Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види вмінь

Вимоги до

загальнонавчальних досягнень учнів

Організаційно-

контрольні

Учень самостійно:

усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної і життєтворчої діяльності;

планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;

здійснює намічений план з допомогою дібраних методів і прийомів;

оцінює проміжні і кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.

Загальнопізна-

вальні

Учень самостійно:

аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;

порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;

робить висновки на основі спостережень;

виділяє головне з-поміж другорядного;

моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.

Творчі

Учень самостійно:

уявляє словесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого;

прогнозує подальший розвиток певних явищ;

переносить раніше засвоєні знання і вміння у нову ситуацію;

помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;

усвідомлює будову предмета вивчення;

робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;

добирає переконливі аргументи для його доведення;

спростовує хибні припущення і твердження.

Естетико-етичні

Учень:

помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;

спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків щодо загальнолюдських моральних норм, усувати помічені невідповідності;

виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;

готовий прощати образи з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи їх недосконалість;

переконаний, що творити добро словом і ділом – обов’язок кожної людини.

№

п\п

Кіль-

кість

годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до

рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

2

Повторення вивченого в 10 класі

Стилістика як розділ науки про мову. Стилістика мови (практична). Фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засоби стилістики. Культура мовлення. Норма літературної мови як основне поняття правильності мовлення, її варіативність.

Учень:

розрізняє стилістику практичну, фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засоби морфологічні і синтаксичні засоби стилістики, речень з різними способами вираження чужого мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять стилістика і культура мовлення.

2

5

Практична стилістика і культура мовлення .

Морфологічні засоби стилістики.

Стилістичне забарвлення граматичних понять і граматичних форм. Поняття роду, числа. Власні і загальні назви. Ступені порівняння. Стягнені і нестягнені форми. Займенники й контекст.

Культура мовлення. Синоніміка займенникових форм: неозначених, заперечних, означальних; вказівних займенників і прикметників; пропуск особових займенників; зайве вживання займенників.

Стилістичні аспекти дієслівних категорій. Синоніміка дієприкметни-ків: дієприкметникових зворотів і підрядних означальних речень. Синоніміка дієприслівників: дієприслівниковий зворот і підрядні речення обставинні.

Правопис. Велика буква і лапки у власних назвах. Написання складних прикметників. Не і ні з різними частинами мови.

Н у прикметниках, дієприкметниках, займенниках, прислівниках. НН у прикметниках, прислівниках. Правопис займенників. Пунктограма при відокремлених другорядних членах речення.

Учень:

знаходить у тексті стилістично забарвлені морфологічні засоби, варіанти граматичних форм;

визначає їх роль і доречність використання в тексті .

розрізняє морфологічні синоніми, визначає їх стилістичну функцію; здійснює правильно синонімічну заміну займенникових форм і прикметників, дієприкметникових і дієприслівникових зворотів та підрядних речень з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.

Учень:

правильно пише слова із зазначеними у програмі орфограмами;

розставляє розділові знаки при відокремлених другорядних членах речення;

знаходить помилки на вивчені правила і виправляє їх;

3

4

Стилістика простих речень.

Види простих речень і їх відтінки значень.

Культура мовлення. Синоніміка: а)двоскладних і односкладних речень; б)неозначено-особових узагальнено-особових і безособових; в)означено-особових і безособових.

Синоніміка мовних засобів вираження: присудка; другорядних членів; інверсія замість прямого порядку слів; синоніміка відокремлених і невідокремлених другорядних членів. Вираження різноманітних смислових значень з допомогою звертань, вставних слів і вставних конструкцій, їх емоційно-експресивний характер.

Правопис. Пунктограми у простому реченні.

Учень:

розрізняє відтінки значень простих речень;

знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби простого речення;

визначає їх роль і доречність викори-стання в тексті ;

проводить заміну стилістично нейтральних мовних засобів стилістично забарвленими і навпаки;

розрізняє синтаксичні синоніми, визначає їх стилістичну функцію; проводить синонімічну заміну в простому реченні з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.

Учень:

правильно розставляє розділові знаки в простому реченні й обґрунтовує їх.

4

3

Стилістика складних речень

Смислові відношення між простими реченнями, які входять до складних.

Культура мовлення. Синоніміка: а)складносурядних і складнопідрядних речень; б) складних безсполучникових і складносурядних ; в) складних безсполучникових і складнопідрядних; г)складнопідрядних і простих речень з дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами; синоніміка сполучників і сполучних слів, що з’єднують складні сполучникові речення.

Правопис. Пунктограми у складному реченні.

Учень:

знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби складного речення;

визначає їх роль і доречність використання в тексті;

розрізняє синтаксичні синоніми; встановлює їх стилістичну функцію;

правильно проводить синонімічну заміну складних речень, складних і простих із дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами, сполучників і сполучних слів, що з’єднують частини складного речення, з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.

Учень:

правильно розставляє розділові знаки в складному реченні.

5

2

Стилістика речень з різними способами вираження чужого мовлення.

Пряма і непряма мова, її призначення і граматично–смислові особливості.

Культура мовлення. Стилістичні особливості авторських слів при прямій мові. Синоніміка речень з прямою мовою, реплік у діалозі і непрямій мові.

Правопис. Пунктограми при прямій мові і діалозі.

Учень:

знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби речень з різними способами вираження чужого мовлення;

визначає їх роль і доречність використання в тексті .

визначає стилістичні особливості авторських слів при прямій мові; правильно проводить синонімічну заміну в реченнях з різними способами вираження чужого мовлення для посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки;

використовує правильно і доречно у власному мовленні різні варіанти граматичних форм, морфологічних, синтаксичних засобів з урахуванням виконання ними стилістичної функції, емоційно-експресивного забарвлення;

знаходить і виправляє помилки, зумовлені стилістично неправильним вибором варіантів граматичних форм, невдалим використанням морфологічних, синтаксичних засобів у своєму і чужому мовленні.

Учень:

правильно розставляє розділові знаки при прямій мові і діалозі й обґрунтовує їх.

6

5

Функціональна стилістика і культура мовлення.

Мовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення. Мовлення розмовне і книжне, їх співвідношення та особливості. Поняття стилю мовлення: позамовні ознаки (сфера спілкування, умови і мета спілкування) і мовні. Стилі мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, художній і публіцистичний, їх підстилі. Зміст і структура текстів кожного із стилів, їх характерні мовні засоби, основні жанри.

Культура мовлення. Мовлення правильне і комунікативно доцільне. Вимоги до гарного мовлення ( змістовність, логічність, багатство і різноманітність, точність, виразність, доречність), їх основні ознаки (практично).

Учень:

розрізняє предмет вивчення функціональної стилістики і завдання культури мовлення (в зіставленні із стилістикою), особливості розмовного і книжного мовлення; стилі мовлення, їх підстилі, основні жанри та характерні мовні засоби; вимоги до мовлення; значення вивчених термінів , їх зв’язок і роль в обгрунтуванні понять стилістика і культура мовлення;

визначає мовлення правильне і комунікативно доцільне, нормативне і ненормативне використання мовних засобів;

аналізує тексти вивчених стилів мовлення з погляду змістовності, логічності, багатства і різноманітності, точності, виразності, доцільності мовлення;

складає власні усні, письмові висловлювання різних стилів, типів і жанрів мовлення, дотримуючись основних їх ознак та вимог до гарного мовлення;

знаходить і виправляє помилки, пов’язані з порушенням стильової єдності, змістовності, логічності, доречності, виразності, з неправильним використанням слів і одноманітних синтаксичних конструкцій, лексичних варіантів і порушенням лексичної сполучуваності слів.

7

10

Види робіт

Сприймання чужого мовлення:

Аудіювання( слухання-розуміння) текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення.

Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне).

Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення.

Різновиди читання (ознайомлювальне, вивчальне, переглядове).

Учень:

розуміє зміст висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 10-11 хв., інших стилів 9-10 хв.), адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови тексту і мовного оформлення;

користується різними видами аудіювання залежно від ситуації спілкування;

робить записи почутого;

визначає власне ставлення до змісту, формулюючи висновки щодо сприйнятого.

Учень:

читає мовчки відповідно до його віку незнайомі тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення зі швидкістю 160-330 слів за хв.;

розуміє зміст, особливості структури і мовного оформлення тексту, довшого і складнішого, ніж у попередніх класах;

користується різними видами читання; робить записи (план, виписки, тези, конспект) у процесі читання;

самостійно ставить запитання під час читання;

оцінює прочитане, висловлюючи власну думку.

8

Відтворення готового тексту:

Перекази ( навчальні і контрольні).

Говоріння:

Докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.) .

Письмо:

Докладний і стислий перекази текстів художнього і публіцистичного стилів із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.) .

Учень:

пере­казує докладно і стисло прослуханий або прочитаний текст художнього, наукового чи публіцистичного стилів мовлення обсягом ( для докладного переказу 350-450 слів, стислого - в 2 рази більше), за самостійно складеним складним планом (усно і письмово), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці , комунікативному завданню, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;

редагує написане з урахуванням вимог до мовлення.

9

Створення власних висловлювань:

Діалогічне мовлення:

Діалог, складений відповідно до запропонованої ситуації, діалог-обмін думками, враженнями (офіційна і неофіційна розмова); обговорення самостійно обраної теми.

Монологічне мовлення:

( навчальні і контрольні види )

Говоріння:

Розгорнута відповідь на уроці (іспиті) в науковому стилі.

Доповідь на тему, зв'язану з виучуваними предметами в науковому стилі.

Письмо:

Стаття дискусійного характеру публіцистичного стилю.

Портретний нарис у публіцистичному стилі..

Реферат на тему, зв'язану з виучуваними предметами (із залученням науково-популярної літератури).

Ділові папери. Офіційний лист. Акт. Протокол (складний).

Учень:

складає і розігрує діалог відповідно до запропонованої ситуації; діалог-обмін думками, враженнями;

самостійно визначає тему діалогу і його зміст;

висловлює свою думку, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого;

дотримується норм української літературної мови та правил мовленнєвого етикету ;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.

Учень:

готує і виголошує розгорнуту відповідь на уроці (іспиті), доповідь і реферат на теми, зв’язані з виучуваними предметами;

пише статтю в газету, портретний нарис, роздуми відповідно до творчих завдань переказів;

складає офіційний лист, акт, складний протокол;

використовує стилі і типи мовлення відповідно до ситуації спілкування, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання;

перевіряє результати мовленнєвої діяльності (коректує усне мовлення в процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача);

редагує написане з урахуванням вимог до мовлення, додержанням основних правил спілкування.

Орієнтовний зміст навчального матеріалу

Орієнтовні вимоги

до вмінь

Cфери відношень

Тематика текстів

Теми висловлювань учнів

Я і українська мова.

Я і ми ( народ, родина, націона-льна історія і культура).

Я і рідна природа.

Я як особистість

Мова і мовлення. Прекрасне в мові й мовленні.

Герої національно-визвольного руху. Етнічна культура україн-ського народу, відображена в народних традиціях і звичаях, в усній народній творчості. Наші національні святині й скарби.

Родина – клітинка суспільного організму. Проблеми сучасної родини.

Ставлення людини до Всесвіту й природи Землі. Сучасні екологічні проблеми та шляхи й способи їх розв’язання.

Роль художньої літератури, видів мистецтв(театру, музики, живопису та ін.) у збагаченні й гармонізації внутрішнього світу.

“Краса навколишнього світу в слові”.

“Наші духовні провідники”

“Чим багатий мій народ. Якими скарбами він може поділитися з іншими?”.

“Як забезпечити добробут і щастя в родині”.

“Хай оживає істи-на стара: людина починається з добра”.

“Культурна людина. Якою я її бачу?”.“Я і моя совість”.“Мистец-тво бути собою”.

Учень:

сприймає,

аналізує, оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ, добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної, експресивної, комунікативної чи іншої мети.