1.4 Використання потенціалу сфери телекомунікацій

За останні роки темпи розвитку українських телекомунікацій суттєво зросли, особливо за рахунок розвитку сучасних видів телекомунікацій, таких як рухомий стільниковий та комп’ютерний (Інтернет-) зв’язок.

За результатами розвитку українських телекомунікацій виробничий потенціал сфери телекомунікацій може бути охарактеризований такими показниками:

• мережа ефірного телерадіомовлення забезпечує майже повне покриття населених пунктів України (80-95% населення);

• мережа кабельного телебачення забезпечує у великих містах радіосигналами телевізійних програм близько 3 млн. телевізорів, а також швидкісним доступом до Інтернет близько 100 тис. комп’ютерів;

• мережа кабельних (волоконно-оптичних і мідних) та радіорелейних ліній зв’язку має протяжність міжрегіональних, регіональних і місцевих ділянок приблизно у 10, 80 і 260 тис. км., відповідно;

• мережа стаціонарного телефонного зв’язку забезпечує роботу 13 млн. основних телефонних апаратів, у тому числі 1,6 млн. у сільських населених пунктах;

• мережа рухомого (мобільного) зв’язку забезпечує телефонним зв’язком близько 30 млн. персональних рухомих апаратів телефонно-текстового зв’язку;

• мережа Інтернет забезпечує обслуговування близько мільйона персональних комп’ютерів, за допомогою яких близько 7 млн. користувачів отримують різноманітні інформаційно-комунікаційні послуги;

• обслуговуванням мереж та наданням телекомунікаційно-інформаційних послуг у сфері телекомунікацій зайнято 253 тисячі працівників;

• загальний щорічний обсяг надаваних послуг сфери телекомунікацій становить 32,1 млрд. грн., у тому числі, послуг рухомого зв’язку 20,2 млрд. грн.

Слід зазначити, що внаслідок слабкої економіки України і, відповідно, невеликих економічних можливостей операторів телекомунікацій, основний за обсягом капітальних витрат потенціал сфери телекомунікацій морально застарів і фізично зношений. Більш-менш сучасними можна вважати засоби і персонал мереж рухомого зв’язку, кабельного телебачення та Інтернет, мережі фіксованого телефонного зв’язку зношені приблизно на 60%, мережа ліній зв’язку та мережа ефірного телерадіомовлення зношені приблизно на 90%.

Зношений потенціал телекомунікаційної сфери потребує негайної заміни, оскільки він консервує у сфері телекомунікацій вкрай застарілі технології і потребує надмірних, за сучасними мірками, експлуатаційних витрат. Однак, ця вкрай застаріла частина телекомунікаційного потенціалу надає масові і недорогі послуги для незаможних верств населення та держбюджетних установ, які можуть споживати телекомунікаційні послуги тільки за невисокими тарифами. Заміна ж застарілих мереж є невигідними для традиційних операторів, таких як ВАТ “Укртелеком” та концерн РРТ. Свої нові інвестиції ці оператори намагаються вкладати у більш прибуткові види діяльності в телекомунікаційній сфері, беручи приклад із операторів мереж рухомого зв’язку, операторів мереж кабельноготелебачення та провайдерів Інтернет.

З огляду на зношеність і перевантаженість, застаріла частина потенціалу телекомунікаційної сфери не має резервів для подальшого використання, окрім значної частини абонентських лінійно-кабельних споруд стаціонарної телефонної мережі. Останні можуть бути іще деякий час (10-25 років, в залежності від часу будівництва та технічного стану) експлуатуватись як за прямим призначенням (абонентські телефонні лінії), так і для створення швидкісних цифрових абонентських ліній якісного доступу до Інтернет.

В більш-менш сучасних частинах потенціалу телекомунікаційної сфери резерви також невеликі, оскільки вони будуються під конкретні величини абонентського навантаження. Так у мережах мобільного зв’язку можна було б вважати резервом кількаразове радіопокриття території України мережами різних операторів. Однак, внаслідок розподілу усіх абонентів між мережами цих операторів, щільність розташування базових станцій, що здійснюють радіопокриття території України в мережі кожного оператора пропорційна кількості абонентів цієї мережі. Отже, загальна кількість базових станцій в мережах рухомого зв’язку усіх операторів приблизно відповідає загальній кількості абонентів усіх цих мереж із середнього розрахунку: одна базова станція на 2-2,5 тисячі абонентів. Зменшення кратності радіопокриття території України дозволило б зекономити радіочастотний ресурс країни та зменшити електромагнітне забруднення території України.

В мережах рухомого зв’язку останнім часом, внаслідок неефективної конкуренції операторів цих мереж із колишнім монополістом ліній зв’язку ВАТ “Укртелеком”, з’явився вагомий резерв пропускної здатності у новозбудованих волоконно-оптичних лініях зв’язку на міжміських (міжрегіональних і, частково, на внутрішньорегіональних) ділянках. При узгодженій, ефективній політиці розвитку мереж таке надлишкове будівництво ліній зв’язку було б зайвим, оскільки необхідну пропускну здатність цих ділянок можна було б значно дешевше отримати за рахунок спектрального ущільнення (системами DWDM) вже збудованих волоконно-оптичних ліній ВАТ “Укртелеком”.

Наявність такого резерву пропускної здатності на міжміських ділянках створює сприятливі умови для більш швидкого розвитку в Україні мереж рухомого зв’язку наступних поколінь (третього та четвертого), а також загальнонаціональної мережі наступного покоління (NGN). Цей резерв, за умови відповідної технічної і регуляторної політики у сфері телекомунікацій, може бути ефективно використаний для розвитку українських телекомунікацій.

Суттєві резерви пропускної здатності існують і їх можна швидко реалізувати в абонентських частинах стаціонарної телефонної мережі та мережі кабельного телебачення. Цей резерв широко використовується в розвинутих країнах для створення масових цифрових абонентських ліній (DSL) зі швидкостями передачі від 0,1 до 50 Мбіт/с. Використовуючи відповідні абонентські модеми та станційні мультиплексори для телефонних абонентських ліній та для мереж кабельного телебачення, які масово і відносно недорого виробляються у технічно розвинутих країнах, можна буквально за рік-другий побудувати кілька мільйонів ліній швидкісного абонентського доступу до Інтернет. Одночасно збільшуючи потужність вузлів Інтернет та пропускну здатність міжвузлових ліній зв’язку таким чином можна почати практичні роботи по будівництву національної мережі наступного покоління.

У такому шляху використання резервів наявних ліній абонентського доступу для розвитку українських телекомунікацій є, однак, і суттєві недоліки.

По-перше, щільність збудованих абонентських ліній мережі телефонного зв’язку та мережі кабельного телебачення в Україні у 3-4 рази менша, ніж аналогічна щільність в розвинутих країнах. Отже, додаткове модемне ущільнення збудованих абонентських ліній вирішує проблему будівництва швидкісного доступу до Інтернет в Україні лиш частково, приблизно на 30%. До речі, можуть бути ущільнені не всі збудовані абонентські лінії. Деяка їх частина, внаслідок поганого технічного стану або внаслідок великого рівня електричних завад, не забезпечує роботу ущільнюючих модемів.

По-друге, існують значно дешевші варіанти будівництва мережі швидкісного абонентського доступу, наприклад, системи Ethernet, Ethernet-LR. Можливо створення іще більш дешевих систем абонентського доступу з використанням сучасних технологічних можливостей. Отже, модемне ущільнення існуючих абонентських ліній відносно недороге і цілком прийнятне тільки в умовах розвинутих економік (з валовим внутрішнім продуктом 20-40 тис. дол. США на душу населення). В умовах слабкої економіки України (валовий внутрішній продукт сьогодні дорівнює приблизно 1,8 тис. дол. США на жителя країни) таке рішення буде відносно дорогим.

По-третє, існуючі мережі телефонного зв’язку і кабельного телебачення з побудовою мережі наступного покоління в Україні стануть економічно неефективними і мають бути виведені з експлуатації, тому модемне ущільнення абонентських ліній телефонних мереж і мереж кабельного телебачення є явно тимчасовим рішенням, що додатково зменшує їх економічну ефективність.

Резюмуючи вищенаведене, можна стверджувати, що технічно-виробничий потенціал сфери українських телекомунікацій в значній мірі морально застарів, фізично зношений і має лиш незначні резерви, які можуть бути швидко задіяні для розвитку мереж наступного покоління, але не для кількісного нарощування ємності існуючих телекомунікаційних мереж. Так потрібна в Україні масовість сфери телекомунікацій потребує нового будівництва, яке, очевидно, слід ретельно планувати з метою досягнення максимально можливої масовості та економічної ефективності.