3.1.4. Власний капітал

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ – це [27]:

1. Належність матеріальних і нематеріальних цінностей певній юридичній або фізичній особі і забезпеченість правом вільно розпоряджатись ним.

2. Частка загального капіталу фірми, акціонерного товариства, що належить окремій фізичній чи юридичній особі.

Визначення терміна “власний капітал”, які подаються різними вченими-економістами відрізняються не дуже істотно [27]. Проте тлумачення поняття “власний капітал” у бухгалтерському обліку істотно відрізняється від тлумачення останнього в інших економічних науках.

Можна виділити такі підходи до визначення суті власного капіталу.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ підхід (за П(С)БО № 1): власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

ЕКОНОМІЧНИЙ підхід: власний капітал – це загальна вартість засобів, фінансових коштів підприємства, які належать підприємству на правах власності і використовуються ним для формування певної частини його активів (чистих активів підприємства).

Отже, наведені визначення поняття “власний капітал” принципово відрізняються, проте загалом для економічних наук власний капітал – це фінансові ресурси, що вкладаються в частину активів, відображені в пасиві балансу підприємства.

Власний капітал складається із [2]:

• статутного капіталу;

• пайового капіталу;

• додатково вкладеного капіталу;

• іншого додаткового капіталу;

• резервного капіталу;

• нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

• неоплаченого капіталу;

• вилученого капіталу.

Для реальної оцінки показника власного капіталу сума неоплаченого капіталу, вилученого капіталу та непокритого збитку підприємства віднімається під час визначення підсумку власного капіталу в балансі підприємства.

Складові власного капіталу відображають суму, яку власники (засновники) передали у розпорядження підприємства як внески чи залишили у формі нерозподіленого прибутку, або суму, що її підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств) без повернення.

Величина власного капіталу підприємства за певний період (рік) відображається у р.380 Ф№ 1 на певну дату (на кінець року).

3.1.5. Кредиторська заборгованість

КРЕДИТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ – це гроші, що підлягають поверненню підприємством (фірмою) юридичним чи фізичним особам, у яких позичені і яким вони не виплачені. К. з. становлять переважно нездійснені платежі постачальникам за відвантажені товари, невиплачені податки, нарахована, але невиплачена заробітна плата, аванси отримані, не внесені страхові внески, несплачені борги [27].

Сумарна величина кредиторської заборгованості відображається як сума розділів 2, 3, 4 Пасиву балансу Ф№ 1 на певну дату (на кінець року).

3.1.6. Рентабельність власного капіталу

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ (від нім. rentabel – дохідний) – це ефективність, прибутковість, результативність підприємства або підприємницької діяльності. Узагальнено кількісно Р. обчислюється діленням прибутку на певний показник (н.: витрати) [27].

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ – це показник ефективності використання власного капіталу, який обчислюється діленням отриманого від вкладення капіталу прибутку на суму вкладеного капіталу [27].

Рентабельність власного капіталу як відношення прибутку (до оподаткування) до середньорічної вартості власного капіталу, показує величину прибутку, яка припадає на 1 грн. власного капіталу.

Для розрахунку береться величина прибутку (р.170 Ф№ 1) та величина власного капіталу (р.380 Ф№ 1 (гр.3+гр.4)х0,5). Окремі автори схильні використовувати величину чистого прибутку (р.220 Ф№ 2).