30. Кобзарство як феномен української козацької культури

Кобзарство в усі часи свого існування належало до еліти українського народу, було виразником його прагнень і стремлінь, носієм передових лицарських ідей.

Стикаючись з представниками різних верств населення кобзарі, як елітарні особистості активно впливали і на формування елітарних ознак всіх тих хто слухав їхні виступи чи безпосередньо спілкувався з народними співцями. Особливо велику роль кобзарство, як еліта народу, відіграло на перших стадіях свого формування і розвитку, коли кобзарі та лірники були і носіями усіх новин та в час відсутності ще часописів, радіо та телебачення були своєрідними засобами масової інформації. Дослідники проблем еліти основними елітарними признаками вважають: доброзичливість, благородство, гідність, милосердя, сумлінність, етичний інтелектуалізм, здатність творчо мислити, постійний духовний рух, активний пошук, відповідальність.

М.В.Шаповаленко та О.І.Маслова (м. Харків) вважають, що найважливішою функцією еліти є функція вироблення зразків людської поведінки, на які повинні орієнтуватись всі члени суспільства.

Аналізуючи історію кобзарства, звичаї, традиції, обряди кобзарів, бандуристів, лірників бачимо, що більшості передового кобзарства притаманні усі вище вказані критерії, признаки і функції. Елітарним гаслом кобзарства був заклик :"Вимагати від себе більше, чим вимагають інші." Цей елітарний принцип суворо дотримувався передовим кобзарством і допомагав не тільки зберігати високий рівень виконавської майстерності та художньої цінності їх репертуару, але й виживати в скрутних житєйських обставинах,

В усі часи свого існування кобзарство проявляло велику організованість та самодисципліну. Народні співці-музиканти гуртувались в цехових об'єднаннях – братствах. Щоб стати кобзарем, треба було пройти сувору цехову школу, досконало вивчити репертуар, добре оволодіти інструментом, освоїти обряди та традиції кобзарства. Кобзарство створило свою своєрідну кобзарську філософію, в її основі лежали віра християнська і висока моральність, любов до рідного краю та свого народу, вимогливість до репертуару і виконавської майстерності. Культивувалась пошана і дбайливе відношення до інструменту. Кобза, бандура і ліра вважались "священними інструментами", а кобзарів та лірників в народі називали "Божими людьми".

Зачатків кобзарства слід шукати ще в сиву давнину, а народних співців-гудців таких як Боян, Митуса, Мануйло, які згадуються в літописах ХІ-ХІІ столітть, можна вважати прототипами кобзарів, представниками народної еліти.

Лицарський бойовий дух завжди підтримувався піснею та музикою, а також бойовими вигуками та закликами. Це добре розуміло і військове керівництво всіх часів і народні „рапсоди" зокрема. Кобзарство і зародилось в військових формуваннях княжої доби. Воно супроводжувало і було притаманне збройним силам України усіх часів, а в часи відсутності державності активно закликало до повстань проти гнобителів та поневолювачів, підтримувало бойовий дух в повстанських та партизанських загонах та з'єднаннях.

Велике значення кобзарського мистецтва та його вплив на слухачів добре розуміли гетьмани України, зокрема, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа.

17