8. Хрещення Русі

Хрещення Русі — процес прийняття і поширення християнства у Київській Русі. Ключова подія — масове хрещення у 988 році мешканців Києва, а згодом інших міст держави княземВолодимиром I Святославовичем, у результаті чого християнство стало провідною релігією на Русі.

Значення прийняття християнства.

Християнство створило широку основу для об'єднання всіх народівросійського суспільства. Християнство поступово почало витісняти язичницькіобряди і традиції і на цій основі відбулася гуманізаціяобщества.Значітельним культурним переворотом було запровадження єдиноїписемності. Прийняття християнства сприяло становленню міськийкультури в переважно сільськогосподарської за родом життєдіяльностікраїні. Під впливом християн розвивалися храмові будівництво, книжковесправа, література, історія та філософія.  На основі християнізації відбувається становлення нового типудержавності в Київській Русі, яка значною мірою набуваєвізантійську форму. Встановлюється тісний взаємозв'язок між світською іцерковною владою, при верховенстві перших над другим. У першій половині 11століття починається оформлення церковної юрисдикції. У відання церквипередаються справи про шлюб, розлучення, сім'ї, деякі спадкові справи.  Значна роль відводиться церкви в міжнародних справах, пов'язаних зпоглибленням відносин з християнськими державами та церквами.

У цілому завдяки прийняттю християнства Київська Русь була включена вєвропейський християнський світ, а значить і стала рівноправним елементомєвропейського цивілізаційного процесу. Однак прийняття християнства малоі негативні наслідки. Православ'я сприяло відокремлення Русі відзахідноєвропейської цивілізації. З падінням Візантії Російська держава і  Російська православна церква виявилися, по суті справи, в ізоляції відрешти християнського світу. Саме цією обставиною може бутичастково пояснений відмову Західної Європи прийти на допомогу Русі в їїпротиборстві з іновірцями (татаро-монголами, турками та іншимизавойовниками).

9.Особливості світорозуміння людини часів к.Р.

В Київській Русі впродовж кількох сторіч існувало «двовір'я» — «мирне поєднання християнства та дохристиянської віри слов'ян»

Вперше термін «двовір'я» використав Феодосій Печерський (ХІ ст.) в «Руському літописі» для характеристики нового, на той час, явища релігійної свідомості русичів: поєднання язичницьких елементів із християнськими“.

Причинами виникнення «двовір'я», певно були^[4] :

Значно потужніший, розвиненіший характер «дохристиянських вірувань у слов'ян», аніж це вважалось до недавнього часу. Тобто «дохристиянські вірування» були не простою «вірою в істуканів-ідолів», а „великим культурним середовищем, яке не так просто було «відмінити за один день хрещення Володимира Святого»“.

Значно потужнішою (аніж вважалося до останнього часу) була, певно й верства «волхвів» :

В останні десятиріччя — великий інтерес дослідників викликає період «ранніх слов'ян», період «гото-слов'янських воєн III—V ст.» .Слов'яни здійснювали „великі походи; великі перемоги, якими певно пишалися — й які були підгрунтям для «дохристиянської культури, героїчних епосів»“.^[5]

Відомо, що «християнізація Київської Русі» відбувалася «зверху» (з боку князівської влади); мали місце : насильницьке поширення християнства; гоніння на язичницькі вірування, які не втратили для населення свого значення й були тісно пов'язані з народними звичаями та господарською діяльністю.