Регіональні аспекти управління соціальним захистом населення

П оняття соціального захисту може вживатися в широ­кому та вузькому сенсі. Під соціальним захистом у вузькому сенсі (social security) розуміють насамперед сукупність дій, спря­мованих на надання допомоги під час життєвих криз.

Соціальний захист у широкому сенсі (welfare system) — це певні види колективного забезпечення, що мають на меті під­тримку добробуту людей [330, с. 371] і містять, окрім безпосеред­ньо допомоги у складних життєвих ситуаціях, також запроваджен­ня превентивних механізмів, спрямованих на те, щоб запобігти виникненню таких ситуацій. Державний соціальний захист має бути побудований таким чином, щоб, окрім вирішення індиві­дуальних проблем кожної людини, забезпечувати також інтереси суспільства загалом. Так, навряд чи можна очікувати від країни з низьким рівнем освіти її громадян високого рівня розвитку.

Таким чином, соціальний захист у широкому сенсі містить:

соціальну допомогу;

соціальне страхування;

соціальні гарантії.

Стратегії соціального захисту

Забезпечення соціального захисту — це не одна, а низка різ­них стратегій. Стратегія — це взаємопов'язані заходи, що мають спільну мету або спільний підхід [330, с. 71].

П. Спікер у книзі «Соціальна політика: теми та підходи» ви­діляє чотири стратегії соціального захисту:

зростання (прискорення економічного розвитку);

перерозподіл (горизонтальний і вертикальний);

соціальне забезпечення та солідарність (перерозподіл доходів особи між різними періодами її життя, допомога, що надається людині, яка перебуває у скрутному становищі, соціальне страхування як продукт солідарності та взаємодопомоги);

4) Колективні підходи (дії, що мають на меті підтримку суспіль­ства як колективного організму) [330, с. 78].

і»-

Наведені чотири стратегії можна звести до двох основних стратегій соціального захисту:

Зростання. Тобто прискорення економічного розвитку, що є основним завданням економічної політики, але безпосередньо стосується соціального захисту, оскільки зв'язок між ними досить тісний [330, с. 73-74].

Перерозподіл. Ця стратегія містить всі види перерозподілу ре­сурсів: вертикальний (коли ресурси передаються від багатих до бідних чи навпаки); горизонтальний (від однієї групи — іншій: від сімей, які не мають дітей, — батькам, від чоловіків — жінкам, від здорових — інвалідам); перерозподіл ресурсів від однієї фази життєвого циклу індивіда до іншої [149, с. 11-12].

Класифікації моделей соціального захисту

Одним із головних підходів до опису державного соціального захисту було конструювання «моделей» надання соціального захисту та подальша класифікація конкретних прикладів відпо­відно до таких «моделей». Вважається, що політики соціального захисту мають певні спільні цілі та провідні принципи, за якими їх можна віднести до певного типу. «Моделювання» набуло неабиякого значення, тому що, незважаючи на певні недоліки, воно ставало визначальним для обговорення політики в різних країнах. Модель — це зразок, порівнюючи з яким можна оцінювати реальність [330, с. 90, 107]. Далі розглянемо найвідоміші класифікації систем соціального захисту: Тітмуса, Лейбфріда й Еспінг-Андерсена, Вільямс.