4.2. Завдання «зробити або купити»

Широкого розповсюдження в процесі управління постачанням набув метод, який ґрунтується на розв'язанні в закупівельній логістиці так зва­ного «завдання МОВ» (в англомовній літературі — Маїсе-ог-Виу РгоЬ-Іет) — завдання «зробити або купити» [2,4, 15, 16,26, 41].

Вирішення цього завдання вимагає обгрунтованої відповіді на питан­ня про самостійне виробництво потрібних підприємству деталей, ком­плектуючих виробів і т.д. або закупівлі їх із зовнішніх джерел.

У ширшому плані «завдання МОВ» розглядається як обґрунтуван­ня вирішення проблеми про ступінь використання у виробничому про­цесі власних засобів виробництва. Рішення приймаються як з викорис­тання власних засобів праці (власний транспорт, склади, техніка, устат­кування), так і з використання власних предметів праці, тобто виготов­лених самотужки заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Альтернативні рішення — найманий транспорт, лізинг устаткування, оренда складів, а також закупівля напівфабрикатів або комплектуючих виробів.

Як правило, основним критерієм оптимальності під час розв'язання «завдання МОВ» є максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунто­ваного рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю.

У той же час практичні розрахунки при вирішенні даного типу завдань ускладнюються тим, що потрібно враховувати вплив великої кількості факторів, значення яких у заданому інтервалі часу можуть істотно коливатися (табл. 4.2). Через неповний або невірний облік фак­торів впливу остаточне рішення може бути неправильним, що призво­дить до відповідних наслідків.

Оскільки рішення про власне виробництво або постачання зі сторо­ни мають комплексний характер, потрібно ретельно зважити можливі альтернативи.

Фахівці висловлюють діаметрально протилежні рекомендації, як за максимальну вертикальну інтеграцію, тобто виробництво всіх комплекту­ючих виробів власними зусиллями, так і проти неї. Високий ступінь вер­тикальної інтеграції знижує залежність підприємства від коливання ринко­вої кон'юнктури, але може призвести до зростання собівартості продукції і зниження її якості. Разом з тим закупівля більшої частини комплектую­чих виробів на стороні означає перехід до так званої викруткової техно­логії, ставить підприємство у надмірну залежність від коливань кон'юнк­тури і призводить до втрати іміджу.

Таблиця 4.2

Фактори, які впливають на прийняття рішення про власне виробництво або постачання зі сторони

Функціональна сфера	Фактори впливу
Збут	Асортиментна політика Транспарентність ринку Конкуренція Дотримання термінів постачань Зміна ринкової ситуації
Виробництво	Ноу-хау Збереження робочих місць Рівень потужностей Кваліфікація персоналу ^ Вузькі місця у виробництві Інвестиційні ризики Законодавчі обмеження Якість продукції Залежність від зміни розмірів заробітної плати Гнучкість

Таким чином, рішення про власне виробництво або постачання зі сторони залежить не тільки від витрат. Рішення на користь закупівель комплектуючих і відповідно проти власного виробництва може бути прийняте, якщо:

- потреба в комплектуючому виробі невелика;

- існує велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і ви­робів-замінників;

- відсутні необхідні для виробництва комплектуючих потужності;

- відсутні адміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних виробів.

Рішення проти закупівель і на користь власного виробництва приймається тоді, коли:

- потреба в комплектуючих виробах стабільна і досить велика;

- існуючі постачальники не можуть забезпечити необхідних стан­дартів якості виробів;

- необхідно зберігати комерційну таємницю в області технології виробництва;

- комплектуючі вироби можуть бути виготовлені за існуючих ви­робничих потужностей.