання

Підставою виконання покарань, перелічених у статті 1 цього Положен­ня, є вирок суду, що набрав законної сили.

Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше трьох діб з дня набрання ним законної сили або повернення справи з касаційної інстанції.

Стаття 3. Правове становище засуджених

Особи, засуджені до покарань, перелічених у статті 1 цього Положен­ня, несуть обов'язки і користуються правами, встановленими законодав­ством для громадян СРСР, з обмеженнями, які передбачені законодав­ством для засуджених, а також випливають з вироку суду і встановленого законом порядку виконання покарання даною виду.

Правове становище іноземних громадян в СРСР і осіб без громадян­ства, засуджених до покарань, перелічених у статті 1 цього Положення, визначається законодавством Союзу РСР, що встановлює права і обов'язки цих осіб під час їх перебування в СРСР, з обмеженнями, які передбачені законодавством для засуджених, а також випливають з вироку суду і вста­новленого законом порядку виконання покарання даного виду,

Стаття 4. Прокурорський нагляд за виконанням пока­рання

Нагляд за додержанням законів при виконанні покарань, перелічених у статті 1 цього Положення, здійснюється Генеральним прокурором СРСР

386

і підлеглими йому Прокурором Української РСР і нижчестоящими проку­рорами відповідно до Закону СРСР "Про прокуратуру СРСР".