3 Перспективи розвитку телекомунікаційного ринку

3.1 Цілі розвитку телекомунікацій

Інформаційні технологій реально сприяють стабілізації суспільства, підвищенню життєвого рівня громадян та, як наслідок, підвищенню популярності влади серед населення. Зокрема, інформаційні технології та телекомунікації створюють сприятливе оточення для розвитку "середнього класу", що є основною суспільною верствою в усіх передових країнах та найефективнішим стабілізуючим фактором у суспільстві, що водночас найактивніше рухає прогрес. Традиційними сферами діяльності цього класу є наукові дослідження, освіта, культура, високотехнологічні й наукоємні виробництва, складні види послуг, питома вага яких буде стрімко зростати в процесі впровадження і розвитку інформаційних технологій. Цей суспільний прошарок швидко розростатиметься за рахунок менш забезпечених верств. Це ілюструє хоча б приклад Німеччини, в якій протягом останніх трьох років було створено 100 000 нових робочих місць в рамках саме цих галузей.

Практичні наслідки впровадження інформаційних технологій в управління, що проявляться практично одразу, - це зменшення видатків на утримання державних інституцій за рахунок скорочення чиновницького апарату, і, відповідно, зменшення корупції. Замість багатьох планових, фінансових, кадрових тощо відділів зрештою знадобляться лише кілька системних інженерів, котрі й слідкуватимуть за безперебійністю процесів управління. Але вже сьогодні мають досліджуватися нові методи управління, нові стилі прийняття рішень і визначатися найбільш ефективні варіанти з урахуванням світового і власного досвіду. Так само застосування інформаційних технологій, навіть до розгортання відповідних галузей промисловості, значно спростить розв’язання проблеми безробіття, збільшить можливості для самоосвіти, набуття паралельних спеціальностей, обміну корисними відомостями щодо діяльності у будь-якій сфері життєдіяльності.

Пожвавиться співпраця підприємств, стануть більш розгалуженими та повними зв’язки між виробником та споживачем. Зміниться фінансово-кредитна система держави, з’являться реальні механізми для забезпечення прозорості всіх операцій на грошовому, фондовому, товарному ринку, ринку нерухомості тощо. Всі оборудки можна буде відслідкувати й проаналізувати щодо їхньої законності. І це далеко не повний перелік можливостей, що відкриваються з впровадженням інформаційних технологій на загальнодержавному рівні. [4]

Тому більшість країн світу вважає функціонування інформаційних технологій питанням державного значення. Передові держави світу вже давно зрозуміли: інформаційні технології є рушієм далекосяжних структурних змін, що забезпечують швидкий і водночас гуманістичний прогрес країни, її політики та економіки.

Стратегія розвитку телекомунікацій спрямована насамперед на розв’язання зазначених проблем, крім того, передбачає здійснення заходів для подальшого забезпечення розвитку телекомунікацій в Україні на базі телекомунікаційних мереж наступного покоління.

Розвиток телекомунікацій повинен здійснюватися за такими основними напрямами:

• прискорення розвитку телекомунікаційних мереж з використанням новітніх технологічних досягнень (радіотехнологій, волоконно-оптичних, пакетних технологій тощо);

• сприяння реалізації регуляторної політики у сфері телекомунікацій, спрямованої на об’єднання (консолідацію) можливостей суб’єктів ринку телекомунікацій з метою розв’язання основних проблем сфери, підвищення ефективності їх діяльності.

• удосконалення нормативно-правової бази у сфері телекомунікацій. [2]

Загалом метою програми розвитку інформаційних технологій в Україні є визначення цілей, завдань та об’єктів державної інформаційної політики, основних напрямків та механізмів її реалізації, результатів її впливу на соціально-економічний, політичний та культурний розвиток України.

Цілі розвитку українських телекомунікацій визначено Законом України “Про телекомунікації” таким чином: “гармонійний та динамічний розвиток телекомунікаційних мереж на всій території країни, насамперед у регіонах з недостатнім рівнем насиченості місцевих мереж загального користування“ з метою “забезпечення повсюдного надання телекомунікаційних послуг достатнього асортименту, обсягу та якості шляхом обмеженого регулювання ринкових відносин для сприяння ефективному функціонуванню відкритого і справедливого конкурентного ринку“.

В нещодавно прийнятій Концепції розвитку телекомунікацій в Україні [2] цілі розвитку телекомунікацій додатково уточнені наступним чином: “досягнення стратегічних інтересів та конкурентоспроможності України на міжнародному ринку“, “підвищення ефективності функціонування телекомунікаційних мереж“.

1) виконати науково-технічну підготовку до масового розгортання у позанаступному періоді мереж наступного покоління, включно з розробкою системного проекту (основних положень) багатооператорської Національної мережі наступного покоління і перевіркою основних техніко-організаційних рішень цієї мережі на масштабному дослідному фрагменті;

2) відродити належний науково-технічний супровід процесів функціонування і розвитку телекомунікаційної сфери, довівши його обсяги у фінансовому вимірі до 1,5% від суми доходів цієї сфери;

3) оперативно ліквідувати успадковані проблеми функціонування традиційних телекомунікаційних мереж і їх обмеженого розвитку в частині забезпечення усього населення України засобами отримання телекомунікаційних послуг в межах споживчого кошика прожиткового мінімуму та забезпечення населення і держбюджетних установ загальнодоступними телекомунікаційними послугами.

Якщо узагальнити таку постановку цілей розвитку, то головною метою розвитку українських телекомунікацій у наступному середньостроковому періоді має стати пошук недорогих і перспективних рішень із арсеналу технічних засобів мереж наступного покоління, за допомогою яких у позанаступному періоді можна буде не тільки ефективно розв’язати накопичені проблеми розвитку, але й побудувати сучасну на той майбутній період телекомунікаційно-інформаційну інфраструктуру України.

Одночасно з цим, оскільки науково-технічна підготовка до побудови багатооператорської Національної мережі наступного покоління потребуватиме відносно невеликої частки держбюджетних і інвестиційних коштів, вільні кошти доцільно спрямувати на оперативне розв’язання проблеми забезпечення усього населення загальнодоступними телекомунікаційними послугами та на розв’язання інших питань, що стримували розвиток українських телекомунікацій у попередніх періодах.