Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види вмінь

Вимоги до

загальнонавчальних досягнень учнів

Організаційно-

контрольні

Учень самостійно:

усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної і життєтворчої діяльності;

планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;

здійснює намічений план з допомогою дібраних методів і прийомів;

оцінює проміжні і кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.

Загальнопізна-

вальні

Учень самостійно:

аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;

порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;

робить висновки на основі спостережень;

виділяє головне з-поміж другорядного;

моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.

Творчі

Учень самостійно:

уявляє словесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого;

прогнозує подальший розвиток певних явищ;

перенесить раніше засвоєні знання і вміння у нову ситуацію;

помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;

усвідомлює будову предмета вивчення;

робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;

добирає аргументи для його доведення;

спростовує хибні припущення і твердження.

Естетико-етичні

Учень:

помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;

спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків щодо загальнолюдських моральних норм, усувати помічені невідповідності;

виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;

готовий прощати образи з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи їх недосконалість;

переконаний, що творити добро словом і ділом – обов’язок кожної людини.

№

п\п

Кіль-

кість

годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до

рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

14

Учнівський проект вдосконалення власного мовлення.

Проведення діагностичної роботи, її аналіз і визначення на його основі індивідуальних проектів змісту, форм і методів вдосконалення мовної і мовленнєвої компетенції учнів.

Організація і проведення контрольної роботи з метою визначення результативності виконаних індивідуальних проектів

Учень:

аналізує результати контрольної роботи;

розробляє проект поглиблення власних знань з мови й мовлення і вдосконалення відповідних умінь і навичок, усунення виявлених недоліків;

самостійно здійснює розроблений проект.

1

28

3

Риторика

Вступ

Загальні відомості про виникнення і розвиток риторики як мистецтва красномовства.

Із історії ораторського мистецтва.

Ораторське мистецтво стародавнього світу. Видатні оратори Давньої Греції: Сократ, Платон, Демосфен. „Риторика” Аристотеля як підручник з красномовства. Риторика Давнього Риму. Цицерон як один з найдавніших ораторів світу і як теоретик красномовства.

Основи ораторського мистецтва.

. Види красномовства в стародавньому світі: урочистий, судовий ораторський виступ; соціально-політичне красномовство, його види і характерні особливості. Академічне красномовство, його різновиди (наукове, наукового-популярне, навчальне) і його характерні ознаки.

Судове красномовство, особливості захисного і звинувачувального виступу.

Духовне красномовство, його види і характерні риси.

Соціально-побутове красномовство, його види (ювілейне, промова, привітання, тост тощо). Особливості стилю побутового красномовства.

Види ораторського мистецтва за метою висловлювання: інформувальні, переконувальні, розважальні та інші виступи.

Публічний монолог і публічний діалог. Полемічний діалог. Дискусія.

Учень:

знає історичні відомості про риторику, найвидатніших ораторів, види красномовства, вимоги до особи виступаючого, предмет і завдання риторики; основні прийоми запам’ятовування виступу, способи виступу, прийоми встановлення і збереження контакту з аудиторією тощо.

розрізняє види ораторського мистецтва за метою висловлювання,

аналізує ораторську майстерність риторів Давньої Греції, Давнього Риму, Європи, України, композицію ораторського виступу, пояснює їх погляди на теорію красномовства;

характеризує особливості класифікації видів ораторського мовлення античними теоретиками і сучасною риторикою;

визначає за змістом і вивченими ознаками приналежність виступу до певного виду, жанру красномовства.

Підготовка ораторського виступу. Вимоги до особистості виступаючого. Вибір теми, види цільової установки виступу як початковий етап підготовки. Залежність теми, жанру висловлювання, задуму і мети (інформування, переконання, заклик до дії тощо) від складу слухачів, відведеного часу та ін.

Добір матеріалу і його систематизація. Складання бібліографії. Робота з джерелами інформації. Види запису зібраного матеріалу для виступу (докладний запис виступу, його конспект, тези, докладний план і короткий план).

Композиція ораторського виступу. Особливості побудови виступу, основної частини, способи завершення виступу. Добір аргументів і способів активізації мислення та емоційно-почуттєвої діяльності аудиторії.

Відбір мовних засобів залежно від мети спілкування і адресата мовлення. Мовні засоби створення тексту ораторського виступу. Зображувально-виражальні засоби мовлення, доречність їх використання в публічному виступі.

Вдосконалення виступу з погляду вимог до культури мовлення(змістовність, логічність, багатство, доказовість, виразність, точність, правильність).

Роль репетиції у підготовці до усного виступу. Запам’ятовування тексту ораторської промови, її особливості. Основні прийоми запам’ятовування (повторення матеріалу вголос з елементами заучування, переказування виступу іншим тощо).

Учень:

вміє визначати тему майбутнього висловлювання, його жанр, мету відповідно до особливостей аудиторії, інтелектуального рівня слухачів, їхнього віку та ін;

систематично виконує вправи, вдосконалюючи ораторські вміння й навички;

розширює кругозір і загальну культуру;

добирає матеріал з урахуванням особливостей формулювання теми, користуючись різними джерелами інформації;

працює з довідковою літературою, складаючи бібліографію з визначених тем;

використовує різні види запису зібраного матеріалу для підготовки до усного виступу; складає простий чи складний план виступу з ключових слів, виділяючи його основну думку; аналізує структурні частини виступу, вдосконалюючи його будову;

добирає найбільш доцільні виражальні засоби мовного оформлення;

редагує підготовлений текст виступу, вдосконалюючи його зміст і мовне оформлення

запам’ятовує текст виступу з допомогою різних способів;

Виступ з ораторською промовою.

Основні способи виступу (читання тексту промови, відтворення його по пам’яті із читанням окремих фрагментів, вільна імпровізація, відповіді на запитання, ведення полеміки).

Використання прийомів встановлення і збереження контакту з аудиторією. Поєднання монологічного мовлення оратора і бесіди з аудиторією.

Роль початкової фрази перед виступом. Постава, виразність міміки і жестів, їх природність, відповідність змісту викладу. Техніка мовлення. Головні критерії оцінки промови: ефективність виступу, інформаційна новизна, логічність розвитку теми, аргументація основних положень, наочність, контакт з аудиторією, засоби активізації уваги слухачів, поведінка оратора на трибуні і його мовлення.

Культура публічного виступу. Етичні мовленнєві формули, прийняті в ораторській практиці (під час вітання, звернення, залучення слухачів до полеміки, відповіді на запитання тощо).

Особливості колективного виступу. Дискусія. Полеміка. Правила ведення дискусії.

Учень:

будує власні виступи відповідно до вимог композиції, використовуючи оригінальний вступ, правильно формулюючи тези, обґрунтовуючи їх переконливими аргументами і завершуючи промову ефектним закінченням;

правильно виголошує виступ, використовуючи інтонаційні засоби для виділення головного, виразно артикулюючи слова;

переформульовує основну думку, проводячи її через увесь виступ;

використовує різні способи виступу залежно від ситуації спілкування; прийоми встановлен-ня і збереження контакту з аудиторією, дотримуючись головних критеріїв оцінки виступу;

додержує загальноприйнятих етичних та етикетних норм поведінки і культури спілкування;

критично оцінює власний виступ з погляду відповідності задуму змісту і мовного оформлення.

20

Види робіт

Сприймання чужого мовлення:

Аудіювання( слухання-розуміння) текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення.

Види запису почутого: докладний запис, тези, конспект , докладний і короткий план.

Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення.

Види запису прочитаного : докладний запис, конспект, тези, докладний і короткий план. Бібліографія.

Учень:

розуміє зміст висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 11-12 хв., інших стилів – 10-11 хв.) ,адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови і мовного оформлення;

користується різними видами аудіювання; видами запису почутої інформації (докладним записом, тезами, конспектом, докладним і коротким планами);

оцінює почуте, висловлює власну думку.

Учень:

читає мовчки тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення зі швидкістю 170-360 слів за хв.;

користується всіма різновидами читання; робить записи прочитаного (тези, план, виписки, конспект);

складає бібліографію;

оцінює прочитане, висловлює власну думку.

Відтворення готового тексту:

Виразне читання вголос текстів різних стилів і жанрів мовлення відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм.

Перекази ( навчальні і контрольні).

Докладний і стислий перекази текстів різних стилів і жанрів із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків тощо).

Анотація як вид стислого переказу прочитаного.

Учень:

виразно читає вголос тексти різних стилів і жанрів мовлення з дотриманням орфоепічних та інтонаційних норм;

відтворює по пам’яті окремі фрагменти прочитаного, вільно імпровізує, відповідає на запитання.

Учень:

переказує докладно і стисло почуті чи прочитані тексти (усно і письмово) обсягом 450-500 слів за самостійно складеним планом, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці , ураховуючи комунікативне завдання, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму;

складає анотацію на прочитане;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;

редагує написане з урахуванням вимог до культури мовлення.

Створення власних висловлювань:

Діалогічне мовлення:

Діалог публічний, складений відповідно до запропонованої ситуації, діалог-полеміка, діалог-дискусія, самостійне визначення теми і змісту діалогу.

Монологічне мовлення:

( навчальні і контрольні види )

Публічний монолог. Виступ під час дискусії (підготовлений і непідготовлений) на суспільну і морально-етичну теми.

Привітальний виступ.

Телефонна розмова як один із видів усного ділового мовлення.

Виступ інформаційно-коментаторського характеру.

Стаття на морально-етичну тему.

Ділові папери: Автобіографія. Заява. Доручення. Розписка.

Учень:

складає полемічний діалог та дискусійного характеру відповідно до запропонованої ситуації;

самостійно визначає тему і зміст діалогу;

висловлює свою думку, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого;

дотримується норм української літературної мови та правил мовленнєвого етикету ;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.

Учень:

готує виступи та їх виголошує під час дискусії, привітальні, інформаційно-коментаторського характеру, добираючи мовні засоби залежно від мети спілкування і адресата мовлення;

веде ділову телефонну розмову;

складає роздуми відповідно до творчих завдань переказів, статтю на морально-етичну тему, заяву, автобіографію, доручення, розписку, використовуючи стилі, типи мовлення відповідно до ситуації спілкування;

добирає мовні засоби залежно від задуму висловлювання , стилю і жанру мовлення;

коректує усне мовлення в процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача;

редагує текст виступу з погляду вимог до культури мовлення (змістовність, логічність, багатство, доказовість, виразність , точність, правильність);

додержує основних правил українського мовленнєвого етикету;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.

Орієнтовний зміст навчального матеріалу

Орієнтовні вимоги

до вмінь

Cфери відношень

Тематика текстів

Теми висловлювань учнів

Я і українська мова.

Я і ми (народ

, родина, національна історія і культура).

Я і рідна природа.

Я як особистість

Слово як носій добра, істини й краси.

Найвжливіші історичні відомості про Україну. Сьогодення нашої

країни. Український народ і його місце серед народів Європи й світу. Україна й особистість. Роль громадянина у відродженні і зміцненні української державності. Традиційна культу-ра взаємин молодих людей в Україні і її відродження. Наше культурне відродження у ХХІ столітті.

Неоціненні скарби природи. Культура взаємин людини з природою

Самопізнання і саморозвиток людини і суспільний прогрес

“Рідна мова – найбільше багатство”.

“Уроки історії, які ми маємо знати”

“Як не розмину-тися сьогодні з майбутнім”.

“Яким я уявляю майбутнє України

“Мій друг”. “Моя подруга”.

“Якою я уявляю свою родину”.

“Цілющі джерела нашої духовності”

“Що для мене значить – Земля”.

“Чи є в мене про-блеми з етикою й етикетом?”

Учень:

сприймає,

аналізує, оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ і добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної, експресивної, комунікативної чи іншої мети.