3. Пропозиції щодо покращення господарської діяльності підприємства

В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності стає вирішальною передумовою не лише розвитку, але й виживання підприємства. Тому суттєво зростає значення всіх факторів, які впливають на результативність виробництва. Отож суттєвим та важливим є проведення економічного аналізу, тобто, комплексного дослідження економічних явищ і процесів, які ґрунтуються на поділі їх на складові частини та вивченні зв’язків і залежностей, для визначення реального стану підприємства та пошуки можливих резервів і заходів для покращення діяльності.

Аналіз виробничої програми підприємства показав, що є лише один резерв зростання обсягу продукції – обсягу випуску продукції за рахунок збільшення частки робітників у чисельності персоналу .

Частка робітників становить більше 70%, але надто високою є і частка керівного складу хлібокомбінату становить 16 %, що в тричі більше необхідної норми. Це означає, що для збільшення обсягу товарної продукції рекомендовано збільшити частку робітників у загальній кількості працівників хлібокомбінату, так як підприємство носить виробничий характер

Здійснивши аналіз руху і плинності кадрів за допомогою кадрових коефіцієнтів можемо побачити, що на підприємстві досить висока плинність кадрів, це може бути викликано досить напруженими умовами праці ,що не відповідає рівню її оплати. Коефіцієнти обороту по звільненню є досить високими протягом останніх трьох років. Найболючіша проблема та головна причина плинності кадрів у частині звільнень за власним бажанням. Звільнення значної частини працівників пов’язане також з переходом на іншу перспективну, більш оплачувану роботу з можливістю кар’єрного росту; так як підприємство не може дозволити собі збільшити посадові оклади та заохочувати працівників за допомогою грошових винагород, то потрібно максимально покращити взаємовідносини в колективі, між керівником та підлеглим, уникати великої кількості дисциплінарних стягнень, побудувати міцну атмосфери довіри, доброзичливості в спілкуванні, покращити умови праці та організації трудового процесу.

Фонд додаткової заробітної плати становить в загальному менше 10%, а заохочувальні і компенсаційні виплати зовсім відсутні, це свідчить про неефективність системи мотивації на підприємстві. Як засвідчує практика, основними видами морального заохочення є оголошення подяки, нагородження почесною відзнакою, грамотою, занесення прізвища працівника до Книги пошани, присвоєння почесних звань, підвищення у кваліфікаційному класі або розряді. Застосування моральних заохочень може набувати форми певної чіткої системи, яка передбачає різні рівні морального заохочення, кожний з яких залежить від такого показника, як стаж бездефектної роботи на підприємстві. Вже сам факт заохочення сприймається працівником як висока оцінка його праці та заслуг у даному колективі.

Крім того, працівник має бути матеріально зацікавленим у результатах своєї праці. Розмір його винагород залежить від виконання ним норм, якості роботи, економії часу та витратних матеріалів.

Роботодавець має прагнути, щоб на його підприємстві рівень зарплати та інших матеріальних виплат був вищим, ніж у середньому на ринку, адже це в значній мірі буде сприяти вирішенню кадрового питання — на вакантні посади такого підприємства буде стояти черга, і з неї вже можна буде обирати найкращих.

Для того, щоб людина цінувала свою роботу та намагалась виконувати її якомога краще, необхідно, щоб вона ставилась до неї свідомо. Кожного працівника необхідно переконати, що він є членом команди, що від його праці залежить кінцевий результат роботи всього колективу. Іншими словами, працівник має бути матеріально зацікавленим у результатах роботи всього підприємства, адже розмір матеріальної винагороди колективу і працівника знаходиться у прямій залежності від результатів роботи всього підприємства.

Основним завданням вивчення умов праці має бути пошук можливостей створення на робочих місцях нормальних умов для роботи: створення нової техніки, що забезпечує збереження здоров‘я і мінімізацію витрат праці, впровадження нових технологічних режимів, що дозволяють виводити людей із безпосередньо робочих зон, оздоровлення виробничого середовища, підвищення інтересу до роботи та її результатів, зміна кольорів, звуків, світла, форм, які застосовуються у виробництві, і впровадження художніх елементів, що позитивно впливає на самопочуття людини на роботі і сприяє підвищенню результативності праці.

Найважливішу увагу в системі заходів, слід приділити етапу відновлення та зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства — запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

Досить критичними є всі показники фінансової стійкості підприємства, які нижчі граничної допустимої норми.

Коефіцієнт незалежності, коефіцієнт фінансової стійкості мають негативну тенденцію до зниження, а коефіцієнт фінансової залежності збільшується, що несе серйозну загрозу стану підприємства. Підвищення його значення в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства і визначає, яку частину активів підприємства сформовано за рахунок позикових (залучених) коштів довгострокового і короткострокового характеру

Аналіз показників вказує на зменшення фінансової стійкості, стабільності і незалежності підприємства від зовнішніх кредитів, на скорочення частки власного капіталу підприємства в загальній сумі коштів. Тобто необхідно провести заходи щодо збільшення чисельності власного капіталу і скорочення використання залучених коштів.

Хлібокомбінат має низьку ліквідність, тобто його спроможність перетворити активи на гроші для покриття всіх необхідних боргів незначна. Досить низькими є всі показники ліквідності підприємства. За рахунок усіх оборотних активів підприємство спроможне погасити 71% короткострокових зобов’язань, а за рахунок грошових коштів лише 11 % .

Збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго- і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.

Перш за все підприємство повинно реалізувати всю продукцію, що застоюється на складах. Введення сучасної моделі відділу маркетингу забезпечує зв’язок цього відділу з всіма іншими відділами підприємства, що забезпечує їх ефективну роботу. В центрі стратегії розвитку будь-якого підприємства лежать цілі розширення, диверсифікації чи інновації. В умовах швидких змін маркетингового середовища підприємство-виробник повинно постійно оцінювати структуру своєї діяльності, приймаючи рішення щодо завершення випуску продукції, її вчасну модифікацію чи заміну новою. Ці рішення дуже важливі для виживання підприємства та отримання ним конкурентних переваг. Крім того слід періодично ревізувати наявний асортимент і приймати рішення щодо конструктивних змін товарів і технології виробництва, а також стосовно доповнення товарного асортименту новими виробами і зняття окремих товарів з виробництва або поліпшених продуктів відповідно до вимог покупців.

Однак матеріально-технічна база підприємства частково застаріла і не дозволяє в повній мірі вирішувати виробничі завдання і вимагає оновлення. Тому для освоєння нових видів продукції, покращення її смакових якостей, більш раціонального використання сировини, необхідно провести певні заходи. Збільшення фінансування дасть можливість закуповувати нову техніку та виробниче устаткування, відновлювати будівлі та споруди підприємства, проводити підготовку та перепідготовку працівників. Підприємству потрібні інвестиції, тобто варто прикласти всіх зусиль, щоб підняти зовнішню привабливість підприємства .

Пошук шляхів зниження витрат виробництва в сучасних умовах слід розглядати як фактор підвищення прибутковості й ефективності робити підприємств, забезпечення їх стабільності в ринковому середовищі, розширення можливостей внутрішньовиробничої реструктуризації відповідно до змін кон'юнктури ринків збуту продукції. Ситуацію можна покращити зменшуючи дуже велику частку кредиторської заборгованості у пасивах, а також збільшивши величину грошових коштів на розрахунковому рахунку. 

В умовах обмеженості ресурсів і гострої конкуренції між підприємствами за одержання більш якісних і дешевих ресурсів, у тому числі і фінансових, на перший план виходить питання про створення в інвесторів представлення про підприємство, як привабливий об'єкт інвестування - формуванні інвестиційної привабливості. Роль визначення інвестиційної привабливості підприємств полягає в тому, що потенційних інвесторів необхідно переконати в доцільності вкладень за допомогою конкретних показників.

Одним з напрямків покращення інвестиційної привабливості є покращення показників рентабельності. Рентабельність загального капіталу можна покращити зменшуючи частку активів які не приносять прибутку, їх можна здати в оренду або реалізувати.

Поряд з віддачею капіталу його обертання є одним із важливіших показників, що характеризує інтенсивність використання засобів підприємства.

Ситуацію можна покращити такими шляхами:

• своєчасним відвантаженням продукції та оформленням документів;

• вивченням платоспроможності покупців і замовників, своєчасними заходами із стягнення дебіторської заборгованості;

• інтенсифікацією виробництва;

• повнішим і раціональнішим використанням трудових і матеріальних ресурсів;

• правильною організацією роботи щодо матеріально – технічного забезпечення;

• недопущенням створення надлишкових і непотрібних запасів;

• недопущенням відволікання коштів у дебіторську заборгованість;

• скороченням термінів обертання по всіх фазах кругообігу засобів.

Висока фінансова  стійкість підприємства – об’єкта інвестування чи не найважливіший чинник що впливає на прийняття рішення потенційним інвестором. Тому зміцнення фінансової стійкості має важливе значення для покращення інвестиційної привабливості.

Зниження собівартості також значно може збільшити одержуваний підприємством прибуток. Одним з факторів зниження собівартості є збільшення обсягу виробленої продукції. Іншими факторами є поліпшення рівня організації виробництва, що має своєю метою звести до мінімуму або взагалі ліквідувати нераціональні витрати та злагоджена робота всіх складових виробничого процесу (основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва);

Немаловажним фактором одержання додаткового прибутку є оптимізація структури збут: підвищити в складі реалізації питомої ваги дрібнооптової продукції; здійснювати ефективну цінову політику, диференційовану стосовно окремих категорій покупців; удосконалювати рекламну діяльність, підвищувати ефективність окремих рекламних заходів;

Вирішення проблеми підвищення фінансової стійкості і ліквідності аналізованого підприємства та збільшення наявності власних коштів є реальним і можливим перш за все за рахунок подальшого збільшення обсягу реалізації продукції, розмірів прибутку та підвищення рівня прибутковості.

Основними шляхами підвищення фінансової стійкості  підприємства при цьому є такі:

- підвищення ефективності використання основних фондів підприємства;

- підвищення інтенсивності використання оборотних активів підприємства;

- підвищення продуктивності праці;

- подальше збільшення обсягів реалізації товарів;

- зниження матеріальних операційних витрат;

- розширення ринку збуту продукції (товарів);

- залучення інвестицій (кредитів) та ін.

Висновок

Написання даної курсової роботи дозволило мені систематизувати, розширити та закріпити теоретичні знання щодо аналізу виробничої програми підприємства, отриманих під час вивчення дисципліни "Економічний аналіз" та навичок практичної роботи з обліковою документацією

Аналіз і оцінку господарської діяльності проведено на прикладі підприємства споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки за період 2007-2009 рр. Основним видом економічної діяльності якого є хлібопечення, підприємство для цього має необхідну матеріально-технічну базу і достатню кількість персоналу необхідної кваліфікації.

Отже, інформацію про аналіз виробничої програми можна узагальнити наступним чином.

8. Обсяг продукції з кожним роком зростає досить значними темпами.

9. Середньоспискова чисельність працюючих за досліджуваний період постійно збільшується, хоча досить високими є показники плинності персоналу. Коефіцієнти обороту по звільненню є досить високими протягом 3 років, але не набагато нижчим є і коефіцієнт по прийому – це свідчить про постійне оновлення персоналу. Коефіцієнт необхідного обороту персоналу є вищим ніж коефіцієнт плинності кадрів, що є наслідком переваги звільнення працівників з об’єктивних причин.

Загалом можна сказати, що підприємство розвивається, це видно по збільшення штату персоналу підприємства.

10. Номінальний фонд використовується раціонально, хоча з кожним роком показник використання номінального фонду робочого часу зменшується. Згідно даних, отриманих при розрахунку основних показників продуктивності праці, можна спостерігати позитивну динаміку у зміні середньорічного , середньоденного та середньогодинного виробітку одного робітника, які збільшуються у кожному наступному періоді. Середньорічний виробіток одного робітника у 2007 році становив29,34 тис.грн./чол., у 2008 – 51,42 тис.грн./чол.,у 2009 –72,55 тис.грн./чол. Різниця між середньоденними виробітками одного працівника у 2007 і 2009 роках досить велика – 200,88 грн/чол. Ці зміни спричинені в основному позитивними змінами кількості відпрацьованих днів у році і продуктивності праці.

11. Проаналізувавши структуру фонду оплати праці бачимо, що найбільшу частку має фонд основної заробітної плати, яка протягом досліджуваного періоду практично не змінюється і тримається межі 90%. Фонд додаткової заробітної плати становить в загальному менше 10%, а заохочувальні і компенсаційні виплати зовсім відсутні,це свідчить про дуже низький рівень стимулювання на підприємстві та неефективність системи мотивації .

12. Витрати на одну гривню продукції мають позитивну тенденцію до скорочення: якщо у 2007 році цей показник був 1,22 грн., у 2008 році поступово скоротився до 0,95 грн., то вже у 2009 році він становить 0,43 грн.

13. Прибуток від звичайної діяльності невід’ємний,а за 2009 рік значно більший як в попередні роки, це свідчить про незбитковість кооперативу.

14. Рентабельність продукції зростає досить швидкими темпами: якщо у 2007 році вона становила 1,57%, то у 2009 досягла 12,47%

15. Згідно даних, отриманих при розрахунку основних показників продуктивності праці, можна спостерігати позитивну тенденцію у зміні , які збільшуються у кожному наступному періоді. Продуктивність праці робітників, та й працівників загалом у 2009 році, порівняно з 2008 та 2007 відносно вища, як середньорічного так і середньоденного та середньогодинного виробітку одного робітника

16. Спостерігаємо позитивну тенденцію до збільшення показника продуктивность праці, яка зростає більш стрімко відносно середньої заробітної плати одного працівника протягом досліджуваного періоду.

17. Зростає також з кожним роком ефективність оплати праці, відповідно зарплатоємність продукції постійно скорочується.

Проаналізувавши показники стану та руху основних фондів, можемо сформулювати наступні висновки: по-перше, відразу звертається увага на нестійку динаміку зміни всіх показників, що спричинено нестійким рівнем забезпеченості і прибутковості підприємства,а також фінансування даної галузі і підприємства в цілому за рахунок як власних коштів, так і кредитування та державної допомоги. В загальному, найкращі показники у 2007 році,у 2008 році показники, що стосуються стану основних засобів значно погіршилися, але у 2009 році знову спостерігаємо поступове їх зростання.

18. Проаналізувавши показники ефективності використання основних фондів підприємства, бачимо що з кожним роком фондовіддача основних фондів зростає, а фондомісткість знижується, тобто обсяг продукції створеної із використанням кожної гривні вартості основних фондів збільшується, а вартість основних фондів, які припадають на одну гривню продукції зменшується. Такі показники свідчать про ефективність діяльності хлібокомбінату Малозмінною лишається протягом досліджуваного періоду фондоозброєність працівників, яка лишається на рівні 23грн./чол.– вона не є досить високою, щоб забезпечувати високу продуктивність праці

19. Виручка від реалізації продукції та прибуток від реалізації збільшуються з кожним роком впродовж досліджуваного періоду.

20. Всі показники рентабельності мають тенденцію до зростання з кожним наступним роком, що досить позитивно характеризує фінансовий розвиток підприємства.

21. Обсяг реалізованої продукції та показник середньорічного залишку оборотних коштів прогресивно збільшується, досить суттєва різниця між величинами в порівнянні 2009 року з 2007 роком. Коефіцієнт оборотності, що характеризує кількість оборотів за звітний період, поступово збільшується з кожним роком, а тривалість одного обороту навпаки зменшується, як і коефіцієнт завантаження коштів в обороті, що свідчить про скорочення величини оборотних коштів, що припадають на одну гривню реалізованої продукції.

22. Коефіцієнт незалежності має негативну тенденцію до зниження, що свідчить про скорочення частки власного капіталу підприємства в загальній сумі коштів. Зниження цього показника вказує на зменшення фінансової стійкості, стабільності і незалежності підприємства від зовнішніх кредитів. Коефіцієнт фінансової стійкості також має негативну тенденцію до зменшення. Його значення за термін досліджуваного періоду досить змінилося, у 2007 році цей показник становив 9,2625, а вже у 2009 році він зменшився на 5,5966 і став становити 3,6659. показник ще не знизився до граничної межі, але його значне скорочення, що зберігає свою тенденцію, свідчить про наявні причини зниження фінансової стабільності, які потребують негайного вирішення.

23. Здійснивши аналіз зведених даних балансу підприємства за звітний і попередній період видно, що :найбільш ліквідні активи значно менші негайних пасивів; активи, що швидко реалізуються більші як короткострокові пасиви; активи, що реалізуються повільно, більші ніж довгострокові пасиви; активи, що важко реалізуються, більші за постійні пасиви. Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття) у звітному році порівняно з попереднім вищий, але все ще досить низький, адже не досягає гранично допустимого рівня.

Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності нижчий за коефіцієнт покриття і нижчий гранично допустимої норми, він становить у 2009 році 0,4293.

Підприємство спроможне погасити свої поточні зобов’язання за рахунок грошових коштів лише на 11 % .

Це свідчить про наявність багатьох перешкод для здорового функціонування підприємства і необхідності їх негайної ліквідації.

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічний аналіз. – Житомир, ПП Рута, 2004.

2. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч.-метод. посібник/ За заг. ред. проф. Качана Є. П. – Тернопіль: ТДЕУ, 2006. – 373 с.

3. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А.Болюх, В.З.Бурчевський, М.І.Горбатюк та ін. За ред. М.Г.Чумаченка. – 2-е вид., перероблене і доповнене.– К.: КНЕУ, 2003.– 556 с.

4. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посібник. – 2-е вид. – К.: Знання-Прес, 2001.- 206 с.

5. Іващенко В.І. Економічний аналіз господарської діяльності: Навч. посібник. / В.І.Іващенко, М.А.Болюх. – К.: ЗАТ „Нічлава”, 2001.– 204 с.

6. Калина А. В. Економіка праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К.: МАУП, 2004. — 272 с.: іл. — Бібліогр.: с. 262–265

7. Кислиця О.Я., Мягких І.М. Економічний аналіз: Курс лекцій. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 154 с.

8. 15. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. — К: Знання, 2000. — 380 с.

9. Колот А. М. Мотивація персоналу: Підручник. — К.: КНЕУ, 2002. —345с.

10. Мельник В.М. Основи економічного аналізу: короткий теоретико-методологічний курс. – Навч.посібник. – К.: „Кондор” – 2003.– 128 с.

11. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. – К.: Центр навч. літ., 2003.– 412 с.

12. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання: Підручник для студентів вузів. – Тернопіль: „Економічна думка”, 2001.– 454с.

13. Серединська В.М. Теорія економічного аналізу: Підручник / В.М.Серединська, О.М.Загородна, Р.В.Федорович. За ред проф. Р.В.Федоровича. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.- 324 с.

14. Яцків Т. І. Теорія економічного аналізу. — Львів: Світ, 1993. — 257 с

60