2.1 Кон’юнктура телекомунікаційних послуг у світі

Основними телекомунікаційними послугами з точки зору їх масовості прийнято вважати:

– послуги поширення (доставки до користувачів) сигналів телерадіомовлення;

– послуги телефонного зв’язку між стаціонарними телефонними апаратами (традиційні послуги телефонних мереж, включно з модемним передаванням даних і факсимільних повідомлень через телефонні з’єднання);

– послуги телефонного зв’язку і коротких повідомлень між рухомими апаратами або телефонного зв’язку між рухомим апаратом і стаціонарним телефонним апаратом (послуги рухомого зв’язку);

– послуги мережі Інтернет (Web-доступ до інформаційних джерел, пошук інформації, електронна пошта, передавання даних або файлів, тощо);

– послуги доступу до мережі Інтернет;

– внутрішньокорпоративний і міжкорпоративний зв’язок (передача даних, телефонний та відеотелефонний конференц-зв’язок).

З точки зору вартості реалізації на одиницю часу надання послуги і, відповідно, прибутковості для операторів телекомунікацій, ранжування цих основних видів послуг виглядає дещо по іншому:

– послуги телефонного зв’язку і коротких повідомлень між рухомими апаратами або телефонного зв’язку між рухомим апаратом і стаціонарним телефонним апаратом (послуги рухомого зв’язку);

– послуги телефонного зв’язку між стаціонарними телефонними апаратами (традиційні послуги телефонних мереж,);

– внутрішньокорпоративний і міжкорпоративний зв’язок (передача даних, телефонний та відеотелефонний конференц-зв’язок).

– послуги поширення (доставки до користувачів) сигналів телерадіомовлення;

– послуги мережі Інтернет (Web-доступ до інформаційних джерел, пошук інформації, електронна пошта, передавання даних або файлів, тощо);

– послуги доступу до мережі Інтернет.

Близько 80% доходів у сфері телекомунікацій оператори у світі, а це за масою доходів, в основному оператори економічно розвинутих країн світу, отримують від послуг телефонного зв’язку у традиційних фіксованих телефонних мережах та у мережах рухомого зв’язку. При цьому, оскільки у нових мережах рухомого зв’язку, які в розвинутих країнах практично не підпадали під державне регулювання, норма прибутку на одиницю витрат істотно переважає норму прибутку в мережах фіксованого телефонного зв’язку, то найбільше пожвавлення кон’юнктури спостерігається для послуг рухомого зв’язку.

Варто зазначити, що внаслідок приблизно однакових тарифів на послуги рухомого і фіксованого телефонного зв’язку та переважання навантаження в мережах фіксованого телефонного зв’язку, в розвинутих країнах доходи операторів фіксованих мереж переважають доходи операторів мереж рухомого зв’язку.

Дуже в’ялою є кон’юнктура послуг усіх інших телекомунікаційних мереж і мережі Інтернет. На них укупі припадає тільки приблизно 20% від усіх доходів телекомунікаційної сфери. Навіть швидкий розвиток мережі Інтернет у останні 20 років мало що змінив у способах споживання основних телекомунікаційних послуг. Дещо пожвавило кон’юнктуру нетелефонних послуг в останні роки будівництво корпоративних мереж, які почали будуватися на перспективних засобах наступного покоління і змогли стати універсальним комунікаційним середовищем для внтрішньо- та міжкорпоративних інформаційних інфраструктур.

З вищенаведеного стає очевидно, що перспективу розвитку телекомунікаційної сфери провідні оператори світу вбачають у освоєнні новітніх видів послуг, таких як відеотелефонія, відео за запитом, передавання мультимедійних фрагментів (аудіо- та відео-кліпів, високоякісних фото, тощо), різноманітні персоналізовані форми телекомунікаційного та інформаційного обслуговування. Надання таких новітніх послуг можливо тільки за допомогою мереж наступного покоління, основними характеристиками яких має бути цифропакетна форма передавання, обробки і розподілу інформації, високі швидкості передавання (одиниці-десятки Мбіт/с на стику користувач-мережа), потужні і високоінтелектуальні засоби накопичення, обробки та видачі інформації користувачам. Масовий рух в цьому напрямку демонструють економічно розвинуті країни:

– оператор British Telecom вже почав заміну своєї цифрової телефонної мережі на мережу наступного покоління (21CN);

– оператори Deutche Telecom та France Telecom, максимально зберігаючи зроблені інвестиції у цифрові телефонні мережі і АТМ-мережі, модернізують свої цифрові мережі на основі високошвидкісних ІР-мереж, здатних нести масові навантаження від надання послуг цифрового ІР-телебачення (IP-TV);

Європейська Комісія прийняла і реалізує програму “електронної Європи”(e-Europe) та “ініціативи 2010” для розбудови в Європі інформаційного суспільства стабільного розвитку і повної зайнятості;

Федеральна комісія США схвалила національну програму створення “всюдисущих гігабітних” мереж задля збереження свого світового лідерства.

Вкладаються велетенські кошти у розбудову мереж наступного покоління з надією створити новітнє інфокомунікаційне середовище, пожвавити ринок інфокомунікцаійних послуг, випередити конкурентів-операторів або країни- конкуренти. З інтенсивним розвитком швидкісних і інтелектуальних можливостей мереж наступного покоління, з наданням масових нових, зручних і ефективних для бізнесу та населення інфокомунікаційних послуг розвинуті країни пов’язують збереження економічного лідерства в світі. Інші країни вимушені також інтенсифікувати інформатизаційно-комунікаційний прогрес в своїх країнах з метою недопущення збільшення “цифрового розриву” з світовими лідерами. Безумовно, це ж належить здійснювати і в Україні.