Напрями реформування пенсійної системи

м етою реформування пенсійної системи є забезпечення належного рівня життя людей похилого віку на засадах соціаль­ної справедливості, гармонізації відносин між поколіннями і сприяння економічному зростанню.

Пенсійна реформа має здійснюватися на системних засадах, перевірених досвідом інших країн та адаптованих до українських умов, а саме:

соціальної справедливості, прийнятності, розуміння та під­тримки реформи широкими верствами населення;

свободи вибору, підвищення зацікавленості та відповідальності громадян за свій добробут у старості;

економічної обґрунтованості та фінансової спроможності і стійкості пенсійної системи;

сприяння зростанню національних заощаджень та економіч­ному розвитку країни;

захищеності від політичних ризиків.

Для України найприйнятнішою є багаторівнева пенсійна сис­тема. З урахуванням цього пенсійна реформа проводиться за трьома напрямами: реформування солідарної системи, створення обов'язкової накопичувальної системи та розвиток добровільної накопичувальної системи.

Солідарна система має запобігати бідності серед осіб похи­лого віку через перерозподіл частини коштів Пенсійного фонду в інтересах громадян, які одержували низькі доходи.

Основною метою запровадження накопичувальної пенсійної системи є підвищення розміру пенсій за рахунок доходу, отри­маного від інвестування частини пенсійних внесків громадян. При цьому пенсійні кошти мають накопичуватися як шляхом обов'язкового пенсійного страхування, так і створенням додат­кових (добровільних) пенсійних заощаджень.

На початкових етапах реформи пенсійне забезпечення осіб, які не братимуть участі в обов'язковій накопичувальній системі, здійснюватиметься за рахунок коштів солідарної системи.

Успішне реформування пенсійної системи вимагає створення економічних передумов, а саме:

зростання виробництва, зміцнення фінансового стану під­приємств і відповідне нарощування фінансових можливостей пенсійної системи;

розширення продуктивної зайнятості населення, мінімізація при­хованого безробіття, тіньової зайнятості, захист трудових і соціаль­них інтересів громадян України на іноземних ринках праці;

погашення заборгованості із заробітної плати, підвищення її розміру та збільшення питомої ваги у валовому внутрішньому продукті;

розширення бази сплати пенсійних внесків за рахунок охоп­лення пенсійним страхуванням усіх категорій юридичних і фізичних осіб;

припинення практики списання та реструктуризації заборго­ваності перед Пенсійним фондом;

скасування пільг у сплаті пенсійних внесків і заборону за­провадження нових пільг у виплаті пенсій без визначення джерел їх фінансування;

переведення фінансування виплат пенсій сільським пенсіо­нерам і пільговим категоріям їх одержувачів із Пенсійного фонду на Державний бюджет, корпоративні та професійні пенсійні фонди.

Так сталося, що Україна серед країн із перехідною економікою має найбільшу частку населення в пенсійному віці відносно працюю­чого населення.

необхідність саме такого кроку свідчить також те, що середньомісячний розмір пенсій в Україні, за оцінками відомого українського вченого-економіста A.C. Гальчинського, не переви­щує третини від середньомісячної заробітної плати, тоді як за світовими стандартами цей показник має бути вищим за 70%.