1.5 Головні проблеми українських телекомунікацій

Основними проблемами розвитку сфери телекомунікацій України, які успадковані від попередньої історії їх розвитку, слід вважати:

1) відставання від значної частини країн світу, у тому числі і від країн СНД, за рівнем забезпечення населення і підприємств інтерактивними телекомунікаційними послугами (телефонними та, особливо, Інтернет);

2) значна нерівномірність забезпечення населення, малих та середніх підприємств засобами телекомунікацій по території країни – забезпеченість в сільських і гірських районах у 2-3 рази нижче середньої по країні;

3) моральна та фізична зношеність значної частини (близько 70 %) стаціонарних мереж загального користування, що стає важким тягарем у подальшому розвитку телекомунікацій;

4) наявність значного незадоволеного попиту населення і підприємств на телекомунікаційні послуги, особливо на сучасні їх види, що зумовлено недостатніми темпами розвитку телекомунікацій в країні;

5) труднощі з реалізацією єдиної технічної і інвестиційної політики в сфері телекомунікацій, де існує велика кількість операторів мереж і провайдерів послуг зі слабкими інвестиційними можливостями;

6) не забезпечується державна підтримка діяльності операторів в сільських і гірських місцевостях, що обмежує забезпечення доступу населення і підприємств цих місцевостей до телекомунікаційних послуг.

Крім того, вже стають очевидними проблеми розвитку телекомунікаційної сфери у найближчій перспективі. До основних з них слід віднести:

1) необхідність прискореного створення сучасної, потужної, технічно єдиної, національної інформаційної інфраструктури з тим, щоб забезпечити інфраструктурну основу для розвитку в Україні більш продуктивного інформатизованого суспільства;

2) економічна невигідність для операторів телекомунікацій розвивати історично успадковані телекомунікаційні мережі в масштабах, більших за ті, що досягнуті сьогодні;

3) низький рівень економіки України у майбутньому середньостроковому періоді – душовий валовий внутрішній продукт країни наразі становить близько 1,8 тис. дол. США на одного мешканця у рік, тоді як аналогічний показник Росії становить більше 4 тис., Польщі – 7 тис., Германії – 35 тис.;

4) жорстке обмеження на суми інвестицій у розвиток телекомунікацій на рівні, приблизно 7% від суми валового внутрішнього продукту України, оскільки дохід сфери інфокомунікацій (телекомунікації плюс інформатизація), за світовою статистикою, у середньому, становить 5% від валового внутрішнього продукту країн (наразі в Україні він становить приблизно 6,7 % від валового внутрішнього продукту);

5) слабка системна, суспільно орієнтована керованість діяльністю операторів телекомунікацій в сучасному нормативно-правовому (регуляторному) полі українських телекомунікацій, корені якої лежать у принциповому небажанні, а інколи, і у невмінні основних операторів телекомунікацій здійснювати суспільно ефективні інвестиції у телекомунікаційну сферу.

2 Прогноз кон’юнктури на зовнішньому і внутрішньому ринкАх основних видів телекомунікаційних послуг