- •Тема 4. Соціальна складова нової парадигми регіонального розвитку.
- •Соціальні передумови економічного зростання
- •Необхідність пошуку нових соціальних пріоритетів і стандартів
- •1) Захисні (компенсаційні):
- •Інституційна база соціальної політики
- •Організаційні рівні інституцій
- •Міністерство освіти і науки України
- •2.Основні напрями соціального розвитку регіонів
- •Пріоритети регіональної соціальної політики
- •Демографічна політика
- •Цілі та завдання демографічної політики
- •Основні важелі демографічної політики
- •Управління процесами зайнятості населення
- •Цілі та механізми реалізації політики зайнятості на рівні держави
- •Напрями реформування пенсійної системи
- •Реформування солідарної системи
- •Запровадження обов'язкової накопичувальної системи
- •Запровадження добровільної (додаткової) накопичувальної системи
- •Структурні завдання
- •Заходи щодо підвищення рівня охоплення освітою:
- •Заходи щодо підвищення якості освіти:
- •9% Розділ 1
- •Пріоритети реформування системи охорони здоров'я
- •Структурні завдання
- •Напрями стабілізації роботи закладів культури, фізичної культури та спорту
Управління процесами зайнятості населення
Забезпечення виконання завдань щодо поліпшення ситуації у сфері зайнятості населення здійснюється шляхом удосконалення нормативно-правової бази в цій сфері, проведення роботи з підвищення якості й ефективності використання робочої сили, заходів щодо запобігання масовому безробіттю, посиленню соціального захисту безробітних громадян.
Упродовж майже всього періоду незалежності України спостерігається скорочення зайнятості населення (табл. 1.2). Загалом рівень безробіття в Україні у 2002 р. становив 13,9% та істотно перевищував аналогічні показники в економічно розвинених країнах (в середньому у країнах ЄС — 7,8%), але приблизно відповідав країнам із перехідною економікою: в Польщі — 19,9%, у Словаччині — 18,6%, у Чехії — 7,3, в Угорщині — 5,9%.
Із метою регулювання ринку праці в області щорічно розроблюються та реалізуються обласна та регіональні програми зайнятості, які базуються на основних положеннях загальнодержавної політики зайнятості щодо підвищення життєвого рівня населення, подолання бідності, забезпечення продуктивної зайнятості, зниження рівня та тривалості безробіття.
Характеризуючи стан ринку праці, слід відзначити, що за рахунок налагодження системної роботи спільними зусиллями органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та служби зайнятості, на тлі закріплення позитивних процесів в економіці області, протягом останніх років вдалося зберегти стабілізаційні тенденції у сфері зайнятості, підвищити економічну активність населення.
За даними обстежень домогосподарств області з питань економічної активності населення за методологією Міжнародної організації праці (МОП) в 2003 р. на 30,1 тис. осіб або на 5,9% збільшилася кількість зайнятого населення проти минулого року, і склала 539,6 тис. осіб.
Із 56,5% до 59,9% підвищився рівень зайнятості населення віком 15-70 років. Це зумовило зменшення рівня безробіття, визначеного за методологією МОП, з 11,9% до 10,2%.
Зменшуються обсяги вимушеної неповної зайнятості на підприємствах і в організаціях.
Виконуються завдання Уряду з розширення сфери застосування праці за рахунок створення нових робочих місць, кількість яких у Чернігівській області щороку динамічно зростає.
Упродовж 2003 р. за рахунок усіх джерел фінансування введено в дію 13,9 тис. нових робочих місць, що на 9,3% більше, ніж у 2002 р., з них на малий бізнес припадає 78,8%. Завдання програми зайнятості на 2003 р. виконано на 102,4%.
Розширюються заходи активної політики зайнятості, спрямовані на збільшення обсягів і підвищення якості надання соціальних послуг безробітним з метою повернення їх до продуктивної праці.
У результаті в 2003 р. загалом у області працевлаштовано на вільні та новостворені робочі місця за сприяння державної служби зайнятості 27,5% тис. осіб (на 1,5% більше, ніж у 2002 р.), до участі в оплачуваних громадських роботах залучено 12,0 тис. осіб (на 8,4% більше, ніж у 2002 р.), пройшли професійне навчання за професіями та спеціальностями, які користуються попитом на ринку праці, з метою подальшого працевлаштування 4,8 тис. безробітних.
Це сприяло зменшенню навантаження на одне вільне робоче місце з 13 осіб у 2002 р. до 11 в 2003 р., а середньої тривалості безробіття — відповідно з 9,3 до 8,7 місяців.
Серед нових видів підтримки безробітних у напрямі працевлаштування прогресивного розвитку набувають одноразова виплата допомоги з безробіття для зайняття підприємницькою діяльністю та дотації роботодавцям на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, особливо з-поміж неконкурентоспроможних на ринку праці та довготривалих, що стало можливим із прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» з 1 січня 2001 р.
Для поліпшення матеріального забезпечення безробітних збільшено мінімальний розмір допомоги з безробіття — з 74 грн станом на 1 січня 2003 р. до 80 грн, починаючи з 1 лютого 2003 р. Для окремих верств безробітних громадян встановлено підвищений мінімальний розмір допомоги з безробіття: з 1 лютого 2003 р. — 90 грн, з 1 грудня 2003 р. — 100 грн.
Разом із тим у сфері зайнятості населення Чернігівщини нині існує низка проблем, найгострішою серед яких є проблема підвищення якості й ефективності використання робочої сили, посилення мотивації до праці. її гострота зумовлена ще значною кількістю працівників, які перебувають у відпустках без збереження заробітної плати за ініціативи адміністрації та працюють на умовах неповного робочого часу (дня або тижня), великими у зв'язку з цим втратами робочого часу, недостатнім рівнем кваліфікації робочої сили та відносно невисоким рівнем реальної заробітної плати, значними обсягами звільнення працівників із підприємств, установ та організацій, процесами відтоку найбільш кваліфікованої робочої сили до м. Києва та країн СНД.
Потребує також нагального втручання ситуація на ринку праці сільської місцевості, де банкрутство сільськогосподарських підприємств, зменшення кількості працюючих на них за законодавчого невизначення механізмів, які б забезпечували збереження робочих місць і профілю виробництва під час передачі землі в оренду інвесторам, вирішували б питання пільгового кредитування та стимулюючого оподаткування для сільськогосподарських виробників, призвело до зростання кількості селян на зареєстрованому ринку праці.
Тому необхідно посилення впливу місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та служби зайнятості на стан розроблення та реалізацію регіональних програм зайнятості — основного інструмента регулювання регіонального ринку праці, спрямованого на підвищення мотивації безробітних до праці, рівня працевлаштування соціально незахищених категорій населення на заброньовані робочі місця, запровадження принципово нових методів співпраці з роботодавцями та прискорення розв'язання існуючих проблем на ринку праці.
